08 лютого 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/11335/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Супруна Є.Б.,
при секретарі - Дубовик О.І.,
за участю:
представника позивача - Волкова В.Ф.,
представника відповідача - Чирви Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контроль - Ресурс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
27 грудня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Контроль - Ресурс" (далі - ТОВ "Контроль-Ресурс", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.09.2011 p. №0009122301/2959 та №0009132301/2960.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність висновку перевірки про те, що укладений між ТОВ "Контроль-Ресурс" та ТОВ "Інтермаксервіс" договір не спричинив реального настання правових наслідків, а здійснено лише видимість придбання послуг з виконання підрядних робіт підрядником ТОВ "Інтермаксервіс" на об'єкті НПЗ "Лисичанськ" та об'єкті Бородянська нафтобаза. Разом з тим, відповідачем при проведенні перевірки не надано належної оцінки первинним документам, якими підтверджується факт виконання підрядних робіт по зачистці зварних швів стін резервуара на вказаних об'єктах на загальну суму 155 586,00 грн., таким як: договорам, актам виконаних робіт, податковим накладним, довідкам про вартість виконаних робіт, банківським випискам про проведення розрахунків, які у встановленому законом порядку нечинними не визнавалися. Крім цього, безпідставним є твердження відповідача про нікчемність укладених правочинів, адже жодного рішення суду про визнання договорів недійсними не постановлялося.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд у задоволенні позову відмовити. У письмових запереченнях посилався на висновки перевірки позивача, якою встановлено, що в результаті незаконного формування податкового кредиту по податковим накладним, виданих ТОВ "Інтермаксервіс" по фактично неіснуючим фінансово-господарським операціям, які в подальшому були незаконно відображені в бухгалтерському та податковому обліку підприємства, позивач допустив порушення вимог пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, п.7.4. ст. 7 Закону України "Пpo податок на додану вартість" та пп.5.2.1, п.5.2, пп.5.3.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Крім того, згідно вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 28.07.2011 р. ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні, в тому числі, злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч.ч. 2, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України по підробленню документів за період з травня 2006 року по квітень 2010 року по підприємствах ПП "Асіст", ПП "Арона Сервіс", ПП "Алерт", ПП "Алерт плюс", ПП "Інко", ПП "Авеланж" , ПП "Саланг ТМ", ТОВ "Інтермаксервіс", ПП "Маркап", ПП "Альпарі-Т", ПП "Агат Сервісіс", ТОВ "Алівіс", ПП "Оріль", ПП "Астелікс-2007", ПП "Алькарас Плюс".
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
З матеріалів справи суд встановив, що 10.02.2005 р. ТОВ "Контроль-Ресурс" (ідентифікаційний код 33357295) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та зареєстрований, як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ). До видів діяльності ТОВ "Контроль-Ресурс" за КВЕД відносяться: 45.25.4 Монтаж металевих конструкцій; 29.52.4 Монтаж машин та устаткування для добувної промисловості й будівництва; 45.21.3 Будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання; 45.21.4 Будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання; 45.21.5 Будівництво підприємств енергетики, добувної та обробної промисловості; 28.21.0 Виробництво металевих резервуарів, цистерн та контейнерів.
Кременчуцькою ОДПІ в період з 16.08.2011 р. по 22.08.2011 р. проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Контроль-Ресурс" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ПП "Асіст", ПП "Арона Сервіс", ПП "Алерт", ПП "Алерт плюс", ПП "Інко", ПП "Авеланж", ПП "Саланг ТМ", ТОВ "Інтермаксервіс", ПП "Маркап", ПП "Альпарі-Т", ПП "Агат Сервіс", ТОВ "Алівіс", ПП "Оріль", ПП "Астелікс-2007", ПП "Алькарас Плюс" за період з 01.06.2008 р. по 30.06.2011 р. згідно постанови ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області про призначення документальної перевірки від 25.07.2011 р.
За результатами перевірки Кременчуцькою ОДПІ складено акт від 25.08.2011 р. №6236/23-209/33357295, яким зафіксовано, зокрема, порушення ТОВ "Контроль-Ресурс" вимог пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту всього на суму 25 931,00 грн. та порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на суму 32 413,75 грн. (а.с. 9-17).
На підставі висновків вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ 14.09.2011 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0009122301/2959, яким ТОВ "Контроль-Ресурс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на загальну суму 32 413,75 грн. (у тому числі за основним платежем 25 931,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 6 482,75 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0009132301/2960, яким ТОВ "Контроль-Ресурс" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 40 517,19 грн. (у тому числі за основним платежем 32 413,75 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 8 103,44 грн.) (а.с. 18-19).
