29.02.2012 Справа № 5008/30/2012
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Цео - Макс”, м. Ременське, Московська область, Росія
до Державного підприємства „Сокирницький цеолітовий завод”, с. Бороняво, Хустський район
про стягнення 991 623,85 рублів Російської Федерації, що по курсу НБУ становить 250 880,83 грн.,
Суддя господарського суду -Кривка В.П.
представники:
Позивача - не з'явився;
Відповідача -не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „Цео - Макс”, м. Ременське, Московська область, Росія заявлено позов до Державного підприємства „Сокирницький цеолітовий завод”, с. Бороняво, Хустський район про стягнення 991 623,85 рублів Російської Федерації, що по курсу НБУ становить 250 880,83 грн.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що на підставі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Цео - Макс” та Державним підприємством „Сокирницький цеолітовий завод” контракту №09/РОС від 15.09.2010р., позивачем було здійснено попередню оплату за товар (цеоліт природній мелений), шляхом перерахування коштів у розмірі 938 000 рублів РФ, на розрахунковий рахунок відповідача, однак в порушення умов укладеного договору відповідач передав обумовлений товар лише частково на загальну суму 119 000 рублів РФ, у зв'язку з чим позивач неодноразово звертався до нього з листом -вимогою про повернення суми 819 000 рублів РФ. Однак останній на вказані вимоги в установленому порядку не відреагував, зобов'язання не виконав, кошти не повернув. Зважаючи на це, позивачем проведено нарахування штрафних та фінансових санкцій і просить стягнути суму 991 623,85 рублів РФ, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на момент звернення до суду з позовною заявою становить 250 880,83 грн., в тому числі 819 000 рублів РФ (що по курсу НБУ становить 207 207 грн.) -основного бору, 149 877 рублів РФ (що по курсу НБУ становить 37 918,88 грн.) - пені, 15 298,85 рублів РФ (що по курсу НБУ становить 3 870,61 грн.) -трьох відсотків річних та 7 448 рублів РФ (що по курсу НБУ становить 1 884,34 грн.) -інфляційних втрат.
У ході судового розгляду уповноважений представник позивача позовні вимоги в порядку ст. 22 ГПК України уточнила і зменшила та просить стягнути на користь позивача суму 984 934,24 рублів РФ, в тому числі 819 000 рублів РФ -основного бору, 149 877 рублів РФ -пені та 16 057,24 рублів РФ -трьох відсотків річних, в іншій частині заявлені вимоги просить не розглядати (а.с.62-67). При цьому просить покласти на відповідача судові витрати, в т.ч. судовий збір, та витрати на правову допомогу 51 353 рублів РФ. За таких обставин суд розглядає уточнені позовні вимоги.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи на адресу вказану позивачем, підтверджену реєстраційними документами (ухвали суду від 16.01.2012 року, 25.01.2012 року та 07.02.2012 року, надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією з відміткою органу зв'язку про вручення), незважаючи на це відповідач своїми процесуальними правами не скористався, жодної правової позиції по суті спору не висловив, у судові засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами матеріали та документи не подав, причин неявки та невиконання вимог суду не повідомив, тому справа розглядається у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи,
суд встановив:
15 вересня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Цео - Макс” (Покупець) та Державним підприємством „Сокирницький цеолітовий завод” (Продавець) було укладено контракту №09/РОС, до якого було внесено зміни та доповнення додатковими угодами №1 від 24.09.2010р., №2 від 04.10.2010р., №3 від 10.12.2010р., №4 б/д, №5 б/д та №6 від 18.04.2011р., №7 від 23.06.2011р. Відповідно до умов зазначеного договору Продавець продає, а Покупець купує цеоліт природній мелений, в подальшому Товар в кількості 8 000 тонн, вартістю 1 750 рублів РФ за тонну (а.с. 13-16). Загальна вартість контракту відповідно до п. 2.3 склала 16 800 000 рублів РФ.
Пунктами 3.1 - 3.4 контракту рахунок на оплату товару готується на основі заявки Покупця на відвантаження, виходячи із кількості, виду та асортименту заявленого до відвантаження товару, оплата за який проводиться в рублях Російської Федерації у відповідності з рахунком Продавця на протязі 3 банківських днів з дати виставлення рахунку. У разі неможливості провести поставку, Продавець зобов'язаний в строк не більше 30 календарних днів, провести повернення 100 % передоплати Покупцю.
