Справа № 2а/1570/8051/2011
10 лютого 2012 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Корой С.М.
секретар судового засідання Дудка С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «А.Н.Т. Косметикс»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення -рішення, суд, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «А.Н.Т. Косметикс»до державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси в якій позивач просить податкове повідомлення -рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0008461502 від 09.06.2011 року щодо визначення податкового зобов'язання у сторону збільшення по податку на додану вартість у загальній сумі 70565 гривень, з яких 56452 гривні основний платіж, 14113 гривень штрафна (фінансова) санкція - скасувати.
У своєму позові, позивач зазначив, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси 09.06.2011 року під номером 0008461502 постановлене податкове повідомлення -рішення щодо визначення податкового зобов'язання у сторону збільшення по податку на додану вартість у загальній сумі 70565 грн., з яких 56452 основних платіж, 14113 грн. -штрафна (фінансова) санкція. Податкове повідомлення -рішення №0008461502 від 09.06.2011 року постановлене на підставі акта перевірки №3397/15-2 від 31.05.2011 року «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «А.Н.Т. Косметикс»з питань повноти декларування податкових зобов'язань у зв'язку з анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість». Оскаржуване податкове повідомлення -рішення, на думку позивача, винесене ДПІ у Приморському районі м. Одеси неправомірно, безпідставно, та в порушенні приписів чинного податкового законодавства України. Так, акт перевірки, який став підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення -рішення, ґрунтується на положення ч. 7 ст. 184 Податкового кодексу України, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість відбулось не за його заявою, а за ініціативою податкового органу. Згідно листування з відповідачем та відповідно до п. «ж»ч. 1 ст. 184 Податкового кодексу України анулювання статусу платника податку з ПДВ позивача відбулося у зв'язку відсутністю його за місцезнаходженням або відсутністю підтвердження відомостей про юридичну особу, однак в порушенні ч. 10 ст. 184 Податкового кодексу України відповідачем не було повідомлено позивача про прийняття вказаного рішення. Крім того, позивач вказав, що в порушенні положень Глави 2 (Податкова звітність) Податкового кодексу України, відповідач прийняв декларацію з ПДВ за січень 2011 року у передбачений законодавством термін до 20.02.2011 року.
Відповідач надав до суду заперечення (а.с.49-50), в яких зазначив, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «А.Н.Т. Косметикс»з питання повноти декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з анулюванням реєстрації платника ПДВ, під час проведення якої встановлено, що балансова вартість запасів на кінець звітного періоду складає 270572 грн. та балансова вартість необоротних активів складає 11688 грн., проте в порушення пп. 184.7 ст. 184 Розділу V Податкового кодексу України позивачем не визнано умовне постачання таких товарів та необоротних активів та не нараховані податкові зобов'язання, виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів на суму 56452 грн. При перевірці використано: податкову декларацію за січень 2011 року, податкову декларацію з податку на прибуток за 2010 рік, інформацію комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПІ у Приморському районі. Також відповідач зазначив, що на адресу позивача ДПІ у Приморському районі м. Одеси надсилався запит від 23.03.2011 року №17156/10/15-2 про те, що підприємству анульовано реєстрацію, як платника ПДВ від 12.01.2011 року та необхідністю надання пояснень та копій документів по товарним залишкам та необоротним активам, які рахувались на обліку на день анулювання реєстрації платника ПДВ, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах.
