Справа № 2-259/2012 рік
6 лютого 2012 року. Шевченківський районний суд м.Чернівці
в складі: головуючого судді - Дудакова С.Є.
при секретарі - Колосар О.І.
за участі представників сторін:
- ОСОБА_1
- ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, визнання права власності на частку в майні та припинення права спільної сумісної власності, -
встановив:
позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що з відповідачкою зареєстрував шлюб 26 листопада 1977 року.
За причину розпаду сім»ї вказував те, що з липня 2010 року між ними постійно виникали сварки внаслідок того, що кожний з них має різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства. Вважав, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу не можливі, з грудня 2010 року вони припинили подружні стосунки, спільного господарства не ведуть, а тому сім»я існує формально.
Крім того вказував, що за час перебування у шлюбі у 2002 році вони за спільні кошти придбали АДРЕСА_1, оформивши договір купівлі-продажу на відповідачку.
Посилаючись на вимоги ст.ст. 60, 61 СК України, вважав, що АДРЕСА_1 є об»єктом спільної сумісної власності подружжя. Відповідачка не визнає його права власності на частку в будинку що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, а тому він вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Просив шлюб з відповідачкою розірвати, визнати вищевказаний будинок спільною сумісною власністю подружжя, припинити право спільної сумісної власності на цей будинок та визнати за ним право власності на Ѕ загальної частки в цьому будинку.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, пославшись на обставини, вказані в позовній заяві, додавши, що будинок був ними придбаний за спільні кошти, зароблені ними закордоном, 9 жовтня 2002 року за 24 000 грн. Він у цьому будинку проживав до 2004 року, а потім уїхав закордон і до 2010 року був в Англії на заробітках. На протязі цього часу висилав дружині гроші, всього біля 34 000 доларів. 24 квітня 2011 року він переїхав на проживання за адресою АДРЕСА_2, забравши всі свої речі, а дружина поміняла замки в вхідних дверях, ключів у нього не було і немає, до будинку він попасти не може, і на даний час іншого житла не має.
Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала, не заперечуючи того, що сім»я фактично розпалася тому, що чоловік «співмешкає з якоюсь молодицею», та того, що дійсно будинок був придбаний за спільні кошти, хоча договір купівлі-продажу був оформлений на неї. За час перебування чоловік за кордоном з останні 2-3 роки грошей він не висилав і будинок вона ремонтувала за свої кошти.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов обгрунтований і підлягає до задоволення.
Факт перебування сторін у шлюбі стверджений свідоцтвом про укладення шлюбу, а місце реєстрації позивача стверджене копією його паспорту та довідкою адресного бюро.
Судом встановлено, що сторони разом не проживають з грудня 2010 року, спільного господарства не ведуть, спільного бюджету не мають, на примирення позивач не згоден і у нього склалися фактичні шлюбні стосунки з іншою жінкою. За таких обставин сім»ю сторін слід вважати такою, що розпалася остаточно і зберегти її неможливо, а тому шлюб між сторонами необхідно розірвати.
Крім того, судом достеменно встановлено, що сторонами під час перебування у шлюбі за спільний кошт був придбаний АДРЕСА_1. Вказані обставини не заперечує і відповідачка.
Відповідно до вимог ст.ст. 60, 61, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав самостійного заробітку з поважної причини. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об»єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. Об»єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержав одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету, а у разі поділу майна. Що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або шлюбним договором.
Відповідно до ч.1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує право власності.
За таких обставин суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, проти яких, не визнаючи позов де-юре, відповідачка не заперечує де-факто.
Керуючись статтями 60, 61, 70, 110, 112 СК України, ст. 392 ч.1 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України суд, -
вирішив:
Позов задовольнити. Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований сільською радою с.Карапчів Вижницького району Чернівецької області, ІНФОРМАЦІЯ_4, актовий запис №43.
Визнати будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя.
Припинити право спільної сумісної власності на будинок АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 ідеальної частки будинку АДРЕСА_1
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м.Чернівці на протязі 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: