01 лютого 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/10167/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Довгопол М.В.,
при секретарі - Ворошилові Ю.В.,
за участю:
представника позивача -Ручій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Мир - Авто " до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -
05 грудня 2011 року (надалі - позивач, ТОВ «Мир-Авто») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач, Миргородська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000871501 від 24 жовтня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 31 172 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі висновку камеральної перевірки про порушення п. 138.4. статті 138 Податкового кодексу України, а саме, завищення задекларованих витрат (рядок 05.1. додатку СВ декларації) на 135 552 грн. Вказаний висновок позивач вважає необґрунтованим та передчасним, оскільки відповідачем не перевірялися первинні бухгалтерські документи, що підтверджують дату виникнення витрат та доходу. Твердження відповідача про завищення витрат на суму отриманої позивачем компенсації вартості перевезення пільгових категорій пасажирів, на думку позивача, не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.
Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.
У запереченнях зазначали, що сума коштів, отримана позивачем у ІІ кварталі 2011 року від Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради, в розмірі 135 552 грн. в якості компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідно до пп. 135.5.10. п. 135.5. статті 135 Податкового кодексу України належить до «інших доходів», тому витрати, пов'язані із отриманням цих доходів, згідно п. 138.4. статті 138 Податкового кодексу України не могли бути віднесені до «витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг», оскільки не пов'язані із отриманням доходу від операційної діяльності (від реалізації товарів, робіт послуг). Актом камеральної перевірки встановлено, що в порушення пп. 135.5.10. п. 135.5. статті 135, п. 138.4. статті 138 Податкового кодексу України позивачем віднесено суму компенсації за пільговий проїзд до доходів від операційної діяльності, а відповідні витрати -до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, тому констатовано завищення суми витрат та донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мир-Авто»(ідентифікаційний код 3317207) зареєстроване як юридична особа 21.03.2005 року Виконавчим комітетом Миргородської міської ради.
08 серпня 2011 року товариством було подано до Миргородської ОДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року (а.с. 13 -16).
21 жовтня 2011 року головним державним податковим інспектором Миргородської ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року ТОВ «Мир-Авто», за результатами якої складено акт № 15-145/89/33172079/1830 від 21.10.2011 року (а.с. 11 -12) .
За висновками акту перевірки ТОВ «Мир-Авто»в порушення пп. 135.5.10 п. 135.5. статті 135 Податкового кодексу України у податковій декларації з податку на прибуток безпідставно віднесено суму «Інших доходів»(рядок 03 ІД декларації) до «Доходів від операційної діяльності (доходів від реалізації товарів, робіт, послуг)»(рядок 02 декларації), а саме, суму «компенсаційних виплат на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян», отриманих підприємством від Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради.
Також в порушення п. 138.4. статті 138 Податкового кодексу України підприємством у податковій декларації з податку на прибуток безпідставно завищено витрати, а саме, завищено «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів робіт, послуг)»рядок 05.1. СВ декларації, оскільки витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Таким чином, в акті перевірки встановлено завищення ТОВ «Мир-Авто»витрат на 135 552 грн. та відповідно заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток на 31 172 грн.
На підставі акту камеральної перевірки № 15-145/89/33172079/1830 від 21.10.2011 року Миргородською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 24.10.2011 року № 0000871501, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 31 172 грн. (а.с. 52).
Позивач не згоден із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0000871501 від 24 жовтня 2011 року, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регламентуються розділом ІІІ Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств», який згідно абзацу 5 пункту 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Кодексу набрав чинності з 1 квітня 2011 року.
Згідно пункту 2 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу платники податку на прибуток в 2011 році складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди:
1. другий квартал;
2. другий і третій квартали;
3. другий - четвертий квартали.
Форма податкової декларації з податку на прибуток підприємства на момент спірних відносин була затверджена наказом Державної податкової адміністрації від 28.02.2011 року № 114 (втратив чинність згідно наказу Міністерства фінансів України від 28.09.2011 року № 1213).
За змістом пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 135.1. статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:
доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;
інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Пунктом 135.4. статті 135 Податкового кодексу України визначено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо) (підпункт 135.4.1. п. 135.4 статті 135 Кодексу).
Згідно підпункту 135.5.10. пункту 135 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають, зокрема, суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку.
Судом встановлено, що ТОВ «Мир-Авто»укладено із Управлінням праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради договір від 04 січня 2011 року про відшкодування компенсації за перевезення окремих категорій громадян у м. Миргороді міським автомобільним транспортом загального користування (а.с. 103 -104).
За умовами договору ТОВ «Мир-Авто»(Перевізник) зобов'язувався забезпечувати перевезення міським автомобільним транспортом загального користування окремих пільгових категорій громадян, а Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради (Платник) зобов'язувався здійснювати відшкодування компенсації за перевезення на умовах і порядку, встановлених даним Договором, за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.
Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету визначений постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256.
Із аналізу правової природи компенсаційних виплат за перевезення пільгових категорій громадян, які фактично є асигнуванням з державного бюджету на покриття збитків (витрат) на безповоротній основі, вбачається, що вони підпадають під визначення дотацій (субсидій), а тому належать до категорії «інших доходів».
Згідно складених актів звірки розрахунків за послуги автоперевезення за формою 3-пільга за ІІ квартал 2011 року Управлінням праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради було перераховано ТОВ «Мир-Авто»135 552 грн. компенсації за послуги автоперевезення, що не заперечується сторонами та підтверджується банківською довідкою про надходження коштів (а.с. 64-66).
Відповідно до підпункту 137.2.2. пункту 137.2. статті 137 Податкового кодексу України доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається, зокрема, цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов витрачання таких коштів на виконання в майбутньому певних заходів - з моменту його фактичного отримання.
Таким чином сума компенсації в розмірі 135 552 грн. підлягала віднесенню до складу «Інших доходів»ТОВ «Мир-Авто», рядок 03 ІД податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року.
Актом камеральної перевірки встановлено, що в порушення пп. 135.5.10 п. 135.5. статті 135 Податкового кодексу України ТОВ «Мир-Авто»у податковій декларації з податку на прибуток безпідставно віднесено зазначену суму до «Доходів від операційної діяльності (доходів від реалізації товарів, робіт, послуг)»(рядок 02 декларації).
Суд погоджується із вказаним висновком перевірки, разом з тим, враховує, що в цілому віднесення товариством суми компенсації за перевезення пільгових категорій громадян в розмірі 135 552 грн. до рядку 02 Декларації замість 03 ІД, не вплинуло на правильність визначення загальної суми доходу (234 017 грн.) у рядку 01 декларації, яка відповідно до пункту 135.1. статті 135 Податкового кодексу України включає як дохід від операційної діяльності, так і інші доходи (рядок 02 + рядок 03).
Що стосується формування ТОВ «Мир-Авто»витрат у ІІ кварталі 2011 року, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно 138.1. статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно підпункту 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п. 138.8. статті 138 Податкового кодексу України).
Перелік інших витрат, пов'язаних із господарською діяльністю, не є вичерпним та обмежується лише вимогами 138.3 статті 138 та статті 139 Податкового кодексу України, якими передбачені витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.
Відповідно до пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 138.4. статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно пункту 138.5. статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.
Судом встановлено, що у податковій декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року ТОВ «Мир-Авто»віднесло до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, (рядок 04) 223 843 грн., в тому числі, 207 275 грн. -собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) (рядок 05.1 СВ) та 16 568 грн. -інші витрати (рядок 06) (а.с. 13).
Із розрахунку складу собівартості наданих послуг, наведеного у додатку СВ до рядка 05.1. декларації (а.с. 15), обґрунтованих пояснень позивача (а.с. 61 - 62), вбачається, що собівартість наданих послуг включала: прямі матеріальні витрати (придбання ПММ для здійснення перевезень) -41 838 грн., прямі витрати на оплату праці -44 556 грн., амортизація виробничих основних засобів -30 166 грн., вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних із виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (вартість придбаного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів) -1200 грн., сума внесків на соціальні заходи -16 780 грн., інші прямі витрати (орендна плата за використання виробничої бази) -72 735 грн.
Вказаний склад витрат, віднесений до собівартості наданих послуг, не суперечить положенням Податкового кодексу України, на їх підтвердження позивачем надано суду відповідні бухгалтерські та платіжні документи.
Доводи перевірки про те, що ТОВ «Мир-Авто» при формуванні витрат порушено пункт 138.4. статті 138 Податкового кодексу України, у зв'язку з тим, що віднесено витрати, не пов'язані із отриманням доходу від реалізації товарів, робіт, послуг, є безпідставними з огляду на наступне.
Із аналізу пункту 138.4. статті 138 Податкового кодексу України вбачається, що ним регламентовано період, в якому витрати можуть бути визнані собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, яким є той звітний період, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. При цьому законодавчо не визначено, що отриманий дохід має бути більшим або не меншим від понесених витрат. Таким чином, для визнання витрат собівартістю достатньо власне факту отримання будь-якого доходу від реалізації товарів (робіт, послуг).
Витрати ТОВ «Мир-Авто», прямо пов'язані із наданням послуг перевезень пасажирів автомобільним транспортом у ІІ кварталі 2011 року, мали наслідком отримання відповідного доходу в якості оплати за перевезення (94 699 грн.), тобто доходу від операційної діяльності (загальний дохід за вирахуванням компенсації за перевезення пільгових категорій громадян), а відтак, могли бути віднесені до собівартості наданих послуг у відповідному періоді.
Згідно пояснень представника позивача, витрати, пов'язані із отриманням доходу від перевезення пасажирів, фактично не могли бути відокремлені від витрат, пов'язаних із перевезенням пільгових категорій громадян, оскільки перевезення пільгових категорій громадян здійснювалося одночасно із усіма іншими громадянами.
За таких обставин загальна сума витрат була обґрунтовано включена ТОВ «Мир-Авто»до собівартості наданих послуг в тому звітному періоді, в якому отримано дохід від операційної діяльності.
При цьому за умови ведення окремого розрахунку витрат, пов'язаних із отриманням доходу від операційної діяльності, та витрат, пов'язаних із отриманням іншого доходу (в даному випадку, компенсацій за перевезення пільгових категорій громадян) ТОВ «Мир-Авто»не було позбавлено права віднести витрати, пов'язані із отриманням іншого доходу, до складу інших витрат в тому звітному періоді, в якому вони були здійснені згідно пункту 138.5. статті 138 Податкового кодексу України. Будь-яких обмежень щодо визнання вищевказаних витрат положеннями Податкового кодексу України не встановлено.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ «Мир-Авто»в будь-якому випадку мало право віднести суму витрат, пов'язаних із організацією перевезень пільгових категорій пасажирів, до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.
З огляду на викладене, висновок перевірки про завищення позивачем суми витрат на 135 552 грн. у зв'язку із порушенням п. 138.4. статті 138 Податкового кодексу України не ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, зроблений без врахування особливостей господарської діяльності позивача.
Крім того, суд бере до уваги, що Миргородською ОДПІ проведено камеральну перевірку ТОВ «Мир-Авто», тобто, первинні бухгалтерські та інші документи, на підставі яких сформовано дохід та витрати товариством, податковим органом не досліджувалися, а отже, висновок про завищення витрат та відповідно заниження податкового зобов'язання є необґрунтованим.
Посилання відповідача на те, що запит від 30.09.2011 року № 4275/10/15-133 про надання документів, не вдалося вручити позивачу через повернення конверту із відміткою поштового відділення «за зазначеною адресою не значиться», суд оцінює критично, оскільки вказані обставини не є підставою для донарахування податкового зобов'язання без дослідження відповідних документів, натомість є підставою для проведення позапланової документальної перевірки платника податків або вжиття інших заходів.
Беручи до уваги наведене, податкове повідомлення-рішення № 0000871501 від 24 жовтня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 31172 грн., суперечить вимогам Податкового кодексу України, прийняте без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.
Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення, та визнати його протиправними і скасувати.
Отже позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 135, 138 Податкового кодексу України, статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир-Авто» до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000871501 від 24 жовтня 2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир-Авто» витрати зі сплати судового збору у розмірі 28 грн. 23 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 06 лютого 2012 року.
Суддя М.В. Довгопол