31.01.2012
Справа №2-6596/11
31 січня 2012 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
судді Озерянської Ж.М.
при секретарі Івановій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у сел. Ювілейному цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Любимівської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування на самочинне будівництво,
Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що його батько ОСОБА_2 за життя самочинно побудував будинок АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, залишивши спадкове майно -зазначений будинок. Померлий залишив заповіт, яким все своє майно заповів свої дітям: позивачу та ОСОБА_3, ОСОБА_4, які подали заяви до нотаріальної контори про відмову від належних їм часток спадщини на користь позивача та не претендують на спадкове майно. Позивач у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право власності на спадщину, однак він позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на будинок АДРЕСА_1, оскільки рішенням КП ДР «БТІ»від 09.03.2011 року йому було відмовлено в державній реєстрації прав та наданні витягу з реєстру прав власності, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 за життя не оформлено право власності на збудований самочинно (без проекту, без рішення сільської ради) в 1963 році житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. У зв'язку з цим звертається до суду та просить визнати право власності на даний будинок.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Любимівська сільська рада надали судові листа з проханням справу розглянути у відсутність їх представника.
Третя особа Дніпропетровська районна державна нотаріальна контора надала заяву про розгляд справи у відсутність представника.
Третя особа КП ДР «БТІ», будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, у судове засідання представника не направила.
Вислухавши пояснення позивача,дослідивши докази у справі, суд приходить до наступного.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2. 14.11.2002 року ОСОБА_2 склав заповіт, яким все своє майно заповів своїм дітям: позивачу та ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с.17).
З 1963-1968 на земельній ділянці по АДРЕСА_1 було зведено житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що вбачається з копії технічного паспорту КП Дніпропетровського району «БТІ»від 07.12.2010 року та довідки Любимівської сільської ради №218 від 05.10.2011 року про те, що згідно записів в земельно-кадастрових книгах сільської ради за ОСОБА_2 значиться присадибна земельна ділянка площею 0,16 га. Під час будівництва спадкодавцем самовільно захоплено земельну ділянку держфонду площею 663 кв.м., про що свідчить відповідна відмітка в цьому ж технічному паспорті.
Відповідно до ст.ст.1233-1236 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин; має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.
Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Позивач спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв шляхом звернення у встановлений законом строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відмовились від належних їм часток у спадковому майні на користь позивача, що підтверджується матеріалами спадкової справи.
Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом ст.ст.14-15 Основ цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік, самочинним визнавалося будівництво, яке велося без дозволу виконавчого комітету відповідної ради, замість зруйнованого на раніше відведеній громадянину земельній ділянці, а також будівництво без належно затвердженого проекту або з відхиленням від проекту, або з грубими порушеннями основних будівельних норм і правил.
Такі ж положення були закріплені і в ст.105 ЦК УРСР, введеному в дію у 1963 році. Право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»№7 від 4 жовтня 1991 року).
Введеним в дію з 1 січня 2004 року Цивільним кодексом України момент виникнення права власності на новостворене нерухоме майно також пов'язаний із завершенням його будівництва, прийняттям нерухомості до експлуатації і її державної реєстрації(ст.ст.331, 376, 380 ЦК).
Згідно з частинами першою та другою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Аналіз фактичних обставин свідчить про те, що вищевказана нерухомість являється самочинним будівництвом, оскільки була зведена без дозволу виконавчого комітету відповідної ради і належно затвердженого проекту, частково на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, не прийнята в експлуатацію та не зареєстрована у виконкомі місцевої ради.
Таким чином, спадкодавець ОСОБА_2 за життя у встановленому законом порядку не набув право власності на даний будинок, а тому він не увійшов до складу спадщини.
Законодавство не визнає самочинне будівництво об?єктом правового захисту, крім передбаченого ч.3 ст.376 ЦК України випадку. Даною нормою визначені певні правила, за якими можливе визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
При цьому з урахуванням Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13 квітня 2011 року) та Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж (затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №91 від 24.06.2011 року) для вирішення питання про визнання за особою права власності на об'єкт нерухомого майна в тому разі, коли в прийнятті такого об'єкту в експлуатацію відмовлено, обов'язковою умовою є дотримання усіх визначених законом вимог та умов, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання права власності на спірний будинок, в тому числі в порядку спадкування, а тому вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 212, 215, 214 ЦПК України, ст.ст.1218, 1220, 1261, 1268-1270, 1273-1274 ЦК України суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Любимівської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування на самочинне будівництво - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя : Озерянська Ж.М.