01 лютого 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/171/12
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Полтавського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
Полтавський міський центр зайнятості 13 січня 2012 року звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 2 167 грн. 99 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в період перебування на обліку в Полтавському МЦЗ як безробітний з 16.03.2011 року по 15.07.2011 року ОСОБА_1 пройшов курси професійного навчання за професією "верстатник широкого профілю, ІІ розряд". Однак, оскільки відповідача 15.08.2011 року знято з обліку у зв'язку з невідвідуванням центру зайнятості без поважних причин протягом 30 календарних днів, з останнього підлягають стягненню кошти в сумі 2 167 грн. 99 коп. (в т.ч., 1 433 грн. 93 коп. - матеріальна допомога у період професійного навчання; 734 грн. 06 коп. - кошти, витрачені на професійне навчання).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 33).
У відповідності до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
При цьому, згідно з частиною шостою вказаної статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищезазначене, враховуючи достатність наданих сторонами доказів, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що на підставі заяви від 03.02.2011 року та згідно статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" гр. ОСОБА_1 зареєстровано в Полтавському міському центрі зайнятості як шукаючого роботу (а.с. 12).
Наказом директора Полтавського МЦЗ від 03.02.2011 року № НТ110203 відповідачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю (а.с. 13).
Крім того, 14.03.2011 року на підставі поданої відповідачем заяви між Полтавським міським центром зайнятості та ОСОБА_1 укладено договір № 165011031400137 про направлення відповідача на перепідготовку в ПТУ № 4 м. Полтави за професією - верстатник широкого профілю, розряд 2 з подальшим працевлаштуванням (а.с. 15-16).
Відповідно до наказу від 17.03.2011 року № НТ110317 відповідачу призначено матеріальну допомогу у період професійного навчання (а.с. 13).
В подальшому, наказом директора Полтавського МЦЗ від 15.08.2011 року № НТ110815 гр. ОСОБА_1 знято з обліку в центрі зайнятості з 15.07.2011 року на підставі п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, а саме: у зв'язку з невідвідуванням безробітним центру зайнятості без поважних причин протягом 30 календарних днів (а.с. 14).
Відповідно до довідки Полтавського МЦЗ за період з 16.03.2011 року по 13.07.2011 року відповідачем отримано допомогу у зв'язку з безробіттям в сумі 1 433 грн. 93 коп. (а.с. 24).
Окрім того, Полтавським міським центром зайнятості сплачено кошти за навчання відповідача в ПТУ № 4 в сумі 734 грн. 06 коп. (а.с. 25).
Оскільки ОСОБА_1 знято з обліку в центрі зайнятості, позивач дійшов висновку про стягнення з відповідача коштів в сумі 2 167 грн. 99 коп. (в т.ч., 1 433 грн. 93 коп. - матеріальна допомога у період професійного навчання; 734 грн. 06 коп. - кошти, витрачені на професійне навчання).
Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ визначено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Відповідно до п. 3 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 219, реєстрація громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, проводяться державною службою зайнятості за місцем їх проживання.
Як визначено п. 13 вказаного Порядку громадяни, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, і безробітні, повинні відповідно до письмових рекомендацій працівників державної служби зайнятості сприяти своєму працевлаштуванню, відвідувати центр зайнятості у визначений і погоджений з ними час, з пред'явленням при кожному відвідуванні паспорта, трудової книжки, брати участь у семінарах, інших масових заходах, що проводяться державною службою зайнятості з метою надання допомоги громадянам у пошуку підходящої роботи і роботодавцям у доборі працівників. При цьому періодичність відвідування центру зайнятості зазначеними особами визначається з урахуванням ситуації на ринку праці, наявності підходящої роботи та місця проживання громадянина, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 16.03.2011 року по 13.07.2011 року ОСОБА_1 проходив перепідготовку в ПТУ № 4 м. Полтава за професією "верстатник широкого профілю, розряд 2".
