Справа № 2874/10/1570
31 січня 2012 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Марина П.П.,
за участю секретаря Борцової С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень -рішень № 0008791701/0 від 27.08.2009 року та №0008781701/0 від 27.08.2009 року, -
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень -рішень № 0008791701/0 від 27.08.2009 року та №0008781701/0 від 27.08.2009 року. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки податкового органу що в порушення ст. ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»та п. 4 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»позивачем занижено суму податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності є помилковими, оскільки позивач є суб'єктом підприємницької діяльності, що знаходиться на спрощенній системі оподаткування, та сплачує єдиний податок за найвищою ставкою. Вибір здійснюваних позивачем видів діяльності не обмежують його лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі. Крім цього, висновок податкового органу про донарахування податку з доходів з фізичних осіб у розмірі 16 396, 41 грн. є помилковим, оскільки зробивши висновок щодо виникнення обов'язку позивача утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб, відповідач керувався виключно договорами оренди житлового приміщення без врахування додаткових угод, укладеними між сторонами договорів, відповідно до яких визначено про те, що зобов'язання по договорам оренди житлового приміщення не виконувалися. Отже, виходячи з зазначеного податкові повідомлення -рішення № 0008791701/0 від 27.08.2009 року та №0008781701/0 від 27.08.2009 року, яке базуються на помилковому висновку податкового органу є необґрунтованими, не відповідають чинному законодавству, а тому підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував пояснивши, що при проведенні перевірки позивача податковим органом встановлено порушення ст.ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», п. 4 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а саме: позивачем занижено суму податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, внаслідок не включення до валового доходу грошових коштів від здійснення інших послуг, які повинні здійснюватися на загальній основі. Крім цього в порушення п. 7.1. ст. 7, п.п. 8.1. ст. 8, п.п. 16.3.5. п. 16.3 ст. 16, п.п. «а»п. 17.2. ст. 17, ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 9.12 ст. 9, ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», при визначенні повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб встановлено ухилення позивача від сплати податку з доходів фізичних осіб у сумі 16 396,41 грн., у зв'язку з чим підстави для скасування податкових повідомлень - рішень № 0008791701/0 від 27.08.2009 року та №0008781701/0 від 27.08.2009 року відсутні.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що 03.12.2001 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради за №25560170000050435 зареєстрована фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (а.с. 20) який є платником єдиного податку отримавши свідоцтво про сплату єдиного податку (а.с. 21). Види діяльності: 70.20.2 - здача в оренду жилих та нежилих приміщень; 55.23.0 -надання інших місць для тимчасового проживання. Ставка податку складає - 200,00 грн. на місяць.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-XII (зі змінами та доповненнями) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів
Так, на підставі направлення на перевірку №633 від 27.07.2009 року (а.с. 140) співробітниками Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси проведена планова виїзна документальна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року за результатами якої складено акт перевірки №2450/17-01/2233701772/367 від 13.08.2009 року з додатками (а.с. 24-30).
Згідно акту №2450/17-01/2233701772/367 від 13.08.2009 року під час проведення перевірки податковим органом зокрема виявлено порушення позивачем ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», п. 4 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а саме: до валового доходу позивач не включив грошові кошти, отримані від здійснення інших послуг: у ІІ-ІV кварталі 2006 року на суму 14 537,00 грн.; у 2007 році на суму 10 866,00 грн., у 2008 році на суму 7 350,00 грн. (вид діяльності не вказаний у Свідоцтві). Таким чином, грошові кошти, отримані від здійснення інших послуг, підприємець повинен здійснювати на загальній основі.
Крім цього в порушення п. 7.1. ст. 7, п.п. 8.1. ст. 8, п.п. 16.3.5. п. 16.3 ст.16, п.п. «а»п. 17.2. ст. 17, ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» п. 9.12 ст. 9, ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»при визначенні повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб встановлено ухилення позивача від сплати податку з доходів фізичних осіб у сумі 16 396,41грн.
