Справа № 2а/1570/7413/2011
06 лютого 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Самойлюк Г.П.
за участю секретаря: Казарян С.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № №0000033500; 0000023500; 0000013500 від 14.09.2011р. та податкової вимоги №332 від 27.09.2011 року,-
До суду надійшов позов суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області, в якому позивач просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № №0000033500; 0000023500; 0000013500; від 14.09.2011р. та зупинити виконання визначених податковими повідомленнями -рішеннями № №0000033500; 0000023500; 0000013500 від 14.09.2011р. грошових зобов'язань.
В подальшому позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив скасувати податкову вимогу №332 від 27.09.2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № №0000033500; 0000023500; 0000013500; від 14.09.2011р. є нормативно та документально необґрунтованими, оскільки під час перевірки перевіряючому було надано всі необхідні документи, що підтверджують дані податкових розрахунків, регістри податкового та бухгалтерського обліку, складення звітності та забезпечення її збереження, декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з нарахуванням та сплатою податків та зборів. В книзі обліку доходів та витрат за період 2008-2010рр. та перше півріччя 2011 року містяться дані про суми проведених витрат, пов'язаних з отриманням прибутку, тому відповідачем неправомірно нараховано податок з доходів фізичних осіб, оскільки згідно ст. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» оподаткування отриманої суми прибутку податком з доходів фізичних осіб можливо тільки з суми того прибутку, який отримано СПД після переходу на загальну систему оподаткування починаючи з наступного податкового періоду, а позивачем такий перехід відбувся лише з 2009 року. Також позивач зазначив, що позивачем завищено граничний розмір отриманого прибутку, передбаченого ст. 1 Указу Президента України, оскільки перевіряючим фактично перевірялась сума отриманого прибутку за період 9 місяців 2008 року, натомість за період з 01.01.209 року по 31.12.2009 року перевищення розміру, передбаченого зазначеною статтею не відбулося. Позивач також вважає, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки, а саме: акт перевірки містить дату складання, що на 10 днів пізніше, фактично акт наданий - 28.09.2011 року, протиправно продовжено термін проведення перевірки. Таким чином, винесені за наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення, на думку позивача, підлягають скасуванню. Оскільки сума грошового зобов'язаннями за даними податковими повідомленнями-рішеннями є неузгодженою, відповідачем неправомірно винесено податкову вимогу.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та уточненнях, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених в запереченнях до адміністративного позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив наступні обставини та факти.
Відповідно до направлення на перевірку №177 від 29.07.2011 року та плану- графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання ДПІ у м. Южному Одеської області, на підставі ст. 77 Податкового кодексу України посадовою особою відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД-ФО ОСОБА_2 за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, за наслідками якої складено акт № 412/392/17-0019/2873808766 від 26.08.2011 року, відповідно до висновків якого позивачем порушено: абзац 2 п. 9 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку: не своєчасно подано звіти платника єдиного податку до податкового органу, а саме за 2-4 квартал 2008 року, 2 квартал 2009 року, 1,4 квартали 2010 року; в порушення п.п.6.3.2 п.6.3 ст. 6 Закону застосовано соціальну пільгу у місяці, в якому платник податку припинив або почав трудові відносини з цим працедавцем, внаслідок чого сума податку, яка підлягає нарахуванню, утриманню та сплаті складає 41, 34 грн., чим порушено п.п.8.1.1-8.1.2 п.8.1. ст.8; встановлено заниження валового доходу на суму 59963, 38 грн.; в порушення п. 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку та п. 5 Порядку ведення книги обліку доходів та витрат, книга обліку доходів та витрат не велась належним чином; порушення граничного терміну подання податкових розрахунків за формою №1-ДФ; в порушення п. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» встановлено перевищення валового доходу граничного рівня 500 000 грн., згідно п. 5 зазначеного Указу позивач повинен перейти з 01.01.2009 року на загальну систему оподаткування, у зв'язку з цим сума валових витрат складає 10 524,20 (42096, 78*25%), сума оподатковуваного доходу (чистого) складає 31 572, 58 грн., внаслідок чого підлягає донарахуванню податок з доходів від зайняття підприємницькою діяльністю за 2008 рік у сумі 4 375, 89 грн.; у зв'язку з тим, що позивач з 01.01.2009 року не перейшов на загальну систему оподаткування, сума валового доходу згідно перевірки за 2009 рік склала 416 995, 48 грн., таким чином сума валових витрат складає 104 248, 87 грн. (416 995, 48 *25%), сума оподатковуваного доходу (чистого) складає 312 746, 61 грн., внаслідок чого підлягає донарахуванню податок з доходів фізичних осіб за 2009 рік у розмірі 46 911, 99 грн.; в порушення п.п.2.3.1 п.2.3 ст. 2, абз.4, п.9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» підлягає нарахуванню сума ПДВ у розмірі 91 810, 45 грн. (за 2008 рік 42 096, 78 *20%, за 2009 рік 416 955, 48 *20%).
