Харківський окружний адміністративний суд
м. Харків
08 лютого 2012 р. справа № 2а- 16044/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Сагайдак В.В.
суддів: Шляхової О.М., Бездітко Д.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Шевченка І.С.,
представника відповідача - Константинова Д.С.,
представника позивача - Межирицького А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СПО" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "СПО", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 16.09.2011 р. № 0000351800, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 1 374 332 грн. (в т.ч. основний платіж - 1 374 331 грн., штрафні санкції-1грн.).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 16.06.2011р. фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено позапланову виїзну перевірку TOB «Компанія «СПО»в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. За результатами перевірки складено акт перевірки від 16.06.2011р. № 01843/18/36372211. Згідно висновку акту перевірки від 16.06.2011р. податковими ревізорами-інспекторами встановлені порушення п. 198.4, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. На підставі вказаного акту перевірки, начальником ДПІ у Московському районі м. Харкова винесено та вручено TOB «Компанія «СПО»податкове повідомлення - рішення №0000251800 від 30.06.2011р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 1 717 913,75 грн. (в т.ч. основний платіж - 1 374 331 грн., штрафні санкції -343 582,75 грн.). Після оскарження в адміністративному порядку було винесено податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 16.09.2011 р. № 0000351800, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 1374332 грн. (в т.ч. основний платіж -1374331 грн., штрафні санкції -1 грн.).
Фактичною підставою для винесення спірного рішення слугував відображений в акті перевірки висновок про отримання інформації щодо визнання іншими органами державної податкової служби нікчемними угод, укладених постачальниками TOB «Компанія «СПО»- TOB «Афінас-11», TOB «Костарика-10», TOB «Футур-10»на підставі ст. 228 ЦК України. З огляду на це, перевіряючими зроблено висновок про укладання TOB «Компанія «СПО»в березні 2011 року нікчемних угод з вищезазначеними контрагентами.
Позивач вважає, що висновки відповідача про нікчемність правочинів базуються лише на підставі актів перевірок інших юридичних осіб і не можуть бути підставою для визнання укладених TOB «Компанія «СПО»правочинів нікчемними. Доказів про самостійне дослідження ДПІ у Московському районі м. Харкова обставин укладання договорів TOB «Компанія «СПО»з контрагентами, можливості здійснення платником податку зазначених операцій, виконання робіт або послуг, наявності або відсутності необхідних умов для здійснення відповідної підприємницької діяльності, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, подальшого руху сплачених коштів, ДПІ у Московському районі м. Харкова в акті перевірки від 16.06.2011р. не наводить.
Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000351800 від 16.09.2011 р. винесене на законних підставах, підстав для його скасування немає. Вказує на те, що платником до перевірки не було надано жодного замовлення TOB «Компанія «СПО»(покупця) контрагентів (продавців) із зазначенням номенклатури, асортименту та ціни на товар, які передбачені умовами укладених договорів. Згідно з наданими первинними документами (накладні на отримання товару від постачальника) відсутні товарно-транспортні накладні встановленої форми, які підтверджують отримання та доставку ТМЦ від постачальника підприємства та первинні документи, які підтверджують доставку товару власними силами (подорожні листи). Книга реєстрації довіреностей на отримання товару до перевірки посадовими особами не надана.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову, як законного та обґрунтованого, з наступних підстав.
Судом встановлено, що TOB «Компанія «СПО»зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 14.04.2009 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 7).
Матеріали справи свідчать, що ДПІ у Московському районі м. Харкова на підставі направлень від 02.06.2011 р. № 883, 884, 885 (а.с. 110-112) та відповідно до наказу № 1202 від 16.06.2011 р. (а.с. 114) проведена документальна позапланова виїзна перевірка TOB «Компанія СПО»в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р.. Результати перевірки оформлені актом №01843/18/36372211 від 16.06.2011 р.(а.с. 10-23).
Згідно акту № 01843/18/36372211 від 16.06.2011 р., перевірка проведена на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідно до якого документальна перевірка проводиться лише у разі, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
В матеріалах справи міститься запит ДПІ щодо надання відомостей (а.с. 108). Відповідь на вказаний запит свідчить про те, що ДПІ були своєчасно надані необхідні відомості (а.с. 113). Додаткових відомостей ДПІ не вимагало, і не дивлячись на отримання відповіді та копій всіх необхідних документів, ДПІ у Московському районі м. Харкова в порушення вимог п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України провело перевірку, результати якої викладено в акті.
