20.04.2011 20.04.2011 2-670/2011
Справа №2- 670/2011
Іменем України
20 квітня 2011 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Мунтян О.І.,
при секретарі Сторчаковій Н.Ю., Ротаєнко О.М.,
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката ОСОБА_2
відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4
представника відповідача адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахчисараї цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по стягнення суми, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідачів про стягнення суми в наслідок укладення нікчемного правочину та моральної шкоди. 29.03.2011 року позивач свої вимоги збільшив, та просив суд стягнути з відповідачів 3 685 гривень 50 копійок як кошти, які отримали відповідачі 23.12.2003 року з урахуванням індексу інфляції та моральну шкоду у розмірі 3000 гривень, судові витрати, відповідно з кожного відповідача. Свої вимоги позивач мотивував тим, що між ним та відповідачами 23.12.2003 року був скоєний правочин у письмової формі, відповідно якого відповідачі виявили намір на взяли на себе обов'язок щодо укладення договору купівлі-продажу належних їм частин у будинку АДРЕСА_2 з покупцем ОСОБА_1, за що отримали по 1500 гривень кожний. Відповідачі свій обов'язок не виконали, не переоформили нерухоме майно на ім'я позивача, крім того, рішенням Бахчисарайського районного суду за № 2-438/2007 року позивачці було відмовлено у визнанні вказаного правочину дійсним як нікчемного. На вимоги позивача відповідачі не реагують, до часу звернення до суду не бажають виконати домовленість про нотаріальне посвідчення договору, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду за захистом свого права на кошти, які були передані відповідачам.
У судовому засіданні позивач та її представник, адвокат ОСОБА_2 на задоволенні позовних вимог наполягали, дали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Відповідачі та представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 вимоги не визнали, просили суд відмовити у їх задоволенні. Посилаючись на сплив позовної давності щодо стягнення сум та недоведеність позовних вимог щодо моральної шкоди.
У відповідності зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі представлених сторонами доказів, а ст.ст. 10, 60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, виходячи із засад змагальності сторін, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, положень ч. 1 ст. 61 ЦПК України, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України захист цивільного права може бути здійснений судом у зв'язку з визнанням судом цього права.
З метою повного та всебічного розгляду справи судом були досліджені матеріали судової справи № 2-438/2007 року.
Судом встановлено, відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_3 кожній належить 1/6 частка домоволодіння АДРЕСА_2 (а.с. 10). 23.12.2003 року сторони в простій письмовій формі уклали договір купівлі-продажу 2/6 часток зазначеного домоволодіння за 3 000 грн., у зв'язку із чим позивачем передано відповідачам повну вартість часток у сумі 1 500 грн. кожній (а.с.43-46). Зазначений факт сторонами у судовому засіданні визнаний, та доказуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення (стороною) сторонами вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Рішенням Бахчисарайського районного суду АРК від 29.05.2007 у справі № 2-438/2007 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, Тінистівської сільської ради Бахчисарайського району АРК про визнання зазначеного вище договору купівлі-продажу дійсним у задоволенні позову відмовлено. Встановлено, що законодавче закріплення судового захисту цивільних прав і інтересів таким способом, як визнання дійсним договорів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації - відсутнє.
Згідно зі ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Таким чином посилання представника адвоката ОСОБА_5 на те, що рішенням суду від 29.05.2007 не встановлено недійсності правочину на законі не ґрунтується та йому не відповідає.
Згідно зі ст. 216 ЦК України кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Обидві відповідачки зазначили, що позов не визнають, тому що всі доводи позивача є необґрунтованими, але фактично своїми діями відповідачі позов визнали та без будь якої пропозиції з сторони суду та позивача самостійно внесли в залік виконання свого зобов'язання на рахунок судової адміністрації кошти (а.с. 50).
Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідачі по суті погодились з сумою 3 000 грн. ( по 1 500 грн. на кожного), у зв'язку із чим не має підстав для сумніву у визначені цієї суми.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з нормами ст. 258 ЦК України позовна давність у 10 років підлягає застосуванню к вимогам про застосування наслідків нікчемного правочину.
Аналізуючи зазначені норми, заява представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про застосування позовної давності, щодо вимог позивача у відповідності з ч.3,4,5 ст. 267 ЦК України задоволенню не підлягає.
За змістом ст. 216 ЦК України та виходячи із загальних засад цивільного законодавства інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків та моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до ст. 11 ЦПК України.
Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.
