79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.02.12 Справа№ 5015/7457/11
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології" с. Зарічне, Жидачівського р-ну, Львівської обл.
до відповідача: Управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, м. Львів
про: стягнення 54807,00грн.
Суддя Левицька Н.Г.
Секретар судового засідання: Старостенко О.В.
В судовому засіданні взяли участь представники :
Позивача: ОСОБА_1. -предст. (дов. №9/14 від 01.02.2012р.);
Відповідача: не з'явився;
Представнику позивача роз'яснено його права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Від здійснення технічного запису судового процесу представник позивача
відмовилися, відводів не заявлено.
Суть спору :
Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології", с. Зарічне, Жидачівського р-ну, Львівської обл. до відповідача: Управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, м. Львів про стягнення 49999,20грн. основного боргу, 932,86грн. 3% річних - 3874,94грн. пені.
Обставини справи:
Ухвалою суду від 23.11.2011р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 17.01.2012р.
Ухвалами суду від 17.01.2012р., від 07.02.2012р. розгляд справи відкладався, з підстав викладених у відповідних ухвалах.
У судове засідання 27.02.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задоволити, з підстав викладених в позовній заяві.
Відповідач у судове засідання 27.02.2012р. явки повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 09.02.2012р. (вручено 18.02.2012р.).
Відповідно до пункту 3.6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 (зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.
В пункті 11 Інформаційного листа “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом, згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Вказане підтверджується пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає можливим розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України -за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, враховуючи факт огляду у попередніх судових засіданнях оригіналів документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:
Згідно з Договором підряду №603-к від 27.08.2010р., укладеного відповідачем, з однієї сторони, та позивачем, з другої сторони, відповідно до якого (п.1.1 Договору), відповідач зобов'язувався власними силами виконати будівельно-монтажні роботи по об'єкту “Реконструкція системи опалення ПШ “Джерельце” на вул. А. Сахарова, 80” в м. Львові, передати виконані роботи відповідачу, а також власними силами та за власний рахунок ліквідувати недоробки і дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході приймання робіт або в гарантійні строки експлуатації, отримати позитивний висновок державної експертизи щодо кошторисної документації на даний об'єкт, а відповідач зобов'язувався прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.
Згідно з п.2.1. Договору, вартість робіт, які підлягають виконанню визначаються договірною ціною.
Договірна ціна робіт визначена на основі локальних кошторисів (розроблених на основі дефектних актів представлених позивачем) є твердою та складає 49999,00грн.
Згідно Додатку № 4 до вказаного Договору, початок робіт -27.08.2010р., закінчення робіт 10.10.2010р.
Відповідно до Додатку 6 до вказаного Договору, п.3.2. доповнено абзацом: “Строки Договору можуть переглядатись сторонами за наявності умов: відсутності фінансування, відсутності дозволу на початок робіт, появи додаткових робіт, настання форс-мажорних обставин.”
Приймання -передача закінчених робіт здійснюється комісією, склад якої визначається у наказі Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, в терміни не більші як 14 календарних днів з дня отримання від позивача повідомлення про закінчення робіт. При цьому на термін роботи приймальної комісії відповідальність за збереження встановленого обладнання несе позивач (п.7.1. Договору).
Пунктом 12.1. додаткового договору № 1 від 30 грудня 2010 року сторони зробили уточнення порядку розрахунків за Договором та визначили, що зобов'язання Замовника щодо здійснення розрахунків виникають за умови наявності відповідного бюджетного фінансування та мають бути здійснені до 30 квітня 2011 року в повному обсязі.
Згідно п. 2.4. Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються за договірними цінами та проводяться платежами за об'єкт в цілому або проміжними платежами. Розрахунки здійснюються на підставі підписаних актів приймання виконаних підрядних робіт по формі КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт по формі КБ-3, акту здавання-прийняття висновку державної експертизи протягом 5 банківських днів (за умови надходження відповідних коштів на реєстраційний рахунок Замовника).
На виконання вимог умов Договору № 603-к від 27.08.2010р. з усіма додатками до нього позивач станом на 29.10.2010р. виконав всі передбачені п п.1.1., 1.2., 2.1. Договору роботи на загальну суму 49 999,20грн., що підтверджується підписаними відповідачем:
- Актом № 603-к/1Е від 08 жовтня 2010р. здавання -приймання робіт по отриманню висновку державної експертизи кошторисної документації на суму 97,20 грн.,
- Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року (форма КБ-3) на суму 49 902,00 грн.,
- Актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 р.(форма КБ-2в) на суми 7 476,00 грн. та 42 426,00 грн. (разом 49 902,00 грн.)
Всього позивачем виконано, а відповідачем прийнято робіт на суму 49999,20 грн.
При прийнятті рішення у даній справі, суд виходив з наступного:
У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст. 11 ЦК України, зокрема вони виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.
За договором будівельного підряду, відповідно до вимог ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Згідно із вимогами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно із ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вимогами ч. 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно із вимогами п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На виконання умов Договору № 603-к від 27.08.2010р. позивач виконав свої договірні зобов'язання, передбачені п.1 Договору, що підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3), які підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками підприємств.
Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно із вимогами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 9.1. Договору та ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу за період з 01.05.2011р. по 31.10.2011р. в розмірі 3874,94грн.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 932,86грн. підлягають до задоволення.
Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач повністю виконав умови договору та здійснив передбачені ним роботи, а відповідач порушив умови договору і не провів оплату своєчасно.
Заперечень щодо належного, якісного, своєчасного виконання робіт, а також щодо заявленої суми нарахованої пені чи доказів її погашення відповідач не надав, відтак, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідача, згідно із вимогами ст. 49 ГПК України.
Керуючись вимогами ст.ст. 174, 216, 229, 230, 231, 343 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629 ЦК України, ст.ст.1, 2, 4, 32, 33, 35, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задоволити.
2.Стягнути з Управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 9, ідентифікаційний код 02144743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергозберігаючі технології” (Львівська область, Жидачівський район, с. Зарічне, ідентифікаційний код 20808038) 49999,20грн. основного боргу, 932,86грн. 3% річних - 3874,94грн. пені та 1411,50 судового збору.
Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.03.2012р., керуючись вимогами ст. 85 ГПК України.
Суддя Левицька Н.Г.