07.07.2011 07.07.2011 2-952/2011
Справа №2-952/2011
Іменем України
07 липня 2011 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Мунтян О.І.
при секретарі Ротаєнко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахчисараї цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Бахчисарайського районного відділу ГУ МВС України в Криму, ОСОБА_4, орган опіки та піклування Бахчисарайської районної державної адміністрації про виселення,
Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення та зняття їх з реєстраційного обліку.
Вимоги мотивовані тим, що 29.01.2008 року між ПриватБанком та ОСОБА_4 було укладено договір № SICWG40000003049, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 227250,00 грн. на придбання квартири АДРЕСА_1. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПриватБанк і ОСОБА_4 29.01.2008 р. уклали договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_4 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу.
Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 21.09.2010 р. по справі № 2-147/2010 р. позов ПриватБанку до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки було задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № SICWG40000003049 від 29.01.2008 р. звернуто стягнення на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом надання права ПАТ КБ «ПриватБанк» продажу житлового приміщення з укладанням договору купівлі-продажу з будь-якою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки.
28 лютого 2011р. позивачем ОСОБА_1 надіслано повідомлення про виселення її та ОСОБА_2 та ОСОБА_3, згідно якого їм було запропоновано звільнити предмет іпотеки протягом місяця з дня одержання вимоги про виселення. Повідомлення про виселення було отримано відповідачами 10 березня 2011. Відповідачі зобов'язані були звільнити предмет іпотеки в строк до 10 квітня 2011 року. Письмова вимога позивача про добровільне звільнення квартири АДРЕСА_1 відповідачами виконана не була.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6, що діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з підстав викладених у поясненнях до позову.
Відповідачка ОСОБА_1 у суді вимоги визнала частково, пояснивши що зараз проживати із дітьми може лише у зазначеній квартирі, іншого житла у неї не має.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування Бахчисарайської районної державної админістраці ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності, у задоволені позову просила відмовити у повному обсязі. Вважає, що у разі задоволення позовних вимог неповнолітні ОСОБА_2, ОСОБА_3 у порушення вимог Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» залишаться без житла.
Інші особи, що приймають участь у справі, сповіщені належно, із заявами до суду не звертались.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_1, представника третьої особи, перевіривши письмові докази, дослідивши матеріали справи, надані на підставі ст. 60 ЦПК України, дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовані і підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, яки беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на яки вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.
Судом встановлено, що 29.01.2008 року між ПриватБанком та ОСОБА_4 було укладено договір № SICWG40000003049 (ц.с. № 2-147/2010 а.с. 4-6), відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 227250,00 грн. на придбання квартири АДРЕСА_1. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПриватБанк і ОСОБА_4 29.01.2008 р. уклали договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_4 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу (ц.с. 2-952/2011 а.с. 11-15).
Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 21.09.2010 р. по справі № 2-147/2010 р. (ц.с. №2-952/2011 а.с. 8-10) позов ПриватБанку до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки було задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № SICWG40000003049 від 29.01.2008 р. звернуто стягнення на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом надання права ПАТ КБ «ПриватБанк» продажу житлового приміщення з укладанням договору купівлі-продажу з будь-якою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки.
28 лютого 2011р. позивачем ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про виселення її та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (ц.с. №2-952/2011 а.с. 5-6), згідно якого їм було запропоновано звільнити предмет іпотеки протягом місяця з дня одержання вимоги про виселення. Повідомлення про виселення було отримано відповідачами 10 березня 2011. Відповідачі зобов'язані були звільнити предмет іпотеки в строк до 10 квітня 2011 року. Письмова вимога позивача про добровільне звільнення квартири АДРЕСА_1 відповідачами виконана не була.
Згідно до ст. 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок або житлове приміщення є основою для виселення усіх мешканців. Після ухвалення рішення про звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок або інше житло усі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок або інше житло упродовж 1 (одного) місяця з дня отримання вимоги.
