79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
10 лютого 2012 р. № 2а-160/12/1370
12 год. 12 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді Качур Р.П.
За участю секретаря судового засідання Подібки М. З.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України у м. Трускавці Львівської області до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови, -
5 січня 2012 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява управління Пенсійного фонду України у м. Трускавці Львівської області до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови про накладення штрафу ВП № 30225243 від 14.12.2011 року.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що постанова про накладення штрафу за невиконання рішення суду є незаконною, оскільки позивачем виконано рішення суду в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії стягувачеві за один місяць. Крім того, вказане рішення Трускавецького міського суду Львівської області оскаржено до Львівського апеляційного адміністративного суду, відтак вказане рішення не набрало законної сили.
Представник позивача в судове засідання не зявився, 08.02.2012 року подав клопотання (вх. № 5752), у якому просив адміністративний позов розглядати без його участі.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується розпискою представника відповідача про отримання судової повістки; заперечення на позовну заяву не подав.
Суд, враховуючи неявку відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце проведення судового засідання, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. 71 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи в їх сукупності, суд встановив наступні факти та правовідносини.
26 вересня 2011 року Трускавецький міський суд прийняв у порядку скороченого провадження постанову про зобов'язання управління ПФУ у м. Трускавець здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за період з 16.02.2011 року по 22.07.2011 року з врахуванням встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та вже врахованого та виплаченого підвищення до пенсії. На примусове виконання рішення видано виконавчий лист.
06.12.2011 року постановою ВП № 30225243 державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Тетюка Р. М. відкрито виконавче провадження згідно виконавчого листа № 2-а-1324-896/11 виданого 26.09.2011 року Трускавецьким міським судом Львівської області та надано строк для добровільного виконання судового рішення до 12.12.2011 року.
Копію постанови Трускавецького міського суду від 26.09.2011 року управління ПФУ у м. Трускавці отримало 03.11.2011 року, і вже 09.11.2011 року оскаржило її в апеляційному порядку. 23.11.2011 року на адресу позивача надійшов лист Трускавецького міського суду про те, що справа № 2а-1324-896/11 надіслана Львівському апеляційному адміністративному суду.
Отримавши постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 06.12.2011 року управління ПФУ направило йому у відповідь лист від 19.12.2011 року про те, що на виконання постанови Трускавецького міського суду здійснено перерахунок та виплату ОСОБА_1 належної йому пенсії в межах стягнення за один місяць -з 16.02.2011 року по 15.03.2011 року, а також те, що ця виплата включена у відомість за січень 2012 року. Поряд з цим позивач зазначив про апеляційне оскарження згаданого рішення суду, що в силу вимог ст. 183-2 КАС України означає, що така постанова не є остаточною до прийняття ухвали суду апеляційної інстанції.
14.12.2011 року державний виконавець виносить постанову про накладення боржника штрафу в сумі 680 грн. за невиконання у строк до 12.12.2011 року рішення суду від 26.09.2011 року.
На думку позивача, висновок державного виконавця про невиконання без поважних причин рішення суду, яке не набрало законної сили суперечить вимогам закону. Зважаючи на повідомлення державного виконавця про стан виконання постанови Трускавецького міського суду, а також про факт її апеляційного оскарження, підстав для прийняття спірної постанови не було.
Приймаючи рішення, суд виходив з наступного.
За змістом ч. 1 ст. 181 КАС України учасник виконавчого провадження має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси. Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної виконавчої влади.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підстави та процедура відкриття виконавчого провадження регламентуються Законом України «Про виконавче провадження»(далі - Закон № 606). Статтею 17 згаданого Закону встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, серед яких передбачено виконавчі листи, що видаються судами (п. 1 ч. 2 ст. 17 цього Закону № 606). Відповідно до ст. 19 Закону № 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа у т.ч. за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення суду буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягнення з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим законом (ч. 2 ст. 25 Закону № 606).
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Відповідно до вимог статті 89 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Оцінюючи спірну постанову про накладення штрафу за невиконання постанови Трускавецького міського суду від 14.12.2011 року суд взяв до уваги наступне.
Порядок розгляду справ у порядку скороченого провадження визначено у ст. 183-2 КАС України. Відповідно до вимог цієї статті постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
Постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог ст. 256 КАС України, виконуються негайно. У пункті першому частини першої тієї ж статті передбачено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Поряд з тим, у ч. 2 ст. 256 КАС України зазначено, що суд, який прийняв постанову, може звернути до негайного виконання постанову -у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті (п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України).
В даному випадку, постанова Трускавецького міського суду від 26.09.2011 року прийнята у скороченому провадженні і в резолютивній її частині зазначено, що вона підлягає негайному виконанню щодо всієї суми заборгованості, а не в межах стягнення за один місяць. Зважаючи на наведені вище норми закону така постанова зобов'язує боржника виконати її у повному обсязі, а не лише в межах стягнення за один місяць і факт її апеляційного оскарження, відповідно до вимог закону, не звільняє орган ПФУ від виконання такого обов'язку.
Суд бере до уваги, що оскаржувана постанова винесена 14.12.2011 року, а лист про часткове виконання постанови суду управління ПФУ у м. Трускавці направило 19.12.2011 року, тобто станом на дату прийняття спірного рішення у державного виконавця не було жодних відомостей про стан виконання його вимог.
Закріплений у ст. 8 КАС України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права в Україні. Неможливість особою домогтися виконання судового рішення, винесеного на її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року (справа «Жовнер проти України») Суд відзначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін. Державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням (п. 38). У справі «Кечко проти України»(рішення від 08.11.2005р.) вказано, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов'язань судами не повинні братися до уваги; відсутність ресурсів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду не може бути підставою для зволікання із його виконанням (справа «Михайленки та інші проти України» від 03.11.2004р.). Таким чином, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що постанова ВП № 30225243 від 14.12.2011 року про накладення штрафу в розмірі 680,00 грн. на боржника у виконавчому провадженні відповідає критеріям правомірного рішення, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийнята з урахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття. Натомість, позиція управління ПФУ у м. Трускавці ґрунтується на помилковому розумінні вимог закону, тому за наведених обставин суд не має достатніх підстав для задоволення позову.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати з сторін у даній справі не підлягають до стягнення.
Керуючись ст. ст. 17-19, 94, 160-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 15 лютого 2012 року.
Суддя Качур Р.П.