Справа № 2а/1570/7434/2011
30 січня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
судді Танцюри К.О.,
судді Аракелян М.М.,
судді Бутенко А.В.
за участю секретаря Ватренко Т.С.,
за участю сторін:
- позивача - ОСОБА_2,
- перекладача -ОСОБА_3.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного комітету України у справах національностей та релігії про визнання рішення нечинним та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного комітету України у справах національностей та релігій про визнання нечинним рішення №381-11 від 26.04.2011р. про відмову в наданні статусу біженця в Україні та зобов'язання надати статус біженця в Україні. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у лютому 2011 року звернувся до Управління міграційної служби Одеської області із заявою про надання статусу біженця. Однак, 09.09.2011р. позивач отримав повідомлення від Управління міграційної служби Одеської області №17-9-910 від 23.06.2011р. про відмову у наданні статусу біженця, на підставі ст.10 Закону України «Про біженців». Позивач вважає, що рішення відповідача є необґрунтованим та незаконним, оскільки замість обґрунтованих причин відмовити, які на підставі абз.13 ст.14 Закону України «Про біженців»мають бути викладене в повідомленні, містить лише посилання на те, що позивачу відмовлено у зв'язку з відсутністю умов, передбачених абзацом 2 статті 1 Закону для набуття статусу біженця. Крім того, позивач зазначив, що є громадянином ОСОБА_2, проте він не може та не бажає користуватися захистом цієї країни внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань у зв'язку з політичними переконаннями. У ОСОБА_2 позивач був членом опозиційної партії Соціал-демократичний фронт та займав пост помічника секретаря партії в кварталі Дуалла. У лютому 2010 року позивач приймав участь у мітингах протесту у Дуаллі, через що піддавався арешту, та на протязі 11 місяців знаходився у в'язниці. Після звільнення побоюючись за власне життя змушений був покинути країну походження у пошуках притулку.
У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, посилаючись на викладені у адміністративному позові обставини.
Відповідач до суду не з'явився, заперечення на адміністративний позов не надав, про час та місце судового засідання відповідно до ст.128 КАС України повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
07.02.2011р. громадянин ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Управління міграційної служби Одеської області із заявою про надання йому статусу біженця, в якій зазначив, що він 20.12.2007р. вступив до партії SDF (Social Democratic Front). Заявник зазначив, що 15.12.2009р. його було призначено секретарем по інформації по всьому місту Дуалла. 25.02.2008р. відбулися загальні мітинги, було багато вбитих. Після цих подій, кожного року 25 лютого покладалися квіти на пам'ять загиблих. 25.02.2010р. під час такого соціального заходу підійшли представники поліції. Демонстрантів було розігнано, а позивача заарештовано. Позивач перебував у поліцейській дільниці «Бонанджо», пізніше його перевели до в'язниці «Центральна в'язниця Нузбель». Голова партії позивача домовився з директором в'язниці, у зв'язку з чим позивача випустили, проте була умова, що позивач повинен виїхати за кордон. Тому, одразу після виходу з тюрми, голова партії взяв позивача та вивіз до аеропорту, документи позивача були вже підготовлені. (а.с.31)
01.03.2011р. начальником Управління міграційної служби Одеської області видано наказ №16 від 01.03.2011р., відповідно до абз.3 ст.12 Закону України «Про біженців»про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця. (а.с.53)
20.05.2011р. за результатами вивчення поданих заявником документів та проведення з ним інтерв'ю Управління міграційної служби Одеської області дійшло висновку, що громадянин ОСОБА_2 не має ознак особи потребуючої статус біженця передбачених Законом України «Про біженців». У вказаному висновку Управління міграційної служби зазначило, що будь-яких фактів та документів про участь у партії, арешт та переслідування, заявник не навів та не надав. Виїзд заявника за кордон саме до України свідчить про економічну складову виїзду з ОСОБА_2, оскільки приїзд був цілеспрямований для працевлаштування на території України.(а.с.70-72).