Відповідно до даних картки відвідування особою центру зайнятості 14.07.2011 року, після проходження перепідготовки, відповідач з'явився до Полтавського МЦЗ, однак під час відвідування не пред'явив спеціалісту з працевлаштування трудової книжки, як того вимагає п. 13 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, у зв'язку з чим, спеціалістом внесено відповідний запис до картки відвідування та рекомендовано безробітному надати трудову книжку під час наступного відвідування, що призначене на 15.07.2011 року (а.с. 17).
Разом з тим, відповідач 15.07.2011 року до центру зайнятості не з'явився, про причини неявки не повідомив.
За приписами п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку у разі невідвідування безробітним центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування з наступного дня після останнього відвідування.
Як встановлено судом, у зв'язку з невідвідуванням відповідачем центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування, наказом директора Полтавського МЦЗ від 15.08.2011 року № НТ110815 гр. ОСОБА_1 знято з обліку в центрі зайнятості з 15.07.2011 року (а.с. 14).
Суд зазначає, що за умовами договору № 165011031400137 від 14.03.2011 року у разі припинення навчання без поважних причин або відмови працювати за професією (спеціальністю), набутою в результаті професійного навчання, з громадянина стягується загальна сума витрат на професійне навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги у період професійного навчання, витрат на проїзд до місця навчання і назад та витрат на проживання (п. 3.1.2 договору - а.с. 16-зворот).
В силу ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до п. 28 Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 308 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 916/5137, у разі припинення професійного навчання за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за набутою професією (спеціальністю) з осіб стягується загальна сума витрат на професійне навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги у період професійного навчання, витрат на проїзд до місця навчання і назад (включаючи щоденні), витрат на проживання та витрат, пов'язаних з попереднім медичним та наркологічним оглядом відповідно до законодавства.
Таким чином, оскільки відповідача знято з обліку в Полтавському МЦЗ як безробітного у зв'язку з невідвідуванням останнім центру зайнятості без поважних причин, суд вважає, що позивач дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 2 167 грн. 99 коп. (в т.ч., 1 433 грн. 93 коп. - матеріальна допомога у період професійного навчання; 734 грн. 06 коп. - кошти, витрачені на професійне навчання).
Пунктом сьомим Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України, Пенсійного фонду України від 13.02.2009 року № 60/62 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за № 232/16248, визначено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що Полтавським міським центром зайнятості 19.08.2011 року винесено наказ № 277 "Про повернення матеріальної допомоги по безробіттю ОСОБА_1", копію якого разом з повідомленням № 02-2856 від 26.08.2011 року надіслано відповідачу та вручено останньому засобами поштового зв'язку 30.08.2011 року (а.с. 18-20).
Крім того, позивачем 07.11.2011 року видано наказ № 369 "Про повернення вартості професійного навчання ОСОБА_1", копію якого разом з повідомленням № 02-3172 від 09.11.2011 року надіслано відповідачу та вручено останньому засобами поштового зв'язку 12.11.2011 року (а.с. 21-23).
Разом з тим, відповідачем станом на дату розгляду справи судом кошти в сумі 2 167 грн. 99 коп. в добровільному порядку не відшкодовано, доказів оскарження вищезазначених наказів Полтавського МЦЗ до суду не надано.
Згідно з п. 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідач відзиву на позовну заяву та жодних заперечень проти позову чи доказів сплати суми матеріального забезпечення суду не надав.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 69-71, 94, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Полтавського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1) на користь Полтавського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 22534038; вул. Леніна, 91, м. Полтава, Полтавська область, 36037) суму надмірно виплаченої допомоги на випадок безробіття в розмірі 2 167 грн. 99 коп. (дві тисячі сто шістдесят сім гривень дев'яносто дев'ять копійок), в тому числі: суму матеріальної допомоги у період професійного навчання в розмірі 1 433 грн. 93 коп. (одна тисяча чотириста тридцять три гривні дев'яносто три копійки) та кошти, витрачені на професійне навчання в розмірі 734 грн. 06 коп. (сімсот тридцять чотири гривні шість копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.О. Кукоба