27.02.2012 Справа № 5008/1852/2011
За позовом: приватного торгово-виробничого підприємства "Коруна",
м. Ужгород
до відповідача: Ужгородської міської ради, м. Ужгород
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород
про: визнання частково недійсним рішення ХІ сесії Ужгородської міської ради VІ скликання від 09.12.2011р. № 340 "Про програму приватизації та перелік об"єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2012 році" в частині включення до Переліку об"єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2012 році на конкурсній основі, вбудованих приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Головуючий суддя Івашкович І.В.
представники:
від позивача - Семйон В.І., директор, ОСОБА_1., довіреність від 29.12.11
від відповідача - ОСОБА_2., довіреність №1/02-11 від 03.01.12
від третьої особи - ОСОБА_3., довіреність №01-12/203 від 23.02.12
Суть спору: приватне торгово-виробниче підприємство "Коруна", м.Ужгород звернулось з позовом до Ужгородської міської ради, м. Ужгород про визнання частково недійсним рішення ХІ сесії Ужгородської міської ради VІ скликання від 09.12.2011р. № 340 "Про програму приватизації та перелік об"єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2012 році" в частині включення до Переліку об"єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2012 році на конкурсній основі, вбудованих приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою господарського суду від 30.12.11 про порушення провадження у справі до участі у справі залучено управління майном міста Ужгородської міської ради, м.Ужгород, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Відповідно до п.2 рішення №374 від 09.12.11 ХІ сесії VІ скликання Ужгородської міської ради (додано копію) змінено назву управління майном міста Ужгородської міської ради на департамент міського господарства Ужгородської міської ради.
Позов мотивовано з посиланням на незаконність оспорюваного рішення в частині включення приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, до Переліку об"єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2012 році на конкурсній основі, оскільки таке рішення:
- грубо порушує вимоги ст. ст. 6, 124 Конституції України, ст. ст. 4, 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. п. 49, 51, 53 Закону України "Про Державну програму приватизації";
- свідчить про умисне невиконання постанови господарського суду Закарпатської області від 18.06.07 по справі 11/52, яка набрала законної сили;
- порушує право позивача на приватизацію орендованого майна шляхом викупу.
Позивач при обгрунтуванні свого права на викуп орендованих ним спірних приміщень, яке вважає порушеним прийняттям оспорюваного рішення, посилається на ті обставини, що:
- він є власником Патенту НОМЕР_1 від 11.09.1998р. на право оренди нежилих приміщень, розташованих в АДРЕСА_1, із строком його дії до 06.08.2047 р.;
- Патент НОМЕР_1 придбано позивачем у відповідності до Положення про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень), затвердженого наказом Фонду державного майна України від 31.01.1995р. №90;
- на підставі Патенту НОМЕР_1 між ПП "Коруна" та Ужгородською міською радою в особі Фонду приватизації та управління майном міста укладено договір № 6/265 від 11.03.1999р. оренди нежилого приміщення;
- згідно з розділом п. 5.5 Положення №90 власник патенту має право на викуп орендованої будівлі (споруди, приміщення) протягом строку дії патенту;
- Положення №90 втратило чинність на підставі наказу ФДМУ №2459 від 24.11.2000р., однак право власника патенту на викуп орендованого приміщення зберігає свою чинність протягом строку дії патенту, що підтверджено також листом ФДМУ №10-20-2071 від 12.02.07, тобто ПП "Коруна" має право у строк до 06.08.2047р. реалізувати своє право на приватизацію нежилих приміщень в м. Ужгород, пл. Театральна, 5,7 шляхом викупу;
- ПП "Коруна" має право на приватизацію спірних приміщень шляхом викупу також на підставі ст. ст. 49, 51, 53 Закону України "Про Державну програму приватизації".
Представником позивача позовні вимоги підтримано. Посилається на обгрунтування позову, викладені у позовній заяві, а також на підтвердження підстав позовних вимог доданими документальними доказами.
