08 лютого 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/10414/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чеснокової А.О.,
при секретарі - Пшенишному В.С.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представників відповідача - Мусійця А.С., Саннікова С.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Начальника спеціального загону дорожньо-патрульної служби при Міністерстві Внутрішніх Справ України Стрільця Віктора Федоровича про визнання дій протиправними, -
08 грудня 2011 року позивач ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Начальника спеціального загону дорожньо-патрульної служби при МВС України Стрільця В.Ф. (далі за текстом - відповідач), в якому просить визнати протиправними дії начальника спецзагону ДПС при МВС України Стрільця В.Ф. щодо надання письмової відповіді від 16 листопада 2011 року № Ф-3865 на заяву ОСОБА_1 від 29 жовтня 2011 року, яка не відповідає вимогам чинного законодавства та зобов'язати начальника спецзагону ДПС при МВС України Стрільця В.Ф. надати ОСОБА_1 повторну відповідь на заяву від 29 жовтня 2011 року у відповідності до вимог чинного законодавства (редакція позовних вимог від 07 лютого 2012 року (а.с. 40-44).
В обґрунтування позовних вимог вказав, що ним 29 жовтня 2011 року, керуючись Законом "Про звернення громадян" направлено заяву до МВС України з повідомленням про порушення працівниками спецпідрозділу ДПС при МВС України вимог чинного законодавства та доручення Президента України від 01 вересня 2011 року, а саме: зупинку транспортного засобу без законних на те підстав. Разом із тим зазначив, що рішення, за результатами розгляду його заяви є невмотивованим і таким, з якого неможливо встановити підстави для відмови у задоволенні вимог заяви. Позивач вважає, що відповідачем порушені вимоги Закону України "Про звернення громадян", зокрема, в частині нероз'яснення порядку оскарження прийнятого ним рішення.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги позовної заяви та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову та вказували на те, що позивач не був учасником публічно-правових відносин між інспектором спецзагону ДПС при МВС України та водієм зупиненого автомобіля, оскільки знаходився на значній відстані від них та не був обізнаний з фактичними обставинами ситуації, що склалась, а отже не має права на судовий захист прав, якими ОСОБА_1 не наділений. Пояснили суду, що відповідь на звернення позивача надана в межах та у строк, передбачений Законом України "Про звернення громадян".
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представників відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 27 жовтня 2011 року позивач приблизно о 14:50 з відстані 20-25 метрів (відповідно до пояснень, наданих позивачем в судовому засіданні) спостерігав за роботою патруля спецзагону ДПС при МВС України на службовому автомобілі д/н НОМЕР_2 у м. Полтава біля перехрестя Київського шосе з вул. Серьогіна. Приблизно о 15:01 працівник ДАІ без наявних для цього підстав (на думку позивача) зупинив транспортний засіб д/н НОМЕР_1, а перевіривши документи працівник ДАІ відразу відпустив водія зупиненого автомобіля без складання протоколу про вчинення останнім адміністративного правопорушення через порушення правил дорожнього руху. В судовому засіданні позивач пояснив, що він не чув спілкування водія автомобіля д/н НОМЕР_1 з інспектором ДАІ, а тільки бачив дії даних осіб. Вищеописана ситуація дала підстави для висновку позивача про безпідставність зупинки транспортного засобу та протиправність дій працівників міліції, а також зумовила звернення останнього до МВС України із заявою, предметом якої є повідомлення про порушення чинного законодавства працівниками спецзагону ДПС при МВС України під час несення служби в м. Полтаві, з проханням, у разі підтвердження доводів, викладених у заяві, притягнути до суворої дисциплінарної відповідальності винного працівника спецзагону ДПС при МВС України, а також його керівництво за неналежний контроль за діяльністю та дисципліною підлеглих (а.с.8).
За дорученням керівництва Управління ДАІ МВС України вищевказана заява позивача розглянута спеціальним загоном дорожньо-патрульної служби особливого призначення.
