справа № 4/38
"27" серпня 2008 р. м.Чернівці
10:16
Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Проскурняка О.Г., при секретарі Ратушенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов, де:
Позивач Мале приватне підприємство Охоронне агентство “Сейфеті -Форт»
Відповідач Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Чернівці
про скасування рішення № 104 від 22.01.2008 року, рішення № 105 від 22.01.2008 року та вимоги про сплату боргу № Ю- 804/01 від 04.01.2008 року.
Представники:
Від позивача -Куцак О.М.
Від відповідача - Везденко Д.С.
В засіданні приймав участь
СУТЬ СПОРУ: Мале приватне Охоронне агентство “Сейфеті -Форт» звернулося з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Чернівці про скасування рішення № 104 від 22.01.2008 року, рішення № 105 від 22.01.2008 року та вимоги про сплату боргу № Ю- 804/01 від 04.01.2008 року.
Позивач не погоджується з рішенням № 104 від 22.01.2008 року, рішенням № 195 від 22.01.2008 року та вимогою про сплату боргу № Ю-804\01 від 04.01.2008 року на суму 91699, 89 грн., оскільки на його думку перевірка проводилась в порушення Закону України «Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування», пункту 1.3. Порядку оформлення документальних перевірок з дотримання чинного законодавства платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 21.03.2003 № 6-5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.05.2003 року за № 359\7680), а саме в повідомленні, направленому позивачу, не було зазначено підстав для здійснення позапланової перевірки. Позивач стверджує, що другий абзац першого аркушу акту № 109 від 24.12.2007 року містить недостовірну інформацію стосовно того, що перевірка проводилася в період з 13.12.2007 року по 13.12.2007 року з відома керівника Олійника А.А. та в присутності головного бухгалтера Жураковського К.А»., оскільки відповідно до наказу № 55К-к «Про звільнення з роботи»від 31 серпня 2007 року Жураковський К. А. звільнений з посади заступника директора з фінансових питань по причині скорочення штату та відповідно до наказу № 57-к «Про звільнення з роботи»від 15.10.2007 року Олійник А. А. звільнений з посади директора МПП ОА «Сейфеті - Форт»у зв'язку із переведенням працівника за його згодою на інше підприємство. Далі позивач зазначає, що твердження про ненадання перевіряючому копій платіжних доручень із сплати єдиного податку є необґрунтованими даними.
Далі позивач стверджує, що в акті № 109 від 24.12.2007 року безпідставно не відображено обставини про наявність на підприємстві працюючого інваліда, що призвело до невірного донарахування внесків. В односторонньому порядку 04 січня 2008 року був складений акт про неможливість підписання акту перевірки, в якому зазначено, що офіс зачинений, у зв'язку з чим документи надсилаються поштою. Позивач вважає, що був позбавлений можливості особистого ознайомлення із матеріалами проведеної перевірки, а тому вищевказані рішення та вимога підлягають скасуванню.
Також, позивач посилається на те, відповідачем неправомірно донараховано внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки підприємство є платником єдиного податку тобто перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва.
Відповідач заперечує проти позовних вимог та вказує, що перевірку платника внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування проведено на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001р. №121/2001, Закону України “Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування» від 21.05.1999р. №700-ХІУ, Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663. Відповідно до Закону України “Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування» від 21.05.1999р. №700-ХІУ та ст. 64 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІУ, Пенсійний фонд провів позапланову перевірку фінансово - господарської діяльності позивача. При цьому зазначає, що попередив позивача про проведення позапланової перевірки згідно повідомлення про проведення позапланової перевірки в період з 13.12.2007 року по 13.12.2007 року.
Далі відповідач зазначає, що з моменту набрання чинності Законом України № 1058-ІV позивач зобов'язаний сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України в розмірі 33,2% від фонду оплати праці у загальному порядку, незважаючи на те, що він є платником єдиного податку у відповідності до Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 року. Оскільки в розрахунках сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті позивачем за жовтень 2006 року - жовтень 2007 року згідно додатку № 23 виявлено недостовірність даних (а саме - в рядку 2 та 2.1., де проставляються суми фактичних витрат, на які проводиться нарахування внесків по тарифу 33,2%, стоять прочерки, так само в рядках 3, 3.1., 3.1.1.), управлінням було прийняте рішення про проведення позапланової перевірки страхувальника, про що складений Акт № 109 від 24.12.2007 року. Відповідач стверджує, що у зв'язку з неможливістю вручення акту та вимоги за адресою позивача означені документи були направлені поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Позивач зазначає, що згідно висновків акту перевірки виявлено заниження фактичних витрат на оплату праці за жовтень - грудень 2006 року та січень - жовтень 2007 року на загальну суму 142739,50 грн., в тому числі: 2006р. - 31,8% - 47184,12 грн.; 2007р. -33,2%-95555,38 грн., у зв'язку з чим донараховано внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за жовтень - грудень 2006 року та за січень - жовтень 2007 року на загальну суму 46728,94 грн., в тому числі: 2006р. - 31,8% - 15004,55 грн.; 2007р. -33,2%-31724,39 грн.
