16.10.08
Справа №АС17/4-08.
Господарський суд Сумської області у складі судді Костенко Л.А.
За участю секретаря судового засідання Бардакової О.М.
Представники сторін присутні в судовому засіданні:
Від позивача - Груздо Т.С.
Від відповідача - Симоненко В.Г.
Розглянувши матеріали справи № АС 17/4-08
порушеної за позовом Сумського обласного відділення фонду України соціального захисту інвалідів, м. Суми
до Відкритого акціонерного товариства «Сумигаз», м. Суми
про стягнення 45 213 грн. 00 коп.
Суть спору: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача на свою користь 45 213 грн. 00 коп., з яких 42 000 грн. 00 коп. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2006 році, а також 3 213 грн. 00 коп. пені., нарахованої за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій, згідно ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991р. із змінами та доповненнями.
Відповідач в письмовому відзиві та поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що він не зобов'язаний забезпечувати безпосереднє працевлаштування інвалідів. Крім того, зазначив, що у 2006 році на підприємство інваліди не звертались і не направлялись для працевлаштування органами державної служби зайнятості.
Відповідно до ст. 150 КАС України розгляд справи відкладався з 25.09.2008 року до 10:00 годин 16.10.2008 року.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991р. із змінами та доповненнями, для підприємств (об»єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості 1 робочого місця.
Статтею 20 Закону встановлено обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом, а якщо працює від 8 до 15 осіб - в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до п. п. 3, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК та органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
За п. 5 вищевказаного Положення, підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів шляхом подання звітів за Формою № 10-ПІ поштова-річна, але останнього зобов'язання підприємство не виконало.
Згідно Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМ України від 03.05.1995 р. № 314, підприємства у межах нормативу, створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування працевлаштування інвалідів; робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів.
На підставі п. 3 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.
Згідно форми №10-ПІ “Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2006 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2006 році становила 2465 чоловік, а тому відповідно до ст. 19 Закону, норматив числа робочих місць для працевлаштування інвалідів для відповідача становить 99 робочих місць, а фактично в 2006 році на підприємстві було створено 93 робочих місця для працевлаштування інвалідів.
Відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, чим порушив вище зазначені вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України». І крім того, не перерахував встановлені Законом штрафні санкції за нестворені робочі місця.
Середньорічна заробітна плата на підприємстві за 2006 рік згідно звіту складає 12 027 грн. 67 коп.
Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2006 році, становить 72 166 грн. 02 коп.
Відповідач частково сплатив суму боргу та на день розгляду справи його заборгованість становить 42 000 грн. 00 коп. за нестворені 6 робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2006 році.
Доказів сплати 42 000 грн. 00 коп. відповідач не подав, тому вимоги позивача в цій частині обґрунтовані, правомірні і підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача на свою користь 3 213 грн. 00 коп. пені, нарахованої за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. №70, порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 213 грн. 00 коп. пені є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що підтвердженням наявності вільних робочих місць та потреб у працівниках є звіт форми № 3 -ПП від 09.11.2006р., який він надав до Сумського міського центру зайнятості. Також відповідач вказує що він активно приймав участь у виконанні державної політики зайнятості і особливу увагу приділяв працевлаштуванню незахищених верств населення, про що зазначено і в довідці Сумського міського центру зайнятості від 18.01.2008р.
Але суд вважає що надіслання звітів за формою № 3-ПН до Сумського міськрайонного центру зайнятості лише один раз на рік не може свідчити про виконання відповідачем відповідної вимоги вищезазначеної статті Закону, а не вимог статей 19, 20 Закону України № 875, які встановлюють норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та обов'язок особи, що використає найману працю, забезпечувати працевлаштування інвалідів і сплачувати адміністративно-господарські санкції, якщо на підприємстві чисельність працюючих інвалідів менш, ніж встановлено нормативами, передбаченими статтею 19 Закону № 875.
Оскільки відповідач не подав доказів сплати боргу в сумі 45 213 грн. 00 коп. адміністративно-господарських санкцій за нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда у 2006 році, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Сумигаз» (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 13, код 03352432) на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (40030, м. Суми, вул. Горького, 2, код 23636315) 42 000 грн. 00 коп. адміністративно -господарських санкцій та 3 213 грн. 00 коп. пені.
3. Видати виконавчий документ після набрання постановою законної сили за заявою особи, на користь якої ухвалена дана постанова.
4. Постанова суду може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого, зокрема, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Харківського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Сумської області.
5. Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. В разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ Л.А. КОСТЕНКО
Постанова в повному обсязі складена 20 жовтня 2008 р.