Відповідач згідно з письмовим відзивом на позов проти позовних вимог заперечує, позов вважає безпідставним та необгрунтованим, посилаючись на такі мотиви заперечень як:
- укладений з ПП "Коруна" договір оренди нежилого приміщення №6/265 від 11.03.1999р. не містить умови про право орендаря на викуп орендованих приміщень готельно-ресторанного комплексу "Коруна", оскільки на момент укладення договору, а також на момент продажу Патенту НОМЕР_1 зазначений об"єкт нерухомого майна відповідно до рішенням Закарпатського облвиконкому від 18.06.1985р. №156 взятий під охорону держави як пам"ятка архітектури та містобудування місцевого значення, а отже згідно з п. 6 Указу Президента України від 30.12.1994р. №827/94 "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні" перебував під прямою забороною на приватизацію. Разом з тим, п. 5.5 Положення №90 передбачалось, що власник патенту має право на викуп орендованої будівлі протягом терміну дії патенту, якщо немає прямої заборони на її приватизацію;
- приватизація комунального майна здійснюється згідно з вимогами Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", у ст. 11 якого визначено перелік підстав приватизації шляхом викупу, жодної з яких ПП "Коруна" не має;
- зроблене позивачем посилання, як на обгрунтування його права на приватизацію шляхом викупу орендованого майна, на Закон України "Про Державну програму приватизації" є безпідставним, оскільки реалізація такого права відповідно до ст.49 неможлива через те, що готельно-ресторанний комплекс "Корона" як пам"ятка архітектури та містобудування місцевого значення перебував під забороною на приватизацію. Окрім того, ПП "Коруна" не набуто права на викуп орендованого майна і з підстав, передбачених ст.51 вказаного Закону;
- відповідно до ст. 52 Закону України "Про Державну програму приватизації" органи приватизації мають право з власної ініціативи приймати рішення про приватизацію об"єктів групи А (нежилих приміщень, об"єктів), щодо яких знято заборону на приватизацію у встановленому законом порядку. Отримання у відповідності до ст.18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" погодження про приватизацію у 2011 році від служби охорони культурної спадщини в Закарпатській області є зняттям заборони, а отже відповідач мав повноваження за власною ініціативою приймати рішення про приватизацію.
Ст. 53 Закону України "Про Державну програму приватизації" не передбачає жодного обов"язку органу приватизації звернутися до орендаря з пропозицією приватизувати майно і лише після відмови останнього на викуп - запропонувати майно для продажу на конкурентних засадах. Відповідно до ст. 56 Закону приватизація готелів здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" з урахуванням таких особливостей: оцінка вартості майна здійснюється експертним шляхом; продаж об"єктів здійснюється переважно на аукціонах, за конкурсами;
- відповідно до позиції, наведеної у п.16 роз"яснення Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000р. №02-5/237 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна", слід враховувати, що за ст.25 Закону орендоване майно приватизується згідно з чинним законодавством, тобто оренду з викупом як спосіб приватизації Закон не передбачає, а отже відсутнє переважне право орендаря на викуп об"єкта, за винятком випадків, коли право на викуп такого майна було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом у редакції від 14.03.95. У договорі оренди №6/265 відсутні пункти про право орендаря на викуп орендованого приміщення, а сам договір укладено 11.03.99, тобто після набрання чинності редакції Закону від 14.03.95;
- постанова господарського суду Закарпатської області від 18.06.07 по справі 11/52 не має преюдиційного значення для даної справи, оскільки предметом розгляду по справі 11/52 було інше рішення Ужгородської міської ради, право ПП "Коруна" на викуп готельно-туристичного комплексу "Корона" предметом розгляду не було;
- правомірність прийнятого Ужгородською міською радою рішення підтверджується і в силу положень ст. ст. 60, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", якими підтверджується виключне право Ужгородської міської ради на визначення умов та порядку відчудження (шляхом викупу, аукціону, конкурсу) об"єктів комунальної власності територіальної громади м.Ужгорода;
- приватизація шляхом продажу на конкурсі цілісного майнового комплексу "Корона" не позбавляє можливості участі ПП "Коруна" у конкурсі, а отже не порушує його права щодо можливості набуття права власності на об"єкт нерухомого майна.
Представником відповідача підтримано заперечення проти позову.
Представником третьої особи усно наведено обгрунтування своєї позиції щодо предмету спору та заявлено, що погоджуючись з мотивами заперечень відповідача, третя особа позовні вимоги вважає безпідставними. Окрім того, додано оголошення інтернетресурсів про продаж ПП "Коруна" патенту на право оренди, що за доводами представника третьої особи свідчить про відсутність справжнього наміру позивача приватизувати спірні приміщення.
Заслухавши доводи та заперечення сторін, третьої особи, дослідивши додані ними до матеріалів справи документальні докази, суд
На ХІ сесії VІ скликання Ужгородської міської ради прийнято рішення №340 від 09 грудня 2011р. "Про Програму приватизації та перелік об"єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2012 році", відповідно до п. п. 1, 2 якого затверджено Програму приватизації об"єктів комунальної власності на 2012 рік (додаток №1) та перелік об"єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2012 році (додаток №2).
Згідно додатку №2 до рішення ХІ сесії VІ скликання Ужгородської міської ради від 09 грудня 2011р. №340 до переліку об"єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2012 році, включено вбудовані приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, із зазначенням способу приватизації - конкурс.
Звернувшись з даним позовом про визнання недійсним вказаного рішення Ужгородської міської ради в частині, що стосується приватизації на конкурсній основі вбудованих приміщень по АДРЕСА_1 в м.Ужгород, позивач обгрунтовує необхідність захисту свого права, яке вважає порушеним у зв"язку з прийняттям вказаного рішення, а саме належного йому, як власнику Патенту на право оренди нежилих приміщень, розташованих в АДРЕСА_1, на підставі якого укладено договір оренди нежилого приміщення № 2/265 від 11.03.1999р., права на викуп цих приміщень протягом усього періоду дії патенту.
У відповідності до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожна особа реалізує конституційне право на судовий захист через звернення до відповідного судового органу відповідно до його встановленої законом юрисдикції.
За правилами ст. ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються відповідні особи за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Суд при вчиненні провадження у справі з'ясовує наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, та у випадку встановлення факту порушення або оспорювання наявного у позивача права чи охоронюваного законом інтересу, ухвалює відповідне рішення про їх захист відповідно до врегульованих законом способів захисту цивільних прав та інтересів (ст.16 Цивільного кодексу України).
Беручи до уваги характер спору, що виник з приводу права позивача на викуп спірних приміщень по АДРЕСА_1 в м. Ужгород, суд вважає, що для встановлення об'єктивної істини по справі суттєве значення має з'ясування правового режиму спірних приміщень як предмету патенту НОМЕР_1 від 11.09.1998р. на право оренди будівлі (споруди, приміщення), а також обсягу прав, набутих позивачем, як орендарем цих приміщень.
Так, із фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що продаж патенту на право оренди приміщень загальною площею 3 897,5 кв.м ( в т.ч. підвал-330,4 кв.м.) відбувся у 1997 році за укладеним між Фондом комунального майна Ужгородської міської ради, як Продавцем, та ОСОБА_4, с.Тересва Тячівського району Закарпатської області, в особі ОСОБА_5., як Покупцем, договором НОМЕР_1 від 06.08.1997р. купівлі-продажу патенту на право оренди приміщення. Вказаний договір містить, зокрема, умови щодо вартості патенту (48 545 грн.), строку сплати вартості патенту (протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору), строку фактичної передачі патенту ( 3-денний термін за умови повної сплати ціни патенту), переходу до Покупця права власності на патент (з моменту сплати вартості патенту), строку дії патенту ( 50 років з моменту першого продажу).
На підставі доданих до матеріалів справи документальних доказів та пояснень представників позивача і третьої особи судом встановлено, що після сплати покупцем ОСОБА_4 повної вартості патенту, а також пені за прострочення такої оплати (додано копії платіжних квитанцій № 34 від 04.09.97, №58 від 08.09.97, №18 від 24.11.97, №19 від 24.11.97, №27 від 28.11.97, №3795 від 11.09.98, платіжного доручення №1 від 28.11.97) Фондом комунального майна Ужгородської міської ради оформлено патент НОМЕР_1 від 11.09.1998р. на право оренди будівлі (споруди, приміщення), в якому зазначено дані про: адресу приміщень - АДРЕСА_1, 7; площу - 3897,5 кв. м (в т.ч. підвал- 330,4 кв.м); власника патенту - ОСОБА_4 та її паспортні дані; дату першого продажу - 06.08.1997р.; дату закінчення строку дії - 06.08.2047р.