Судовим розглядом встановлено, між позивачем ОСОБА_1, та відповідачами ОСОБА_3, та ОСОБА_4, була досягнута домовленість, згідно якою відповідачі продали, а позивач купував частки по 1/6 у вказаному домоволодінні, які відповідно належали відповідачам на праві власності. Як вбачається з пояснень сторін, та визнається сторонами, дійсно після отримання грошей та написання розписки відповідачі видали на ім'я свого представника ОСОБА_6, довіреність строком дії на один рік на збір відповідних документів та укладення правочину у відповідній нотаріальній формі. З наданої відповідачами довідки Тінистівської сільської ради та даних технічного паспорту на період 2003 року зареєстрованими власниками домоволодіння АДРЕСА_2 є не тільки відповідачі, але і гр.ОСОБА_7, ОСОБА_8 Згідно з пояснень відповідачів їм було відомо, що крім них є інші співвласники будинку, що один з них на момент отримання ними грошових коштів помер, вони фактично продали свої частки позивачці, отримали гроші та подалі не турбувалися про переоформлення права на її ім'я. На теперішній час не бажають виконати свої обов'язки та передати у власність ОСОБА_1, належні їм долі. Доводи відповідачів про те що вони належним чином виконали домовленість між сторонами про купівлю-продаж вказаних часток домоволодіння спростовується даними розписки, згідно якої відповідачі зобов'язалися продати належні їм частки та отримали гроші, даними про те, що вони надали своєму представнику довіреність на вчинення відповідних дій, але договір не був посвідчений нотаріально, при цьому протягом більш семи років відповідачі не поновили довіреність та не надали її іншої особі для виконання зобов'язань, даними особистих листів відповідачів до Бахчисарайської державної нотаріальної контори, вимогами позивача про прибуття до нотаріусу та даними пояснень відповідачів, згідно з якими вони визнавали факт свого ухилення від нотаріального посвідчення договору, наявними у матеріалах цивільної спр еквівалентно 84 500 грн. На підтвердження чого позивач надав суду розписку (а.с. 17).
Відповідачі не виконали вимоги, визначені у ст.ст. 203, 209 ЦК України відповідач ОСОБА_3, та відповідач ОСОБА_4, у судовому засіданні визнали, що вони отримували запрошення до нотаріуса для посвідчення договору нотаріально, але ці запрошення проігнорували, отримавши гроші за фактично продане майно не повернули їх позивачці ні після закінчення дії довіреності на ім'я їх представника у 2004 році, ні у 2007 році, ні до звернення позивачки у суд з зазначеним позовом.
Позивач наполягає на стягненні збитків, які виникли з вини відповідачів. До суду надано розрахунок таких втрат згідно з даними органу статистики (а.с. 46).
За правилами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Таким чином, суд вважає, що крім коштів, які відповідачі отримали 23.12.2003 року від позивача, на його користь слід відшкодувати 2 185 гривень з кожного за весь час з дня отримання коштів по час проведення розрахунку.
Суд не знаходить доведеним вимоги позивача про спричинення їй моральної шкоди, у зв'язку із чим, в задоволені цих вимог слід відмовити.
Відповідно до матеріалів справи позивач при зверненні до суду з позовними вимогами оплатив судовій збір у розмірі 25 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 гривень. Позивачем підлягало оплаті 73,70 грн. судового збору щодо вимог майнового характеру, та 8,50 грн. судового збору за вимоги про відшкодування моральної шкоди (а.с. 1,2). Ухвалою суду від 14.02.2011 оплата судових витрат ОСОБА_1 відстрочена до ухвалення судового рішення (а.с. 20).
Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 - 3 685 (три тисячі шістсот вісімдесят п'ять) грн.. 00 коп.
В рахунок оплати стягнутої суми в розмірі 3 685 (три тисячі шістсот вісімдесят п'ять) грн.. 00 коп. перерахувати на користь ОСОБА_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 з р/р 373190112000604, Територіальне управління державної судової адміністрації в АРК, ЄДРПОУ 26273942, МФО 824026, банк одержувача Головне управління державного казначейства України в АРК за квитанцією №2695.605.13 від 23.03.2011 1 500 (одну тисячу п'ятсот) грн. сплачених ОСОБА_4 як забезпечення повернення по цивільній справі №2-670/2011 для передачі ОСОБА_1
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 - 72 (сімдесят дві) грн. 50 (п'ятдесят) коп. судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 24 (двадцять чотири) грн. 35 (тридцять п'ять) коп.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 - 3 685 (три тисячі шістсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп.
В рахунок оплати стягнутої суми в розмірі 3 685 (три тисячі шістсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. перерахувати на користь ОСОБА_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 з р/р 373190112000604, Територіальне управління державної судової адміністрації в АРК, ЄДРПОУ 26273942, МФО 824026, банк одержувача Головне управління державного казначейства України в АРК за квитанцією №2695.605.3 від 23.03.2011 1 500 (одну тисячу п'ятсот) грн. сплачених ОСОБА_3 як забезпечення повернення по цивільній справі №2-670/2011 для передачі ОСОБА_1
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 - 72 (сімдесят дві) грн. 50 (п'ятдесят) коп.. судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_3 у дохід держави судовий збір у розмірі 24 (двадцять чотири) грн. 35 (тридцять п'ять) коп.
Стягнути з ОСОБА_1, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 не сплачений нею у дохід держави судовий збір у розмірі - 8 (вісім) грн. 50 (п'ятдесят) коп.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд АРК шляхом подання протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Повний текст рішення складений 25 квітня 2011 року.
Головуючий суддя:
Частиною 2 ст. 1047 ЦК Укр