02 лютого 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/11362/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гіглави О.В.,
при секретарі - Дрижирук М.І.,
за участю:
представників позивача - Палажченка О.Е., Нємчука М.В.,
представника відповідача - Шульги Н.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
28 грудня 2011 року Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький колісний завод" (далі - позивач, ПАТ "КрКЗ") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0010172301/235 від 11.11.2011, обґрунтовуючи свої вимоги незгодою із висновками податкового органу щодо завищення суми від'ємного значення по ПДВ в розмірі 241,00 грн за травень 2011 року, що є наслідком порушення позивачем пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум, підтверджених первинними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства і сплатою постачальнику вартості товару з ПДВ, що є достатніми підставами на включення суми ПДВ до податкового кредиту. Позивач вважає, що наявність у нього всіх документів первинного бухгалтерського обліку підтверджує фактичне здійснення господарських операцій з придбання товару та його використання в господарській діяльності ПАТ "КрКЗ".
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 11.11.2011 №0010172301/235.
Представник відповідача в судовому засіданні та у письмових запереченнях проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем правомірно на підставі положень Податкового кодексу України в зв'язку зі встановленням в ході перевірки завищення від'ємного значення по ПДВ в сумі 241,00 грн за травень 2011 року. На користь цього наводив твердження про здійснення позивачем видимості придбання товарів у ТОВ "Запоріжіндустріалресурс", які в дійсності ним не реалізувалися, а лише полягали в документальному їх оформленні, з метою ухилення від сплати податків.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький колісний завод" (ідентифікаційний код юридичної особи - 00231610) зареєстроване рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради народних депутатів від 04.08.1994 №17/1 та наступними розпорядженнями №546-Р від 20.05.1996, №752-Р від 26.06.1998, №646-Р від 17.06.1999, №647-Р від 01.06.2000, №517-Р від 03.05.2001, №849-Р від 26.07.2001, №371-Р від 25.03.2002, №552-Р від 06.05.2003, №703-Р від 11.06.2004 зареєстровано зміни (форма власності) та доповнення до статуту ПАТ "Кременчуцький колісний завод". Позивач взятий на податковий облік як платник податків Кременчуцькою ОДПІ 11.05.1995 за реєстраційним №94, а також є платником податку на додану вартість.
Згідно довідки з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво вузлів, деталей та приладдя для автомобілів та їх двигунів; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань; будівництво будівель; виробництво автомобільних кузовів, причепів та напівпричепів; оптова торгівля сільськогосподарською технікою; професійно-технічна освіта.
Статтею 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.
На виконання наведених норм Податкового кодексу України, на підставі направлення від 17.10.2011 №4460/004460, виданого Кременчуцькою ОДПІ, Третяк Н.М. - старшим державним податковим ревізором інспектором відділу перевірок підприємств стратегічних галузей економіки управління податкового контролю юридичних осіб, інспектором податкової служби ІІІ рангу, згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та наказом Кременчуцької ОДПІ від 17.10.2011 №4878 "Про проведення позапланової перевірки", у період з 17.10.2011 по 21.10.2011 було проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" з питання своєчасності, правильності та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Запоріжіндустріалресурс" за період з 07.09.2010 по 15.06.2011 згідно постанови слідчого ВВС СВ ПМ ДПА у Полтавській області старшого лейтенанта податкової міліції Ткаченко С.П. про призначення документальної перевірки від 25.07.2011.
За результатами перевірки податковим органом 28.10.2011 складено акт №7483/23-309/00231610, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення бюджетного відшкодування по рядку 23.1 в сумі 700,00 грн за травень 2011 року та від'ємного значення по податку на додану вартість в сумі 241,00 грн за травень 2011 року.
Із акту перевірки від 28.10.2011 №7483/23-309/00231610 вбачається, що висновок про порушення позивачем вимог пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2011 року на 241,00 грн, ґрунтується на тому, що позивачем, на думку перевіряючих, неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за травень 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 241,00 грн, що пов'язано з придбанням товару (гідророзподільників в кількості 7 штук) у ТОВ "Запоріжіндустріалресурс" в квітні та травні 2011 року.
На думку перевіряючих, позивачем здійснено видимість придбання товарів від ТОВ "Запоріжіндустріалресурс", які в дійсності останнім не реалізувалися, а лише полягали в документальному їх оформленні (шляхом складання рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних), з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів.
Згідно податкової звітності основні засоби на ТОВ "Запоріжіндустріалресурс" відсутні.
Також податковим органом зазначалося, що ТОВ "Запоріжіндустріалресурс" не знаходиться за юридичною адресою, стан - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.
За ініціативою Кременчуцької ОДНІ підприємству ТОВ "Запоріжіндустріалресурс" 21.09.2011 анульовано свідоцтво платника ПДВ.
В ході судового розгляду справи представником Кременчуцької ОДПІ зазначалося про те, що ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено перевірку дотримання ТОВ "Запоріжіндустріалресурс" вимог податкового та валютного законодавства, висновки якої відображені в акті перевірки №262/23-509/37256293 від 01.08.2011. За результатами такої перевірки вказаному вище підприємству було зменшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПАТ "КрКЗ" за березень, квітень 2011 року.
У зв'язку із встановленням в ході проведення перевірки порушень вимог податкового законодавства, Кременчуцькою ОДПІ 11.11.2011 винесено податкове повідомлення-рішення №0010172301/235, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2011 року на 241,00 грн.