Не порушуючи терміну розгляду звернення, 16 листопада 2011 року начальником спецзагону ДПС при МВС України Стрільцем В.Ф. надана ОСОБА_1 відповідь № Ф-3865, якою повідомлено, що за результатами проведення службової перевірки викладені ним факти свого підтвердження не знайшли. Зупинка всіх транспортних засобів, а також автомобіля з номерними знаками НОМЕР_1 проводилась у відповідності до вимог законодавства (а.с.7).
Розцінюючи зазначену відповідь як рішення про відмову в задоволенні вимог його заяви, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання рішення від 16 листопада 2011 року № Ф-3865, прийнятого за результатами розгляду заяви гр. ОСОБА_1 від 29 жовтня 2011 року, протиправним та зобов'язання провести повторну перевірку.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить із наступного.
Відповідно до частин 1, 3 статті 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Як встановлено судом, за змістом звернення громадянина ОСОБА_1 від 29 жовтня 2011 року, в якому повідомлялось про порушення чинного законодавства посадовими особами спецзагону ДПС при МВС України, є заявою в розумінні Закону України "Про звернення громадян".
Вимогами частини 1 статті 15 Закону передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд справ (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Частиною 3 статті 15 вищезазначеного Закону передбачено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Згідно частини 1 статті 20 вказаного вище Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Судом встановлено, що після отримання заяви позивача від 29 жовтня 2011 року, відповідачем було перевірено викладені в ній факти та надано 16 листопада 2011 року відповідь.
В ході перевірки встановлено, що посадові особи спецзагону ДПС особливого призначеня при МВС України в період з 26 жовтня 2011 року по 06 листопада 2011 року (а.с. 30) діяли в межах виконання наказу МВС України від 25 жовтня 2011 року № 1765 "Про оперативно-профілактичне відпрацювання Полтавської та Сумської областей".
Згідно пункту 1.1 Положення про спеціальний загін дорожньо-патрульної служби особливого призначення при Департаменті Державтоінспекції МВС, затвердженого наказом МВС України від 16 лютого 2009 року № 59, спеціальний загін дорожньо-патрульної служби особливого призначення при Департаменті Державтоінспекції МВС є складовою частиною Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про міліцію" спеціальний загін входить до системи органів міліції.
Пунктом 21-1 статті 11 Закону України "Про міліцію" визначено перелік випадків, коли міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право зупиняти транспортні засоби: зокрема, у разі проведення цільових заходів (операції, відпрацювання, оперативні плани) для перевірки документів на право користування і керування транспортним засобом, документів на транспортний засіб.
Аналогічне за змістом положення закріплено у підпункті 13.1.8 пункту 13.1 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом МВС від 27.03.2009 №111, де зазначено, що підставою для зупинення транспортних засобів є: проведення цільових заходів (операції, відпрацювання, оперативні плани) для перевірки документів на право користування і керування транспортним засобом, документів на транспортний засіб.
Відповідно до підпункту 12.11. пункту 12 Інструкції при зупинці транспортного засобу повинна враховуватись дорожня обстановка, безпека інших учасників дорожнього руху. Для припинення правопорушення у виключних випадках (достатні підстави вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння, підозрюється у скоєнні злочину, залишив місце ДТП, створює аварійні ситуації іншим учасникам руху) дозволяється зупинка у місцях, заборонених ПДР, крім залізничних переїздів.
Згідно підпунктів 23.1.1, 23.1.5., 23.1.6 пункту 23 Інструкції під час несення служби працівник підрозділу ДПС зобов'язаний дотримуватися заходів особистої безпеки, а саме: знаходитись на тротуарі, а за його відсутності - на узбіччі дороги чи вулиці або на острівці безпеки. При проведенні відпрацювань, якщо маршрут патрулювання не визначено карткою, працівник підрозділу ДПС повинен вибирати місце несення служби таким чином, щоб знаходитися в межах чіткої видимості для всіх учасників дорожнього руху і мати можливість для своєчасного припинення правопорушення. Працівник підрозділу ДПС повинен проводити перевірку документів та розбір правопорушення лише на тротуарі чи узбіччі дороги (вулиці), острівці безпеки під прикриттям автомобіля. Службовий автомобіль (автобус, мотоцикл) при цьому необхідно ставити також на тротуарі чи узбіччі дороги (вулиці) за умови дотримання ПДР.