На виконання умов контракту №09/РОС Позивач здійснив попередню оплату вартості товару, шляхом перерахування на рахунок відповідача коштів у розмірі 938 000 рублів РФ, що підтверджується долученими до справи матеріалами виконання умов договору та платіжними дорученнями №86 від 20.04.2011р., №92 від 26.04.2011р., №116 від 26.05.2011р., №138 від 23.06.2011р. (а.с.28-31). Між тим, за даними позивача (які відповідачем в установленому порядку не спростовані та не заперечені) в порушення умов укладеного договору відповідач здійснив поставку товару лише частково на загальну суму 119 000 рублів РФ, внаслідок чого в останнього утворився борг у сумі 819 000 рублів РФ. Вказані обставини достовірно підтверджено і проведеною сторонами звіркою взаєморозрахунків станом на 30.06.2011 року, згідно якої відповідачем підтверджено борг на загальну суму 819 000 рублів РФ (акт звірки взаєморозрахунків від 30.06.2011 року в матеріалах справи). Зважаючи на це, 08 вересня 2011 року позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією та вимогою щодо повернення грошових коштів у розмірі 819 000 рублів РФ протягом 5 банківських днів, у зв'язку з тим, що позивачем від обслуговуючого банку отримано повідомлення №12 від 07.09.2011р. про порушення валютного законодавства РФ (а.с. 25-27). 24 жовтня 2011 року позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про повернення вищезазначених коштів та вимогою сплатити пеню в розмірі 0,1 % від вартості невиконаного зобов'язання за кожний день прострочки, відповідно до п. 8.1 контракту та надав детальний розрахунок пені (а.с.32-33). Однак, як стверджує позивач, відповідачем належним чином на вказані вимоги не відреаговано, зобов'язання не виконано, кошти повернено не було.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV з наступними змінами та доповненнями (ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-IV з наступними змінами та доповненнями) господарське зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться. Згідно ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За таких обставин, заявлена позивачем вимога належним чином доведена матеріалами справи, відповідачами у встановленому порядку не заперечена та не спростована, обумовлена умовами договору та обґрунтована положеннями ст.ст. 509, 526, 530, 693 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України, тому порушене право позивача підлягає захисту судом, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 819 000 рублів РФ.
Поряд з цим, за прострочення виконання грошових зобов'язань покликаючись положення договору та закону позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача сум 149 877 рублів РФ - пені, 16 057,24 рублів РФ -трьох відсотків річних.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України). Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 8.1 у випадку невиконання однією із сторін взятих на себе зобов'язань, вона зобов'язана сплатити на користь іншої сторони пеню в розмірі 0,1% від вартості невиконаного зобов'язання за кожен день прострочки.
Заявлені в зазначеній частині вимоги, обґрунтовані положеннями договору та Законом, належним чином розраховані (розгорнутий розрахунок в матеріалах справи), тому підлягають до задоволення повністю.
Крім цього, матеріалами справи доведено також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача судових витрат на загальну суму 51 353 рублів РФ за послуги правового характеру, що підтверджено договором про надання юридичних послуг від 08.12.2011 року, актами приймання виконаних робіт за цим договором від 30.12.2011 року та від 07.02.2012 року, а також платіжними дорученнями №294 від 15.12.2011 року на суму 25 676,50 рублів РФ та №17 від 18.01.2012 року на суму 25 676,50 рублів РФ про їх оплату (а.с. 81-88, 91).
Враховуючи вищезазначене та відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача і становлять 4 983,76 грн. судового збору та 51 353 рублів РФ витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 75, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства „Сокирницький цеолітовий завод”, Хустський район, с. Бороняво, вул. Гагаріна, 45 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20432977) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Цео - Макс”, Росія, Московська область, м. Ременське, вул. Свободи, 4 каб. 37 (ідентифікаційний код ЄДРПО 1095040004949) суму 984 934 (Дев'ятсот вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот тридцять чотири) рублів РФ 24 коп., що в еквіваленті по курсу НБУ станом на час звернення до суду становить 249 188 грн. 36 коп., а також суму 4 983 (Чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят три) грн. 76 коп. судового збору та 51 353 (П'ятдесят одна тисяча триста п'ятдесят три) рублів РФ витрат на правову допомогу, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на час їх пред'явлення до суду становить 13 557,19 грн.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Суддя В.Кривка