25.11.2011
Справа № 2-2009/11
25 листопада 2011 року смт. Ювілейне
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Бойка О.М.,
при секретарі -Карпенко І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та переведення прав покупця,
Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 19.01.2006 року уклали договір купівлі-продажу 27/100 частки, належної ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, домоволодіння по АДРЕСА_1. Вважає, що укладений між відповідачами договір купівлі-продажу є недійсним, адже відповідно до законодавства України він має переважне право перед іншими особами на купівлю зазначеної частини домоволодіння за ціною, оголошеною для продажу, та інших рівних умовах крім випадку продажу з публічних торгів, а такого торгу не було. Відповідачка ОСОБА_2 не повідомила його про свій намір продати частину домоволодіння, яка є їхньою спільною частковою власністю, вона не виконала вимог закону при укладенні договору купівлі-продажу, що є підставою для визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу та припинення за ОСОБА_3 права на частку у спільному майні.
У судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги у повному та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 визнала позовні вимоги, пояснила, що не повідомила свого брата -позивача по справі про намір продати будинок.
Представник відповідачки ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти заявленого позову та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з урахуванням обставин, які згідно з ч. 1 ст.61 ЦПК не підлягають доказуванню, оскільки визнані сторонами, суд дійшов наступного.
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями за законом спірного домоволодіння по АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1, видане 28.05.1990 року відділом РАЦС Підгородненської міської ради).
За архівними даними КП ДР «БТІ»співвласниками будинку «А»з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 були ОСОБА_2 (1/2ч.) та ОСОБА_1 (1/2 ч.) по свідоцтву про право на спадщину від 19.06.1991 року. Після узаконення самовільно збудованих ОСОБА_2 будинків «Б»і «В»частки домоволодіння змінились. На підставі Рішення Підгородненської міської ради від 16 жовтня 2005 року. ОСОБА_2 стало належати 41/50 частин домоволодіння, яке складалось з трьох будинків (по свідоцтву про право власності від 10 грудня 2005 року),а ОСОБА_1 -9/50 частин (Свідоцтво про право власності оформлено не було, попередній правовстановлюючий документ не анульований)
ОСОБА_2 продала 27/100 частин домоволодіння (будинок «Б»з господарськими будівлями та спорудами) ОСОБА_3 до Договору купівлі-проаджу від 19 січня 2006 року, а потім згідно рішення Підгородненської міської ради від 08 вересня 2006 року (а.с. 73) будинку «А», «Б», і «В»були виділені в окремі господарства. Будинку «Б», який належить ОСОБА_3
Присвоєна поштова адреса АДРЕСА_1-а і право власності оформлено Свідоцтвом про право власності від 17.11.2006 року. Житловим будинкам «А»і «В», що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишена поштова адреса : АДРЕСА_1. Частки володіння домоволодінням з двох житлових будинків змінились та згідно вищевказаного рішення сесії ОСОБА_2 належить 77/100 частин та 23/100 частин. Правовстановлюючі документи на нові частки володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в «БТІ»не оформлені, попередні документи не анульовані.
19.01.2006 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в письмовій формі складено договір купівлі-продажу (серії ВСО №529646, посвідченого державним нотаріусом Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №135) 27/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1. Ця частина домоволодіння належить продавцеві ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності (серії ЯЯЯ №135953, виданого Виконавчим комітетом Підгородненської міської ради 10.12.2005 року та зареєстрованого в Дніпропетровському районному БТІ 10.12.2005 року №13142791). Згідно умов даного договору ОСОБА_2 одержала повністю від покупця ОСОБА_3 грошову суму у розмір 14759 грн. і зобов?язалась передати вказане нерухоме майно у власність ОСОБА_3
Згідно вимог ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, що й було виконано відповідачами у повній мірі.
Посилання позивача на те, що укладений між відповідачами договір купівлі-продажу є недійсним, адже відповідно до законодавства України він має переважне право перед іншими особами на купівлю зазначеної частини домоволодіння, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до п.(г) ст.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року N20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»(Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 року N15), при розгляді позову про переведення на підставі ст. 114 ЦК України (1963 року) прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеному з порушенням права привілеєвої купівлі частки у спільній частковій власності, слід виходити з дійсної вартості частки на час розгляду справи і з'ясовувати, чи спроможний позивач її сплатити. Доказом цього може бути внесення позивачем на депозитний рахунок суду суми дійсної вартості частки. Невиконання позивачем цієї умови може бути підставою для відмови у позові.
Як вбачається з висновку проведеної судової будівельно-технічної експертизи №1393/1394-11 від 18.08.2011 року ринкова вартість домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 на земельній ділянці 209 кв.м, враховуючи нову збудовану прибудову, на момент проведення експертизи складає: 215 086 грн., а позивач, відповідно до квитанцій наданих суду, вніс на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі 14759 грн., що не відповідає реальній ринковій вартості домоволодіння.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, як вбачається з матеріалів справи при укладенні договору між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 жодних порушень умов договору суд не вбачає.
Також суд приймає до уваги, ту обставину, що з моменту продажу будинку «Б»по АДРЕСА_1 його вартість значно змінилась за рахунок відновлювального ремонту та суттєвих переобладнань, виконаних ОСОБА_3
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Крім того, позивач пропустив строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, оскільки оскаржуваний договір було укладено в січні 2006 року, а позивач звернувся до суду лише в серпні 2009 року.
Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження своїх доводів, позивачем не в повному обсязі перераховано на депозитний рахунок суду, суму ринкової вартості домоволодіння, що свідчить про його неспроможність бути покупцем за договором купівлі продажу від 19 січня 2006 року, а тому суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.
Також, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати пов'язані із проведенням експертизи по справі.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 212, 215, 214 ЦПК України,
ст.ст. 3, 11, 13-16, 23, 79, 88, 215 ЦК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити.
Повернути ОСОБА_1 грошові кошти, які знаходяться на депозитному рахунку ТУДСА в Дніпропетровській області у розмірі 14759 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму у розмірі 900 гривень вартості проведення судової експертизи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.М. Бойко