Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
місто Харків
08.02.2012р. справа № 2а- 174/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сліденко А.В.,
суддів - Кухар М.Д., Старосєльцева О.В.,
за участі:
секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,
представників:
позивача - Потеряєва І.А., Тарадай В.В.,
відповідача - Бондаренко В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
ТОВ "Компанія з управління активами "Макрокап Ессет Менеджмент"
до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку
провизнання нечинною постанови, -
встановив:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Макрокап Ессет Менеджмент»(далі за текстом -ТОВ «КУА «Макрокап Ессет Менеджмент»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом (а.с. 2-3), в якому просив визнати нечинною постанову відповідача, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі за текстом - ДКЦПФР), №1072-ДМ від 01.12.2012 р. про накладення санкції у розмірі 17.000,00грн. за правопорушення на ринку цінних паперів.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що дотримувався законодавства на ринку цінних паперів, несвоєчасного виконання розпорядження про усунення порушень не допускав, а відтак, спірна постанова суперечить ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на суб'єкта господарювання обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги і доводи заявленого позову, просили суд прийняти рішення про задоволення позову.
Відповідач, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, з поданим позовом не погодився.
В обґрунтування заперечень проти позову (а.с. 16-19) відповідач зазначив, що спірну постанову №1072-ДМ від 01.12.2011 р. про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів було винесено у межах передбачених законом повноважень та за наявності достатніх на те підстав, як-то: несвоєчасного виконання ТОВ приписів розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери №355-ДМ від 23.09.2011р. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Звертаючись до суду, позивач заявив вимогу про визнання нечинним рішення суб'єкта владних повноважень, а саме: постанови, яка за своєю правовою суттю та характером владних приписів є правовим актом індивідуальної дії.
У судовому засіданні судом достеменно встановлено та представниками позивача підтверджено, що обраний ТОВ «КУА «Макрокап Ессет Менеджмент»спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах полягає саме у визнанні нечинною спірної постанови. У судових дебатах представники позивача остаточно просили суд визнати нечинною постанову ДКЦПФР №1072-ДМ від 01.12.2011 р. про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів.
З цього приводу суд бере до уваги, що згідно з ч.4 ст.105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Положення наведеної норми процесуального закону щодо права позивача самостійно обирати спосіб захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу кореспондують приписам ч.2 ст.162 КАС України щодо повноважень адміністративного суду при вирішенні справи по суті, де указано, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень..
Провівши системний аналіз статей 105, 162, 171 КАС України, суд доходить висновку, що така вимога як визнання нечинним може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.
Оскільки у спірних правовідносинах відповідач, ДКЦПФР, не виносив відносно позивача правового акту, який би був наділений чинністю, то поданий позов належить залишити без задоволення.
З приводу фактичних обставин спірних правовідносин судом встановлено наступне.
У силу приписів Положення про порядок складання та розкриття інформації компанією з управління активами про результати діяльності та розрахунок вартості чистих активів інститутів спільного інвестування (пайових та корпоративних фондів) (затверджено рішенням ДКЦПФР від 01.08.2002р. №216 (у редакції від 19.01.2010 р.) позивач мав обов'язок до 30.04.2011р. подати до відповідача щорічну інформацію щодо результатів діяльності за 2010р. інститутів спільного інвестування -ПВІФ «Макрокап- нерухомість Фанд»НВЗТ (код за ЄДРІСІ 233670) та ПВІФ «Март»НВЗТ (код за ЄДРІСІ 233703).
Позивач вказаного обов'язку не виконав, що визнано ТОВ в адміністративному позові, а представниками позивача у судовому засіданні, відповідна звітність була подана до ДКЦПФР лише 05.08.2011р.
Внаслідок невиконання згаданого обов'язку позивач скоїв порушення п.7 ч.1 ст.11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», де зазначено, що неподання, подання не в повному обсязі інформації та/або подання недостовірної інформації до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, тягне за собою юридичну відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій в розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З положень наведеної норми закону слідує, що законодавцем встановлені окремі склади правопорушень на ринку цінних паперів, а саме: 1) неподання інформації; 2) подання інформації не в повному обсязі; 3) подання недостовірної інформації.