В акті зазначено про порушення ТОВ «Компанія СПО»п. 198.4, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме ТОВ «Компанія СПО»було зайво віднесено до складу податкового кредиту суму 1374331 грн. за березень 2011 р. по взаємовідносинам з TOB «АФІНАС-11»(код 37363847) на суму ПДВ 293079 грн., TOB «КОСТАРИКА-10»(код 37365226) на суму ПДВ 831252 грн., TOB «ФУТУР-10»(код 37365231) на суму ПДВ 250000,0 грн..
На підставі вказаного акту перевірки, начальником ДПІ у Московському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення - рішення № 0000251800 від 30.06.2011р. Після оскарження в адміністративному порядку було винесено податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 16.09.2011 р. № 0000351800, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 1374332 грн. (в т.ч. основний платіж -1374331 грн., штрафні санкції -1 грн.).
Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень -рішень слугував відображений в акті № 01843/18/36372211 від 16.06.2011 р. висновок ДПІ у Московському районі м. Харкова про те, що при укладанні правочинів TOB «Компанія «СПО»з TOB «АФІНАС-11», TOB «КОСТАРИКА-10», TOB «ФУТУР-10»ставило на меті не їх виконання відповідно до передбачених договором умов, а одержання податкової вигоди шляхом заниження належних до сплати ПДВ шляхом віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за операціями, які реально не здійснювались, а були оформлені лише документально.
В основу вищевказаного висновку ДПІ у Московському районі м. Харкова було покладено відомості бази даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість», дані попередніх перевірок TOB «Афінас-11», TOB «Костарика-10», TOB «Футур-10»(а.с. 125-139).
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
В перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з TOB «Афінас-11», TOB «Костарика-10», TOB «Футур-10».
21.03.2011 р. між TOB «Компанія «СПО»(покупець) та TOB «Футур-10»(постачальник) укладено договір на поставку запасних частин та матеріалів. Загальна суму договору складає 1500000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 250000,00 грн.) (а.с. 33-35).
Сплата за товар здійснювалась з поточного рахунку авансовими платежами, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення. Позивачем від TOB «ФУТУР-10»отримані податкові накладні, що включені до податкового кредиту березня 2011р.: від 22.03.2011р. № 9, від 24.03.2011р. № 12, від 28.03.2011р. № 13, від 29.03.2011р. № 15, від 30.03.2011р. № 17 (а.с. 62-66).
Матеріали справи містять видаткову накладну № 34 та акт виконаних робіт за квітень 2011р., згідно яких фактичне отримання товару відбулось 30.04.2011р. (а.с. 67). Доставка товарно-матеріальних цінностей від TOB «Футур-10»згідно договору поставки від 21.03.2011р., яка відбувалась 30.04.2011р. здійснювався за рахунок покупця орендованим автотранспортом, про що свідчать копії договору оренди транспортного засобу від 01.04.2011р. № 5/11, акту прийму-передачі транспортного засобу від 01.04.2011р. (а.с. 156-158).
Згідно договору поставки від 04.03.2011р. з TOB «Афінас-11», постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупця ТОВ «Компанія СПО»запасні частини та матеріали. Загальна суму договору складає 900000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 150000,00 грн.) (а.с. 36-38).
Доставка товарно-матеріальних цінностей від TOB «Афінас-11»згідно договору поставки від 04.03.2011р. здійснювалась за рахунок постачальника. Доставка ТМЦ супроводжувалась товарно-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи: від 04.03.2011р. № 8 (а.с. 145).
З TOB «Афінас-11»позивачем було укладено також договір поставки № 25032 від 25.03.2011р. на поставку запасних частин та матеріалів. Загальна суму договору складає 900000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 150000,00 грн.) (а.с. 39-41).
Сплата за товар здійснювалась з поточного рахунку. До складу податкового кредиту були віднесені суми згідно отриманих в березні податкових накладних: від 04.03.2011р. № 14, від 31.03.2011р. № 64 (а.с. 70-71). Фактично товар був отриманий 04.03.2011р. згідно видаткової накладної № РН-004-001 та 31.03.2011р., згідно видаткової накладної № РН-021-002 (а.с. 68-69).
Доставка товарно-матеріальних цінностей від TOB «Афінас-11»згідно договору поставки № 25032 від 25.03.2011р. здійснювалась за рахунок постачальника. Доставка ТМЦ проводжувалась товарно-транспортними накладними від 31.03.2011р. № 18 (а.с. 146). Крім того, в матеріалах справи наявні акти приймання товару від 04.03.2011р. та від 31.03.2011 р. (а.с. 147-149).