Рішенням Державного комітету України у справах національностей та релігій №381-11 від 26.04.2011р. з посиланням на абзац 5 статті 10 Закону України «Про біженців»висновок Управління міграційної служби в Одеській області підтримано, у наданні статусу біженця в Україні громадянин ОСОБА_2 відмовлено (а.с.27).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про біженців»№2557-III від 21.06.2001р. (який був чинний на час звернення позивача до міграційної служби та прийняття оскаржуваного рішення та втратив чинність з 04.08.2011р.) біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»№3671-VI від 08.07.2011р. (який набув чинності з 04.08.2011р.) також визначено, що біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань
"Побоювання стати жертвою переслідувань" складається із суб'єктивної та об'єктивної сторін. Суб'єктивна сторона полягає у наявності в особи "побоювання". "Побоювання" є оціночним судженням, яке свідчить про психологічну оцінку особою ситуації, що склалася навколо неї. Саме під впливом цієї суб'єктивної оцінки особа вирішила покинути країну і стала біженцем.
Об'єктивна сторона пов'язана з наявністю обґрунтованого побоювання переслідування і означає наявність фактичних доказів того, що ці побоювання є реальними. Факти обґрунтованості побоювань переслідування (загальну інформацію в країні походження біженця) можуть отримуватись від біженця, та незалежно від нього - з різних достовірних джерел інформації, наприклад, з публікацій у засобах масової інформації, з повідомлень національних чи міжнародних неурядових правозахисних організацій, із звітів Міністерства закордонних справ тощо.
Таким чином, особа, яка шукає статусу біженця має довести, що його подальше перебування у країні походження або повернення до неї реально загрожує його життю та свободі і така ситуація склалася внаслідок його переслідування за ознакою раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань.
Як свідчать матеріали справи, згідно заяви про надання статусу біженця, анкети та протоколу співбесіди з ОСОБА_2 та під час з'ясування офіційних обставин справи позивач не зазначав про будь-які погрози, що надходили на його адресу чи переслідування.
Згідно протоколу співбесіди з громадянином ОСОБА_2 ОСОБА_2, позивачем було зазначено, що він 20.12.2007р. вступив до партії SDF (Social Democratic Front). 15.12.2009р. позивача було призначено секретарем по інформації по всьому місті Дуалла. 25.02.2008р. відбулися загальні мітинги, було багато вбитих. Після цих подій, кожного року 25 лютого покладалися квіти на пам'ять загиблих. 25.02.2010р. під час такого соціального заходу підійшли представники поліції. Демонстрантів було розігнано, а позивача заарештовано. Позивач перебував у поліцейській дільниці «Бонанджо», пізніше позивача перевели до в'язниці «Центральна в'язниця Нузбель». Голова партії позивача домовився з директором в'язниці, у зв'язку з чим позивача випустили, проте була умова, що позивач повинен виїхати за кордон. Тому, одразу після виходу з тюрми, голова партії взяв позивача та вивіз до аеропорту, документи позивача були вже підготовлені. (а.с.45-51)
При цьому, позивач зазначив, що виїхав з країни офіційно на підставі національного паспорту та туристичної візи, спочатку їхав авіарейсом м.Яунде (ОСОБА_2) через м.Брюсель (Бельгію) у м.Київ (Україна), потім потягом до м.Одеси. Однак, до органів міграційної служби ОСОБА_2 по прибуттю у м.Київ не звертався. До м.Одеси позивач прибув 07.01.2011р., де знаходився на підставі діючої візи до 18-19.01.2011р., а до управління Міграційної служби звернувся лише 07.02.2011р.
Заява, яку подав позивач до органів міграції не містить відповідних аргументів на підтвердження обставин, що у позивача є побоювання стати жертвою переслідувань політичних опонентів з боку влади.
У судовому засіданні позивач зазначив, що на теперішній час у його країні досить спокійно, однак на запитання суду щодо наміру повернутися на Батьківщину відповів, що наміру повертатися він не має. Також, зазначив, що все що йому потрібно - це отримати українські документи.
Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком відповідача, про те, що громадянин ОСОБА_2 не має ознак особи потребуючої статус біженця.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів суд дійшов висновку, що суб'єктом владних повноважень прийнято рішення про відмову в наданні позивачу статусу біженця в Україні на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахуванням всіх обставин, які мають значень для прийняття рішення і тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.158-163,167 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Державного комітету України у справах національностей та релігії про визнання нечинним рішення від 26.04.2011р. №381-11 про відмову в наданні статусу біженця в Україні та зобов'язання надати статус біженця в Україні -відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний колегією суддів
03 лютого 2012 року
суддя К.О. Танцюра
суддя М.М. Аракелян
суддя А.В. Бутенко
.