За матеріалами справи судом встановлено, що постановами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №780-ДМ від 23.09.2011р. та №781-ДМ від 23.09.2011р. позивач, ТОВ «КУА «Макрокап Ессет Менеджмент»за вчинення порушення у вигляді неподання у визначений законодавством строк інформації про результати діяльності ПВІФ «Март»НВЗТ та ПВІФ «Макрокап-нерухомість Фанд»НВЗТ притягнутий до відповідальності у вигляді штрафу розміром 3.400,00грн. та 1.700,00грн. відповідно.
Як з'ясовано судом, позивачем перелічені постанови не оскаржувались, виконані, викладені в цих постановах обставини ТОВ визнані.
Судом також встановлено, що одночасно з винесенням перелічених постанов відповідачем було видано розпорядження №355-ДМ (а.с. 22-23), яким встановлено порушення ТОВ вимог п. 8 розділу І та п.3 розділу ІІІ Положення про порядок складання та розкриття інформації компанією з управління активами про результати діяльності та розрахунок вартості чистих активів інститутів спільного інвестування (пайових та корпоративних фондів) (затверджено рішенням ДКЦПФР від 01.08.2002 р. №216 (у редакції від 19.01.2010 р.), а саме: подання у неповному обсязі інформації про результати діяльності ПВІФ «Март»НВЗТ та зобов'язано ТОВ у термін до 14.10.2011 р. усунути порушення законодавства про цінні папери, а саме: подати щорічну інформацію за 2010 рік щодо ПВІФ «МАРТ»НВЗТ відповідно до вимог Положення №216.
З пояснень представників позивача, які в цій частині повністю узгоджуються з обставинами спірних правовідносин та підтверджуються матеріалами справи, судом встановлено, що ТОВ дійсно відносно ПВІФ «МАРТ»НВЗТ щорічна інформація про результати діяльності була подана в неповному обсязі, порушення було фактично усунуто ТОВ лише 17.11.2011р.
Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що супровідним листом від 27.09.2011р. за вих.№13/03/18378 відповідач, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, надіслав на адресу позивача, ТОВ «КУА «Макрокап Ессет Менеджмент», одночасно постанову №780-ДМ від 23.09.2011р., постанову №781-ДМ від 23.09.2011р., розпорядження №355-ДМ від 23.09.2011р.
Доводи позивача про неотримання разом з постановами №780-ДМ від 23.09.2011р. та №781-ДМ від 23.09.2011р. і розпорядження №355-ДМ від 23.09.2011р. судом відхиляються, позаяк, направлення всіх перелічених документів підтверджується приєднаними до справи реєстром кореспонденції та касовим чеком, котрі за приписами Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій (затверджено рішенням ДКЦПФР від 11.12.2007 р. №2272; далі за текстом -Правила №2272) є належними та допустимими доказами направлення відповідних документів.
Складання в даному випадку суб'єктом владних повноважень опису вкладення до поштового відправлення або направлення кожного рішення окремим листом, на чому наполягає позивач, законом не передбачено, а тому суд не знаходить підстав для покладання на відповідача при відправці кореспонденції обов'язку діяти у спосіб, що не визначений законодавством.
Окрім того, суд не вбачає наявності у відповідача матеріального інтересу з приводу недоведення до відома суб'єкта господарювання факту прийняття розпорядження №355-ДМ від 23.09.2011р.
Доводи позивача про те, що факт подання щорічної інформації по ПВІФ «Март»НВЗТ у неповному обсязі не відображений в постанові №780-ДМ від 23.09.2011р. судом до уваги не береться, оскільки вчинення суб'єктом господарювання діяння по неподанню щорічної інформації (за що і була винесена згадана постанова) та вчинення суб'єктом господарювання діяння по поданню щорічної інформації в неповному обсязі є окремими правопорушеннями на ринку цінних паперів і суб'єкт владних повноважень, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку не має визначеного законодавством обов'язку в тексті рішення про притягнення винної особи до відповідальності за вчинення одного правопорушення викладати обставини вчинення цією ж особою іншого правопорушення.
