Іменем України
"17" жовтня 2008 р.
справа № 5020-3/082
За позовом Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора
(99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 11)
в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Севастополі
(99011, м. Севастополь, вул. Радянська, 61)
до Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт"
(99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5)
про відшкодування шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, в розмірі 25593,75 грн.
суддя Головко В.О.
За участю представників:
прокурор - Шульга А.М., посвідчення № 438 від 20.02.2006;
позивача - Гусєв В.О., довіреність № 1 від 08.01.2008;
відповідача - Разбойніков О.І., довіреність № ЮО-2042 від 04.09.2008;
відповідача - Жих Т.Ю., довіреність № ЮО-1414 від 01.07.2008;
Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Севастополі (далі -Позивач) до державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" (далі -Відповідач) про відшкодування шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, в розмірі 25593,75 грн. (а.с.2-5).
Свої вимоги прокурор обґрунтовує порушенням відповідачем екологічних інтересів держави, а саме: порушенням встановленого чинним законодавством України правового режиму охорони земель та поводження з відходами, яке виразилося в засміченні земельних ресурсів відходами.
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених в ньому, основні з яких полягають в тому, що, по-перше, відсутні підстави для участі прокурора в даній справі, а, по-друге, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням, настанням шкідливих наслідків та виною відповідача (а.с.48-49).
Згідно зі статтями 20, 22, 29, 811 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні прокурору, представникам позивача та відповідача роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.
За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України "Про судоустрій України", пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.
За правилами частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.10.2008 оголошувалася перерва до 17.10.2008. Після перерви прокурор був відсутній в судовому засіданні.
Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши представлені докази, суд -
05-19 березня 2008 року Державною екологічною інспекцією в м. Севастополі проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт", за результатами якої складено Акт (а.с.9-10) та протоколи про адміністративні правопорушення № 001104 (а.с.30) і № 001105 (а.с.31). Як вбачається з даних документів, під час перевірки встановлено: 1) порушення правил складування, зберігання, розміщення, транспортування, утилізації, ліквідації та використання відходів: на території автотранспортної дільниці відповідача на 5-му км Балаклавського шосе виявлені несанкціоновані звалища відходів на ґрунті, а саме: тверді побутові відходи, ПЕТ-пляшки, відходи макулатури, відходи скла; 2) змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу: на території автотранспортної дільниці відповідача в контейнері для збору і тимчасового зберігання твердих побутових відходів виявлено змішування відходів, а саме: ПЕТ-пляшки, тверді побутові відходи, відходи картону, промаслене ганчір'я, тара з-під нафтопродуктів, відходи резини. Все вищенаведене є порушенням статей 17, 33 Закону України "Про відходи".
12.05.2008 постановою державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища м. Севастополя Державної екологічної інспекції в м. Севастополі № 223/001104/04 за зазначені порушення громадянин М'якота Сергій Васильович, який є начальником автотранспортної дільниці Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт", притягнений до адміністративної відповідальності в порядку статей 2421, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді накладання штрафу в сумі 136,00 грн. (а.с.11). З даною постановою пан М'якота С.В. ознайомлений в день її винесення, про що свідчить його підпис на зворотному боці Постанови; штраф паном М'якотою С.В. в сумі 136,00 грн. сплачений повністю (а.с. 12).
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
Правовідносини між сторонами у даній справі виникли з приводу заподіяння шкоди, тобто з делікту, тому суд при вирішенні спору керується статтями 1166, 1172 Цивільного кодексу України, а також статтями 20, 37, 40, 55, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-ХІІ зі змінами та доповненнями (далі -Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"), статтями 3, 35, 46 Закону України "Про охорону земель" від 19.06.2003 № 962-IV зі змінами та доповненнями (далі -Закон України "Про охорону земель"), статтями 1, 17, 33, 42 Закону України "Про відходи" від 05.03.1998 № 187/98-ВР зі змінами та доповненнями (далі -Закон України "Про відходи"), Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 № 171, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 за № 285/2725, зі змінами та доповненнями (далі -Методика).
Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, передбачених законом. Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах держави. Рішенням Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, у чому саме є порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного суду України, під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", визначеним у частини другій статті 2 ГПК України, слід розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури. При здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та про припинення екологічно небезпечної діяльності.
Таким чином, прокурор правомірно звернувся до суду з даним позовом, оскільки матеріали перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт", що надіслані прокурору із супровідним листом від 20.05.2008 № 1298/05-03 (а.с. 7), містять факти порушення відповідачем норм Законів України "Про відходи", "Про охорону земель" та спричинення ним матеріальної шкоди державі.
Поряд з цим, право на звернення до господарського суду з позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, надано також спеціально уповноваженим органам державного управління у галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів (стаття 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.