Позивачем долучено до позовної заяви засвідчену копію патенту НОМЕР_1 від 11.09.1998р. на право оренди будівлі (споруди, приміщення), а в судовому засіданні 16.02.2012р. судом оглянуто оригінал патенту.
Патент НОМЕР_1 від 11.09.1998р. містить також записи про всі наступні відчудження та власників патенту, а саме:
- запис про власника патенту приватне юридично-видавниче підприємство "Концерн "Срібна земля", із зазначенням дати купівлі - 25.09.1998р., дати продажу - 25.09.1998р., реєстраційного №14, анулювання запису за реєстраційним №14 від 25.09.1998р. на підставі розпорядження №164 від 30.12.1998р.;
- запис про власника патенту приватне підприємство "Коруна", дату дарування - 24.12.1998р., дату реєстрації - 31.12.1998р., реєстраційний №14.
На підставі доданих до матеріалів справи документальних доказів встановлено, що наступні записи в патенті НОМЕР_1 від 11.09.1998р. про зміну власника внесено за таких обставин:
- першим власником патенту НОМЕР_1 від 11.09.1998р. ОСОБА_4 здійснено його відчудження на користь ПЮВП "Концерн "Срібна Земля" за договором дарування від 12.09.1998р.;
- між ОСОБА_4 та ПЮВП "Концерн "Срібна Земля" укладено угоду від 23.12.1998р. про розірвання договору дарування;
- за укладеним між ОСОБА_4 та приватним підприємством "Коруна" договором дарування від 24.12.1998р. патент на право оренди будівлі за адресою: АДРЕСА_1 строком до 06.08.2047 року, виданий Фондом комунального майна м. Ужгород і придбаний за договором купівлі-продажу від 06.08.1998р., подаровано на користь ПП "Коруна";
- Фондом приватизації та управління майном міста видано розпорядження №164 від 30.12.1998р. "Про патент на право оренди будівлі на АДРЕСА_1", згідно з яким анульовано запис в патенті під реєстраційним №14 про власника патенту ПЮВП "Концерн "Срібна Земля", задоволено заяви ОСОБА_4 та ПП "Коруна" про реєстрацію патенту НОМЕР_1 за новим власником ПП "Коруна", яке одержало право оренди будівлі на АДРЕСА_1 за укладеним 24.12.1998р. договором дарування патенту.
11 березня 1999р., тобто після відчудження патенту НОМЕР_1 від 11.09.1998р. на користь ПП "Коруна", між Фондом приватизації та управління майном міста, як Орендодавцем, та приватним торгово-виробничим підприємством "Коруна", як Орендарем, укладено договір №6/265 оренди нежилого приміщення із строком його дії з 01.02.1999р. по 01.02.2047 р. Умовами вказаного договору передбачено передачу Орендодавцем та приймання Орендарем у строкове платне користування нежилого приміщення по АДРЕСА_1 площею 3882 кв .м. Договором оренди №6/265 від 11.03.1999р. обумовлено права і обов"язки сторін, в т.ч. щодо розміру та порядку сплати орендної плати, а також відповідальність сторін за неналежне виконання зобов"язань, визначено умови про строк дії, розірвання та припинення договору. Відповідно до п.9.5 договору встановлено, що взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством.
Позивачем додано до справи документи (копія договору переуступки боргу від 11.03.1999р., копія графіка погашення боргових зобов"язань від 11.03.1999р., копія додаткової угоди до договору оренди нежилого приміщення №6/265) на підтвердження переведення на ПП "Коруна" боргу ОСОБА_4 зі сплати орендної плати за оренду будівель за адресою: АДРЕСА_1.
Виходячи з аналізу встановлених в ході судового розгляду фактичних обставин справи, з урахуванням положень нормативних актів в сфері регулювання спірних правовідносин, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав вважати, що позивачем набуто в установленому порядку право на викуп орендованих спірних приміщень - нежилих приміщень, розташованих в АДРЕСА_1.
Так, продаж патенту на право оренди приміщень запроваджено Указом Президента України №827 від 30.12. 1994 р. "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні", як гарантія користування власниками об"єктів малої приватизації приміщеннями, в яких знаходяться ці об"єкти.