За наслідками апеляційного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 14.09.2011 р. № 0009122301/2959 та № 0009132301/2960, суд виходить з наступного.
Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України "Про податок на додану вартість", чинного на час виникнення спірних правовідносин, згідно з підпунктом 7.4.1 п.7.4 статті 7 якого, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 вказаного Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Звідси, податковий кредит є наслідком виникнення в діяльності суб'єкта господарювання -платника ПДВ об'єкта оподаткування, визначеного статтею 3 цього Закону.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
За визначенням пункту 1.4 статті 1 цього Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Виходячи зі змісту наведених положень закону, продаж товарів (послуг) передбачає перехід права власності на товар (послугу) від продавця до покупця, що в свою чергу зумовлює наявність у продавця та у покупця конкретних осіб, які вчиняють відповідні дії, що свідчать про намір продати та придбати товар чи послугу, а також наявність певного товару (послуги), які відповідають визначеним учасниками операції з продажу якісним, кількісним та вартісним характеристикам. Без наявності хоча б однієї з обов'язкових складових операції з продажу товару (послуги), визначених як об'єкт продажу, господарська операція відсутня, а отже відсутні й підстави для відтворення її фінансових результатів у податковому обліку, не дивлячись на документальне оформлення операції.
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно з пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Відповідно пункту 5 вказаного Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат, відповідно до підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону, потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті); придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону та будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Інтермаксервіс" (підрядник) укладено договір №35/09 від 25.09.2008 р., за умовами якого підрядник бере на себе зобов'язання виконати якісно та у встановлені строки зачистку поверхні монтажних зварювальних з'єднань та навколошовних зон (механізована зачистка, піскоструйна зачистка). Вартість робіт за вказаним договором визначається на підставі об'єктних кошторисів згідно Збірника 37 ДБН Д2.3-37-99 та фактично виконаних об'ємів робіт з урахуванням договірних цін на витрати пов'язані з відрядженнями працівників (а.с. 82).
В той же час генеральним замовником послуг з виконання робіт на об'єктах НПЗ "Лисичанськ" та об'єкті Бородянська нафтобаза виступав ТОВ "Бікор", м. Київ, про що свідчить договір підряду №01/02/08 від 18.02.2008 р. (а.с. 111-114). За умовами вказаного договору ТОВ "Бікор" (генеральний підрядник) в особі генерального директора ОСОБА_6 доручає, а ТОВ "Контроль-ресурс" в особі директора ОСОБА_7 (субпідрядник) зобов'язується на свій ризик за замовленнями генпідрядника виконати наступні види робіт: неруйнівний та руйнівний контроль металу та зварних з'єднань металоконструкцій, трубопроводів пари та гарячої води, технологічних трубопроводів, парових та водонагрівних котлів, ємностей працюючих під тиском, у тому числі при монтажу трубопроводів, обладнання, конструкцій, резервуарів нафти та нафтопродуктів.
На підтвердження права ТОВ "Контроль-ресурс" на здійснення діяльності з використанням джерел іонізуючого випромінювання на об'єктах замовників на території України представник позивача надав ліцензію Східної державної інспекції з ядерної та радіаційної безпеки серії АВ №433837 (а.с. 143) та дозвіл на початок виконання роботи підвищеної небезпеки №2215.06.30-74.30.0, виданий Державним департаментом промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (а.с. 144).
Разом з цим, на запитання суду щодо наявності аналогічних документів у контрагента, якого позивач залучав до виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме - ТОВ "Інтермаксервіс", представник позивача повідомити нічого не зміг.
Таким чином, залучаючи до виконання субпідрядних робіт свого контрагента - ТОВ "Інтермаксервіс", позивач не переконався у наявності в останнього відповідної дозвільної документації на виконання небезпечних видів робіт та кваліфікованого персоналу, що суперечить умовам договору підряду №01/02/08 від 18.02.2008 р., укладеного позивачем із ТОВ "Бікор".
Крім цього, суд звертає увагу на положення пункту 8.6 договору підряду №01/02/08 від 18.02.2008 р., у відповідності з яким жодна зі сторін не має права передавати свої права та обов'язки за даним контрактом третій стороні без отримання на те згоди іншої сторони.