Статтями 3, 35, 46 Закону України "Про охорону земель" встановлено, що основними принципами державної політики у сфері охорони земель, зокрема, є: пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні землі як просторового базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства України про охорону земель.
Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, поряд з іншим, забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.
Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".
Відповідно до статей 8, 9 Закону України "Про відходи" відходи є об'єктом права власності, суб'єктами права власності на які є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації усіх форм власності, територіальні громади, Автономна Республіка Крим і держава.
Статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відходи" розміщення відходів -це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.
Спеціально відведенні місця чи об'єкти -це місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.
Статтею 33 "Про відходи" визначено, що зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).
На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.
Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.
Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів. Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.
Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах природоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини, захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.
Згідно з пунктом "з" частини першої статті 17, пунктом "а" частини першої статті 42 Закону України "Про відходи", суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.
Особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків.
Відповідно до положень статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Відповідно до статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (стаття 1166 Цивільного кодексу України кодексу України).
За приписами частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, автотранспортна дільниця, розташована на 5-му км Балаклавського шосе, закріплена за начальником автотранспортної дільниці М'якотою С.В. (накази ДП "Севастопольський морський торговельний порт" № 113 від 09.04.2008, № 194 від 29.08.2007 -а.с. 19, 22). Відповідно до пункту 2.28 Посадової інструкції начальника автогосподарства, затвердженої начальником Севастопольського морського торговельного порту 19.06.2002, начальник автогосподарства зобов'язаний дотримуватися вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та організовувати роботи із запобігання його забруднення. Згідно з пунктом 4.8 даної Інструкції начальник автогосподарства несе відповідальність за порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (а.с. 25-27).
Таким чином, заподіяна шкода навколишньому природному середовищу підтверджується наданими позивачем доказами по справі: актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та постановою про накладення адміністративного стягнення. Документи підписані представником відповідача без заперечень; постанову не оскаржено і не скасовано; штраф сплачено в повному обсязі.
Земельна ділянка, на якій виявлено засмічення ґрунту, належить відповідачеві на підставі державного акту на право постійного користування землею І-КМ № 005443, виданого Севастопольською міською державною адміністрацією 08.12.1998 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 754 (а.с. 13-16).
За розрахунком позивача, зробленому за правилами пункту 5.5 Методики, шкода, заподіяна державі внаслідок засмічення відповідачем земель, складає 25593,75 грн. (а.с. 7-8).
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природно-ресурсного, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки необхідна наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю), шкодою та виною відповідача.
Матеріалами справи в повній мірі підтверджується наявність шкоди, завданої державі порушенням вимог природоохоронного законодавства, вина відповідача у спричиненні цієї шкоди та наявність причинно-наслідкового зв'язку між першим та другим. Будь-яких доказів, які б спростовували зазначене, відповідачем не надано.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі -в сумі 25593,75 грн.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача -Державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт" відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 1166, 1172 Цивільного кодексу України, статтями 20, 37, 40, 55, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статтями 3, 35, 46 Закону України "Про охорону земель", статтями 1, 17, 33, 42 Закону України "Про відходи", статтями 22, 44, 49, 69, 77, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" (99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5, ідентифікаційний код 01125548, р/р 2600501885154 у ВАТ "Укрексімбанк", МФО 384986) на користь Державної екологічної інспекції в м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Совєтська, 61, ідентифікаційний код 34945496) суму заподіяної шкоди в розмірі 25593,75 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто три гривні 75 копійок), перерахувавши її на п/р 33111331700006, отримувач: місцевий бюджет Гагарінського району м. Севастополя, банк одержувача: ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 24035612.
3. Стягнути з державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" (99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5, ідентифікаційний код 01125548, р/р 2600501885154 у ВАТ "Укрексімбанк", МФО 384986) в доход Державного бюджету України (р/р № 31113095700007 в ГУ ДКУ м. Севастополя, МФО 824509, код ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22090200, одержувач -Ленінський район) державне мито в сумі 255,94 грн.
4. Стягнути державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" (99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5, ідентифікаційний код 01125548, р/р 2600501885154 у ВАТ "Укрексімбанк", МФО 384986) в доход Державного бюджету України (р/р № 31216259700007 в УДК м. Севастополя, МФО 824509, код ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22050000, одержувач -Ленінський район) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.О. Головко
Рішення оформлено згідно з вимогами
статті 84 Господарського процесуального
кодексу України та підписано 17.10.2008
Розсилка:
1. Прокуратура м. Севастополя
(99011, м. Севастополь, вул. Павличенко, 1)
2. Севастопольська міжрайонна природоохоронна прокуратура
(99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 11)
3. Державна екологічна інспекція в м. Севастополі
(99011, м. Севастополь, вул. Радянська, 61)
4. Державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт"
(99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5)
5. Справа
Наряд