Справа № 2а/2570/542/2012
21 лютого 2012 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Падій В.В.,
при секретарі Кондратенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А3435 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,-
06.02.2012 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А3435 про визнання бездіяльності військової частини А3435 щодо не зняття з позивача дисциплінарних стягнень, у вигляді доган та суворих доган, в зв'язку з закінченням строку давності - неправомірною та зобов'язання військової частини А3435 зняти з позивача дисциплінарні стягнення за 2011 рік, в зв'язку з закінченням строку давності. Свої вимоги обґрунтовує тим, що тільки 31.01.2012 року під час ознайомлення зі своєю службовою карткою ОСОБА_1 дізнався про наявність у нього п'яти не знятих дисциплінарних стягнень, з них: дві догани та три суворі догани. Вважає бездіяльність відповідача, яка полягає у не знятті дисциплінарних стягнень неправомірною, оскільки частиною 3 статті 106 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено, що якщо накладене на військовослужбовця дисциплінарне стягнення, крім попередження про неповну службову відповідність, після закінчення року не було знято і він не вчинив за цей час іншого правопорушення, за яке був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, у відповідній графі розділу "Стягнення" робиться запис про зняття стягнення у зв'язку із закінченням строку. Таким чином, накладені на позивача дисциплінарні стягнення мали бути зняті за закінченням строку до 01.01.2012 року.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити та зазначив, що несвоєчасне зняття накладених стягнень негативно відображається на діловій репутації військовослужбовця.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі та письмові заперечення, в яких зазначив, що проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, оскільки не зняття командиром військової частини А 3435 дисциплінарних стягнень з позивача не містить ознак неправомірності, так як згідно статті 33 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командир має право зняти дисциплінарне стягнення тільки після того, як воно відіграло виховну роль і військовослужбовець змінив своє ставлення до виконання військового обов'язку. В зв'язку з тим, що позивач протягом 2011 року періодично вчиняв правопорушення та був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, то накладені на ОСОБА_1 дисциплінарні стягнення не підлягають зняттю.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині А 3435, та займає посаду начальника групи регламенту і ремонту військової частини А 3435 і має військове звання - капітан.
Як вбачається з копії службової картки позивача, наявної в матеріалах справи (а.с.17-20), на ОСОБА_1 протягом 2011 року за неналежне виконання службових обов'язків та порушення військової дисципліни були накладені наступні дисциплінарні стягнення:
- «догана» - за запізнення на ранкове шикування, оголошена усно наказом начальника штабу військової частини А 3435 від 02.02.2011 року;
- «сувора догана» - за невиконання вимог пункту 4 наказу командира військової частини А 3435 від 25.01.2011 року №40, оголошена наказом командиром військової частини А 3435 від 09.02.2011 року №97;
- «сувора догана» - за низьку виконавчу дисципліну, незадовільне ведення документації метрологічної служби, оголошена наказом командиром військової частини А 3435 від 18.03.2011 року №97;
- «догана» - за особисту недисциплінованість, не своєчасне надання довідки про проходження ВЛК, порушення вимог статті 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, оголошена наказом командира військової частини А 3435 від 21.07.2011 року №620;
- «сувора догана» - за незадовільну організацію заходів розпорядку дня 15.07.2011 року в підпорядкованому підрозділі, оголошена наказом командира військової частини А 3435 від 21.07.2011 року №617.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 92 Конституції України, дисциплінарні правопорушення визначаються виключно законами.
Згідно статті 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 року №551 (далі - Дисциплінарний статут) військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту встановлено, що за стан дисципліни у військовому об'єднанні, з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Згідно статті 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати.
Статтею 7 Дисциплінарного статуту встановлено, що застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Відповідно до частини 1 статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно статті 68 Дисциплінарного статуту на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження в посаді; пониження військового звання на один ступінь; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; позбавлення військового звання.
Статтею 70 Дисциплінарного статуту передбачено, що командир роти (корабля 4 рангу), батальйону (корабля 3 рангу) щодо підлеглих офіцерів користується правом робити зауваження, оголошувати догану, сувору догану.
Відповідно до статей 83, 86-88 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Згідно абзаців 4, 5 статті 97, статей 98, 102 Дисциплінарного статуту офіцерському складу та військовослужбовцям військової служби за контрактом про накладені дисциплінарні стягнення оголошується особисто, у письмовому розпорядженні, на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, що вчинив правопорушення. Крім того, дисциплінарні стягнення можуть оголошуватися в письмовому наказі. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Відповідно до статей 105, 106 Дисциплінарного статуту облік заохочень та дисциплінарних стягнень ведеться в усіх підрозділах (від роти і вище) та військових частинах. Усі заохочення та дисциплінарні стягнення (крім зауваження), передбачені цим Статутом, у тому числі і заохочення, оголошені командиром усьому особовому складу підрозділу (команди), військової частини, заносяться у тижневий строк до службової картки військовослужбовця. У разі зняття дисциплінарного стягнення у службовій картці військовослужбовця в розділі "Стягнення" робиться запис - коли й ким стягнення знято. Якщо накладене на військовослужбовця дисциплінарне стягнення, крім попередження про неповну службову відповідність, після закінчення року не було знято і він не вчинив за цей час іншого правопорушення, за яке був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, у відповідній графі розділу "Стягнення" робиться запис про зняття стягнення у зв'язку із закінченням строку.
Пунктом «б» статті 107 та статтею 109 Дисциплінарного статуту передбачено, що на прапорщиків та офіцерів службові картки ведуться у штабі військової частини. Кожний військовослужбовець один раз на рік, а також у разі переведення на нове місце служби повинен ознайомитися із своєю службовою карткою й розписатися про це. У разі переведення військовослужбовця службова картка пересилається до нового місця служби.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи , ОСОБА_1 неодноразово протягом 2011 року притягувався до дисциплінарної відповідальності за різні правопорушення, а тому відповідачем відносно нього правомірно не застосовувалось положення частини 3 статті 106 Дисциплінарного статуту щодо зняття з позивача дисциплінарних стягнень за 2011 рік, у зв'язку з закінченням строку.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача у не знятті з ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень.
Оскільки, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача у не знятті з ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень, то вимоги позивача щодо зобов'язання військової частини А3435 зняти з відповідача дисциплінарні стягнення за 2011 рік, не підлягають задоволенню за необґрунтованістю.
Крім того, суд вважає, що суд не може собою підміняти орган виконавчої влади щодо реалізації ним власних повноважень наданих законодавством.
Така позиція суду щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, повністю узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною в постанові Пленуму №13 від 24.10.2008 року, згідно з яким, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своєї бездіяльності.
При вирішені даного спору суд також керується положеннями частини 3 статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини А3435, необхідно відмовити повністю.
Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини А3435 - відмовити повністю.
Порядок апеляційного оскарження постанови суду, передбачений статтями 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Падій В.В.