07 лютого 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/31/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соколенка Ф.Ф.,
при секретарі - Яремин Н.І.,
за участю:
представника позивача - Рудецька О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Гадяцького районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
04 січня 2012 року Гадяцький районний центр зайнятості звернувся до ОСОБА_2 про стягнення коштів, витрачених на виплату матеріальної допомоги по безробіттю, в розмірі 1390,11 грн та на організацію та проведення громадських робіт, в розмірі 1129,59 грн.
Обґрунтовуючи заявлену вимогу, позивач зазначив, що при отриманні виплат у період перебування на обліку у Гадяцькому районному центрі зайнятості громадянка ОСОБА_2 приховала факт реєстрації її як фізичної особи-підприємця, чим порушила вимоги Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Незаконно отримала кошти на загальну суму 2519,70 грн, у добровільному порядку їх не повернула.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, заперечень не надав.
Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатись і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за даної явки та наявними в справі матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, громадянка ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звернулася за сприянням у працевлаштуванні до Гадяцького районного центру зайнятості, де і була зареєстрована як шукаюча роботу.
З 07.08.1997 Гадяцьким районним центром зайнятості їй було надано статус безробітної, взято на облік та призначено допомогу по безробіттю. 01.02.1998 ОСОБА_2 знято з обліку.
Фактично відповідач отримала допомогу по безробіттю з 07.08.1997 по 01.02.1998 в сумі 64,63 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком та не оспорюється відповідачем.(а.с.22)
03.03.2004 відповідач вдруге звернулася до Гадяцького районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітної з виплатою матеріальної допомоги. (а.с.11)
На підставі пунктів 1, 3, 4 статті 22, пункту 1 статті 23 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” наказом Гадяцького районного центру зайнятості від 10.03.2004 № НТ040310 гр. ОСОБА_2 надано статус безробітної і цим же наказом призначено допомогу по безробіттю.(а.с.13-14)
З 05.03.2005 відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до наказу від 30.03.2005 № НТ050330 у зв'язку із закінченням строку виплати відповідно до підпункту 12 пункту 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Наказом від 13.10.2006 № НТ061013 ОСОБА_2 знято з обліку з 05.10.2006 у зв'язку з невідвідуванням безробітною ДСЗ без поважних причин протягом 30 календарних днів і більше відповідно до підпункту "к" пункту 44 Положення про реєстрацію, перереєстрацію та ведення обліку громадян, що шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови подання матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. N 578 (в редакції на час виникнення правовідносин).
Наказом Гадяцького районного центру зайнятості від 18.12.2006 № НТ061218 ОСОБА_2 поновлено статус безробітної з 18.12.2006, але цим же наказом відмовлено у призначенні допомоги по безробіттю.
З 23.01.2009 відповідача знято з обліку відповідно до наказу від 23.01.2009 № НТ090123 у зв'язку з невідвідуванням безробітною ДСЗ без поважних причин протягом 30 календарних днів і більше відповідно до підпункту "к" пункту 44 Положення про реєстрацію, перереєстрацію та ведення обліку громадян, що шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови подання матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. N 578 (в редакції на час виникнення правовідносин).
З довідок Гадяцького районного центру зайнятості слідує, що за періоди з 07.09.1997 по 01.02.1998 та з 10.03.2004 по 05.10.2006 відповідачем отримано матеріальну допомогу по безробіттю у сумі 1390,11 грн (а.с. 22;24).
Судом також встановлено, що 09.01.2009 відповідачем було змінено прізвище з "Кличової" на "Вилегжаніну".
Згідно частини 2 статті 19 Закону України “Про зайнятість населення”, Державна служба зайнятості має право направляти безробітних громадян за їх бажанням на оплачувані громадські роботи, фінансування яких, в розумінні частини 2 статті 7 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” є видом соціальних послуг.
Відповідно до вище зазначеної норми, під час перебування на обліку у центрі зайнятості, відповідач приймав участь у громадських роботах в періоди з 16.10.2008 по 31.10.2008, з 03.11.2008 по 14.11.2008 та з 17.11.2008 по 28.11.2008 у Середняківській сільській раді згідно договорів № 160208101500166 від 15.10.2008, №160208102900184 від 29.10.2008, №160208111700213 від 17.11.2008, укладених між позивачем та роботодавцем. Відповідно до корінців направлення на громадські роботи від 16.10.2008 № 1602081015007005, від 30.10.2008 № 1602081029003005, від 17.11.2008 № 1602081117003007 відповідача згідно з вищезазначеними договорами прийнято на роботу на посаду підсобного робітника.(а.с.16-18)
Сума коштів витрачених на організацію та проведення громадських робіт Гадяцьким районним центром зайнятості становить 1129,59 грн згідно довідки від 07.10.2011 на яку посилається позивач(а.с.23)
З метою виконання Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62 відповідно до пункту 5 частини 2 статті 12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття ””Гадяцьким районним центром зайнятості здійснено інформаційний обмін між Державним реєстратором та центром зайнятості, за результатами якого складено акт від 11.10.2011 № 27.(а.с.19)
Розслідуванням встановлено, що гр. ОСОБА_2 з 12.12.1996 була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа та відповідно відносилась до категорії зайнятого населення.