На підтвердження факту виконання вимог пункту 8.6 договору підряду №01/02/08 від 18.02.2008 р. представник позивача надав суду лист ТОВ "Бікор" від 21.02.2008 р. №14/1, в якому генеральний директор ТОВ "Бікор" П.Ціарковскі висловлює свою згоду на залучення субпідрядних організацій ТОВ "Контроль-ресурс" для виконання зобов'язань по вказаному договору (а.с. 132). Проте, на момент проведення перевірки позивача вказаний лист податковим ревізорам-інспекторам не надавався.
Крім цього, з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців суд встановив, що засновниками ТОВ "Бікор" (ідентифікаційний код 21637291) та ТОВ "Контроль-ресурс" (ідентифікаційний код 33357295) значаться одні й ті ж особи - ОСОБА_8 та ОСОБА_6. У судових засіданнях представник позивача не надав жодних пояснень з приводу доцільності залучення до виконання субсубпідрядних робіт ТОВ "Інтермаксервіс". Основними видами діяльності ТОВ "Інтермаксервіс" за КВЕД є: 45.21.1 БУДІВНИЦТВО БУДІВЕЛЬ, 50.30.2 РОЗДРІБНА ТОРГІВЛЯ АВТОМОБІЛЬНИМИ ДЕТАЛЯМИ ТА ПРИЛАДДЯМ, 50.50.0 РОЗДРІБНА ТОРГІВЛЯ ПАЛЬНИМ, 51.51.0 ОПТОВА ТОРГІВЛЯ ПАЛИВОМ, 50.20.2 ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТ АВТОМОБІЛІВ ЗА ЗАМОВЛЕННЯМ НАСЕЛЕННЯ, 50.30.1 ОПТОВА ТОРГІВЛЯ АВТОМОБІЛЬНИМИ ДЕТАЛЯМИ ТА ПРИЛАДДЯМ. У зв'язку з цим суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень перевірки, що залучення до виконання робіт ТОВ "Інтермаксервіс" здійснювалось лише з метою мінімізації податкового навантаження за договором підряду, укладеним з ТОВ "Бікор".
Аналізуючи первинну документацію, надану позивачем на підтвердження реальності договору від 25.09.2008 р., укладеного з ТОВ "Інтермаксервіс" судом були досліджені довідки про вартість виконаних робіт ф.КБ-3 за листопад, грудень 2008 року, акти приймання виконаних підрядних робіт ф.КБ-2в № 1 за листопад та грудень 2008 року, № 2 за грудень 2008 року та № 3 за грудень 2008 року; рахунки-фактури № СФ-2512-2 від 25.12.2008 р. та податкові накладні від 30.12.2008 р. № 2612.3, № 2612.2, від 29.12.2008 р. № 2912.1, від 26.12.2008 р. №2612.1 та від 28.11.2008 р. № 2811.2, які підписані директором ТОВ "Інтермаксервіс" Коваленко В.Г. (а.с. 83-103).
На підтвердження факту виконання робіт за договором підряду №01/02/08 від 18.02.2008 р., укладеного з ТОВ "Бікор", позивачем були надані довідки про вартість виконаних робіт ф.КБ-3 та акти приймання виконаних підрядних робіт ф.КБ-2в за ті ж періоди. При цьому акти приймання виконаних підрядних робіт на замовлення ТОВ "Бікор" не містять у графі "Найменування робіт та затрат" такого виду робіт, як механізоване зачищення поверхні зварних з'єднань і колошовної зони конструкцій та устаткування, які внесено до актів виконаних робіт підрядником ТОВ "Інтермаксервіс" на замовлення ТОВ "Контроль-ресурс". У той же час приписами пункту 2.2. договору підряду №01/02/08 від 18.02.2008 р. передбачено, що у випадку коли об'єми робіт перевищать проектну кількість, цей додатковий об'єм повинен бути відображений у додатковій угоді, яка стане додатком до даного договору, із вказівкою вартості додаткових робіт.
Проте, ніяких додаткових угод на виконання умов договору підряду №01/02/08 від 18.02.2008 р. не укладалося.
За таких обставин слід зробити висновок, що угода між ТОВ "Ресурс-контроль" та ТОВ "Інтермаксервіс" була укладена на виконання послуг не передбачених договором підряду №01/02/08 від 18.02.2008 р., що ставить під сумнів сам зміст та доцільність існування субсубпідрядних відносин між вказаними суб'єктами господарювання.