26.01.2012 року позивач надав до суду додаткові пояснення (а.с.104), в яких пояснив, що згідно реєстру поштових відправлень ДПІ у Приморському районі м. Одеси, який представником відповідача надано як доказ направлення на адресу позивача рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, вартість пересилання листа на адресу ТОВ «А.Н.Т. Косметикс»становить 3,5 грн., проте згідно граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв'язку, затверджених рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 04.12.2008 року №1244 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 17.12.2008 року за №1208/15899 (у редакції, яка діяла протягом січня 2011 року) та Тарифів на інші послуги поштового зв'язку, затверджених наказом Українського державного підприємства «Укрпошта»від 24.11.2009 року №925 (у редакції, яка діяла протягом січня 2011 року) мінімальна вартість послуги з відправлення в межах однієї області рекомендованого листа з повідомленням про вручення становила не менше п'яти гривень (і більше в залежності від ваги). Таким чином, якщо взяти до уваги даний реєстр та розмір тарифів за відповідні послуги поштового зв'язку можна зробити висновок про те, що лист (якщо його було надіслано на адресу позивача, з чим позивач не погоджується) не надсилався відповідачем на адресу позивача з повідомленням про вручення, з чим погодився представник відповідача. Крім того, відповідач не надав інших належних та достовірних доказів на підтвердження виконання ним обов'язку, закріпленого в пп. 5.4.3 п. 5.4 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях.
Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.
20.10.1999 року товариство з обмеженою відповідальністю «А.Н.Т. Косметикс»зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради, як юридична особа, ідентифікаційний код 30588240, місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Сегедська, буд. 16, кв.51 (а.с.9).
26.10.1999 року позивач узятий на облік в органах державної податкової служби за №5084 та перебуває на обліку у ДПІ у Приморському районі м. Одеси (а.с.21).
Судом встановлено, що ТОВ «А.Н.Т. Косметикс»є платником податку на додану вартість та йому присвоєно індивідуальний податковий номер 305882415532, що підтверджується свідоцтвом від 25.02.2004 року №23203499 (а.с.22, 87).
21.01.2011 року державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси прийнято рішення №95 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «А.Н.Т. Косметикс»(код ЄДРПОУ 30588240, 65009, м. Одеса, вул. Сегедська, буд. 16, кв.51), індивідуальний податковий номер 305882415532, свідоцтво №23203499, дата реєстрації платником ПДВ 04.11.1999 року (а.с.84).
Відповідно до зазначеного рішення комісією встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб -підприємців зроблено запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, що підтверджується електронною відомістю держреєстратора ВК ОМР від 31.12.2010 року №15561440007015438 (а.с.85-86).
31.05.2011 року головним державним податковим інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Шукаєвим Дмитром Сергійовичем на підставі ч. 1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-XII «Про державну податкову службу в Україні»(із змінами та доповненнями), Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VI проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «А.Н.Т. Косметикс»з питання повноти декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з анулюванням реєстрації платника ПДВ.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 31.05.2011 року №3397/15-2 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «А.Н.Т. Косметикс»(код ЄДРПОУ 30588240) з питань повноти декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з анулюванням реєстрації платника ПДВ»(а.с.62-63).
Відповідно до акту від 31.05.2011 року №3397/15-2 перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п.п. 184.7 ст. 184 Розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VI не визнане умовне постачання таких товарів та необоротних активів та не нараховані податкові зобов'язання, виходячи зі звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів на суму 56452 грн. (282260 грн. x 20% = 56452 грн.).
В ході проведення перевірки було використано:
- податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року від 21.02.2011 року №14175;
- податкову декларацію з податку на прибуток за 2010 рік від 07.02.2011 року №329232;
- інформацію комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПІ у Приморському районі м. Одеси.
Відповідно до змісту акта перевірки, вищенаведені порушення встановлені відповідачем виходячи з того, що за результатами невиїзної документальної перевірки податкової декларації за січень 2011 року встановлено, що ТОВ «А.Н.Т. Косметикс»анульоване свідоцтво платника ПДВ 21.01.2011 року, згідно відомостей від державного реєстратора зроблено запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу. За даними декларації з податку на прибуток за 2010 рік, наданої 07.02.2011 року №329232 (згідно додатку К1): балансова вартість запасів на кінець звітного періоду складає 270572 грн.; балансова вартість необоротних активів складає 11688 грн. За даними декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року від 21.02.2011 року №14175 відсутній залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно висновків зазначеного акту за результатами перевірки збільшується сума, що за результатами звітних періодів підлягає сплаті платником до бюджету на 56452 грн. та на підставі п.п. 123.1 ст. 123 Розділу V Податкового кодексу України до платника застосовується штраф у розмірі двадцяти п'яти відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання у розмірі 14113 грн.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію відповідача щодо обставин, викладених в акті перевірки, на підставі яких відповідачем здійснено висновки про встановлені позивачем порушення.