На підставі висновків акту перевірки №2450/17-01/2233701772/367 від 13.08.2009 року Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Одеси прийнято податкове повідомлення - рішення №0008781701/0 від 27.08.2009 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за порушення ст. ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 3 466,67 грн., у тому числі: за основним платежем -3 466,67 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі -00,00 грн.(а.с. 9), та податкове повідомлення-рішення №0008791701/0 від 27.08.2009 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за порушення п. 7.1. ст. 7, п.п. 8.1. п.8.1 ст. 8, п.п. 16.3.5 п. 16.3 ст. 16, п.п. «а»п. 17.2 ст. 17, ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; п. 9.12 ст. 9, ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 49 189,23 грн., у тому числі: за основним платежем -16 396, 41 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 32 792,82 грн. ( а.с. 8).
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень -рішень та відображених в акті перевірки №2450/17-01/2233701772/367 від 13.08.2009 року висновків суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд наголошує на наступному.
З акту перевірки №2450/17-01/2233701772/367 від 13.08.2009 року та матеріалів справи вбачається, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів за перевіряємий період, ФОП ОСОБА_1 отримано від СП «Софрахім», Банк «Петрокомерц Україна», ЗАТ «Содружество», ТОВ «Укрспецтехніка», ТОВ «Інтертрейдинг», ТОВ «Дондіпровуглемаш», ВАТ «Санібев Україна», ДНДІ «Організація та механізація шахтного будівництва», ТОВ «Поле-порт», ДП «Енергоатом»дохід у ІІ-ІV кварталі 2006 року на суму 14 537,00 грн.; у 2007 році на суму 10 866,00 грн., у 2008 році на суму 7 350,00 грн. за ознакою «42»- «інші послуги», за видом діяльності, який не вказано у Свідоцтві про сплату єдиного податку.
Відповідно до п. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Крім цього, такі ж норми, передбачені п. 13 Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Декрету та зазначеної Інструкції, порядок визначення оподаткування доходів громадян податковими органами здійснюється на підставі декларації громадян про очікуваний (оціночний) у поточному році або фактично одержані ними протягом року доходи; матеріалів перевірок діяльності громадян, проведених податковими органами; отриманих від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відомостей про нараховані та виплачені платникам суми доходів і суми утриманих з них податків за формою, встановленою центральним податковим органом.
Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення перевірок підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) відомостей стосовно відносин з контрагентами та дотримання податкового законодавства, затвердженими наказом Державної податкової адміністрації України від 01.10.2008 року № 622, (далі - Методичні рекомендації) визначається порядок проведення перевірок в разі необхідності у підтвердженні окремих господарських операцій щодо відносин з контрагентами та їх впливу на податкові зобов'язання.
Приписами п. 2.1.2. Методичних рекомендацій визначено необхідність проведення перевірок контрагентів, визначених пунктом 2.1.1. цих рекомендацій, а також інших контрагентів за результатами проведеного аналізу даних автоматизованих інформаційних систем органів ДПС України або інформації та документів, отриманих в ході проведення перевірки, які свідчать (можуть свідчити) про порушення чинного податкового та іншого законодавства такими платниками податків.
Відповідно до п. 3.4 Методичних рекомендацій, обов'язок здійснення відповідних заходів з метою забезпечення проведення перевірок з питань підтвердження відомостей, в тому числі і по ланцюгу проходження товарно-матеріальних цінностей покладається на орган ДПС який ініціював проведення таких перевірок.
Порядок реалізації матеріалів проведеної перевірки з питань підтвердження відомостей проведеної перевірки передбачено розділом 6 Методичних рекомендацій.
Суд вважає, що податковим органом при проведенні перевірки неправомірно зроблено висновок про порушення позивачем ст. ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», п. 4 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а саме: заниження позивачем суми податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, внаслідок не включення до валового доходу грошових коштів від здійснення інших послуг, які повинні здійснюватися на загальній основі, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», розрахунковим документом є документ установленої форми, що підтверджує факт продажу (повернення) товару, надання послуг, отримання (повернення) коштів.
