ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
№4-1442/11
14 вересня 2011 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді -Башмакова Є.А.
при секретарі -Куляба Ю.А.
за участю прокурора -Стаценко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову заступника начальника СВ начальника ОРУД СВ ПМ ДПА України в Дніпропетровській області Кравця А.В. від 27 липня 2011 року про порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «Дніпропетровська продовольча компанія»ОСОБА_2 за фактом умисного ухилення ним від сплати податків в особливо великих розмірах за ч.3 ст. 212 КК України, а також ознайомившись з матеріалами, на підставі яких була порушена кримінальна справа № 99116211,
Заявник - адвокат ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, 18 серпня 2011 року звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на постанову заступника начальника СВ начальника ОРУД СВ ПМ ДПА України в Дніпропетровській області Кравця А.В. від 27 липня 2011 року про порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «Дніпропетровська продовольча компанія»ОСОБА_2 за фактом умисного ухилення ним від сплати податків в особливо великих розмірах за ч.3 ст. 212 КК України. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що постанова винесена з порушенням норм кримінально-процесуального закону, оскільки остання винесена без зазначення приводів та підстав для її порушення, надає спростування в поданій скарзі доводам слідчого, які зазначені в постанові.
У судовому засіданні заявник доводи скарги підтримав та просив суд задовольнити скаргу та скасувати вищевказану постанову від 27 липня 2011 року про порушення кримінальної справи, оскільки остання була винесена за відсутністю приводів та підстав до порушення кримінальної справи відповідно до ст. 98 КПК України.
Прокурор у судовому засіданні висловив думку щодо законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови, яка, за його думкою, була винесена за наявністю приводів та підстав, передбачених ст. 94 КПК України.
Суд, вислухавши сторони, та вивчивши матеріали, на підставі яких була порушена кримінальна справа, вважає, що скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 236-8 КПК України, при розгляді скарги перевірці підлягає наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи.
Зокрема, суд повинен перевіряти чи були наявними на час порушення справи передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК України); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок (ст. 98 КПК України).
Необхідною передумовою для порушення кримінальної справи є наявність законних приводів і підстав. Приводи -це передбачені законом джерела, з яких органи дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд, уповноважені порушити кримінальну справу, одержують відомості про вчинені або підготовлювані злочини.
КПК України передбачає такі приводи для порушення кримінальної справи: 1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян; 2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним; 3) явка з повинною; 4) повідомлення, опубліковані в пресі; 5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину (ч. 1 ст. 94). Цей перелік є вичерпним
Безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею або судом ознак злочину як привід до порушення кримінальної справи означає, що ці органи та особи самі, незалежно від будь-чиїх заяв і повідомлень, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 94 КПК, виявляють підготовлюваний або вчинений злочин (наприклад, орган дізнання -при здійсненні оперативно-розшукової діяльності, прокурор -при здійсненні загального нагляду за додержанням законності, слідчий -при розслідуванні справи, суддя -при розгляді адміністративної справи, суд (чи суддя) -при судовому розгляді кримінальної або цивільної справи).
Згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України підставою для порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину (зокрема, суспільної небезпечності і кримінальної протиправності). Достатніми вважаються такі дані (докази), які свідчать про факт підготовлюваного або вчиненого діяння, передбаченого кримінальним законом.
В судовому засідання скаржник стверджував, що ТОВ «Дніпровська продовольча компанія»не погодилось з висновком ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, який викладено у податковому повідомлені-рішенні від 13.07.2011 року № 0000601503 та яким донараховані податкові зобов'язання. Саме на підставі цього податкового повідомлення-рішення було прийнято оскаржувану постанову про порушення кримінальної справи.
В ході судового розгляду даної скарги, заявник посилається на те, що податкове повідомлення-рішення оскаржується в адміністративному порядку, в зв'язку з чим це податкове рішення є неузгодженим, а тому передчасно стверджувати про наявність у підприємства податкової заборгованості, що в свою чергу свідчить про відсутність в його діях складу кримінального злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України та відсутність самої події злочину, винесенням оскаржуваної постанови порушуються права та законні інтереси скаржника, для прийняття рішення про порушення кримінальної справи у органу досудового слідства не було достатніх підстав передбачених законом, і, в діях ОСОБА_2 відсутні ознаки складу злочину передбачених ч.3 ст. 212 КК України, думку прокурора який вважав, що оскаржувану постанову винесено компетентними особами відповідно до вимог ст.ст. 94, 97, 98 КПК України, приводами до порушення кримінальної справи стало виявлення слідчим ознак злочину.