Не погоджуючись з актом перевірки позивач надав заперечення на акт, за наслідками розгляду яких відповідачем 09.09.2011 року (вих. № 4/10/17-0009) прийнято рішення щодо розгляду заперечень, відповідно до якого, порушення визначені у п. 7 заперечень встановлені помилково та заперечення прийняті в цій частині на користь ФОП ОСОБА_2, порушення, визначені в п.п.1,2,3,4,5,6,8,9 відповідають вимогам діючого законодавства та залишаються незмінними.
На підставі вищезазначеного акту перевірки винесено наступні податкові повідомлення-рішення: №0000033500 від 14.09.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у розмірі 51, 68 грн.; № 0000023500 від 14.09.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності у сумі 51 647, 88 грн.; № 0000013500 від 14.09.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 104 238, 88 грн.
27.09.2011 року ДПІ у м. Южному Одеської області винесено податкову вимогу №332, з якої вбачається, що станом на 27 вересня 2011 року сума податкового боргу вказаного платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 1555938, 44, у т.ч. по ПДВ у сумі 104238, 88 грн., по податку на доходи найманих працівників 51,68 грн., по податку з доходів фізичних осіб- суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності у сумі 51 647, 88 грн. (а.с.163).
Позивач з прийнятими рішеннями та вимогою не погоджується, звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати їх протиправними та скасувати.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 76.1 статті 76 ПК України встановлено, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.
Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. (п.77.4 ст. 77 ПК України).
Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Згідно ст. 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, про проведення перевірки позивач повідомлений повідомленням № 45 від 19.07.2011 року. Згідно направлення строк проведення перевірки складав 10 робочих днів та 11.08.2011 року було винесено наказ №239 «Про продовження термінів перевірки», яким продовжено строк проведення перевірки на 5 робочих днів до 18.08.2011 року.
Відповідно статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів) ( п. 86.3. ст. 86 ПК України).
Як вбачається з матеріалів справи акт перевірки зареєстровано у встановлений податковим кодексом термін, а саме 26.08.2011 року.
Підпунктом 20.1.8 п. 20.1 ст. 20 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Перевіряючи законність винесення податкового повідомлення-рішення № 0000033500 від 14.09.2011 року, суд виходить з наступного.
Відповідно п. 6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003 року (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі - заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.
Перевіркою встановлено, що позивачем застосовано соціальну пільгу у місяці, в якому платник податку припинив або почав трудові відносини, що призвело до неутримання податку з доходів фізичних осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, внаслідок чого сума донарахування складає 41.34 грн., що призвело до порушення п. 8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України № 889-IV.
За вказане порушення відповідно п. 127.1 ст. 127 ПК України до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 10,34 грн.
Стосовно податкового повідомлення-рішення №0000023500 від 14.09.2011 року про донарахування податку на доходи фізичних осіб- суб'єктів підприємницької діяльності, судом встановлено наступне.
Судом встановлено та не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні, що з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року оподаткування доходів від здійснення господарської діяльності позивач здійснювала на спрощеній системі оподаткування та була платником єдиного податку.
Пунктом 1 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998, "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Указ № 727/9) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Статтею 4 Указу № 727/98 визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством на вибір суб'єкта малого підприємництва.
Форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються державною податкової адміністрацією України.
Пунктами 1 та 5 Порядку ведення книги обліку доходів та витрат, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №1269 від 26 вересня 2001 року визначено, що книга обліку доходів і витрат (далі - книга) ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством (далі - суб'єкти підприємницької діяльності).
Суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
Пунктом 8 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року, встановлено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів та витрат, згідно з додатком №10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року №12, при цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи «період обліку», «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доходу)», «чистий дохід».
У судовому засіданні встановлено, що книга обліку доходів та витрат позивача зареєстрована в податковому органі 21.04.2008 року за №1743.