За наслідками адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності зменшення йому розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, звернувся до суду з вимогою про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 11.11.2011 №0010172301/235.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ від 11.11.2011 №0010172301/235, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Фіксують і підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення документи, створені у письмовій або електронній формі які відповідно до положень підпункту 1.2 пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 є первинними документами.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктами 2.4, 2.16 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
На підтвердження реальності взаємовідносин між ТОВ "Запоріжіндустріалресурс" та позивачем з придбання гідророзподільників, останнім до суду надано прибуткові ордери № 132, № 133, № 134 від 01.04.2011, № 176, № 174, № 177, № 175 від 21.06.2011; податкові накладні № 1, № 2 від 01.04.2011, № 48 від 29.03.2011, № 44, № 45 від 19.04.2011, № 62, № 63 від 29.04.2011, видаткові накладні № РН-22, № РН-23, № РН-24 від 29.03.2011, № 97, № 95, № 96 від 26.05.2011, № 98 від 24.05.2011; рахунки-фактури № СФ-22, № СФ-23, № СФ-24 від 03.02.2011, рахунки на оплату № 69, № 66, № 70, № 68 від 25.03.2011, товарно-транспортну накладну від 10.06.2011, накладну на вантаж від 31.03.2011 та платіжні доручення (а.с. 32-63).
Дослідивши вказані первинні бухгалтерські документи суд дійшов висновку, що вони не підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій з придбання у ТОВ "Запоріжіндустріалресурс" товарно-матеріальних цінностей, з огляду на наступне.
Так, у видатковій накладній № РН-24 від 29.03.2011 відсутній підпис особи, що відвантажила (передала) товар, а також відсутній відбиток печатки підприємства-постачальника (а.с. 40).
У видаткових накладних № 97 від 26.05.2011, № 98 від 24.05.2011 (а.с. 44, 54), рахунках на оплату № 69, № 70 від 25.03.2011 (а.с. 45, 55) та податкових накладних № 44 від 19.04.2011 (а.с. 47), № 62 від 29.04.2011 (а.с. 57) у графі товар вказано лише його марку, а назва товару відсутня, що не дає можливості ідентифікувати придбаний товар.
Суд вважає за необхідне вказати, що видаткова накладна від 24.05.2011 має порядковий номер 98 (а.с. 54), у той час як видаткова накладна від 26.05.2011 має порядковий номер 95 (а.с. 49), отже порядковий номер видаткової накладної від 26.05.2011 на три одиниці менше порядкового номеру видаткової накладної від 24.05.2011, у зв'язку з чим судом не приймаються вказані накладні як належний доказ реальності придбання позивачем товарів.
Поряд з цим, видаткова накладна № РН-23 від 29.03.2011 та рахунок-фактура № СФ-23 від 03.02.2011 виписані на гідророзподільник ВС-В4W-6-24, у той час як у податковій накладній № 2 від 01.04.2011 та прибутковому ордері № 133 вказано гідророзподільник ВС-В4W-6-220; видаткова накладна № РН-22 від 29.03.2011 та податкова накладна № 1 від 01.04.2011 виписані на гідророзподільник ВС-В4W-6-24, у той час як у рахунку-фактурі № СФ-22 від 03.02.2011 та прибутковому ордері № 132 вказано гідророзподільник ВС-В4W-6-220; у видатковій накладній № РН-24 від 29.03.2011, рахунку-фактурі № СФ-24 від 03.02.2011 та прибутковому ордері № 134 від 01.04.2011 вказано гідророзподільник ВС-В4W-6-220, у той час як податкова накладна № 48 від 29.03.2011 виписана на гідророзподільник ВС-В4W-6-24.
Разом з тим, судом встановлено, що згідно наданих документів, а саме: видаткових накладних № 95 та № 96 від 26.05.2011, рахунків на оплату № 66 та № 68 від 25.03.2011, товарно-транспортної накладної № 10003584642 від 10.06.2011 та прибуткових ордерів № 176 та № 175 від 21.06.2011, придбання товару відбувалось у травні 2011 року, а транспортування у червні 2011 року. Фактичне отримання товару позивачем відбулося 17.06.2011, у той час як його оприбуткування на склад здійснено 21.06.2011, пояснень з приводу того, де перебував придбаний товар та доказів його зберігання позивачем суду надано не було.
При цьому суд вважає за доцільне відмітити, що зі змісту товарно-транспортної накладної № 10003584642 від 10.06.2011 та накладної на вантаж № ЗП 2009101 від 31.03.2011 не можливо встановити який саме товар перевозився та його кількість (а.с. 33, 61).
Крім того, згідно видаткових накладних та пояснень представника позивача гідророзподільники отримувались заступником головного механіка ОСОБА_6 за дорученнями № 6521 від 25.03.2011 та № 7040 від 24.05.2011 та відповідно до прибуткових ордерів були передані останнім на склад підприємства. В той же час, в накладній на вантаж № ЗП2009101 від 31.03.2011 зазначено, що товар фактично був отриманий ОСОБА_7
Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними посилання позивача на наявність належним чином оформлених податкових накладних як на доказ правомірності формування податкового кредиту, оскільки за приписами підпунктів 198.4 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України наявність податкової накладної є обов'язковою підставою для правомірності формування податкового кредиту, але не вичерпною.
Суд вважає, що сама по собі наявність у позивача податкових накладних не підтверджує фактичне отримання товарів від ТОВ "Запоріжіндустріалресурс" та їх використання у господарській діяльності, а тому суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно у травні 2011 року включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 241,00 грн, що вплинуло на розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вказаний період.
З огляду на викладене, висновок Кременчуцької ОДПІ про порушення позивачем пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення по ПДВ в сумі 241,00 грн за травень 2011 року, є обґрунтованим.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.
В даному випадку відповідач довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0010172301/235 від 11.11.2011 прийняте Кременчуцькою ОДПІ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені чинним законодавством, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. А відтак позовні вимоги ПАТ "Кременчуцький колісний завод" про визнання його нечинним задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 07 лютого 2012 року.
Суддя О.В. Гіглава