Справа № 2а/1770/16/2012
14 лютого 2012 року 15год. 23хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Патрикей Ю.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1
відповідача: представник Ситай М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Приватного підприємця ОСОБА_4
до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) звернувся в суд з позовом до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Кузнецовська ОДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 13.07.2011 року № 0004871750.
Позовні вимоги полягають у наступному.
За наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.06.2008 року по 17.06.2011 року відповідачем складено акт від 29.06.2011 року № 201/17-3018404415, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.07.2011 року № 0004871750, яким застосована штрафна санкція на суму 3570 грн. за неподання декларації по ПДВ за січень-березень 2009 року, липень-грудень 2009 року, квітень-грудень 2010 року, січень-червень 2011 року у зв'язку з порушенням пп.2.3.1 п.2.3 ст.2, абз.2 п.9.4 ст.9, абз.1 пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97 - ВР із змінами та доповненнями (далі - Закон № 168/97 - ВР), абз.«а» пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про прядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.200 року № 2181-ІІІ із змінами та доповненнями (далі - Закон № 2181-ІІІ), пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 розділу ІІ, п.203.1 ст.203 розділу V Податкового кодексу України.
ФОП ОСОБА_4 в обґрунтування заявлених вимог вказує, що він здійснював свою діяльність за спрощеною системою оподаткування та відповідно до п. 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності" від 3 липня 1998 року N 727/98 є платником податку на додану вартість. У період переходу на загальну систему оподаткування позивач підприємницьку діяльність не здійснював, виручки не мав.
Вимоги п.181.1 ст.181 ПК України, на які покликається відповідач, щодо реєстрації осіб як платників ПДВ у випадку, якщо сума доходу перевищує 300 тис. грн., не поширюється на платників єдиного податку.
Крім того, зазначає, що під час розгляду скарги позивача від 01.08.2011 року, поданої у порядку адміністративного оскарження, ДПА у Рівненській області надала рішення про відмову у задоволенні скарги від 26.09.2011 року за № 19481/25-16/397, яке у порушення вимог п.42.1 ст.42 ПК України не завірене печаткою, а отже є нечинним.
За таких обставин позивач вважає, що рішення про наслідки розгляду скарги не виносилось, а отже згідно вимог п.56.9 ст.56 ПК України його скарга вважається задоволеною.
Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у адміністративному позові. Крім того, пояснив, що протягом 2008 - 2010 років він не здійснював імпортних операцій та обсяг його виручки за рік не перевищував 500 тис. грн., а отже ФОП ОСОБА_4 не підлягав обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість. У ті періоди, коли він подавав заяви про перехід на загальну систему оподаткування, дохід ФОП ОСОБА_4 складав 0 грн. За таких обставин позивач не був зобов'язаний подавати декларації з ПДВ, а отже оскаржуване рішення податкового органу є незаконним. Просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача позов не визнав, подав письмові заперечення у справі та, зокрема, пояснив, що перевіркою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ОСОБА_4 встановлено, що обсяг виручки позивача у 2008-2010 роках відповідно до самостійно поданих звітів перевищував 300 тис. грн., а отже він був зобов'язаний, згідно вимог пп.2.3.1 п.2.3 ст.2, абз.2 п.9.4 ст.9, абз.1 пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону № 168/97 - ВР), абз.«а» пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону № 2181-ІІІ), пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 розділу ІІ, п.203.1 ст.203 розділу V Податкового кодексу України зареєструватись як платник ПДВ та подавати відповідні декларації. За неподання декларації з ПДВ за період перебування позивача на загальній системі оподаткування, тобто за січень-березень 2009 року, липень-грудень 2009 року, квітень-грудень 2010 року, січень-червень 2011 року податковим органом було нараховано штрафні санкції у розмірі 170 грн. за кожне таке неподання, а всього на суму 3570,00 грн. Крім того, зазначив, що не дотримання вимог п.42.1 ст.42 ПК України (відсутність печатки) у відповіді ДПА У Рівненській області від 26.09.2011 року за № 19481/25-16/397 на скаргу позивача, не є підставою для визнання скарги платника податків задоволеною. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, з 17.06.2011 року по 23.06.2011 року Кузнецовською ОДПІ проведено планову документальну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.06.2008 року по 17.06.2011 року, за наслідками якої складено акт від 29.06.2011 року № 201/17-3018404415 (40-48). На підставі зазначеного акту прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.07.2011 року № 0004871750, яким застосована штрафна санкція на суму 3570 грн. за неподання декларації по ПДВ за січень-березень 2009 року, липень-грудень 2009 року, квітень-грудень 2010 року, січень-червень 2011 року у зв'язку з порушенням пп.2.3.1 п.2.3 ст.2, абз.2 п.9.4 ст.9, абз.1 пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону № 168/97 - ВР, абз.«а» пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону № 2181-ІІІ, пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 розділу ІІ, п.203.1 ст.203 розділу V Податкового кодексу України (а.с.13).
