Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
м. Харків
16 лютого 2012 р. справа № 2-а- 12874/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Біленського О.О.
при секретарі судового засідання Лишняк І.В.
за участю:
представника позивача -Козуб К.О.,
представника відповідача -Федоренко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
Підприємства Олексіївської виправної колонії №25
Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань
в Харківській області
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова
проскасування податкового повідомлення - рішення, -
Підприємство Олексіївської виправної колонії №25 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області (далі -Підприємство ОВК №25) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова (далі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова), з урахуванням уточнених позовних вимог, про скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 08.07.2011 року №0003132305.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перевіркою порівняння первинних бухгалтерських та податкових документів не встановлено розбіжностей між наявністю первинних документів та задекларованих показників на підставі таких документів. Також позивач послався на договори, складені між Підприємством ОВК №25 та його контрагентами, документи первинного бухгалтерського обліку та податкові документи, які в сукупності свідчать про реальність угод, укладених між Підприємством ОВК №25 та ТОВ «ІТЕР», ТОВ «Компанія «Істсервіс», ФОП ОСОБА_3, ПП «Світ Кассандри-350», ПП «Завод Кремінь». З огляду на викладені у адміністративному позові факти, просив задовольнити уточнені позовні вимоги та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 08.07.2011 року №0003132305.
Представник позивача в судове засідання прибув, дав аналогічні викладеним у позовній заяві пояснення, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час проведення перевірки було виявлено порушення вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 36345,00 грн, в тому числі за травень 2010 року на 420,00 грн, за серпень 2010 року на 33015,00 грн, за вересень 2010 року на 1950,00 грн, за січень 2011 року на 960,00 грн., що господарські відносини між Підприємством ОВК №25 та ТОВ «ІТЕР», ТОВ «Компанія «Істсервіс», ФОП ОСОБА_3, ПП«Світ Кассандри-350», ПП «Завод Кремінь»на думку відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.
Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступне.
Відповідно до витягу та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Підприємство ОВК №25 зареєстровано під номером 10067169179, в якості юридичної особи у Виконавчому комітеті Харківської міської ради 07.08.1995 року.
На підставі направлень від 06.06.2011 року №859, №860 виданих ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, згідно пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) та на підставі наказу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 06.06.2011 року №1223 проведена позапланова виїзна перевірка Підприємства ОВК №25 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року відповідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами перевірки було складено Акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства №2721/2305/08680879 від 25.06.2011 року. На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0003132305 від 08.07.2011 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі на 45431,25 грн., з яких основний платіж -36345,00 грн. та штрафна санкція -9086,25 грн., за порушення пп.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР.
Підприємством ОВК №25 було надіслане заперечення №4/9-6855/хр від 30.06.2011 року на акт перевірки, яке було залишене відповідачем без задоволення (лист про результати розгляду заперечень до акту перевірки №13819/10/23-5 від 30.06.2011 року).
Також, позивачем, в порядку визначеному Податковим кодексом України, було проведено процедуру апеляційного оскарження податкового повідомлення -рішення. Так, Підприємство ОВК №25 звернулось зі скаргою №4/9-7571/хр від 21.07.2011 року до Державної податкової адміністрації у Харківській області, яка рішенням Державної податкової адміністрації у Харківській області №3410/10/25-203 від 29.07.2011 року була залишена без розгляду у зв'язку з пропущенням строків подання такої скарги.
Сутність порушень Підприємства ОВК №25, встановлених актом перевірки, полягає у тому, що контрагентами Підприємства ОВК№25 були допущені порушення вимог законодавства, а саме:
-ТОВ «ІТЕР»порушення ст.228 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІV, п.1.32 ст.1, ст.4, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР зі змінами та доповненнями, ст.3, ст.4, п.7.3, п.7.4. ст.7 Закону України №168/97-ВР, ст.185, ст.188, ст.192 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VІ. Підставою для такого висновку є посилання відповідача на те, що ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ІТЕР»з питань правильності визначення податку на прибуток та додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.01.2011 року, про що було складено акт №714/23-3/33122033 від 09.03.2011 року. Актом перевірки ДПІ у Київському районі м.Харкова було констатовано неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій, ведення господарської діяльності ТОВ «ІТЕР»у порядку, передбаченому приписами чинного законодавства України, та нікчемність укладених від його імені правочинів, що порушують публічний порядок. Внаслідок цього, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було зроблено висновок про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ "ІТЕР" товару на загальну суму 1859,76 грн., з яких ПДВ складає 309,96 грн. за травень 2010 року та про нікчемність правочину, вчиненого у перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ «ІТЕР».
