копія
08 лютого 2012 р. Справа № 2a-1870/9544/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гелети С.М.
за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.
представника позивача Чупрун Є.В.
представника відповідача Пугач А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Коровинський коноплезавод»в особі ліквідатора Чупруна Євгена Вікторовича до Територіальної державної інспекції праці у Сумській області про скасування припису, -
Відкрите акціонерне товариство «Коровинський коноплезавод» в особі ліквідатора Чупруна Євгена Вікторовича (далі по тексту -позивач, ВАТ «Коровинський коноплезавод») звернулося до суду з позовом до Територіальної державної інспекції праці у Сумській області (далі -відповідач, Інспекція праці) та просить суд скасувати припис Територіальної державної інспекції праці у Сумській області від 23.05.2011р. №18-17-008/0393-0317 .
Свій позов позивач обґрунтовує тим, що при проведенні перевірки та формуванні припису посадовими особами Інспекції праці не було враховано, що ВАТ «Коровинський коноплезавод» визнано банкрутом, що передбачає необхідність застосовувати до спірних правовідносин Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». З урахуванням наведеної обставини, на переконання позивача, висновки про порушення трудових прав працівників є необґрунтованими.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що позивачем було порушено вимоги ст. 116 КЗпП, ст. 34 Закону України “Про оплату праці”, Постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001р., а також ст. 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
Згідно зі статтею 19 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. При цьому держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, зокрема, у сфері виробництва і праці - за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю. Пунктом 4 цієї статті визначено, що органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.
Відповідно до ст. З КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 259 КЗпП України визначено, що нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.
Згідно з положенням про Держнаглядпраці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 50, основним завданням Держнаглядпраці є забезпечення захисту прав працівників шляхом здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю.
Загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду за додержанням законодавства про працю, крім національного законодавства, встановлені конвенціями Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі та № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, які були ратифіковані Україною у вересні 2004 року.
Постановою КМУ “Деякі питання Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю” від 18 січня 2003 року №50 було затверджено “Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю”
Постановою КМУ “Про ліквідацію урядових органів” від 28 березня 2011 року №346 було визначено, що відповідно до п.1 вказаної постанови, ліквідуються урядові органи за переліком згідно з додатком в тому числі і Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю.
Згідно п.2 вказаної постанови КМУ, установлено, що урядові органи, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.
Згідно з п.3 вказаної постанови, визнано такими, що втратили чинність, постанови КМУ в тому числі і постанова КМУ від 18 січня 2003 року №50, однак згідно п.6 постанови КМУ від 28 березня 2011 року №346, вказані постанови втрачають чинність одночасно з набранням чинності указу Президента України про затвердження положень про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, яким передано повноваження відповідних урядових органів, що ліквідуються.
Указом Президента України “Про Положення про Державну інспекцію України з питань праці” від 6 квітня 2011 року №386/2011 було затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці.
Із пояснень представника відповідача вбачається, що на даний час відповідач - Територіальна державна інспекція праці у Сумській області не припинила свою діяльність, знаходиться в стадії ліквідації та залишається зареєстрованою юридичною особою.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2011 року № 879 “Про утворення територіальних органів Державної інспекції з питань праці” зазначено, що територіальні органі Держнаглядпраці, які ліквідуються, продовжують виконувати свої повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення територіальних органів Державної інспекції з питань праці.
В ході судового розгляду не було встановлено, що на виконання п.2 Постанови КМУ від 28 березня 2011 року №346 відповідач фактично передав свої повноваження правонаступнику.
Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074 визначений порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а саме: згідно із п. 12, 13 зазначеної постанови, орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Президента України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Президентом України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій. Акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов'язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій.
На даний час, акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади не виданий.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, при проведенні перевірки за додержанням законодавства про працю, відповідач діяв у відповідності до повноважень, покладених на нього чинним законодавством.
23.05.2011р. на підставі доручення прокуратури Недрігайлівського району Сумської області №103-934/вих..14 від 08.04.2011р. (а.с.48) начальником відділу - державним інспектором праці Пугач А.О., проведена планова первинна перевірка щодо додержання законодавства про працю на ВАТ «Коровинський коноплезавод».
За результатами зазначеної перевірки складений акт № 18-17-008/0393 від 20.05.2011р. (а.с 8-9), отримано ліквідатором ВАТ «Коровинський коноплезавод» та винесено припис № 18-17-008/0393-0317 від 23.05.2011р. (а.с 10).
Відповідно до пункту 1-3 припису від 23.05.2011 р. (а.с.10звборот.стор.) позивача зобов'язано забезпечити виконання вимог ст. 116 КЗпП України, забезпечити виконання вимог ст. 34 Закону України «Про оплату праці», постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159, забезпечити виконання вимог ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Щодо заходів, які були вжиті за результатами перевірки, судом встановлено наступне.
Відповідно до пункту 2 припису № 18-17-008/0393-0317 від 23.05.2011р. було зобов'язано позивача забезпечити виконання вимог ст. 34 Закону України «Про оплату праці», постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159.
Судом встановлено, що постановою Господарського суду Сумської області від 06.05.2010р. по справі № 19/42-10 ВАТ «Коровинський коноплезавод» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру (а.с. 5-6), ухвалою від 23.05.2011р. продовжено строк ліквідаційної процедури (а.с.7).
Як вбачається із пояснень представника позивача компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку із її несвоєчасною сплатою не нараховувалася, що і відображено на стор. 3 акту перевірки (а.с.9).
Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» визначено компенсацію працівникам втрати частки заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» нарахування компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Відповідно до ст. 5 цього Закону лише своєчасно не отриманий з вини громадянина доход не підлягає компенсації.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001р. затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, дія якого поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати, яка складається із основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04 №5 зареєстрованим Мінюстом України 27.01.04 за № 114/8713, до складу фонду додаткової заробітної плати входять суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.
Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Питання нарахування заробітної плати та нарахування компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати визначається законодавством, що регулює трудові правовідносини, а вже порядок її виплати, в даному випадку, ВАТ «Коровинський коноплезавод», спеціальним нормативним актом - Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Пунктом 6 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що вимоги державного інспектора праці щодо нарахування працівникам компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", є правомірні, оскільки зазначена компенсація є складовою заробітної плати, відноситься до одного із видів додаткової заробітної плати, і не є штрафною санкцією та не підпадає під дію п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, позивач зобов'язаний нарахувати компенсацію втрати частини заробітної за порушення термінів її виплати, але провести її сплату із врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Суд, на підставі викладеного, вважає, що вимога припису щодо забезпечення виконання вимог ст. 34 Закону України «Про оплату праці», постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159 є такою, що відповідає вимогам діючого законодавства, прийнята на підставі та у межах повноважень відповідача, а отже відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.
Щодо вимог державного інспектора забезпечити ВАТ «Коровинський коноплезавод» виконання вимог ст. 116 КЗпП України, ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею.
Частиною 2 ст. 31 цього ж Закону передбачено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.
При цьому, як було зазначено вище, заборгованість по заробітній платі відноситься до першої черги задоволення вимог кредиторів.
Таким чином, за умови введення на підприємстві позивача процедури банкрутства та реалізації майна з метою погашення заборгованості, в тому числі і по заробітній платі, ліквідатор має забезпечити належне використання грошових коштів отриманих від такої реалізації відповідно до умов Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Таким чином, висновки посадових осіб Інспекції праці в частині порушення позивачем ст. 116 КЗпП не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Щодо висновків про порушення позивачем вимог ст. 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” слід зазначити наступне.
Статтею 38 КЗпП України врегульовано питання, пов'язані з розірванням трудового договору з ініціативи працівника. У ст. 40 та 41 Кодексу розглянуто випадки, підстави та порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а ст. 45 присвячена розірванню трудового договору з керівником на вимогу профспілкового органу.
Як зазначено вище, постановою Господарського суду Сумської області від 06.05.2010р. по справі № 19/42-10 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Коровинський коноплезавод» (а.с. 5-6), ухвалою від 23.05.2011р. продовжено строк ліквідаційної процедури (а.с.7).
Як вбачається із матеріалів справи, працівниками ВАТ «Коровинський коноплезавод»ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7 було подано ліквідатору ВАТ «Коровинський коноплезавод» заяви про звільнення з роботи за згодою сторін з 09.06.2010р. (а.с.11-14).
Наказом №1-к від 09.06.2010р. працівники ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7 були звільнені згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с.15).
20.07.2010р., відповідно до наказу № 2-к, працівників ВАТ «Коровинський коноплезавод» ОСОБА_8, ОСОБА_9 було попереджено про звільнення з 20.09.2010 року, про що вони були ознайомлені під підпис (а.с. 18).
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9 визначено, що за домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється у строк, визначений сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, працівник ВАТ «Коровинський коноплезавод»ОСОБА_8 було подано ліквідатору ВАТ «Коровинський коноплезавод» заяву про звільнення з роботи за згодою сторін з 02.08.2010р. (а.с.16).
Наказом №35 від 02.08.2010 р. працівник ОСОБА_8 був звільнений згідно ст. 36 КЗпП України за згодою сторін (а.с.17).
Наказом №36 від 20.09.2010р. працівник ОСОБА_9 була звільнена згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із банкрутством підприємства, пунктом 2 наказано провести нарахування та виплата вихідної допомоги (а.с.19).
Відповідно до п. 8 ч. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ліквідатор з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту.
При цьому, наведена норма передбачає здійснення ліквідатором певних дій не саме в день його призначення, а передбачає комплекс дій, які мають розпочатися після його призначення з урахуванням норм КЗпП України.
Статтею 44 КЗпП України встановлено, що працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку при припиненні трудового договору з таких підстав: відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією (п. 6 ст. 36 КЗпП); відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП); зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (ч. 1 ст. 40 КЗпП); виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню цієї роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП); поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП).
Згідно ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
В даному випадку, єдиний працівник, який був звільнений в зв'язку із банкрутством ВАТ «Коровинський коноплезавод»згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України - ОСОБА_9 була попереджена за два місяці до звільнення, їй нарахована вихідна допомога при звільненні.
З огляду на сукупність викладених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків посадових осіб Інспекції праці про порушення позивачем вимог ст. 116 КЗпП України та ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому позовні вимоги в частині скасування п. 1 та п. 3 припису Територіальної Державної інспекції праці в Сумській області № 18-17-008/0393-0317 від 23.05.2011 р. визнаються судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Коровинський коноплезавод» в особі ліквідатора Чупруна Євгена Вікторовича до Територіальної державної інспекції праці у Сумській області про скасування припису -задовольнити частково.
Скасувати п. 1 та п. 3 припису Територіальної Державної інспекції праці в Сумській області № 18-17-008/0393-0317 від 23.05.2011 р.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя (підпис) С. М. Гелета
З оригіналом згідно
Суддя С.М. Гелета
Повний текст постанови складений та підписаний 13.02.2012р.