На виконання Указу Президента України №827 від 30.12.1994р. наказом Фонду Державного майна України №90 від 31.01.95 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 20.03.1995р. за № 71/607) затверджено Положення про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень) (далі - Положення №90), предметом регламентації якого визначено порядок продажу патентів на право оренди будівель (споруд, приміщень). Положення №90 втратило чинність на підставі наказу ФДМУ N 2459 від 24.11.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2000 р. за N 907/5128.
Положенням №90 у редакції, чинній на час першого продажу спірного по даній справі Патенту НОМЕР_1 ( із змінами, внесеними згідно з наказами Фонду майна N 247 від 04.03.96, N 1250 від 18.10.96) було передбачено, що набуття права власності на патент відбувається з моменту повної сплати ціни продажу патенту відповідно до умов договору купівлі-продажу, а протягом 1 місяця з моменту виникнення права власності на патент орендодавець зобов'язаний укласти виключно з власником патенту договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) на термін дії патенту (п.п.4.1, 4.2 розділу 4).
Положенням №90 також передбачалось право власника патенту його продати, подарувати, передати в спадщину, закласти, укладати інші угоди, які не заборонені чинним законодавством (п.5.3 розділу 5); при перепродажу патента власником іншій особі загальний строк дії патенту не змінюється; новий власник патенту стає правонаступником договору оренди на нежитлове приміщення (будівлю); в разі необхідності сторони договору оренди вносять до нього необхідні зміни ( п.2.3 розділу 2); протягом одного року з моменту купівлі та кожного наступного відчуження патенту зміна його власника не допускається (п. 2.4 розділу 2).
Під час судового розгляду встановлено, що Фондом комунального майна Ужгородської міської ради здійснено продаж патенту на право оренди приміщень загальною площею 3897,5 кв. м ( в т.ч. підвал 330,4 кв. м) в АДРЕСА_1 покупцю ОСОБА_4, як власнику приватизованого в порядку малої приватизації обладнання, що знаходиться в цих приміщеннях.
Разом з тим, в порушення приписів Положення №90 після набуття першим покупцем ОСОБА_4 права власності на Патент (право власності набуто після повної сплати вартості Патенту згідно з платіжним дорученням №1 від 28.11.1997р., платіж проведено банком 01.12.1997р.) договір оренди з нею, як власником Патенту, не укладався.
Фактично між Орендодавцем Фондом комунального майна Ужгородської міської ради та Орендарем ОСОБА_4 було укладено договір оренди нежилого приміщення №265 від 20.09.1997р., яким передбачено передачу Орендарю на підставі договору купівлі-продажу майна №245 від 06.08.97 у строкове платне користування (з 06.08.1997р. по 06.08.2047р.) нежилих приміщень площею 3304,00 кв. м., 107,90 кв. м підвальне приміщення, по АДРЕСА_1.
Відсутність укладеного із першим власником Патенту НОМЕР_1 від 11.09.1998р. договору оренди нежилих приміщень площею 3 897,5 кв. м (в т.ч. підвал - 330,4 кв. м) унеможливлює настання при наступному відчудженні Патента для його нового власника передбачених п. 2.3 Положення №90 наслідків правонаступництва за відповідним договором оренди.
В даному випадку із позивачем було укладено самостійний договір оренди спірних приміщень - договір №6/265 від 11.03.1999р., яким обумовлено передачу в оренду нежилих приміщень в м.Ужгород по АДРЕСА_1 загальною площею 3882 кв. м., строком з 01.02.1999р. по 01.02.2047 р. Умови вказаного договору не містять жодного посилання на право власності на Патент НОМЕР_1, як на підставу його укладення, а обумовлені цим договором площа приміщень та строк оренди є відмінними від зазначених у Патенті НОМЕР_1.
Із наведеного слідує, що позивач у зв"язку з відчудженням на його користь Патенту НОМЕР_1 не набув у встановленому порядку правового статусу правонаступника орендаря ОСОБА_4, як першого власника Патенту НОМЕР_1.
Таким чином, обсяг прав позивача стосовно оренди спірних приміщень по АДРЕСА_1 в м.Ужгород має визначатись, виходячи із змісту укладеного з ним договору №6/265 від 11.03.1999р. оренди нежилого приміщення.