В січні 2011 року позивачем було укладено договір поставки від 20.01.2011р. з TOB «Костарика-10»на поставку запасних частин та матеріалів. Загальна сума договору складає 6000000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1000000,00 грн.) (а.с. 42-44). Сплата за товар здійснювалась з поточного рахунку. До складу податкового кредиту були віднесені суми згідно отриманих в березні податкових накладних: від 25.03.2011 р. № 44, від 28.03.2010 р. № 49, від 29.03.2010 р. № 53 (а.с. 75-76). Фактично товар був отриманий 25.03.2011 р. згідно видаткової накладної № КР-00000085, 28.03.2011 р. згідно видаткової накладної №КР-000000086, 29.03.2011 р. згідно видаткової накладної № КР-000000087 (а.с. 72-74). Акти приймання товару від 25.03.2011р., 28.03.2011р. та від 29.03.2011р. (а.с. 153-155).
Доставка товарно-матеріальних цінностей від TOB «Костаріка-10»згідно договору поставки від 20.01.2011р. здійснювалась за рахунок постачальника. Доставка ТМЦ супроводжувалась товарно-транспортними накладними: від 25.03.2011р. № 12; від 28.03.2011р. № 14; від 29.03.2011р. № 15 (а.с. 150-152).
Перевіряючи обґрунтованість судження ДПІ у Московському районі м. Харкова про нікчемність правочинів, укладених між позивачем TOB «Компанія «СПО»та його контрагентами, суд вважає за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»(далі за текстом -Постанова Пленуму ВСУ №9). В силу положень п.18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК). Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, акту перевірки позивача, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами згаданих правочинів, до правового статусу сторін спірних договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду немає.
З огляду на викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень, висновок відповідача про нікчемність правочинів слід визнати необґрунтованим. Документи обов'язкової податкової звітності, інші первинні документи платника податків не містять фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави. Спірні правочини не оскаржені в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових актів про визнання спірних правочинів недійсними.
Враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, висновки ДПІ у Московському районі м. Харкова щодо того, що спірні договори поставки, укладені між ТОВ «Компанія СПО»та контрагентами: TOB «Афінас-11», TOB «Костарика-10», TOB «Футур-10», укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства не ґрунтуються на наведених нормах законодавства та встановлених обставинах справи.
Копії долучених до матеріалів справи податкових накладних, видаткових накладних не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагентів позивача спільного інтересу щодо отримання коштів матеріали справи не містять.
Таким чином, суд приходить до висновку про підтвердження позивачем в судовому засіданні належного виконання сторонами договорів, реальності укладених правочинів.
На момент здійснення господарських операцій постачальники позивача були платниками податку на додану вартість. Статус постачальників позивача не заперечувався відповідачем.
Судом встановлено, що фактичне виконання господарських операцій підтверджується видатковими накладними, податковими накладними товарно -транспортними накладними тощо. При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінансово - господарською документацією. Податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено. Згідно зазначених податкових накладних, позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, копії яких наявні у матеріалах справи.
Таким чином, господарські операції ТОВ «Компанія СПО»з TOB «Афінас-11», TOB «Костарика-10», TOB «Футур-10»проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання активів та розрахунки з постачальниками таких активів, отже податковий кредит правомірно відображено в податкових деклараціях з ПДВ.
За таких умов, вказані в акті № 01843/18/36372211 від 16.06.2011 р. висновки, що при укладанні правочинів TOB «Компанія «СПО»з TOB «Афінас-11», TOB «Костарика-10», TOB «Футур-10»ставило на меті не їх виконання, а одержання податкової вигоди, суд вважає недоведеними.
Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.
Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. На момент проведення перевірки, у ТОВ «Компанія СПО»були наявні податкові накладні на кожну поставку товару, які відповідали вимогам законодавства та були виписані особами, зареєстрованими платниками податку на додану вартість.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту.
Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доказана правомірність свого рішення, не обґрунтовано посилання на неможливість встановити реальність та товарність здійснення операцій по поставці ТМЦ контрагентами позивача.
Суд зауважує, що невиконання свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету контрагентами тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, але зазначені обставини не є підставою для позбавлення позивача на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.
Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.
Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СПО" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 16.09.2011 р. № 0000351800, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 1374332 грн. (в т.ч. основний платіж - 1374331 грн., штрафні санкції - 1грн.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанову складено 10.02.2012.
Головуючий Сагайдак В.В.
Судді Шляхова О.М.
Бездітко Д.В.