Судом встановлено, що розпорядження №355-ДМ від 23.09.2011р. було винесено Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку в межах повноважень на підставі та у спосіб, що визначені законом, у судовому або позасудовому порядку позивачем не оскаржувалось, є діючим.
09.11.2011 р. ДКЦПФР відносно позивача було винесено постанову про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів (а.с. 8).
17.11.2011 р. відповідачем було складено акт №389-ДМ (а.с. 7) про правопорушення на ринку цінних паперів, яким встановлено факт невиконання ТОВ «КУА «Макрокап Ессет Менеджмент»приписів розпорядження №355-ДМ.
01.12.2011 р. з посиланням на вказаний акт відповідачем було винесено спірну постанову №1072-ДМ (а.с. 5), згідно якої до позивача за несвоєчасне виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 23.09.2011 р. №355-ДМ застосовано санкцію у вигляді штрафу розміром 17.000,00 грн.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»ДКЦПФР застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за невиконання або несвоєчасне виконання рішень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів - у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Факт невиконання позивачем розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 23.09.2011 р. №355-ДМ у визначений ДКЦПФР строк підтверджений матеріалами справи.
Натомість факт неотримання позивачем розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 23.09.2011 р. №355-ДМ матеріалами справи не доведений, так як, з витребуваних судом і долучених до справи табелів обліку робочого часу працівників ТОВ «КУА «Макрокап Ессет Менеджмент» за жовтень-листопад 2011р. вбачається, що господарська діяльності ТОВ у цей період здійснювалась несистематично, накладені постановами ДКЦПФР №780-ДМ від 23.09.2011р. та №781-ДМ від 23.09.2011р. штрафи були оплачені лише в період часу з 31.10.2011р. по 01.11.2011р., тобто поза межами строку, визначеного розпорядженням від 23.09.2011 р. №355-ДМ.
При цьому, факт отримання та виконання позивачем постанов №780-ДМ та №781-ДМ розцінюється судом як доказ отримання ТОВ «КУА «Макрокап Ессет Менеджмент»всієї кореспонденції, направленої ДКЦПФР супровідним листом від 27.09.2011р. №13/03/18378, до складу якої входило і розпорядження №355-ДМ від 23.09.2011р.
Стосовно посилань позивача на факт відсутності у ДКЦПФР станом на день винесення спірної постанови встановлених законом повноважень на накладення санкцій за порушення законодавства на ринку цінних паперів, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 23.11.11 №1061/2011 «Про ліквідацію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку»ліквідовано Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку. Згідно з п. 1 Указу Президента України від 23.11.11 №1063/2011 «Про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку»утворено Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку.
Порядок утворення, реорганізації або ліквідації міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів здійснюється відповідно до Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 20.10.11 №1074 (далі за текстом -Порядок №1074).
Абзацом 2 п. 12 Порядку №1074 передбачено, що орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Президента України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Президентом України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.
Відповідно до п. 13 Порядку акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов'язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій.
У період ліквідації Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та до формування Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (затвердження структури та штатного розпису апарату Комісії, кошторису та заповнення 30 відсотків вакансій), державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Таким чином, довід позивача про відсутність у ДКЦПФР станом на день винесення спірної постанови встановлених законом повноважень на накладення санкцій за порушення законодавства на ринку цінних паперів при розв'язанні спору судом до уваги не береться.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірним рішенням суб'єкта владних повноважень прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а також беручи до уваги, що позивачем обрано неналежний спосіб судового захисту, то позов належить залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов ТОВ "Компанія з управління активами "Макрокап Ессет Менеджмент" до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання нечинною постанови - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Постанова у повному обсязі виготовлена 13.02.2012р.
Головуючий суддя А.В. Сліденко
Судді М.Д. Кухар
О.В. Старосєльцева