Щодо правильності оформлення первинної документації суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерської обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення. Для контролю порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові документи.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Долучені представником позивача до матеріалів справи довідки про вартість виконаних робіт за листопад, грудень 2008 року, акти приймання виконаних підрядних робіт № 1 за листопад та грудень 2008 року, № 2 за грудень 2008 року та № 3 за грудень 2008 року та рахунок-фактури № СФ-2512-2 від 25.12.2008 року не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не мітять даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які їх підписали та не містять повну інформацію про замовника та підрядника, а саме: код ЄДРПО, банківські реквізити та місце знаходження. Довідки про вартість виконаних робіт та акти приймання виконаних підрядних робіт не містять дати їх складання. Крім того, у рахунку-фактурі не вказано повну інформацію про одержувача та хто саме є платником (у рядку платник вказано "той самий").
Крім цього з матеріалів справи суд встановив, що вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 28.07.2011 р. ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні, в тому числі злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України по підробленню документів за період з травня 2006 року по квітень 2010 року по підприємствах ПП "Асіст", ПП "Арона Сервіс", ПП "Алерт", ПП "Алерт плюс", ПП "Інко", ПП "Авеланж" , ПП "Саланг ТМ", ТОВ "Інтермаксервіс", ПП "Маркап", ПП "Альпарі-Т", ПП "Агат Сервісіс", ТОВ "Алівіс", ПП "Оріль", ПП "Астелікс-2007", ПП "Алькарас Плюс" (а.с. 133-136).
Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Відтак, суд приходить до висновку, що договір № 25/09 від 25.09.2008 р., податкові накладні, рахунки-фактури, довідки про вартість виконаних робіт та акти приймання виконаних підрядних робіт, що складені від імені ТОВ "Інтермаксервіс", підписані не уповноваженою особою, а за їх змістом неможливо встановити особу, що підписала вказані документи, а отже вони не мають юридичної сили.
Відповідно до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, що порушує публічний порядок, а згідно з частиною 1 цієї статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Частинами 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5). Недодержання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ цих вимог є підставою недійсності правочину (частина 1 статті 215 вказаного Кодексу).
Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом /нікчемний правочин/. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 цього ж Кодексу).
Отже, відсутність відповідно до закону правових наслідків за таким правочином означає відсутність будь-яких господарських операцій, здійснених на його виконання, з точки зору їх впливу на стан податкового обліку сторін цього правочину.
Звідси слідує, що і складені в межах такого правочину первинні документи не мають юридичної сили та доказовості, а відтак не можуть підтверджувати витрат по оплаті вартості робіт з податком на додану вартість і слугувати законною підставою для збільшення платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток.
Крім цього відповідачем до справи залучено акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Інтермаксервіс" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.06.2008 р. по 31.05.2011 р., складений Кіровоградською ОДПІ 12.07.2011 р. за № 62/23-6/24710-114. Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ "Інтермаксервіс" ст. 203, п.1, п. 2, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині нікчемності правочинів, так як вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Господарські операції, відображені у податковій звітності за період з 01.06.2008 р. по 31.05.2011 р. щодо реалізації та придбання товарів ТОВ "Інтермаксервіс" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, тобто відсутності адміністративно-технічних можливостей, які економічно необхідні для виконання такого придбання, реалізації та здійснення діяльності ТОВ "Інтермаксервіс".
Відомості, викладені у поданих до Кіровоградської ОДПІ податковій звітності за вищеперелічені періоди щодо придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) не відповідають дійсності.
ТОВ "Інтермаксервіс" порушено п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. 4.1.4 "a" п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами, та державними цільовими фондами", а саме: не було подано декларації з податку на додану вартість за: січень 2010 року (не визнана як податкова звітність), лютий 2010 року (не визнана як податкова звітність), червень 2010 року (не визнана як податкова звітність), липень 2010 року (не визнана як податкова звітність), серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 грудень 2010 року, подано декларацію з порушенням граничного терміну подання за березень 2010 року та п. 49.1, п. 49.2, п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 п. 120.1, абз.1 Податкового Кодексу України, a саме не було подано декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року, лютий 2011 року, березень 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року.
За таких обставин, суд погоджується з висновком податкового органу про те, що ТOB "Контроль-Ресурс" здійснило видимість придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ "Інтермаксервіс", які в подальшому не реалізовувалися, а лише полягали в документальному оформленні первинних документів.
Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 14.09.2011 p. № 0009122301/2959 та №0009132301/2960. Разом з тим, позивач не надав суду доказів, які б свідчили про порушення Кременчуцькою ОДПІ норм законодавства України та обґрунтованість даного позову.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Кременчуцька ОДПІ, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Контроль - Ресурс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 13 лютого 2012 року.
Суддя Є.Б. Супрун