-ТОВ «Компанія Істсервіс»порушення п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР зі змінами та доповненнями, ст.3, ст.4, ст.7 Закону України №168/97-ВР. Підставою для такого висновку є посилання відповідача на те, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Компанія Істсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток щодо відображення правових відносин з платниками податків-контрагентами за період березень-грудень 2010 року, про що було складено акт №603/23-05/36988381 від 09.03.2011 року. Актом перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було констатовано неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій, ведення господарської діяльності ТОВ «Компанія Істсервіс»у порядку, передбаченому приписами чинного законодавства України, та нікчемність укладених від його імені правочинів, що порушують публічний порядок. Внаслідок цього, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було зроблено висновок про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ «Компанія Істсервіс»товару на загальну суму 660,00 грн., з яких ПДВ складає 110,00 грн. за травень 2010 року та про нікчемність правочину, вчиненого у перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ«Компанія Істсервіс».
- ФОП ОСОБА_3 порушення п.7.3 ст.7 Закону України №168/97-ВР. Підставою для такого висновку є посилання відповідача на те, що ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 по взаємовідносинам з ТОВ «Оптдевайс»з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 05.01.2011 рік, про що було складено акт №132/17-214/НОМЕР_1 від 14.02.2011 року. Актом перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова було констатовано неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій, ведення господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 у порядку, передбаченому приписами чинного законодавства України, та нікчемність укладених від його імені правочинів. Внаслідок цього, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було зроблено висновок про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ФОП ОСОБА_3 товару на загальну суму 11700,00 грн., з яких ПДВ складає 1950,00 грн. за вересень 2010 року та про нікчемність правочину, вчиненого у перевіряємому періоді між позивачем та ФОП ОСОБА_3
-ПП «Світ Кассандри-350»порушення п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР зі змінами та доповненнями, ст.3, ст.4, п.7.3, п.7.4. ст.7 Закону України №168/97-ВР, ст.185, ст.188, ст.192 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VІ. Підставою для такого висновку є посилання відповідача на те, що ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Світ Кассандри-350»з питань правильності визначення податку на прибуток та додану вартість за період з 01.10.2010 року по 31.01.2011 року, про що було складено акт №718/10-018/33677233 від 09.03.2011 року. Актом перевірки ДПІ у Київському районі м.Харкова було констатовано неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій, ведення господарської діяльності ПП «Світ Кассандри-350»у порядку, передбаченому приписами чинного законодавства України, та нікчемність укладених від його імені правочинів, що порушують публічний порядок. Внаслідок цього, ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова було зроблено висновок про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ПП «Світ Кассандри-350»товару на загальну суму 5760,00 грн., з яких ПДВ складає 960,00 грн. за січень 2011 року та про нікчемність правочину, вчиненого у перевіряємому періоді між позивачем та ПП «Світ Кассандри-350».
-ПП «Завод Кремінь»порушення ст.4, п.7.4. ст.7 Закону України №168/97-ВР. Підставою для такого висновку є посилання відповідача на те, що ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП«Завод Кремінь»з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та ПДВ підприємства ПП «Завод Кремінь»під час здійснення фінансово-господарських відносин з підприємством ТОВ «Елфра Дисплей»за серпень 2010 року, про що було складено акт №354/23-4/36670665 від 01.02.2011 року. Актом перевірки ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська було констатовано неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій, ведення господарської діяльності ПП «Завод Кремінь»у порядку, передбаченому приписами чинного законодавства України, та нікчемність укладених від його імені правочинів, що порушують публічний порядок. Внаслідок цього, ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова було зроблено висновок про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ПП «Завод Кремінь»товару на загальну суму 198087,80 грн., з яких ПДВ складає 33014,63 грн. за серпень 2010 року та про нікчемність правочинів, вчинених у перевіряємому періоді між позивачем та ПП «Завод Кремінь».
Судом встановлено, що Підприємство ОВК №25, ТОВ «ІТЕР», ТОВ «Компанія «Істсервіс», ФОП ОСОБА_3, ПП«Світ Кассандри-350», ПП «Завод Кремінь»під час здійснення спірних правочинів в періоді, що досліджувався податковим органом, були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що підтверджується відповідно актом перевірки №2721/2305/08680879 від 25.06.2011 року.
Як вбачається з матеріалів справи, Підприємство ОВК №25 придбавало у ТОВ «ІТЕР»склотканину, що підтверджується наступними первинними документами: банківська виписка за особовим рахунком від 28.05.2010 року, платіжне доручення №831 від 28.05.2010 року на суму 1859,76 грн., податкова накладна №10280504 від 28.05.2010 року, видаткова накладна №150 від 31.05.2010 року, подорожній лист №556 від 31.05.2010 року, внутрішня накладна №1476 від 31.05.2010 року, картка кількісно-сумового обліку товарів та матеріалів №201/323.
Згідно з матеріалами справи, Підприємство ОВК №25 придбавало у ТОВ «Компанія Істсервіс»папір Berga Speed A4, що підтверджується наступними первинними документами: банківська виписка за особовим рахунком від 28.05.2010 року, платіжне доручення №842 від 28.05.2010 року на суму 660,00 грн., податкова накладна №1140 від 21.05.2010 року, видаткова накладна №КИ0/0001140 від 21.05.2010 року, подорожній лист №525 від 21.05.2010 року, внутрішня накладна №1359 від 21.05.2010 року, картка кількісно-сумового обліку товарів та матеріалів №202/262.
Угода на придбання склотканини між Підприємством ОВК №25 та ТОВ «ІТЕР»та угода на придбання паперу Berga Speed A4 між Підприємством ОВК№25 та ТОВ «Компанія Істсервіс», як встановлено судом з пояснень представника позивача, укладались в усній формі. Суд зауважує, що вказана форма не суперечить приписам ст.205, ст.206 Цивільного кодексу України. Згідно з положеннями ст.205, ст.206 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсності. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
Під час розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочину, укладеного між позивачем і ТОВ«ІТЕР»та між позивачем і ТОВ «Компанія Істсервіс», до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за господарськими операціями з поставки товару суб'єкт владних повноважень ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не висував.
Судом встановлено, що Підприємством ОВК №25 було віднесено до складу податкового кредиту ПДВ суму податку на додану вартість за податковою накладною №10280504 від 28.05.2010 року, виписаною ТОВ«ІТЕР»та за податковою накладною №1140 від 21.05.2010 року, виписаною ТОВ «Компанія Істсервіс», які були відображені у реєстрі отриманих податкових накладних за перевіряємий період.
Таким чином, наявна первинна бухгалтерська документація в сукупності свідчить про реальність виконання правочинів, укладених між Підприємством ОВК №25 і ТОВ«ІТЕР»та Підприємством ОВК №25 і ТОВ «Компанія Істсервіс».
Згідно з матеріалами справи, між Підприємством ОВК №25 та ФОП ОСОБА_3 у письмовій формі було укладено договір продажу №2 від 01.09.2010 року. Згідно з умов договору ФОП ОСОБА_3 зобов'язується передати у власність належний йому товар (ступицю) Підприємству ОВК №25, а Підприємство ОВК №25 зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього на умовах даного договору. Судом встановлено, що всі зобов'язання за цим договором було виконано, що підтверджується наступними первинними документами: банківська виписка за особовим рахунком від 02.09.2010 року, платіжне доручення №1383 від 02.09.2010 року на суму 11700,00грн., податкова накладна №284 від 02.09.2010 року, видаткова накладна №187 від 14.09.2010 року, подорожній лист №929 від 14.09.2010 року, внутрішня накладна №2748 від 14.09.2010 року, картка кількісно-сумового обліку товарів та матеріалів №202/75.
З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу №030102 від 03.01.2011 року між Підприємством ОВК №25 та ПП «Світ Кассандри-350», Підприємство ОВК №25 придбавало у ПП «Світ Кассандри-350»поролон, що підтверджується наступними первинними документами: банківська виписка за особовим рахунком від 31.01.2011 року, платіжне доручення №162 від 31.01.2011 року на суму 5760,00 грн., податкова накладна №2801 від 31.01.2011 року, видаткова накладна №2802 від 31.01.2011 року, подорожній лист №124 від 31.01.2011 року, внутрішня накладна №218 від 31.01.2011 року, картка кількісно-сумового обліку товарів та матеріалів №202/176.