В порушення зазначеної норми, відповідач зробив висновки про договірні відносини з надання послуг та суми ніби - то отриманого доходу позивачем за видом діяльності -«інші послуги», як зазначено у Акті, з суб'єктами підприємницької діяльності, а саме: СП «Софрахім», Банк «Петрокомерц Україна», ЗАТ «Содружество», ТОВ «Укрспецтехніка», ТОВ «Інтертрейдинг», ТОВ «Дондіпровуглемаш», ВАТ «Санібев Україна», ДНДІ «Організація та механізація шахтного будівництва», ТОВ «Поле-порт», ДП «Енергоатом», тільки на підставі відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України, без перевірки будь-яких документів, не роз'яснивши поняття «інші послуги».
Податковим органом не проведено співставлення фактичних договірних умов з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, посилаючись на такі відносини виключно на підставі даних автоматизованих інформаційних систем органів ДПС України, без перевірки суб'єктів підприємницької діяльності, які ніби-то мали взаємовідносини з позивачем.
Крім цього при проведенні перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси не враховано те, що позивач є суб'єктом підприємницької діяльності, що знаходиться на спрощенній системі оподаткування, та сплачує єдиний податок за найвищою ставкою - 200 гривень у місяць. Вибір здійснюваних позивачем видів діяльності не обмежують його лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.
Суд зазначає, що обмеження у застосуванні спрощеної системи щодо деяких видів підприємницької діяльності встановлені Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України». Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень цього Закону з 1 липня 2005 року до прийняття Закону України «Про спрощену систему оподаткування»Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»застосовується з урахуванням таких особливостей:
Вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені п. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Інших обмежень щодо видів підприємницької діяльності, під час здійснення яких може застосовуватися спрощена система оподаткування, чинне законодавство не містить. При цьому додаткові обмеження не можуть встановлюватися підзаконними нормативними актами, зокрема Порядком видачі свідоцтва про сплату єдиного податку.
Дані умови не обмежують суб'єкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.
Отже, суб'єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.
За таких обставин режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.
Наявність певного рядка в заяві суб'єкта малого підприємництва про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку та зміст самого свідоцтва не можуть слугувати такими обмеженнями, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Отже, виходячи з зазначеного, суд дійшов висновку, що норми Указу поширюються на всі доходи суб'єкта спрощеної системи оподаткування, отримані ним як виручка від реалізації товарів, робіт, послуг у межах усіх видів здійснюваної ним підприємницької діяльності, а тому висновок податкового органу про порушення позивачем ст. ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»та п. 4 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»а саме: заниження позивачем суми податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності є помилковим.
Судом встановлено, що фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 укладено наступні договори:
20.06.2006 року між власником житла - ОСОБА_3 (далі -орендодавець) та ОСОБА_1 (далі -орендар) укладено договір оренди житлового приміщення №2, згідно якого орендодавець надає орендарю для здавання приміщення в оренду двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, з орендною платою 1200,00 дол. США по курсу НБУ на момент сплати, а орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату за оренду даного приміщення. Відповідно до п. 5 договору орендар надає орендодавцю залогову суму у розмірі 1200,00 дол. США, яка зберігається у орендодавця та підлягаю поверненню орендарю по закінченню строку оренди (а.с.58-59);
У подальшому 20.06.2006 року, між власником житла - ОСОБА_3 (далі -орендодавець) та ОСОБА_1 (далі -орендар) укладена додаткова угода до договору оренди житлового приміщення від 20.06.2006 року згідно якої сторони домовились про розірвання договору оренди житлового приміщення - двокімнатної квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1, за згодою сторін. Орендодавець у день укладенння даної додаткової угоди повертає орендарю залогову суму у розмірі 1200,00 дол. США, прийняту на зберігання при укладені договору оренди житлового приміщення від 20.06.2006 року(а.с. 62).
22.01.2008 року між власником житла - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (далі -орендодавець) та ОСОБА_1 (далі -орендар) укладено договір оренди житлового приміщення №3, згідно якого орендодавець надає орендарю двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, з орендною платою 1600,00 дол. США по курсу НБУ на момент сплати, а орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату за оренду даного приміщення (а.с.60-61).
У подальшому 22.01.2008 року, між власником житла - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (далі -орендодавець) та ОСОБА_1 (далі -орендар) укладена додаткова угода до договору оренди житлового приміщення від 22.01.2008 року згідно якої сторони домовились про розірвання договору оренди житлового приміщення - двокімнатної квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1, за згодою сторін (а.с. 63).