При аналізі спірних правовідносин сторін суд констатує, що право власника патенту на викуп орендованої будівлі (споруди, приміщення) регламентувалось відповідно до п. 5.5 Положення №90 в редакції із змінами, внесеними наказом Фонду Державного майна №1250 від 18.10.96, яким розділ 5 доповнено пунктом 5.5 такого змісту: власник патенту має право на викуп орендованої будівлі (споруди, приміщення) протягом терміну дії патенту, якщо немає прямої заборони на її приватизацію. При цьому вартість патенту не повертається та не зараховується при розрахунку за будівлю (споруду, приміщення).
Слід зауважити, що відповідно до наказу ФДМУ №1250 від 18.10.96 одночасно викладено у новій редакції пункт 1.3 розділу 1 Положення №90, що став містити посилання на його розроблення відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Закону України "Про оренду державного майна".
Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" на той час діяв у новій редакції, затвердженій Законом України №189/96 ВР від 15.05.96, згідно з якою запроваджено можливість малої приватизації шляхом викупу. Нормами ст. 11 цього Закону передбачалось, що приватизація шляхом викупу застосовується щодо об"єктів малої приватизації, зданих в оренду, якщо право на викуп передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна"; викуп майна підприємств, зданих в оренду, проводиться з додержанням вимог, передбачених чинним законодавством України про приватизацію.
Закон України "Про оренду державного майна" під такою назвою став діяти після введення згідно з Постановою Верховної Ради України від 14.03.1995 р. №98а/95-ВР Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій". Вказаним Законом викладено Закон України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" в новій редакції під назвою Закон України "Про оренду державного майна", у ст. 25 якого передбачено право орендаря на викуп орендованого майна відповідно до вимог чинного законодавства з питань приватизації.
Системний аналіз норм вищезгаданих нормативних актів показує, що доповнення про право власника патенту на викуп орендованої будівлі внесено до Положення №90 саме у відповідності до чинних на той час Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Закону України "Про оренду державного майна". Таке право могло бути реалізовано у період дії Положення №90 за відсутності прямої заборони на приватизацію об2єкту оренди та з урахуванням вимог вказаних Законів. Передбачене Положенням №90 (відповідно до внесених наказом ФДМУ від 18.10.96 №1250 змін) право на викуп орендованих приміщень власник патенту міг реалізувати на свій розсуд ( в т.ч. відмовитися від цього права), а отже волевиявлення його щодо викупу орендованої будівлі (споруд, приміщень) мало бути закріплено у відповідному договорі оренди.
В даному випадку, як вказано вище, із позивачем укладено договір оренди нежилих приміщень по АДРЕСА_1 в м. Ужгород без обумовлення наявності у нього прав орендаря, як власника Патенту НОМЕР_1, в т.ч. не передбачено договором право на викуп орендованих приміщень.
Окрім того, будівлю по АДРЕСА_1 в м.Ужгород, згідно з рішенням виконкому Закарпатської обласної ради народних депутатів від 18.06.1985 р. №156 "Про затвердження додаткового списку пам"яток архітектури місцевого значення по Закарпатській області" (на той час будівля готелю "Верховина") включено до списку пам"яток архітектури місцевого значення. Відповідно до ст.5 чинного на час продажу Патенту НОМЕР_1 та укладення договору оренди №6/265 Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" ( цей Закон діяв до прийняття Закону України від 08.06.2000р. № 1805 "Про охорону культурної спадщини"), а також аналогічних положень п.16 ч.1 ст.6, ст.18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" відчудження цього об"єкту, як пам"ятки архітектури місцевого значення, без погодження із відповідним органом охорони культурної спадщини не допускалось.
Саме з підстав існування заборони на приватизацію і було здійснено продаж гр. ОСОБА_4 Патенту на право оренди нежилих приміщень площею 3897,5 кв.м ( в т.ч. підвал -330,4 кв. м) по АДРЕСА_1 в м. Ужгород, як це передбачалось чинними на той час Указом Президента України №827 від 30.12.1994р. (п.6) та Положенням №90 (п.3.1 розділу 3).
Таким чином, в період дії Положення №90 право на викуп спірних приміщень не могло бути реалізовано на підставі права власності на Патент НОМЕР_1 , а також і не могло бути передбачено в укладеному із позивачем договорі оренди №6/265 від 11.03.1999р.