Відповідно до наявних матеріалів справи, між Підприємством ОВК №25 та ПП «Завод Кремінь»було укладено письмовий договір про виготовлення і постачання автопричепів №5 від 01.01.2010 року. За цим договором Підприємство ОВК №25 виготовляло автопричепи з використанням комплектуючих виробів придбаних у ПП «Завод Кремінь». На підставі умов даного договору Підприємство ОВК №25 придбавало у ПП «Завод Кремінь»комплектуючі вироби, що підтверджується наступними первинними документами:
- Банківська виписка за особовим рахунком від 02.08.2010 року, податкова накладна №287 від 04.08.2010 року, видаткова накладна №287 від 04.08.2010 року, подорожній лист №612 від 03.08.2010 року, внутрішня накладна №2570 від 04.08.2010 року, картка кількісно-сумового обліку товарів та матеріалів №202/71 (амортизатор «Жигулі»), картка кількісно-сумового обліку товарів та матеріалів №202/116 (підсвітка номера), картка кількісно-сумового обліку товарів та матеріалів №202/117 (втулка ресора «Волга», втулка ресора «Москвич», втулка амортизатору),
- Банківська виписка за особовим рахунком від 05.08.2010 року, податкова накладна №328 від 17.08.2010 року, видаткова накладна №328 від 17.08.2010 року, подорожній лист №661 від 17.08.2010 року, внутрішня накладна №2491 від 17.08.2010 року, картка кількісно-сумового обліку товарів та матеріалів №202/71 (амортизатор «Жигулі»), картка кількісно-сумового обліку товарів та матеріалів №202/98 (катафот трикутниковий), картка кількісно-сумового обліку товарів та матеріалів №202/110 (ресора),
- Банківська виписка за особовим рахунком від 13.08.2010 року, податкова накладна №345 від 21.08.2010 року, видаткова накладна №345 від 21.08.2010 року, подорожній лист №682 від 21.08.2010 року, внутрішня накладна №2490 від 21.08.2010 року, картка кількісно-сумового обліку товарів та матеріалів №202/117 (втулка ресора «Волга»), картка кількісно-сумового обліку товарів та матеріалів №202/110 (ресора),
- Банківська виписка за особовим рахунком від 20.08.2010 року, податкова накладна №357 від 25.08.2010 року, видаткова накладна №357 від 25.08.2010 року, подорожній лист №683 від 25.08.2010 року, внутрішня накладна №2644 від 25.08.2010 року, картка кількісно-сумового обліку товарів та матеріалів №201/32,
- Банківська виписка за особовим рахунком від 25.08.2010 року, податкова накладна №362 від 27.08.2010 року, видаткова накладна №362 від 27.08.2010 року, подорожній лист №692 від 27.08.2010 року, внутрішня накладна №2644 від 25.08.2010 року, картка кількісно-сумового обліку товарів та матеріалів №202/100 (сальник), картка кількісно-сумового обліку товарів та матеріалів №202/110 (ресора), картка кількісно-сумового обліку товарів та матеріалів №202/342 (диски),
- Банківська виписка за особовим рахунком від 30.08.2010 року, податкова накладна №378 від 31.08.2010 року, видаткова накладна №378 від 31.08.2010 року, подорожній лист №702 від 31.08.2010 року, внутрішня накладна №2524 від 31.08.2010 року, картка кількісно-сумового обліку товарів та матеріалів №202/97.
Суд зауважує, що вказана форма не протирічить приписам ст.205, 207 Цивільного кодексу України. Згідно з положеннями ст.205, ст.207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони і якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Під час розгляду справи судом встановлено, що претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів укладених позивачем з ФОП ОСОБА_3, ПП «Світ Кассандри-350»та ПП «Завод Кремінь», до правового статусу сторін цього договору як платників ПДВ, відповідності правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за господарськими операціями з поставки товару суб'єкт владних повноважень ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не висував.
Судом встановлено, що Підприємством ОВК №25 було віднесено до складу податкового кредиту ПДВ суми податку на додану вартість за податковими накладними, відображеними у реєстрі отриманих податкових накладних за перевіряємий період:
- ФОП ОСОБА_3 - податкова накладна №284 від 02.09.2010 року;
- ПП «Світ Кассандри-350»- податкова накладна №2801 від 31.01.2011 року;
- ПП «Завод Кремінь»- податкові накладні: №287 від 04.08.2010 року, №328 від 17.08.2010 року, №345 від 21.08.2010 року, №357 від 25.08.2010 року, №362 від 27.08.2010 року, №378 від 31.08.2010 року.
Таким чином, наявна первинна бухгалтерська документація в сукупності свідчить про реальність виконання правочинів, укладених між Підприємством ОВК №25 та ФОП ОСОБА_3, ПП «Світ Кассандри-350», ПП «Завод Кремінь».
Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України №168-97/ВР податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.
Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168-97/ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України №168-97/ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168-97/ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168-97/ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України №168-97/ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168-97/ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.
Пунктом 7.5. ст.7 Закону України №168-97/ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Судом встановлено, що Підприємством ОВК №25 було фактично оплачено та отримано товар, що підтверджується вищенаведеними документами, та виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних.
Також суд зазначає, що вказаний товар оплачено позивачем у повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Анулювань свідоцтв платника податку на додану вартість учасників спірних угод на час її реалізації та видачі податкових накладних судом не встановлено.
Такими чином, позивачем додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач правомірно, після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому постачальникові (продавцеві) у складі ціни придбання.
Стосовно висновків ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про те, що угоди, укладені позивачем з контрагентами, а саме: ТОВ «ІТЕР», ТОВ «Компанія «Істсервіс», ФОП ОСОБА_3, ПП «Світ Кассандри-350», ПП «Завод Кремінь»є нікчемними та такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків суд зазначає наступне.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені вимоги, додержання сторонами яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочину не є підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемними.
Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»(далі за текстом -Постанова Пленуму ВСУ № 9) суд зауважує наступне. В силу положень п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, щодо визнання угод, укладених між Підприємством ОВК №25 та ТОВ «ІТЕР», ТОВ «Компанія «Істсервіс», ФОП ОСОБА_3, ПП «Світ Кассандри-350», ПП «Завод Кремінь»судом недійсними.
А відтак, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.
Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.
Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Таким чином, угоди, укладені між Підприємством ОВК №25 та ТОВ «ІТЕР», ТОВ «Компанія «Істсервіс», ФОП ОСОБА_3, ПП «Світ Кассандри-350», ПП «Завод Кремінь», а також податкові накладні виписані по вказаних угодах на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися. Також зазначені вище угоди не є нікчемними (недійсними) в силу закону.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також суд звертає увагу, що єдиною підставою визначення порушень Підприємства ОВК №25, згідно з актом перевірки №2721/2305/08680879 від 25.06.2011 року, є акти:
-№714/23-3/33122033 від 09.03.2011 року позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ІТЕР»з питань правильності визначення податку на прибуток та додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.01.2011 року, складений ДПІ у Київському районі м. Харкова;
-№603/23-05/36988381 від 09.03.2011 року позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Компанія Істсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток щодо відображення правових відносин з платниками податків-контрагентами за період березень-грудень 2010 року, складений ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова;
-№132/17-214/НОМЕР_1 від 14.02.2011 року позапланової невиїзної документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 по взаємовідносинам з ТОВ «Оптдевайс»з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 05.01.2011 рік, складений ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова;
-№718/10-018/33677233 від 09.03.2011 року позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Світ Кассандри-350»з питань правильності визначення податку на прибуток та додану вартість за період з 01.10.2010 року по 31.01.2011 року, складений ДПІ у Київському районі м. Харкова;
-№354/23-4/36670665 від 01.02.2011 року позапланової невиїзної документальної перевірки ПП«Завод Кремінь»з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та ПДВ підприємства ПП «Завод Кремінь»під час здійснення фінансово-господарських відносин з підприємством ТОВ «Елфра Дисплей»за серпень 2010 року, складений ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська.
В той час як порушень безпосередньо Підприємством ОВК №25 податкового законодавства актом не встановлено.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова податкового повідомлення - рішення від 08.07.2011 року №0003132305 дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства, необхідність його скасування.
В зв'язку з тим, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не мала належних підстав для збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення Підприємству ОВК №25 штрафних (фінансових) санкцій.
Окрім цього суд зазначає, що в матеріалах справи містяться докази, які свідчать про наявність в розпорядженні Підприємства ОВК №25 автотранспортних засобів, на яких здійснювалось перевезення придбаних товарів, докази про їх оплату та надходження до складу позивача, а саме: банківські виписки за особовим рахунком, платіжні доручення, податкові накладні, видаткові накладні, подорожні листи, внутрішні накладні, картки кількісно-сумового обліку товарів та матеріалів, що ще раз підтверджує реальність вчинених Підприємством ОВК №25 правочинів.
Також, суд звертає увагу на те, що приписами п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка може бути здійснена за наявності постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону в кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.
Судом встановлено, що перевірка проводилась відповідно до наказу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 06.06.2011 року №1223, керуючись п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, на виконання постанови про проведення документальної позапланової перевірки Підприємства ОВК №25 від 18.05.2011 року, яка була винесена в рамках розслідування кримінальної справи №08-3846.
Слід відмітити, що п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
Також, у Листі ДПА України від 25.01.2011 року №1754/7/23-8017 зазначено, що за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори (ст. 212 Кримінального кодексу України), контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає.
Однак, в протиріч наведених нормам права, за результатами перевірки у відношенні Підприємства ОВК №25 було винесено податкове повідомлення - рішення.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Підприємства ОВК №25 документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.
Отже, суд присуджує Підприємству ОВК №25 всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 3,40 грн.
Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Підприємства Олексіївської виправної колонії №25 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення -задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова №0003132305 від 08.07.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Підприємства Олексіївської виправної колонії №25 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області (вул. Цезаря Кюі 44, місто Харків, 61242, код 08680879) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження..
Повний текст постанови виготовлено 17.02.2012 року.
Суддя Біленський О.О.