Перевіркою встановлено, що книга обліку доходів та витрат позивачем велась неналежним чином, а саме: в останній не відображено кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок позивача від фізичних осіб-підприємців ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, КБ «Даніель», Сичаківської сільської ради, що призвело до заниження валового доходу на загальну суму 86714, 3 грн. та не у повному обсязі зазначені кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок позивача від ОСОБА_14, ВАТ «Український професійний банк», ОСОБА_15, СПД ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_8, СПД ОСОБА_22., ФОП ОСОБА_17, ОСОБА_18, СПД ОСОБА_19, від ОСОБА_9, ОСОБА_20, ОСОБА_21
Під час проведення перевірки встановлено перевищення позивачем валового доходу граничного рівня 500 000 грн. та податковий орган дійшов висновку, що згідно п. 5 Указу № 727/98 позивач повинна була перейти з 01.01.2009 року на загальну систему оподаткування з моменту перевищення валових доходів граничного рівня, у зв'язку з чим за наслідками перевірки загальна сума валового доходу позивача склала 416 995, 48 грн.
Відповідно абз. 2,3 ст. 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992 року, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Судом встановлено, що у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_2 під час перевірки не надано документів, які підтверджують валові витрати, пов'язані зі здійсненням підприємницької діяльності, тому податковий орган при визначенні валових витрат посилався на норми витрат відповідно до Інструкції про прибутковий податок громадян, яким визначено перелік видів діяльності та норми витрат до них.
Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що у зазначений період позивач здійснював діяльність з роздрібної торгівлі текстильними товарами. Зазначений вид діяльності відповідно вищезазначеного переліку застосовуються норми витрат у розмірі 25 %, у зв'язку з чим перевіряючими нараховано суму витрат 104 248, 87 грн. (416 995, 48 грн * 25%), сума оподатковуваного доходу складає 312 746, 61 грн., у зв'язку з чим донараховано податок у сумі 46 911, 99 грн.
Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення № 0000013500 від 14.09.2011 року, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 104 238, 88 грн. винесено правомірно та не підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Відповідно п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість) та відповідно п. 9.4 ст. 9 зазначеного Закону, якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою. Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.
Таким чином, у зв'язку з тим, що позивачем перевищено валові доходи граничного рівня, останній повинен був перейти на загальну систему оподаткування та сплачувати податки на загальних підставах.
П.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами»№ 2181-III від 21.12.2000 року (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Судом встановлено, що з урахуванням встановлених порушень, відповідачем правомірно донараховано суму податку на додану вартість у розмірі 83391,10 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 80 847,78 грн.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000023500 від 14.09.2011 року, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно п.п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003 року (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Статтями 1,2 Указу № 727/98 встановлено вимоги для суб'єктів малого підприємництва, які застосували спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Виходячи з приписів наведених статей, суд приходить до висновку, що сплата єдиного податку можлива за наявності 3 критеріїв, а саме: дохід платника єдиного податку не повинен перевищувати 500 000 грн. на рік, в трудових відносинах має перебувати не більше 10 осіб та повинна здійснюватись діяльність, яка зазначена в Свідоцтві про сплату Єдиного податку.
Враховуючи те, що перевіркою встановлено перевищення позивачем загальної суми валового доходу для платників єдиного податку на 42 096, 78 грн., у зв'язку з чим сума валових витрат складає 10 524, 20 грн. (42096, 78 *25%), сума оподатковуваного доходу складає 31 572, 58 грн., тому донарахуванню підлягає податок з доходів у сумі 4 735, 89 грн.
Статтею 56 ПК України встановлено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення отримані позивачем 14.09.2011 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач повідомив ДПІ у м. Южному про оскарження податкових повідомлень-рішень до Одеського окружного адміністративного суду, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (Т.1,а.с.128).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Суд зауважує, що всупереч викладеним нормам діючого податкового законодавства та оскарженню у судовому порядку податкових повідомлень-рішеннь, відповідачем 27.09.2011 року прийнято податкову вимогу №332.
З урахуванням того, що сума грошового зобов'язання платника податків станом на момент прийняття податкової вимоги була неузгодженою, суд вважає, що оскаржувана податкова вимога прийнята неправомірно, отже є такою, що підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що винесені за наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення № №0000033500; 0000023500; 0000013500; 0000013500 від 14.09.2011р. є правомірними.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Частиною другою ст.71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, з урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,
Адміністративний позов суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області, - задовольнити частково.
Скасувати податкову вимогу державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області №332 від 27.09.2011 року.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 10 лютого 2012 року.
Суддя/підпис/:
З оригіналом згідно:
Суддя: