10.02.2012
Справа № 6-410/59/12
(2-842/08
арх.№233/08)
10 лютого 2012 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого -судді Озерянської Ж.М.
при секретарі - Івановій І.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейне заяву голови Дніпропетровської районної державної адміністрації Кобиляцького В.Я. про відстрочку виконання рішення суду,
Заявник звернувся до суду з заявою, в якій просить відстрочити виконання рішення Дніпропетровського районного суду від 11.12.2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської районної державної адміністрації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, надавши відстрочку терміном до грудня 2012 року. Заявник посилався на те,що 19 грудня 2011 року відділом примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Дніпропетровській області винесено Постанову про поновлення виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа №2-842/08 від 17.06.08 по справі №2-2367/07 від 11.12.07 року.
На даний час виконання Постанови про поновлення виконавчого провадження щодо стягнення з розрахункового рахунку Дніпропетровської райдержадміністрації Дніпропетровської області НОМЕР_1 в Дніпропетровському районному державному казначействі на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 68707 грн., моральну шкоду в сумі 50000 грн., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 695,56 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн. для райдержадміністрації ускладнюється у зв'язку з тим, що в рішенні суду було визначено розрахунковий рахунок НОМЕР_1 який є спеціальним загальним фондом Державного бюджету України в Дніпропетровському районі.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, скарбів, майна, одержаного державою в порядку спадкування чи дарування, безхазяйного майна, у тому числі такого, від якого відмовився власник або отримувач, валютних цінностей, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях із порушенням норм актів, майна вилученого для забезпечення сплати штрафів або з метою відшкодування належних державному бюджету платежів, знахідок, а також валютні цінності і грошові кошти, власники яких невідомі, зараховувались до доходів загального фонду Державного бюджету України.
Враховуючи відсутність коштів, які не передбачені загальним фондом Державного бюджету України на 2011 та 2012 роки для проведення зазначених виплат, керуючись ст.ЗЗ, 36 Закону України «Про виконавче провадження», заявник просив визнати дані наявні обставини, які ускладнюють виконання рішення суду від 11.12.07 по справі №2-2367/07 стосовно виплати ОСОБА_2 з розрахункового рахунку НОМЕР_1 в Дніпропетровському районному державному казначействі та надати термін відстрочки до грудня 2012 року.
Представник заявника у судовому засіданні заяву підтримала і просила задовольнити.
Представник ОСОБА_2 у судовому засіданні заяву вважав необґрунтованою та просив відмовити у її задоволенні.
Вислухавши представників,дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку,що заява про відстрочку виконання рішення суду не підягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2007 року стягнуто з розрахункового рахунку Дніпропетровської районної державної адміністрації НОМЕР_1 в Дніпропетровському районному державному казначействі на користь ОСОБА_2 68706 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 695 грн. 56 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду від 12 липня 2010 року виправлено описку у рішенні суду та зазначено розрахунковий рахунок Дніпропетровської районної державної адміністрації №35214007000303.
Рішенням від 11.01.2012 р. апеляційного суду Дніпропетровської області рішення Дніпропетровського районного суду від 11.12.2007 р. змінено у частині розміру відшкодування моральної шкоди,зменшивши її до 500 грн.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Право кожного на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. ст. 2, 8 ЦПК України.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи враховується період з дня надходження до суду позовної заяви до завершення виконання рішення суду.
Право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (рішення ЄСПП у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»). Європейський суд дотримується думки, що неможливість особи домогтися виконання рішення протягом тривалого часу становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном у сенсі пункту 1 статті 1 Протоколу №1 до Конвенції. (рішення ЄСПП у справі «Шмалько проти України»). Обов'язок забезпечувати ефективну реалізацію прав, захищених цим документом, має бути результатом позитивних обов'язків держави (зокрема, рішення ЄСПП у справі і Y проти Нідерландів»), ці позитивні зобов'язання повинні встановлювати певні засоби, потрібні для захисту права на власність (рішення ЄСПП у справі «Лопез Остра проти Іспанії»).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються (для позивача це стаття 1 Першого Протоколу), має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі. На національному рівні має бути гарантований правовий захист задля реального забезпечення прав і свобод, передбачених цією Конвенцією, коли держава має певну свободу розсуду щодо форм засобів захисту, але, у всякому випадку забезпечує їх ефективність як на практиці, так і за законом: можливість розглянути вимогу за суттю і надати захист в сенсі запобігання чи припинення подальшого тривання стверджуваного порушення (зокрема, рішення ЄСПП у справі «Кудла проти Польщі»).
Відповідно до ст.ст.1, 11 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом.
Згідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи №2-842/08 р. , ухвалене судом 11.12.2007 року на користь ОСОБА_2 рішення тривалий час не знаходить свого виконання. Виданий на підставі даного рішення виконавчий лист до теперішнього часу перебуває на виконанні у відділі державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції. Впродовж цього періоду державним виконавцем вжиті всі заходи, передбачені статтями 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження»для виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії, проте вказане рішення боржником так і не виконано.
На підставі викладеного вище, оскільки заявник не надав доказів про винятковий випадок для відстрочки виконання рішення від 11.12.2007 р., крім того ухвалою Дніпропетровського районного суду від 30.09.11 року було задоволено заяву старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Понікарової А.О. про зміну способу і порядку виконання рішення. Змінено спосіб та порядок виконання рішення Дніпропетровського районного суду від 11 грудня 2007 року та ухвалено стягнути з Дніпропетровської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 68706 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди, судові витрати без зазначення рахунків НОМЕР_1 та №35214007000303, а інших доказів заявником щодо наявності обставин, що утруднюють виконання рішення суду не надано, аналізуючи вищенаведене рішення, суд приходить до висновку про порушення вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумного строку виконання рішення, а тому вважає, що в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду необхідно відмовити.
Керуючись ст. 373 ЦПК України, ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», суд -
В задоволенні заяви голови Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Кобиляцького В.Я. про відстрочку виконання рішення суду - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя Озерянська Ж.М.