Рішеннями ДПА у Рівненській області від 26.09.2011 року № 19481/25-16/397 та ДПС України від 21.10.2011 року № 1019/с/10-2315 у задоволенні, поданих позивачем у порядку адміністративного оскарження скарг відмовлено, оспорюване податкове повідомлення-рішення залишене без змін (а.с.32-35, 37-38).
Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 03 вересня 2004 року отримав у Виконавчому комітенті Кузнецовської міської ради свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_1, на податковому обліку у Кузнецовській ОДПІ перебував з 06.09.2004 року за № 132, платником ПДВ не реєструвався (а.с.54-55).
Згідно свідоцтв про сплату єдиного податку НОМЕР_2 від 17 грудня 2008 року та серія З № 391343 від 18 грудня 2009 року видами господарської діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 визначено: посередницька діяльність, торгівельна діяльність, лісопильне та стругальне виробництво, тиражування програмного забезпечення та ін. Фактично у перевіреному періоді підприємець здійснював види діяльності: роздрібна та оптова торгівля (49,53).
Правова позиція відповідача полягає у тому, що підставою для нарахування позивачу суми штрафних санкцій є перевищення ФОП ОСОБА_1 гранично допустимого розміру виручки у 300 тис. грн., одержання якого вимагає реєстрацію особи платником ПДВ та подання декларацій з ПДВ.
Податковий орган в обґрунтування своїх заперечень покликається на наступні норми законодавства.
Так, відповідно до статті 4 Закону України "Про систему оподаткування" № 1251-ХІІ (далі - Закон № 1251-ХІІ), платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Згідно статті 9 Закону № 1251-ХІІ, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідно до статті 11 Закону № 1251-ХІІ, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.
Пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997року № 168/97 - ВР, із змінами та доповненнями (далі - Закон № 168/97 - ВР), та п.З розділу III Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010року № 978 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції Україні 29.12.2010р. за № 1400/1869 визначено, що особа підлягає обов'язкові реєстрації як платник ПДВ у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000,000 грн. (без урахування ПДВ).
Суд при цьому звертає увагу, що аналогічна норма міститься у п.181.1 ст.181 розділу V ПК України, проте із вказівкою на те, що вона не поширюється на осіб, які є платниками єдиного податку.
Згідно до п.9.3 ст.9 Закону № 168/97 - ВР особи, які підпадають під визначення п.2.3. ст.2 Закону, зобов'язані зареєструватися як платники податку у податковому органі за місцем знаходження (місцем проживання).
Податковим періодом відповідно до п.п.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що:
якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;
якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання
П. 9.4 ст.9 Закону № 168/97 - ВР передбачає, що якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою.
Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.
Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.
Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Відповідно до п.9.5. ст.9 цього ж Закону заява про реєстрацію направляється на податкового органу з повідомленням про вручення або вручається службовій особі податкового органу. Податковий орган зобов'язаний видати (відправити поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом 10 днів в отримання реєстраційної заяви.
П.9.6 ст.9 Закону № 168/97 - ВР, з урахуванням положень п.9.5 цієї статті, заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу: а) особами, що підлягають реєстрації згідно з п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення; суми оподаткованих операцій, визначеної зазначеним пунктом.
Крім того, пп.10.2 ст.10 Закону № 168/97 - ВР визначено, що платники податку несуть відповідальні достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України. Особа, яка згідно з вимогами п.2.2 ст.2 цього Закону мала зареєструватись платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його не нарахування або несплату на рівні зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.
Згідно п.183.4 ст.183 ПК України у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.
За неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), п.120.1 ст.120 ПК України передбачено накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Судом встановлено, що позивач у перевіреному періоді оподаткування доходів здійснював на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку протягом з 01.10.2008 року до 31.12.2008 року, з 01.04.2009 року по 30.06.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року, що підтверджується вищезазначеними свідоцтвами. На загальній системі оподаткування він перебував з 18.06.2008 року по 30.09.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року, з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року.
Відповідно до п.1.12 акту перевірки від 29.06.2011 року № 201/17-3018404415, перевіркою суцільним порядком було охоплено документи: книга обліку доходів та витрат, податкова звітність, накладні на придбання товару, платіжні доручення про сплату єдиного податку, виписки з банку про рух коштів
Позивачем згідно поданих звітів самостійно задекларовано суму одержаного валового доходу (обсяг виручки) за періоди перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: за 4 квартал 2008 року - 498000,00 грн., за 2 квартал 2009 року - 480000,00 грн., за 1 квартал 2010 року - 488000,00 грн. (а.с.82-84). За час перебування на загальній системі оподаткування позивач підприємницьку діяльність не здійснював, доходів не отримував, що зафіксовано у п.1.16.1 акту (а.с.42).
Відповідно до статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності" від 03.07.1998 року № 727/98, із змінами та доповненнями (далі - Указ № 727/98) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тисяч гривень.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Враховуючи, що за період перебування на спрощеній системі оподаткування дохід позивача не перевищував 500000,00 грн., (що не заперечувалось ні в акті перевірки, ні представником відповідача у судовому засіданні), на думку суду, ФОП ОСОБА_4 відповідно до ст.5 Указу № 727/98 мав право перебувати на спрощеній системі оподаткування, а отже відповідно до п.6 Указу 727/98 був звільнений від сплати ПДВ.
Як вже зазначалось вище, у період перебування позивача на загальній системі оподаткування, тобто з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року, з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року, виручка ФОП ОСОБА_4 складала 0 грн., а отже він не був зобов'язаний відповідно до вимог пп.2.3.1 п.2.3 ст.2, Закону № 168/97 - ВР, п.3 розділу ІІІ зазначеного вище Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, зареєструватись платником ПДВ у порядку, визначеному п.9.4 та п.9.5 ст. 9 ПК України.
Суд вважає помилковою позицію відповідача щодо необхідності врахування доходів позивача за час перебування на спрощеній системі оподаткування до доходів, які він отримував під час переходу на загальну систему оподаткування, а саме: за 4 квартал 2008 рік у розмірі 498000,00 грн. під час переходу ФОП ОСОБА_1 на загальну систему оподаткування з 01.01.2009 по 31.03.2009 року; за 2 квартал 2009 року у розмірі 480000,00 грн. під час переходу на загальну систему оподаткування з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року, за 1 квартал 2010 року - 488000,00 грн. під час переходу на загальну систему оподаткування з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року, а також фактичного перевищення встановленого пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону № 168/97 - ВР та п.З розділу III Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість 29.12.2010 р. за № 1400/1869 обмеження у розмірі 300 тис. грн. для обов'язкової реєстрації платником ПДВ, виходячи з наступного.
Як вже зазначалось вище Указом № 727/98 (п.1) суб'єктам малого підприємництва - фізичним особам надано право перебування на спрощеній системі оподаткування, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тисяч гривень.
Усі ці умови були дотримані позивачем у своїй діяльності протягом 2008-2011 років, що знайшло своє підтвердження у акті перевірки та судовому засіданні.
На думку суду, відповідальність ФОП ОСОБА_4 за неподання декларації з ПДВ могла мати місце за умови перевищення на 300 тис. грн. отриманої позивачем виручки понад встановленого Указом № 727/98 обмеження у 500 тис. грн. Доказів цього судом не встановлено та відповідачем не надано.
Ця позиція також підтверджується приписами п.181.1 ст.181 ПК України, відповідно до якого у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
За наведених обставин позивач не був зобов'язаний подавати декларацію з ПДВ протягом 2009 - 2011 років, а отже своїми діями не порушував вимоги пп.2.3.1 п.2.3 ст.2, абз.2 п.9.4 ст.9, абз.1 пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону № 168/97 - ВР), абз.«а» пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону № 2181-ІІІ, як це зазначено у оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні від 13.07.2011 року № 0004871750.
Таким чином, зазначене податкове повідомлення - рішення підлягає визнанню нечинним.
При прийнятті рішення суд не погоджується з твердження позивача щодо визнання недійсною відповіді ДПА У Рівненській області від 26.09.2011 року за № 19481/25-16/397 на скаргу позивача у зв'язку з порушенням вимог п.42.1 ст.42 ПК України (відсутність печатки), що тягне за собою фактичне задоволенням його скарги.
Так, підпис посадової особи - заступника голови ДПА у Рівненській області на зазначеному рішенні є дійсним, доказів його не автентичності не встановлено, а отже підстави для застосування ч.2 п.56.9 ст. 56 ПК України та визнання скарги задоволеною на користь платника податків відсутні.
За наведених обставин висновки Кузнецовської ОДПІ зроблені в акті не відповідають фактичним обставинам справи, а отже зазначене податкове повідомлення - рішення від 13.07.2011 року № 0004871750 підлягає визнанню нечинним.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч вказаним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів щодо обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішень, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України на користь позивача стягується судовий збір у розмірі 28 грн. 23 коп.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Кузнецовської ОДПІ від 13.07.2011 року № 0004871750
Присудити на користь позивача Приватного підприємця ОСОБА_4 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Борискін С.А.