Справа № 2-250/12
14 лютого 2012 року. Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі :
головуючого-судді Богдана С.І.
при секретарі Руснак І.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення режиму окремого проживання для подружжя, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трьохрічного віку,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом в якому зазначила, що з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі з 14.09.2010 року. Від шлюбу є одна дитина - донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
З перших днів подружнього життя відповідач не піклувався про створення нормальних сімейних відносин та матеріальне утримання сім»ї. Все це приводило до виникнення сварок та скандалів, а остаточно привело до того, що з 01.11.2011 року припинили підтримувати подружні стосунки і на теперішній час проживають окремо. З цього ж часу відповідач перестав надавати матеріальну допомогу на утримання малолітньої дитини, яка проживає з нею, на неодноразові вимоги допомогти їй в утриманні дитини, відповідач не реагує. Вона не має можливості на теперішній час працювати, оскільки доглядає за дитиною, отримує тільки допомогу від держави в сумі 693 грн.33 коп. та допомогу по догляду за дитиною в сумі 130 грн.
Відповідач є молодою та працездатною особою, він в спромозі заробляти гроші і утримувати дитину, а також і її утримувати до досягнення дитиною трьохрічного віку, оскільки вона також потребує такої допомоги. Однак відповідач не бажає працювати, ухиляється від утримання сім»ї, тому просила стягнути аліменти з відповідача як на утримання дитини, так і на утримання її до досягнення дитиною трьохрічного віку по 300 гривень на кожного.
Розлад подружніх стосунків, відсутність спільних поглядів на життя, матеріальні негаразди призвели її до того, що вона вважає неможливим, крім того небажаним подальше спільне проживання з відповідачем.
Відповідно до ст.. 119 СК України в разі небажання дружини і ( або ) чоловіка проживати спільно, суд за позовом одного з подружжя може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання.
Вважає, що встановлення режиму окремого проживання відповідатиме її інтересам та інтересам малолітньої дитини, так як це позбавить від виникнення психологічних стресів та душевних розладів із-за постійних сварок. Окрім цього це буде гарантією майнового характеру, які можуть виникнути у стосунках її з відповідачем. Також режим окремого проживання надасть їй певний час для обміркування подальшого можливого збереження сім»ї.
Тому просила встановити режим окремого проживання для неї та відповідача на 1 рік з моменту набрання законної сили рішення суду про це.
В судовому засіданні позивачка підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі і дала свої пояснення.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, визнав вимоги про встановлення режиму окремого проживання та стягнення аліментів на утримання дитини, вимоги про стягнення з нього аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьохрічного віку не визнав, просив в цій частині відмовити в позові.
Заслухавши сторін, свідків, дослідивши письмові докази суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст.. 119 СК України за заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і ( або ) чоловіка проживати спільно.
Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.
Судом встановлено, що із-за конфліктів в сім»ї сторін, вони припинили підтримувати подружні стосунки з 01.11.2011 року і на теперішній час проживають окремо, кожний у своїх батьків. У сім»ї сторін склалися такі напружені стосунки, які не допускають подальшого їхнього проживання однією сім»єю на теперішній час. Розірвати шлюб сторони не можуть, оскільки дитині не виповнилося одного року, однак вони також і не бажають цього робити.
З врахуванням таких обставин які склалися в сім»ї сторін, суд вважає, що їм слід встановити режим окремого проживання на певний час, це дасть змогу сторонам перевірити свої почуття, зважити всі обставини для збереження сім»ї чи припинення сімейних стосунків і цей режим слід встановити з часу припинення спільного проживання, а саме з 01.11.2011 року.
Також суд вважає, що вимоги позивачки про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трьохрічного віку є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідач є батьком малолітньої дитини, доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина проживає з матір»ю -позивачкою по справі. Дитина потребує матеріальної допомоги, відповідач як батько зобов'язаний надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, однак не надає її і ухиляється від цього. Позивачці самій важко утримувати дитину, оскільки знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, доходів окрім допомоги від держави на утримання дитини немає.
Таким чином, відповідач зобов'язаний утримувати дитину, однак цього не робить, постійного місця роботи не має, а тому з нього слід стягнути аліменти на утримання дитини в твердому грошовому вигляді в сумі 300 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до вимог ст.. 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка-батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Судом встановлено, що на теперішній час з позивачкою проживає її малолітня дитина, батьком якої є відповідач. Позивачка за своїм станом немає можливості працювати і отримувати доходи для свого утримання та утримання дитини, вона потребує такої допомоги, а тому відповідач зобов'язаний надавати матеріальну допомогу на її утримання до досягнення дитиною трьохрічного віку. Відповідач є працездатною особою, він у змозі працювати, отримувати доходи і таким чином надавати допомогу дружині до досягнення дитиною трьохрічного віку, але суд вважає, що з врахуванням матеріального становища відповідача аліменти на утримання дружини слід стягнути в твердому грошовому вигляді в розмірі 200 грн. щомісячно.
На підставі викладеного та ст.ст. 84, 180,182,184,119 СК України, керуючись ст.ст. 10,60,88,209,213,215,218 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Встановити режим окремого проживання для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як подружжя починаючи з 01 листопада 2011 року терміном на 1 ( один ) рік.
Стягувати, починаючи з 22.12.2011 року з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та мешканця с. Луковичця Глибоцького району Чернівецької області в користь ОСОБА_1, аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 300 гривень щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 200 гривень щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох річного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір в сумі 214 гривень 14 копійок.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці.
Суддя Богдан С.І.