З наявної у матеріалах справи Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців вбачається, що до реєстру внесено запис про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2. 10.09.2010 до реєстру внесено запис про рішення цього суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи щодо припинення підприємницької діяльності. 30.12.2010 до реєстру внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням.(а.с.42-44)
Відповідно до частини 3 статті 46 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”від 15.05.2003, № 755-ІV фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи.
Отже, на дату набуття відповідачем статусу безробітної підприємницька діяльність відповідача не була припинена.
На підставі акту розслідування, а також частини 3 статті 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” Гадяцьким районним центром зайнятості видано наказ від 11.10.2011 за №151 про повернення гр. ОСОБА_2 грошових коштів, отриманих у періоди з 10.03.2004 по 04.03.2005, в сумі 1325,48 грн, з 07.09.1997 по 31.01.1998, в сумі 64,63 грн як допомога по безробіттю, а також коштів, витрачені на організацію та проведення громадських робіт за періоди з 16.10.2008 по з1.10.2008, з 03.11.2008 по 14.11.2008, з 17.11.2008 по 28.11.2008 в сумі 1129,59 грн.(а.с.20)
13.10.2011 відповідачу направлено лист - претензію про необхідність повернення матеріальної допомоги по безробіттю у 15-денний строк, але вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.
Станом на дату судового розгляду справи відомості щодо надходження коштів на рахунок позивача відсутні.
Надаючи оцінку позовній вимозі про стягнення коштів, витрачених на виплату матеріальної допомоги по безробіттю, в розмірі 1390,11 грн суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 2 Закону України „Про зайнятість населення” безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Згідно статті 1 Закону України “Про зайнятість населення” підприємці належать до зайнятого населення.
Частинами 2 та 3 статті 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” закріплено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг /частина 2/; сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг /частина 3/.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 60/62 у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законом порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
З огляду на вище викладене, відповідач не мав права на отримання допомоги по безробіттю, яку було призначено центром зайнятості у зв'язку із ненаданням достовірної інформації про те, що він є суб'єктом підприємницької діяльності. Заява підписана відповідачем є офіційним документом, в якому ним зазначені обставини, що впливали на призначення допомоги по безробіттю та в якій умисно приховано факт реєстрації його як суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи.
Суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Надаючи оцінку позовній вимозі про стягнення коштів, витрачених на організацію та проведення громадських робіт, в розмірі 1129,59 грн суд виходить з наступного.
Статтею 23 Закону України “Про зайнятість населення” передбачено організація оплачуваних громадських робіт. Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за участю державної служби зайнятості для забезпечення тимчасової зайнятості населення, передусім осіб, зареєстрованих як безробітні, організують проведення оплачуваних громадських робіт на підприємствах, в установах і в організаціях комунальної власності і за договорами - на інших підприємствах, в установах і організаціях. Оплачувані громадські роботи повинні мати суспільно корисну спрямованість, відповідати потребам громади, регіону і сприяти їх соціальному розвитку. Види оплачуваних громадських робіт визначаються місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад.
З особами, які бажають брати участь в громадських роботах, укладається строковий трудовий договір з правом його продовження за погодженням сторін до вирішення питання про їх працевлаштування на підходящу роботу. Переважним правом укладання договорів користуються громадяни, зареєстровані як безробітні.
У разі закінчення встановленого строку виплати допомоги по безробіттю громадянин має переважне право на здобуття іншої професії (спеціальності) і участь в оплачуваних громадських роботах на період - до надання йому підходящої роботи.
Оплата праці осіб, зайнятих на громадських роботах, здійснюється за фактично виконану роботу і не може бути меншою мінімального розміру заробітної плати, встановленої законодавством України, при якісному виконанні норм праці.
За безробітними громадянами, які беруть участь у таких роботах, зберігається виплата допомоги по безробіттю у розмірах і в строки, встановлені відповідно до цього Закону.
Фінансування громадських робіт провадиться за рахунок місцевого бюджету із залученням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (в частині організації таких робіт для безробітних) і підприємств, установ та організацій, для яких ця робота виконується за договорами.
Порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт, визначено Положенням про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2008, № 839.
Посилання позивача на відповідальність відповідача відповідно договорів про організацію та проведення громадських робіт № 160208101500166 від 15.10.2008, №160208102900184 від 29.10.2008, №160208111700213 від 17.11.2008 є безпідставними, оскільки дані договори регулюють взаємовідносини, які склалися між позивачем та роботодавцем і ніяким чином не містять застережень відносно відповідальності ОСОБА_2 перед центром зайнятості.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 було отримано заробітну плату за виконану роботу від роботодавця. Факт відпрацьованого часу підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів виконаних робіт, актів про кількість відпрацьованих людино-днів та табелів відпрацьованих днів.(а.с.4547;50-51;54-56)
Повернення заробітної плати, отриманої за відпрацьований час порушує норми Конституції України, де статтею 43 встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Приймаючи до уваги, що виплачені кошти є винагородою за фактично виконані роботи відповідачем, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з ОСОБА_2 коштів, витрачених на організацію та проведення громадських робіт у сумі 1129,59 грн задоволенню не підлягає.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Пунктом 4 статті 94 Кодексу Адміністративного судочинства України, визначено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Гадяцького районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на корись Гадяцького районного центру зайнятості (ідентифікаційний код 01528571) незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 1390 (одна тисяча триста дев'яносто) гривень 11 (одинадцять) копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 08 лютого 2012 року.
Суддя Ф.Ф. Соколенко