На підставі акту від 31.05.2011 року №3397/15-2 та встановлених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0008461502 від 09 червня 2011 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «А.Н.Т. Косметикс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 70565 (сімдесят тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) гривень, в тому числі за основним платежем -56452 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -14113 грн. (а.с.12).
Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленні - рішенню, суд виходить з приписів ч.3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідач виходив з того, що позивачем порушено вимоги п.184.7 ст. 184 Податкового кодексу України, внаслідок чого було занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 56452 грн., також цим податковим повідомленням-рішенням до позивача на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України було застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 25% суми нарахованого податкового зобов'язання в розмірі 14113 грн.
Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що оскільки на день анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у позивача знаходились товарні залишки та основні фонди, він зобов'язаний був визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань.
Проте, суд не може погодитись із такими висновками ДПІ у Приморському районі м.Одеси, виходячи з наступного.
Актом перевірки з посиланням на п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України було встановлено не нарахування позивачем в січні 2011 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, що залишалися на обліку платника податків на дату анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість і суми податку за яким були включені до податкового кредиту у минулих податкових періодах під час їх придбання.
Відповідно до даних податкової звітності позивача з податку на прибуток підприємств балансова вартість запасів на кінець звітного періоду складає 270572 грн. та балансова вартість необоротних активів складає 11688 грн. (а.с.77-79).
Як було зазначено в судовому засіданні представником відповідача, вказані товари та необоротні активи повинні були бути включені до оподатковуваних операцій в декларації з ПДВ за січень 2011 року в зв'язку з їх умовним продажем, а сума податкових зобов'язань за таким умовним продажем складала 56452 грн. Виходячи з цього, відповідач дійшов висновку про заниження позивачем в січні 2011 року суми ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету в розмірі 56452 грн.
Проте суд зазначає, що при прийнятті спірного рішення відповідачем не було враховане наступне.
Відповідно до п.п. «а»п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Підпунктом «ґ»п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що під постачанням товару розуміється, зокрема, умовне постачання товарів та необоротних активів, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту і в останньому звітному (податковому) періоді обліковувалися у залишках платника, який подав заяву про анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість або про перехід на іншу систему оподаткування, що передбачає сплату податку в іншому порядку, ніж той, що визначений цим розділом.
В той же час суд звертає увагу на те, що п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на момент виникнення відповідних правовідносин, встановлено, що у випадках, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.
Виходячи із вищевикладеного, обов'язок визнання платником податків умовного постачання товарів чи необоротних активів законодавець визнає за наявності одночасно наступних умов:
- подання платником заяви про анулювання його реєстрації як платника ПДВ;
- залишок на обліку у платника товарів або залишок необоротних активів;
- такі товари або залишки необоротних активів придбалися платником податку, при цьому ПДВ, сплачений при їх придбанні було включено до складу податкового кредиту.
Отже, умовний продаж залишків товарів та необоротних активів, що обліковуються у платника податків, здійснюється виключно при поданні заяви такого платника податків про анулювання його реєстрації як платника ПДВ, тобто при анулюванні такої реєстрації з ініціативи такого платника податків. Як вбачається з матеріалів справи, анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ, було здійснено не за заявою платника податків, а за рішенням податкового органу, а отже суд дійшов висновку, що до позивача не можуть бути застосовані вимоги п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України щодо умовного продажу залишків товарів та необоротних активів на дату анулювання.
Разом з тим, зі змісту приписів п.184.7 ст. 184 Податкового кодексу України однозначно слідує, що обов'язок платника податку щодо визнання умовного продажу товарів за звичайними цінами виникає лише за умови нарахування податкового кредиту по факту їх придбання в минулих або поточному податкових періодах.