Після втрати чинності Положенням №90 (згідно з наказом ФДМУ N 2459 від 24.11.2000, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2000 р. за N 907/5128) діючим законодавством України в сфері регулювання відносин, пов"язаних з приватизацією об"єктів комунальної власності, що перебувають в оренді, право власника патенту на право оренди таких будівель на їх викуп не передбачено. Приватизація таких об"єктів після припинення дії Положення №90 мала проводитись із дотриманням чинних нормативно встановлених вимог та з урахуванням існуючих обмежень.
Судом відхилено як безпідставну позицію позивача, висловлену з посиланням на лист ФДМУ №10-20-2071 від 12.02.2071 від 12.02.2007р., щодо збереження права на викуп орендованого майна на період чинності патенту, оскільки така спростовується вищенаведеними висновками суду.
Позивач здійснює повноваження орендаря нежилих приміщень по пл. Театральна, 5,7 в м.Ужгород на підставі укладеного з ним договору №6/265 від 11.03.1999р., а отже обсяг його прав стосовно спірного приміщення на момент прийняття рішення Ужгородської міської ради від 09.12.2011р. №340 має визначатися з урахуванням змісту договору оренди та чинного законодавства України.
Виходячи з регламентації законодавства в сфері приватизації орендованих об"єктів комунальної власності, а саме Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в редакціях, чинних на дату прийняття спірного рішення Ужгородської міської ради, суд констатує, що позивачем, як орендарем спірних приміщень, право викупу цих приміщень могло бути реалізовано лише за наявності підстав, передбачених ст.11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст.51 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Однак, наявність у позивача на дату прийняття оспорюваного рішення таких підстав жодним чином не доведено.
Відповідно до конституційних засад, закріплених у ст. ст. 6, 19, 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження, в т.ч. приймають обов"язкові до виконання на відповідній території рішення, в межах, встановлених Конституцією України та відповідно до законів України.
В даному випадку Ужгородська міська рада, приймаючи рішення №340 від 09.12.11 в частині включення вбудованих приміщень за адресою: АДРЕСА_1,7 до переліку об"єктів, які підлягають приватизації на конкурсній основі у 2012 році, діяла в межах повноважень, визначених згідно з частинами 5, 6 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також у відповідності до ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст. 52 Закону України "Про Державну програму приватизації".
Рішення Ужгородської міської ради №340 від 09.12.11 в частині, що стосується спірних приміщень, приймалось після надання у відповідності до Закону України "Про охорону культурної спадщини" управлінням культури Закарпатської облдержадміністрації, як органом охорони культурної спадщини, відповідного погодження на приватизацію спірних приміщень (додано копії листів №01-11/1018-02 від 14.09.11, №01-13/1256-02 від 15.11.11).
Таким чином, жодних законодавчо встановлених обмежень на здійснення на конкурсній основі приватизації спірних приміщень, як об"єкту права комунальної власності, який має статус пам"ятки архітектури місцевого значення, а також перебуває у оренді за договором №6/265 від 11.03.1999р., на час прийняття спірного рішення не існувало.
При вирішенні спору по суті судом відхилено за безпідставністю посилання позивача на встановлення у постанові господарського суду Закарпатської області від 18.06.07 по справі 11/52 існування у нього права на викуп орендованої будівлі. Фактично констатовані судом у вказаній постанові висновки є елементом наданої ним при розгляді справи правової оцінки фактів, яка в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не має преюдиційного значення при вирішенні даного спору. Таку правову позицію викладено у п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Виходячи з вищевикладених обгрунтувань, суд прийшов до висновку про те, що рішення №340 від 09.12.11 в частині, що стосується приватизації на конкурсній основі вбудованих приміщень по АДРЕСА_1 в м. Ужгород, прийнято Ужгородською міською радою у відповідності з вимогами чинного законодавства України, в межах визначених законом повноважень. Наявність у позивача права на викуп спірних приміщень, на захист якого подано даний позов, спростовується вищенаведеними висновками, зробленими судом на підставі досліджених під час судового розгляду доказів та з урахуванням приписів відповідних нормативних актів.
У задоволенні позову слід відмовити.
У зв"язку з відмовою в задоволенні позову заходи забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою господарського суду Закарпатської області від 30.12.11 по справі 5008/1852/2011, підлягають скасуванню в порядку ст. 68 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 68, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Закарпатської області від 30.12.11 по справі №5008/1852/2011.
Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст рішення складено 03.03.12
Суддя І.В.Івашкович