Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
місто Харків
16.02.2012р. справа № 2а- 177/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сліденко А.В.,
за участі секретаря судового засідання - Підгорний М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
гр. ОСОБА_1
до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Позивач, гр. ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом (а.с.3-4) до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, в якому просив 1) визнати протиправним та скасувати оформлене листом від 08.08.2001р. №В-285/12-11 рішення відповідача про відмову в задоволенні заяви гр. ОСОБА_1 від 11.07.2011 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Козіївської сільської ради для подальшого надання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2.0 га ріллі; 2) зобов'язати відповідача у межах його повноважень повторно розглянути заяву позивача від 11.07.2011 року та вчинити дії по наданню гр. ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для проведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Козіївської сільської ради для подальшого надання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га ріллі, відповідно до наданих позивачем до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області документів.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що вчинена суб'єктом владних повноважень відмова суперечить закону, так як у спірних правовідносинах відсутні визначені Земельним кодексом України підстави для прийняття районною державною адміністрацією рішення про відмову в задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Посилаючись на вказані мотиви, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідач, Краснокутська районна державна адміністрація Харківської області, з поданим позовом не погодився.
В обґрунтування заперечень проти позову (а.с. 22-23) відповідач зазначив, що спірна земельна ділянка згідно з виданим 29.05.1971 р. актом на право постійного користування знаходиться в користуванні радгоспу «Глобівський», правонаступником якого є ВАТ «Агрофірма «Глобівська», остання зберегла право на користування земельними ділянками до оформлення права власності або землекористування, як правонаступник. Станом на 15.07.2011 р. заяв від правління агрофірми про відмову не надходило. Посилаючись на викладені вище обставини, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.
Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
За матеріалами справи судом встановлено, що 11.07.2011 р. позивач, гр. ОСОБА_1 звернувся до Краснокутської РДА з письмовою заявою, в якій порушив питання про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Козіївської сільської (селищної) ради для подальшого надання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га ріллі (а.с.10).
До згаданої заяви позивач долучив ксерокопію паспорту, ксерокопію ідентифікаційного коду платника податків-фізичної особи, довідку №1-136/1367 від 30.03.2011 р., викопіювання з чергового кадастрового плану.
Судом встановлено, що згадана заява була отримана відповідачем, Краснокутською РДА, розглянута даним суб'єктом владних повноважень, відповідь була надана листом від 08.08.2011р. за вих.№В-285/12-11.
У ході розгляду справи судом з'ясовано, що рішенням, котре оформлено зазначеним листом, відповідач, Краснокутська РДА, відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з мотиву знаходження земельної ділянки в постійному користуванні радгоспу «Глобівський», згідно з Державним актом. Після перетворення радгоспу в 2000 році у ВАТ «Агрофірма «Глобівська», остання, на думку райдержадміністрації, зберегла право на користування земельними ділянками до оформлення права власності або землекористування, як правонаступник. У зв"язку з цим, за твердженням РДА, зазначена у графічних матеріалах земельна ділянка може бути надана у власність тільки після відмови від оформлення відповідних документів на право користування ВАТ «Агрофірма «Глобівська». Оскільки станом на 15.07.2011 року заяв від правління ВАТ «Агрофірма «Глобівська»про відмову не надходило, то, на думку відповідача, згадана земельна ділянка не може бути надана іншим особам. (а.с.15).
Вирішуючи спір, суд відзначає, що згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що правовідносини з приводу безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано положеннями Земельного кодексу України, згідно з ч.6 ст.118 якого громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Частиною 7 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що спірне рішення відповідача, Краснокутської РДА, не містить посилань на підстави, що визначені законом як обставини для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Суд також зазначає, що текст оформленого листом рішення суб'єкта владних повноважень взагалі не містить посилання на жодну норму чинного законодавства, а вказане прямо суперечить ст.8 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України в частині забезпечення принципу правової визначеності.
За правилом ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
У ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів на підтвердження обґрунтованості та правомірності спірного рішення, котре оформлено листом 08.08.2011р. за вих.№В-285/12-11. Відповідачем не надано жодного документу на підтвердження права власності або права постійного користування чи іншого користування спірною земельною ділянкою саме за ВАТ «Агрофірма «Глобівська».
Твердження відповідача про те, що земельна ділянка знаходиться у користуванні ВАТ «Агрофірма «Глобівська»згідно з Державним актом на право постійного користування, виданим 29.05.1971 року радгоспу «Глобівський», правонаступником якого є ВАТ «Агрофірма «Глобівська», суд вважає необґрунтованим, так як державний акт був виданий саме радгоспу «Глобівський». Згідно з наданими документами ВАТ «Агрофірма «Глобівська»було створено 03.04.2000р. Відповідно до вимог чинного законодавства, після реорганізації юридичним особам, які використовують земельні ділянки на праві постійного користування, необхідно звернутися до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування для переоформлення права користування земельними ділянками на умовах оренди землі. Проте за матеріалами справи судом встановлено, що цього ВАТ не зроблено, незважаючи на минування значного проміжку часу (більш як 11 років від дати створення суб'єкта господарювання). Суд також відзначає, що стверджуючи про знаходження спірної земельної ділянки в користуванні ВАТ «Агрофірма «Глобівська»райдержадміністрацією як суб'єктом владних повноважень не подано жодного доказу на підтвердження обгрунтованості такого твердження як-то: відомостей з державного земельного кадастру, доказів укладення мід райдержадміністрацією як орендодавцем та ВАТ як орендарем договору оренди, доказів подання ВАТ до відповідної податкової інспекції податкових декларацій чи розрахунків з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної форми власності, доказів оплати ВАТ відповідних податкових платежів тощо.
Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, а в матеріалах справи відсутні докази того, що ВАТ входить до кола цих осіб.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Враховуючи встановлені по справі обставини та положення ст.11 КАС України, суд доходить висновку, що позов у частині вимоги про скасування спірного рішення (оформленого листом 08.08.2011р. за вих.№В-285/12-11) та зобов'язання Краснокутську районну державну адміністрацію Харківської області у межах її повноважень повторно розглянути заяву позивача від 11.07.2011 року належить задовольнити, оскільки в цій частині доводи позивача підтверджені матеріалами справи.
При вирішенні спору в частині вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії по наданню гр. ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для проведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Козіївської сільської ради для подальшого надання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га ріллі, відповідно до наданих позивачем до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області документів, суд зазначає наступне.
З системного аналізу положень ч.1 ст.2 та ч.3 ст.2 КАС України в кореспонденції з приписами ст.6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади та ст.8 Конституції України, якою запроваджений принцип верховенства права, вбачається, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим -мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.
При цьому, суд зауважує, що з приписів перелічених норм права вбачається неприпустимість підміни судом суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у цій частині. Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов гр. ОСОБА_1 до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області про визнання рішення протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в задоволенні заяви гр. ОСОБА_1 від 11.07.2011 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Козіївської сільської ради для подальшого надання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2.0 га ріллі, оформлене листом Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 08.08.2011 року № В-285/12-11.
Зобов'язати Краснокутську районну державну адміністрацію Харківської області повторно розглянути заяву гр. ОСОБА_1 від 11.07.2011 року.
У решті позовних вимог адміністративний позов - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя Сліденко А.В.