07 лютого 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/367/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сич С.С.,
при секретарі - Чухліб Г.О.,
за участю:
представника позивача - Смик В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві до Приватної торгової фірми "Кобра" про застосування адміністративного арешту майна до Приватної торгової фірми "Кобра" у вигляді заборони списання коштів на розрахункових рахунках відповідача до повного погашення податкового боргу, -
20 січня 2012 року Державна податкова інспекція у м. Полтаві (надалі - позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватної торгової фірми "Кобра" (надалі - відповідач) про застосування адміністративного арешту майна до Приватної торгової фірми "Кобра" у вигляді заборони списання коштів на розрахункових рахунках відповідача до повного погашення податкового боргу.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Приватна торгова фірма "Кобра" з 31.03.2011 року знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Полтаві. Рішенням № 77 від 13.04.2011 року відповідачу призначено податкового керуючого у зв'язку з наявним податковим боргом, який виник у 2004-2005 роках на суму 53272,15 грн. та 2010-2011 роках -на суму 1361 грн. Пояснює, що при реалізації права, наданого п. 91.3 ст. 91 Податкового кодексу України позивачем вручено керівнику Приватної торгової фірми "Кобра" повідомлення про проведення перевірки стану збереження майна відповідача, що перебуває у податковій заставі. Проте, останнім відмовлено податковому керуючому у допуску до вказаної перевірки. На підставі п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України керівником ДПІ у м. Полтаві було прийнято рішення № 0001 від 20.01.2012 р. про застосування адміністративного арешту майна платника податків, та позивач звернувся до суду з позовом про застосування адміністративного арешту майна до Приватної торгової фірми "Кобра" у вигляді заборони списання коштів на розрахункових рахунках відповідача до повного погашення податкового боргу.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Конверт із повісткою про виклик у судове засідання та копіями ухвал суду, направлений відповідачу за адресою: вул. Котляревського, 1/27, м. Полтава, що внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, повернувся до суду із відміткою поштової організації 26.01.2012 року "адресат вибув".
З огляду на положення частини 8, 11 статті 35 та абзацу 2 частини 3 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повістка про виклик у судове засідання та копії ухвал вважаються врученими відповідачу.
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що Приватна торгова фірма "Кобра" є юридичною особою та знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Полтаві з 31.03.2011 року.
Згідно розрахунку боргу за відповідачем рахується податковий борг у загальній сумі 54633 грн. 14 коп., з них: податковий борг, що виник у 2004-2005 роках в сумі 53272 грн., та податковий борг, що виник у 2010-2011 року в сумі 1361 грн. (а.с. 10).
Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна Приватної торгової фірми "Кобра" від 09.09.2011 року № 32897605 всі активи Приватної торгової фірми "Кобра" знаходяться у податковій заставі на підставі акту опису Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова б/н від 10.10.2008 року (а.с. 22).
Наказом Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 13.04.2011 року № 77 «Про призначення податкових керуючих» призначено податкового керуючого Приватної торгової фірми "Кобра" (а.с. 17-18).
18.01.2012 року податковим керуючим складено подання про необхідність проведення перевірки стану збереження майна Приватної торгової фірми "Кобра", що перебуває у податковій заставі (а.с. 21).
19.01.2012 року керівника Приватної торгової фірми "Кобра" повідомлено про проведення перевірки стану збереження майна, внесеного до податкової застави. Керівник Приватної торгової фірми "Кобра" ОСОБА_2 від проведення перевірки відмовився, що підтверджується його власною заявою від 19.01.2012 року (а.с. 20).
За результатами проведеної перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, податковим керуючим складено акт від 19.01.2012 року № 0001, у якому зафіксовано, що відповідач відмовився від проведення перевірки, чим порушив п.п. 94.2.6 п. 94.2 ст.94 Податкового кодексу України та п. 3.1.6 Наказу ДПА України від 24.12.2010 року за № 1042 «Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків» (а.с. 15).
У зв'язку з відмовою позивача від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі керівником ДПІ у м. Полтаві 20.01.2012 року прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна Приватної торгової фірми "Кобра", що перебуває за адресою: м. Полтава, вул. Котляревського, 1/27 (а.с. 11) та позивач звернувся до суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунках платника податків Приватної торгової фірми "Кобра" шляхом заборони списання коштів з розрахункових рахунків до повного погашення податкового боргу.
П.п. 20.1.16 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України встановлено право органів державної податкової служби звертатися до суду, у разі якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до статті 91 Податкового кодексу України:
91.1 Керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.
91.2. Порядок призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого визначає центральний орган державної податкової служби.
91.3. Податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.
91.4. У разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом державної податкової служби.
Орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців.
Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків може бути достроково скасовано за рішенням податкового керуючого або суду.
Положеннями ст. 94 Податкового кодексу передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
94.2. Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі (п.п.94.2.6.).
Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.
Таким чином, адміністративний арешт коштів -це винятковий спосіб забезпечення виконання платником податків обов'язків, у тому числі, щодо проведення перевірки стану збереження майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, який може застосовуватися за умови перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень податкового керуючого. При цьому факт такого перешкоджання повинен підтверджуватися актом про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень, складеним у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом державної податкової служби.