Частиною 2 ст. 40 цього Закону законодавець встановлює певний порядок дій іпотекодержателя: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч.3 ст.109 ЖК України. Тобто вимога про добровільне виселення з житлового приміщення повинна бути направлена відповідно до вимог законодавства України в обумовлений строк.
Відповідно до ч.6 ст.203 ЦК України, правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За положеннями ст.17 Закону України «Про охорону дитинства», батьки не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Таким чином, батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування розпоряджатись майновими правами дітей .
Малолітні діти відповідачки ОСОБА_1 на момент укладення договору іпотеки майнових прав на квартиру не мали, а тому для укладення договору іпотеки в даному випадку згода органу опіки і піклування не потрібна.
Застосування ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» щодо попередньої згоди органу опіки і піклування для здійснення угод щодо нерухомого майна, право користування яким мають діти відповідачки, не може бути підставою для відмови у задоволені позовних вимог, оскільки на момент укладення договору іпотеки малолітні діти відповідачки не мали права користування квартирою.
Абзацом 7 ч. 1 ст. 3 Закону "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Згідно з п. 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 03.03.2004 N 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 03.03.2004 за N 283/8882, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів.
Оскільки згідно зі ст. 405 Цивільного Кодексу України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону - нотаріуси для встановлення факту користування нерухомим майном витребують довідку про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини за адресою майна, що відчужується або заставляється, видану житлово-експлуатаційною організацією або іншим відповідним уповноваженим органом з питань реєстрації. Коли з поданих документів нотаріусом установлено, що така дитина проживає за іншою адресою, ніж адреса майна, що відчужується, а також те, що така дитина не має права власності на це майно (його частину) нотаріус має право не витребувати згоду органів опіки та піклування на посвідчення такого правочину.
Тобто право користування майном члена сім'ї власника житла пов'язано з моментом здійснення реєстрації за місцем проживання особи, про що робиться відповідний запис до будинкової книги.
Таким чином, згода органів опіки та піклування необхідна лише у випадку, якщо дитина є власником (співвласником), або має право на користування жилим приміщенням, що відчужується.
Договір іпотеки між позивачем та третьою особою ОСОБА_4 було укладено 29.01.2008 р., тобто малолітні діти відповідачки за адресою, де розташоване спірне майно, що перебуває у іпотеці, були зареєстровані за іншою адресою на момент укладення договору іпотеки. А тому на момент укладання договору іпотеки неповнолітні діти відповідачки не мали права на користування даною квартирою, а за таких обставин і згода органу опіки і піклування для здійснення такого правочину була непотрібною.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Обов'язок відповідачів звільнити житлове приміщення у разі звернення стягнення на нього випливає безпосереднього зі ст. 40 Закону України «Про іпотеку».
Крім того, згідно зі ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Таким чином, реєстрація фіксує офіційне місце проживання особи. За даною адресою особа має право проживати, на нього направляються всі офіційні документи, у відповідність з даними про реєстрацію нараховуються всі комунальні платежі і так далі. Наявність осіб, зареєстрованих по квартирі, на яку звернене стягнення, негативно відобразиться на її ціні, а так само буде перешкоджати реалізації цього предмета іпотеки.
Разом з тим, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» від 11.12.2003 року, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється, у тому числі, на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права користування жилим приміщенням. За вказаних обставин, заявлені позивачем вимоги щодо припинення реєстрації відповідачів за адресою спірної квартири задоволенню не підлягають, оскільки дане питання стосується виконання рішення суду
Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягає також стягненню з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати у сумі 45,50 грн.
На підставі викладеного і ст. ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст. 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України, ст.ст. 3, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Виселити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 з квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», розташованого м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 код ЕДРПОУ 14360570, р/р 2992829003111, МФО 305299 судовий збір у розмірі 8,50 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у Бахчисарайському районному суді АР Крим у розмірі 37,00 гривень.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд АРК шляхом подання протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий суддя: