08 лютого 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/138/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Супруна Є.Б.,
при секретарі - Дубовик О.І.,
за участю:
прокурора - Лисенко Н.М.,
представника позивача - Орлової О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом прокурора Ленінського району м. Полтави в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОН-2003" про стягнення боргу, -
10 січня 2012 року прокурор Ленінського району м. Полтави в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОН-2003" про стягнення боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 7 501,54 грн.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали.
Відповідач у судове засідання не з'явився повторно, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.
Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за даної явки на підставі наявних матеріалів.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464-VI (далі -Закон № 2464) платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з пунктом 3 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Судом встановлено, що відповідач є платником єдиного внеску, про що свідчить його заява про реєстрацію платником страхових внесків.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 2464 розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 2 статті 9 Закону № 2464 передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідач надав до органів Пенсійного фонду розрахунки суми єдиного внеску, що підлягає сплаті за вересень-жовтень 2011 року, відповідно до яких загальна сума боргу за вказаний період становить 7 501,54 грн.
Відповідно до частин 8, 12 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Судом встановлено, що відповідачем самостійно розрахований єдиний внесок. Проте, в установлені частиною 8 статті 9 Закону № 2464 строки єдиний внесок ним не сплачено.
Частинами 1, 2 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурора віднесено до органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Відповідно до частини другої статті 361 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва прокурора у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 7 501,54 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Неон-2003" (ідентифікаційний код 32753611) на користь Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м.Полтаві суму боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 7 501 (сім тисяч п'ятсот одна) грн. 54 коп., що належить до сплати на рахунки, відкриті в Головному управлінні Державного казначейства України у Полтавській області, МФО 831019:
- №37194023001627 в сумі 6 840 (шість тисяч вісімсот сорок) грн. 61 коп. - по нарахуванням на найманих працівників;
- №37190083001627 в сумі 660 (шістсот шістдесят) грн. 93 коп. - по утриманню із заробітку найманих працівників.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 10.02.2012 р.
Суддя Є.Б. Супрун