Згідно вимог пункту 2.4. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України, на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Відповідно до пункту 2.14 Правил дорожнього руху водій має право знати причину зупинки, перевірки та огляду транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також її прізвище і посаду.
Згідно пояснень водія автомобіля Volkswagen НОМЕР_1 ОСОБА_6 від 05 листопада 2011 року, що були відібрані в ході перевірки фактів, викладених у заяві позивача, копія яких наявна в матеріалах справи (а.с. 51), вбачається, що 27 жовтня 2011 року його автомобіль був зупинений працівниками ДАІ, які перевірили документи та побажали щасливої дороги, претензій до працівників ДАІ не має.
Зважаючи на викладене та враховуючи те, що 27 жовтня 2011 року працівники спецзагону ДПС при МВС України на виконання наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25 жовтня 2011 року №1765 "Про оперативно-профілактичне відпрацювання Полтавської та Сумської області" проводили оперативно-профілактичне відпрацювання території, зупинка транспортного засобу Volkswagen НОМЕР_1 була здійснена ними на підставі та в межах повноважень, встановлених законодавством. Будь-яких претензій до відповідача з боку водія зупиненого транспортного засобу не надходило. Порушень порядку зупинки транспортного засобу не встановлено.
З огляду на викладене, перевіркою порушень порядку зупинки транспортного засобу не встановлено, а викладений у заяві ОСОБА_1 факт безпідставної зупинки транспортного засобу в ході перевірки не знайшов свого підтвердження, як не знайшов підтвердження і в ході судового розгляду.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем об'єктивно розглянуто заяву позивача та надано обґрунтовану відповідь з дотриманням строку, встановленого Законом України "Про звернення громадян".
Суд не погоджується із твердженням позивача, що відповідь від 16 листопада 2011 року № Ф-3865 є невмотивованою та в порушення вимог Закону України "Про звернення громадян" не містить інформації про порядок її оскарження.
Відповідно до частини 4 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Враховуючи те, що за результатом розгляду заяви позивача спецзагоном ДПС при МВС України надано відповідь, а не рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві, вимоги частини 4 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" не підлягають застосуванню.
Разом із тим, суд позитивно оцінює дії відповідача щодо якості та оперативності проведення перевірки за заявою позивача, та факт доведення її результатів до відома ОСОБА_1
Крім того, обов'язок повідомлення всіх обставин, пов'язаних із зупинкою транспортного засобу, позивачу, який не є водієм або власником цього транспортного засобу, чинним законодавством на відповідача не покладений.
Посилання позивача на той факт, що відсутність у тексті відповіді роз'яснень порядку оскарження суперечить вимогам чинного законодавства про звернення громадян, відхиляється судом з мотивів безпідставності. При цьому суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 19 Закону України "Про звернення громадян" порядок оскарження рішення роз'яснюється у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою.
З огляду на те, що заява ОСОБА_1 не визнавалась відповідачем необґрунтованою, підстави для роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення відсутні. При цьому суд відзначає, що відсутність роз'яснення порядку оскарження не вплинула на реалізацію права позивача щодо оскарження дій відповідача.
Аналіз вищевикладеного дає підстави стверджувати, що керівник Спеціального загону ДПС при МВС України належним чином та у межах чинного законодавства надав відповідь на заяву позивача, у якій поінформував останнього про вжиті заходи щодо практичної реалізації порушених у зверненні питань, та їх результати, тобто діяв правомірно та в межах повноважень, а тому підстави вважати права позивача порушеними відсутні, як відсутні і підстави для надання повторної відповіді позивачу.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для відмови у прийнятті спірного рішення, покладається на відповідача.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач належним чином довів суду правомірність своїх дій та рішень, що стали предметом цього позову.
Відповідно до частин 2-3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Начальника спеціального загону дорожньо-патрульної служби при Міністерстві Внутрішніх Справ України Стрільця Віктора Федоровича про визнання дій протиправними - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 13 лютого 2012 року.
Суддя А.О. Чеснокова