Як вбачається з наданих суду матеріалів справи, на підставі яких було порушено кримінальну справу, вони містять акт документальної невиїзної перевірки № 1656/1503/32434043 від 07.07.2011 з додатками, податкове повідомлення-рішення, доповідну записку, декларацію з додатками.
Однак вказані матеріали не містять ніякої інформації щодо наявності в діях ОСОБА_2 ознак складу злочину, який вказаний в оскаржуваній постанові.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України при наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КПК України, слідчий зобов'язаний винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону України, за ознаками якої порушується справа, а також подальше її спрямування.
Як видно зі змісту оскаржуваної постанови, на порушення вимог зазначеної норми, слідчим не вказано приводи для порушення кримінальної справи та підстави для прийняття такого рішення.
Згідно ч. 2 ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Дослідженні в судовому засіданні матеріали справи, які стали приводами та підставами для порушення кримінальної справи: податкове повідомленні-рішення, не містять достатніх даних, які могли б слугувати підставами для прийняття рішення про порушення кримінальної справи за ч.3 ст. 212 КК України та які вказували б на наявність в діях ОСОБА_2 ознак складу вказаного вище злочину.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 97 КПК України коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється в строк визначений зазначеною нормою шляхом виконання перелічених в ній дій.
При цьому, на порушення вимог ч. 4 ст. 97 КПК України, слідчими не проведено з цього приводу відповідних перевірок, хоча такі перевірки були конче необхідні з огляду на специфіку відносин з приводу здійснення підприємницької діяльності та законодавства, яке регулює ці відносини.
Однак, не зважаючи на вище викладене, на порушення вимог ч. 2 ст. 94 КПК України, без проведення належних перевірок, приймається рішення про порушення кримінальної справи за ч. 3 ст. 212 КК України.
Так суд дійшов висновку, що матеріали на підставі яких було порушено кримінальну справу не містять достатніх даних, що вказують на наявність ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КПК України.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 212 КК України умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, якщо це призвело до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму ВСУ від 08.10.2004 № 15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів», вказану статтею 212 КК України, передбачено кримінальну відповідальність не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати. У зв'язку з цим суд має встановити, що особа мала намір не сплачувати належні до сплати податки, збори, інші обов'язкові платежі в повному обсязі чи певну їх частину.
Пунктом 15 цієї ж постанови вказано, що злочин, передбачений ст. 212 КК України, є закінченим з моменту фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів, які мали бути сплачені у строки та в розмірах, передбачених законодавством з питань оподаткування (тобто, сум узгоджених податкових зобов'язань, визначених згідно із Законом N 2181-III), а саме - з наступного дня після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, збір чи інший обов'язковий платіж, що відповідно до визначеного ст. 5 вказаного Закону порядку вважається узгодженим і підлягає сплаті. Якщо закон пов'язує строк сплати з виконанням певної дії, то злочин вважається закінченим з моменту фактичного ухилення від сплати.
Умисне ухилення від сплати чи сплата у неповному обсязі сум податкових зобов'язань (податку, збору, іншого обов'язкового платежу, нарахованих контролюючими органами в порядку і на підставах, визначених п. 4.2 ст. 4 Закону N 2181-III) утворює закінчений склад злочину з моменту закінчення граничного строку, в який мали бути сплачені нараховані (донараховані) такими органами суми зазначених зобов'язань.
Частиною 8 статті 236-8 КПК України передбачено, що обов'язок доведення правомірності порушення справи покладається на прокурора.
Як видно зі змісту оскаржуваної постанови, на порушення вимог ч. 1 ст. 98 КПК України, в ній не вказано приводи та підстави для порушення кримінальних справи, а також не вказано які саме дії вчинені ОСОБА_2 направлені на фактичне ненадходження податкових платежів до бюджету та що ці дії містили ознаки злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Окрім того, як встановлено судом, і, це звертає на себе увагу, 23 серпня 2011 року представником Товариства було отримано Податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2011 року № 0000601503 в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська. В повідомленні-рішенні вказується, що на підставі акта документальної невиїзної перевірки № 1656/1503/32434043 від 07.07.2011 року встановлені порушення пп. 215.3.1 п. 215.3 ст. 215, п.п. 213.3.5, п. 213.3, ст. 213 та п.п. 225.9 ст. 225 Податкового кодексу України та нараховані податкові зобов'язані на загальну суму 8 427 654, 41грн.