Таким чином, об'єктом оподаткування при анулюванні реєстрації є залишки товарів, необоротних активів, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах. Іншими словами, якщо за товарними залишками податковий кредит не формувався, то умовний продаж визнавати не потрібно, а отже і збільшувати податкові зобов'язання. Для здійснення умовного продажу платник податків (чи податковий орган у разі, якщо платник податків не здійснив умовний продаж) повинен встановити, чи товари, основні фонди перебувають в обліку, чи вони були придбані із нарахуванням чи без нарахування податкового кредиту (таке є можливим якщо товар придбано у продавця - не платника податку на додану вартість або якщо сам покупець не був платником податку на додану вартість на час придбання цих товарів, або якщо товари придбані не для використання в господарській діяльності, чи з метою використання в операціях, які звільненні від оподаткування податком на додану вартість або ж не є об'єктом оподаткування). Проте у ДПІ у Приморському районі м.Одеси не було достовірних відомостей про суму залишків товарів та необоротних активів, підтверджених належними доказами; відповідач не перевіряв та не встановлював їх наявність на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, як і факт нарахування податкового кредиту за такими товарами (активами), а як слідує з пояснень представника відповідача у судовому засіданні та наданих письмових доказів, використав дані декларації з податку на прибуток підприємства станом на 31 грудня 2010 року, поданої 07 лютого 2011 року та зареєстрованої за №329232 (а.с.77-79). Крім того суд зазначає, що податкова звітність ТОВ «А.Н.Т. Косметикс», яка була надана представником відповідача не підтверджує факт включення позивачем залишків товару (основних фондів) (витрат на їх придбання) до складу податкового кредиту (а.с.117-128).
Інших доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності оскарженого позивачем рішення відповідачем суду не наведено та не надано.
Крім того, пункт 184.10 статті 184 Податкового кодексу України зобов'язує податковий орган письмово повідомити особу про анулювання реєстрації платника податку протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації. Відповідно до пп. 5.4.3 п. 5.4 розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.2010 року № 978 (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин) примірник рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість уважається надісланим (врученим) платнику, якщо його надіслано листом з повідомленням про вручення або передано під розписку самому платнику податку чи представнику платника. Разом з тим, суд встановив, що рішення №95 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «А.Н.Т. Косметикс», прийняте 21.01.2011 року, позивачу до відома не доводилось, оскільки доказів про його вручення самому платнику податку чи представнику платника або доказів направлення зазначеного рішення на адресу позивача листом з повідомленням про вручення відповідачем суду не надано. Окрім цього, в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що рішення №95 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «А.Н.Т. Косметикс»було надіслано на адресу позивача листом без повідомлення про вручення, а тому будь-які докази, які підтверджують вручення зазначеного рішення позивачу або докази його повернення на адресу ДПІ у Приморському районі м. Одеси у відповідача відсутні.
Відтак, очевидно, що позивач не знав та не міг знати про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з ініціативи податкового органу та здійснити умовний продаж товарно-матеріальних цінностей та необоротних активів (у разі їх наявності) на день анулювання такої реєстрації.
Разом з тим суд бере до уваги, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача штраф у розмірі двадцяти п'яти відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання на підставі п.п. 123.1. ст. 123 Розділу V Податкового кодексу України, оскільки пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї норми право встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Частиною 3 цієї статті встановлено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі встановленого, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, -доведеними, позовні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0008461502 від 09.06.2011 року -законодавчо обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи зазначені вище висновки суду та керуючись вище вказаним приписами КАС України, суд дійшов до висновку про необхідність для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0008461502 від 09 червня 2011 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «А.Н.Т. Косметикс»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 70565 (сімдесят тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) гривень, в тому числі за основним платежем -56452 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -14113 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94,158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «А.Н.Т. Косметикс»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення -рішення -задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0008461502 від 09 червня 2011 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «А.Н.Т. Косметикс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 70565 (сімдесят тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) гривень, в тому числі за основним платежем - 56452 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14113 грн.
Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 10.02.2012 року.
Суддя С.М.Корой
10 лютого 2012 року.