Стосовно посилання позивача про відсутність в акті перевірки вказівки на наявність на підприємстві працівника -інваліда позивач зазначає, що страхувальник жодного разу не відобразив у звітних даних про наявність на підприємстві працівника -інваліда та в процесі проведення перевірки не надавав необхідних документів.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
13 грудня 2007 року Управлінням пенсійного фонду У країни в Шевченківському районі м. Чернівці проведено перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов'язання зі збору ( внесків ) на обов'язкове державне пенсійне страхування МПП охоронне агентство “Сейфеті-Форт», про що складено акт № 109 від 24 грудня 2007 року.
За результатами перевірки виявлено заниження фактичних витрат на оплату праці за жовтень - грудень 2006 року та січень - жовтень 2007 року на загальну суму 142739,50 грн., в тому числі: 2006р. - 31,8% - 47184,12 грн.; 2007р. - 33,2% - 95555,38 грн., у зв'язку з чим донараховано внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за жовтень - грудень 2006 року та за січень - жовтень 2007 року на загальну суму 46728,94 грн., в тому числі: 2006р. - 31,8% - 15004,55 грн.; 2007р. - 33,2% - 31724,39 грн.
22 січня 2008 року відповідачем прийнято рішення № 105 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум не обчислених та несплачених страхових внесків, згідно якого позивачу донараховано внесків на загальнообов'язкове держане пенсійне страхування на суму 46728,94 грн., застосовано штрафні санкції у сумі 24214,73 грн.
22 січня 2008 року відповідачем прийнято рішення № 104 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, згідно якого застосовано штраф у сумі 3287,76 грн. та нараховано пеню у сумі 691,92 грн.
4 січня 2008 року відповідачем сформовано вимогу № Ю-804/01 про сплату боргу у сумі 91699,82 грн. в т.ч. недоїмки 64366,11 грн. та фінансових санкцій 27333,71 грн., яка включає донараховані внески у сумі 46728,94 грн. по акту перевірки № 109 від 24 грудня 2007 року.
Так, посилання позивача стосовно того, що підприємство як платник єдиного податку звільняється від сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі визначеному Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV, у зв'язку з тим, що сплачує єдиний податок є необґрунтованими.
Статтею 5 Закону № 1058- ІV регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом 1 статті 11 Закону № 1058-ІУ установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону № 1058-1V страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та вловному обсязі страхові внески.
У статті 18 Закону № 1058-ІУ зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом № 400/97ВР, яким разом із Законом № 1058-1V не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.
Аналізуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне, страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Указ Президента України № 727/98 регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону № 1058- ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать, а тому застосуванню не підлягають.
Статтею 19 Закону № 1058-ІУ установлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового, забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Отже, відповідач донараховуючи внески на загальнообов'язкове страхування правомірно виходив із розмірів ставок визначених Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV.
Однак при проведенні перевірки та донарахуванні страхових внесків, відповідач не врахував, що на підприємстві працевлаштований інвалід, а тому внески повинні сплачуватись з урахуванням працюючого інваліда.
Так, відповідно до перерахунку донарахованих страхових внесків та штрафних санкцій здійсненого відповідачем з урахуванням розміру ставки щодо працюючого інваліда, сума донарахованих внесків становить 44227,04 грн., а сума штрафних санкцій 20941,02 грн.
Інші обставини на які посилається позивач щодо порушення відповідачем процедури проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень, вимоги не впливають на правильність ( законність ) прийнятого рішення № 105 від 22 січня 2008 року у частині донарахування страхових внесків на загальнообов'язкове держане пенсійне страхування у сумі 44227,04 грн. та штрафних санкцій у сумі 20941,02 грн., рішення № 104 від 22 січня 2008 року про застосування штрафу у сумі 3287,76 грн. та нарахованої пені у сумі 691,92 грн., сформованої вимоги від 4 січня 2008 року у частині боргу у сумі 89197,92 грн. ( недоїмки у сумі 61864,21 грн. )
Керуючись статтями 94, 158, 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Скасувати Рішення Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Чернівці № 105 від 22 січня 2008 року у частині донарахування Малому приватному підприємству Охоронне агентство “Сейфеті-Форт» страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на суму 2501,90 грн. та фінансових санкцій у сумі 3273,11 грн.
3. Скасувати вимогу про сплату боргу від 4 січня 2008 року № Ю-804/01 у частині сплати недоїмки у сумі 2501,90 грн.
4. Відмовити у задоволенні позову про скасування Рішення Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Чернівці № 104 від 22 січня 2008 року.
Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Порядок і строки апеляційного оскарження.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О. Г.Проскурняк