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що оскільки договори оренди житлового приміщення №2 від 20.06.2006 року та №3 від 22.01.2008 року були розірвані за згодою сторін додатковими угодами від 20.06.2006 року та від 22.01.2008 року, фактично зобов'язання по зазначеним договорам оренди житлового приміщення не виконувалися.
Відповідно п. 3.6. акту перевірки №2450/17-01/2233701772/367 від 13.08.2009 року при перевірці первинних документів (договорів оренди житлового приміщення) податковим органом встановлено факт ухилення від оподаткування податком з доходів з фізичних осіб надання стороннім громадянам матеріальних і соціальних благ за рахунок позивача і встановлення факту сплати позивачем грошових коштів за оренду житлового приміщення по договорам оренди житла, укладених з ОСОБА_5 20.06.2006 року, з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 22.01.2008 року.
При перевірці та складанні Акту з висновками щодо виникнення обов'язку позивача щодо утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб, податковий орган керувався виключно договорами оренди житлового приміщення, без врахування додаткових угод від 20.06.2006 року та від 22.01.2008 року, укладених між сторонами договорів, відповідно до яких зобов'язання по договорам оренди житлового приміщення не виконувалися.
Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян»передбачено, що до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до Додатку №7 «Про склад валових витрат виробництва (обігу), що виключається з валового доходу платників податку -фізичних осіб»до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України, положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями, за результатами або за участю яких у податковому періоді безпосередньо отриманий дохід.
До податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу у будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.
Таким чином, витрати вартості придбаних товарів (робіт, послуг) підлягають віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за умови фактичного придбання таких товарів (послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а не намірів на придбання таких товарів (послуг).
Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) передається наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата за користування майном.
Згідно пояснень представника позивача, ФОП ОСОБА_1 не користувався спірними квартирами, у зв'язку з чим і плату орендодавцям не сплачував, договори на оренду зазначених квартир не виконувалися та були розірвані.
Крім цього, відповідно до довідки Бюро технічної інвентаризації №452 від 13.08.2010 року (а.с. 94), спірна квартира належить чотирьом власникам, а договори укладені з 1 та 2 власником квартири.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено поняття «первинного документа»- це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. До первинних документів належать: видаткові та прибуткові ордери, накладні, квитанції, акти прийняття.
Відповідно до ст. 795 Цивільного кодексу України, передавання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму.
Проте, за відсутності первинних документів бухгалтерського обліку, документів, що підтверджують факт передавання житлового приміщення у оренду, податковим органом прийнято рішення про визначення сум податкового зобов'язання позивачу, тобто, відповідач зробив висновок про сплату орендної плати за квартиру на підставі припущень.
Крім цього, в судовому засіданні представником відповідача пояснено, що на вимогу суду надати усі документи, на підставі яких при проведенні перевірки податковим органом зроблено висновки про порушення ФОП ОСОБА_1 податкового законодавства не вбачається можливим, оскільки у ДПІ у Київському районі м. Одеси данні документи відсутні.
Суд не приймає як належний доказ, надані представником відповідача письмові пояснення ФОП ОСОБА_1 на ім'я начальника ДПІ у Київському районі м. Одеси вхід № 17757/11 від 13.08.2009 року (а.с. 90), оскільки зазначені пояснення не є підтвердженням виконання позивачем зобов'язань саме за договорами оренди житлового приміщення №2 від 20.06.2006 року та №3 від 22.01.2008 року.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення -рішення №0008791701/0 від 27.08.2009 року про нарахування ФОП ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб у розмірі 16 396,41 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 32 792,82 грн., та податкове повідомлення -рішення №0008781701/0 від 27.08.2009 року про нарахування ФОП ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб у сумі 3 466,67 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси №0008791701/0 від 27.08.2009 року та №0008781701/0 від 27.08.2009 року -задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0008791701/0 від 27.08.2009 року Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про нарахування ФОП ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб у розмірі 16 396,41 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 32 792,82 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0008781701/0 від 27.08.2009 року Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про нарахування ФОП ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб у сумі 3 466,67 грн.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано суддею 03 лютого 2012 року..
Суддя /підпис/ П.П.Марин