26.08.2011 р. ТОВ «Дніпровська продовольча компанія»до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано адміністративну позовну заяву про скасування податкового повідомлення-рішення. В адміністративному позові зазначається, що ТОВ «Дніпровська продовольча компанія»не були порушенні вимоги пп. 215.3.1 п. 215.3 ст. 215, п.п. 213.3.5, п. 213.3, ст. 213 та п.п. 225.9 ст. 225 Податкового кодексу України, оскільки застосовувалась пільга зі сплати акцизного збору при реалізації виноматеріалу плодово-ягідного на підставі Довідки, виданої ДПІ у Шевченківському районі м. Києва за № 0089/10/15-017 від 10.01.11 року.
Адміністративну позовну заяву ТОВ «Дніпровська продовольча компанія»Дніпропетровським окружним адміністративним судом прийнято до провадження.
Відповідно до пункту 56.22. Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р., № 2755-VI, якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу в адміністративному порядку до контролюючих органів та/або до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до закінчення процедури адміністративного оскарження або до остаточного вирішення справи судом.
В пункті 56.18. Податкового Кодексу України зазначається, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
В даному випадку, кримінальну справу порушено на підставі висновків, які викладені в податковому повідомленні рішенні, яке оскаржується в адміністративному порядку, а на момент порушення кримінальної справи у ТОВ «Дніпровська продовольча компанія»відсутнє грошове зобов'язання по сплаті податку.
Вищезазначене вказує на те, що при порушенні кримінальної справи не додержано вимог ст.ст. 94, 97, 98 КПК України, тому оскаржувана постанова підлягають скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України за результатами розгляду скарги суддя може прийняти лише два рішення, а саме про залишення скарги без задоволення та про задоволення скарги, скасування постанови про порушення справи і виносить постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, перелік зазначених рішень є вичерпним.
Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 212 КК України характеризується прямим умислом. Крім того, це злочин з матеріальним складом та для його кваліфікації потрібно встановлення певних суспільно небезпечних наслідків (фактичне ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у значних, великих або в особливо великих розмірах).
Проведеною органами досудового слідства перевіркою, даних які вказували б на наявність в діях ОСОБА_2 ознак умисного ухилення від сплати податків, встановлено не було, що також не вбачається і з описової частини оскаржуваної постанови про порушення кримінальної справи.
Крім того, всупереч ч. 2 ст. 130 КПК України слідчим в постанові про порушення кримінальної справи в обґрунтування прийнятого рішення щодо не надходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах не наведено жодного факту, що ставить під сумнів наявність достатніх підстав, що вказують на наявність ознак злочину, оскільки склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 212 КК України є матеріальним та потребує обов'язкових наслідків у вигляді спричинення бюджету шкоди від не надходження податків.
З аналізу вищевикладеного, вбачається, що на момент порушення кримінальної справи, особа яка її порушила у відповідності до вимог ч. 2 ст. 94 КПК України не мала достатніх даних, що вказували на наявність ознак злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Окрім зазначеного, з матеріалів справи вбачається, що в тексті постанови слідчого від 27 липня 2011 року про порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «Дніпропетровська продовольча компанія»ОСОБА_2, відсутнє посилання на приводи та підстави до порушення кримінальної справи, що у свою чергу є порушенням ч. 1 ст. 98 КПК України.
Таким чином, дослідивши матеріали, надані сторонами, суд вважає, що скарга на постанову про порушення кримінальної справи підлягає задоволенню, постанова про порушення кримінальної справи - скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 236-7, 236-8 КПК України, суд, -
Скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову заступника начальника СВ начальника ОРУД СВ ПМ ДПА України в Дніпропетровській області Кравця А.В. від 27 липня 2011 року про порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «Дніпропетровська продовольча компанія»ОСОБА_2 за фактом умисного ухилення ним від сплати податків в особливо великих розмірах за ч.3 ст. 212 КК України -задовольнити.
Постанову заступника начальника СВ начальника ОРУД СВ ПМ ДПА України в Дніпропетровській області Кравця А.В. від 27 липня 2011 року про порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «Дніпропетровська продовольча компанія»ОСОБА_2 за фактом умисного ухилення ним від сплати податків в особливо великих розмірах за ч.3 ст. 212 КК України -скасувати.
Постанова може бути оскаржена до судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі семи діб з дня її винесення шляхом безпосередньої подачі апеляції до апеляційного суду Дніпропетровської області.
Головуючий: Є.А. Башмаков