Форма та порядок складення акту про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень встановлена Порядком призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації від 24.12.2010 р. № 1035 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 р. за N 1430/18725.
Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Позивачем не надано суду акту про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податкового керуючого щодо не допущення податкового керуючого до проведення перевірки стану збереження майна Приватної торгової фірми "Кобра", що перебуває у податковій заставі, складеного у порядку та за формою, встановленому п. 91.4 ст. 91 Податкового кодексу України.
Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що такий акт взагалі не складався.
За таких обставин, наявність у відповідача податкового боргу, що виник у 2004-2005 роках в сумі 53272 грн. та у 2010-2011 році в сумі 1361 грн., не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.
Крім того, у разі перешкоджання платником податків виконанню повноважень податкового керуючого Податковим кодексом України встановлено право податкового органу звертатися до суду з позовом щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться в банку на строк не більше двох місяців, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого (п.п. 20.1.16 ст. 20, п. 91.4 ст. 91 Податкового кодексу України).
Проте, позивач звернувся з вимогою застосувати адміністративний арешт майна у вигляді заборони списання коштів з розрахункових рахунків відвідача до повного погашення податкового боргу, що не відповідає вимогам п.п. 20.1.16 ст. 20, п. 91.4 ст. 91 Податкового кодексу України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у даному випадку всі активи відповідача згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна Приватної торгової фірми "Кобра" від 09.09.2011 року № 32897605 знаходяться у податковій заставі на підставі акту опису ДПІ у Київському районі м. Харкова б/н від 10.10.2008 року (а.с. 22) та позивачем була призначена саме перевірка стану збереження майна відповідача, яке вже знаходилося в податкові заставі, тому вимоги п. 89.4 ст. 89 Податкового кодексу України до даних правовідносин застосуванню не підлягають.
Позивач у позовній заяві вказав перелік розрахункових рахунків, з яких просить заборонити списання коштів, проте не надав суду жодних доказів, що дані розрахункові рахунки належать саме Приватній торговій фірмі "Кобра".
Крім того, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 91 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" розроблено Положення про проведення перевірок стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затверджене наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 р. № 1039 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 р. за № N 1434/18729 (надалі -Положення № 1039). Дане Положення регламентує правила проведення перевірок стану збереження майна, яке перебуває в податковій заставі, метою якої є встановлення фактичної (фізичної) наявності у платника податків такого майна та документального підтвердження його руху за даними бухгалтерського та податкового обліку, що ведеться платником податків.
Згідно пунктів 2.5, 2.6 Положення № 1039 для проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, оформлюється повідомлення про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі (додаток 1).
Підставою для оформлення вказаного повідомлення є погоджене керівником (заступником керівника) за місцем обліку платника податків подання податкового керуючого, в якому зазначається обґрунтування необхідності проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно пункту 3.8 Положення № 1039 у разі недотримання податковим керуючим вимог, передбачених цим Положенням, платник податків може не допустити податкового керуючого до проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, а також повідомити про факт порушення керівника відповідного органу державної податкової служби або оскаржити дії податкового керуючого відповідно до чинного законодавства.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 18.01.2012 року податковим керуючим складено подання про необхідність проведення перевірки стану збереження майна Приватної торгової фірми "Кобра", що перебуває у податковій заставі (а.с. 21).
Разом з тим, у зазначеному поданні у порушення вимог пункту 2.6 Положення № 1039 не зазначено обґрунтування необхідності проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, а вказані лише нормативно правові акти, які встановлюють право на проведення такої перевірки.
Згідно власної заяви керівника Приватної торгової фірми "Кобра" ОСОБА_2 від 19.01.2012 року, останнього було повідомлено про проведення перевірки, від проведення якої він відмовився (а.с. 20).
У матеріалах справи наявне письмове повідомлення про проведення перевірки № 691/10/24-235 від 18.01.2012 року, оформлене без дотримання вимог п. 2.7 Положення № 1039 (а.с. 19).
Суд зазначає, що матеріали справи містять два письмових повідомлення про проведення однієї перевірки, датовані різними датами, які мають різні реєстраційні номери (№ 691/10/24-235 від 18.01.2012 р. та № 0001 від 19.01.2012 р. - а.с. 16, а.с. 19) При цьому неможливо встановити, яке саме повідомлення пред'являлося керівнику відповідача. Акт перевірки, у якому є посилання на письмове повідомлення № 0001 від 19.01.2012 р., підписаний виключно податковим керуючим, суду не надано доказів про те, що відповідач отримав другий примірник акту, який повинен складатися в двох примірниках, оскільки платник податків не позбавлений права висловити свої зауваження до акту (п. 3.7 Положення № 1039).
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Полтаві до Приватної торгової фірми "Кобра" про застосування адміністративного арешту майна до Приватної торгової фірми "Кобра" у вигляді заборони списання коштів на розрахункових рахунках відповідача до повного погашення податкового боргу - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 10 лютого 2012 року.
Суддя С.С. Сич