22.02.2012
Справа № 2-5302/11
22 лютого 2012 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Бойко О.М.,
при секретарі Карпенко І.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства,
Представник позивача в судовому засіданні підтримав зазначений позов у повному обсязі та просила задовольнити позовні вимоги посилаючись на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних стосунках з квітня 2009 року та ввели спільне господарство. В жовтні 2010 року відповідачка ОСОБА_2 повідомила, що вагітна і батьком дитини є ОСОБА_1
Фактично їх родина розпалася у лютому 2011 року і з цього часу вони сумісно не проживають. Позивач ОСОБА_1 неодноразово пропонував ОСОБА_2 матеріальну допомогу, але вона відмовлялась. Також відповідачка ОСОБА_2 перешкоджає подачі спільної заяви про визнання батьківства, адже ОСОБА_1 визнає своє батьківство щодо цієї дитини.
Відповідач у судовому засіданні надала письмові заперечення в яких заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила відмовити позивачу у повному обсязі.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних стосунках з квітня 2009 року по серпень 2010 року та ввели спільне господарство.
З серпня 2010 року відповідачка ОСОБА_2 почала проживати та проживає до цього часу у цивільному шлюбі із ОСОБА_3.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідачки ОСОБА_2 народився син - ОСОБА_4, батьком якого у свідоцтві про народження НОМЕР_1 записаний ОСОБА_3. Відповідний запис було зроблено за його власною заявою, яка подавалася до державного органу реєстрації актів цивільного стану. Зазначені обставини повністю відповідають вимогам ч.2 ст.125 СК України, якщо мати і батько не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 2) за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини; 3) за рішенням суду. Відповідно до ч.1 ст.126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, та і після народження дитини до державного органу реєстрації актів цивільного стану.
Окрім того, згідно ч.ч.1,4 ст.128 СК України, за відсутності заяв, право на подання яких встановлено статтями 126, 127 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої ст.135 цього Кодексу, а саме при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Запис про батька дитини у Книзі реєстрації та у свідоцтві про народження дитини -ОСОБА_4 зроблений на підставі спільної заяви від ОСОБА_2, як матері дитини та від ОСОБА_3, як батька дитини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1, як до народження, так і після народження дитини, із заявою про визнання його батьком ОСОБА_4, до державного органу реєстрації актів цивільного стану не звертався, а отже підстав для визнання його батьком суд не вбачає. Крім того, належного клопотання про призначення судової генетико-біологічної експертизи на предмет визначення батьківства ОСОБА_1 на заявляв.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження своїх доводів, клопотання про проведення генетичної експертизи для встановлення батьківства він не заявляв, а тому суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61, 79, 84, 88, 212, 215, 214 ЦПК України, ст.ст. 125, 126, 127, 128, 135 СК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Бойко О.М.