02 лютого 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/205/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Костенко Г.В.
при секретарі - Пехоті М.О.
за участю:
представника відповідача - Крижана М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Лубни про стягнення коштів, -
16 січня 2012 року позивач Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Лубни про стягнення коштів.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив те, що обов'язок відповідача відшкодувати виплачені суми допомоги на поховання померлих, які отримували пенсію по інвалідності у зв'язку із нещасним випадком на виробництві, передбачений пунктом 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. №5-4/4 (далі -Порядок №5-4/4). При цьому розмір допомоги в частині, що підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань визначається управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, виходячи з основного розміру вищезазначеної пенсії померлого пенсіонера та щомісячної цільової допомоги на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру.
Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, надавши суду клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.
Представник відповідача у судовому засідання проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду подавались акти щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за серпень 2011 року з визначенням сум допомоги на поховання, виплаченої сім'ям померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підлягає відшкодуванню відповідно до пункту 4 Порядку №5-4/4, за серпень 2011 року в загальному розмірі 1540,01 грн.
Загальний розмір заявленої досягнення суми витрат допомоги на поховання за серпень 2011 рік склав 1540,01 грн.
Як підтверджено матеріалами справи, витрати на виплату допомоги на поховання за серпень 2011 року понесено позивачем на поховання померлих: ОСОБА_3 який отримував пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Відділенням виконавчої дирекції Фонду не прийнято до заліку суму допомоги на поховання, виплачену сім'ї померлого гр.ОСОБА_3 про що свідчать розрахунок та акти щомісячної звірки витрат за серпень 2011 року, а також таблиці розбіжностей, наявні у матеріалах справи. При цьому суми витрат на виплату допомоги на поховання не враховано у зв'язку з тим, що смерть потерпілих не пов'язана із страховим випадком державного соціального страхування, про що зазначено у таблицях розбіжностей.
Як встановлено судом даних про отримувачів допомоги на поховання ОСОБА_3 а також документів на підтвердження фактичного отримання такої допомоги позивачем не надано.
Вважаючи, що Відділенням виконавчої дирекції Фонду не прийнято до заліку суму допомоги на поховання гр.ОСОБА_3 в розмірі 1540,01 грн., що підлягає відшкодуванню Управлінням Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області звернулося до суду з вимогами про зобов'язання включити до заліку витрати Управління на виплату допомоги на поховання в загальній сумі 1540,01 грн. та стягнення зазначеної суми з відповідача.
Надаючи оцінку діям відповідача щодо відмови у прийнятті до заліку суми допомоги на поховання, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 1 Закону України “Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 14.01.1998 р. №16/98-ВР встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування -це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до ст. 4 вищезазначеного Закону, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.
Статтею 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ” від 23.09.1999 р. №1105-XIV (далі -Закон №1105-XIV) визначено соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі -Фонд). Так, у разі настання страхового випадку Фонд у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Страховим випадком, відповідно до ч.2 ст. 13 Закону №1105-XIV, є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, та перелік професійних захворювань визначається Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади.
Відповідно до ч.8 ст. 34 Закону №1105-XIV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 р. №826, регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг.
Відповідно до пункту 2 цього Порядку, витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацом 2 ч.9 ст. 34 Закону №1105-XIV у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
За змістом частини 2 статті 24 Закону №1105-XIV, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати.
Аналіз норм Закону №1105-XIV, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини 8 статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. №1317, медико-соціальні експертні міські, районні, міжрайонні комісії визначають причини смерті інваліда або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого.
Враховуючи те, що докази, які підтверджують причинний зв'язок смерті ОСОБА_3 з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, професійним захворюванням, позивачем не надані, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для відшкодування понесених Управлінням Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду витрат на поховання зазначеної особи.
Посилання позивача на положення пункту 4 Порядку №5-4/4, яким зобов'язано Фонд соціального страхування відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на допомогу на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, котра отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суд не бере до уваги, оскільки зазначене положення суперечить вимогам Закону №1105-XIV. Так, зокрема, стаття 21 цього Закону пов'язує виникнення такого обов'язку у Фонду зі смертю працівника, а не з отриманням померлим, який не працював, зазначеної вище пенсії.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Відділення виконавчої дирекції Фонду діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Лубни про стягнення коштів - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 07 лютого 2012 року.
Суддя Г.В. Костенко