79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
31 січня 2012 р. № 2а-88/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі :
головуючої -судді Потабенко В.А.
за участю секретаря судового засідання Гойни Є.А.,
з участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_1, згідно довіреності,
від відповідача -ОСОБА_2, згідно довіреності,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду в Залізничному районі м. Львова до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові про зобов'язання до вчинення дій,
встановив:
УПФ в Залізничному районі м. Львова звернулося до суду з позовом до ВВДФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові про зобов'язання прийняти до відшкодування витрати на виплату та доставку адресної допомоги з 01.07.2011 року по 30.11.2011 року на загальну суму 361644,16 грн.
В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що заявлені позивачем до ВВДФ ССНВПЗ України у Залізничному районі м. Львова вимоги про відшкодування заборгованості по регресивних вимогах за період з 01.07.2011 року по 30.11.2011 року, що підтверджені актами щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, до яких не включено вимоги, в зв'язку з невизнанням та списків осіб до кожного акта, які не прийняті до заліку з тих причин, що нещасний випадок на виробництві стався поза межами України. Оскільки позивач не погоджується з такою позицією ВВДФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові, просить позов задовольнити та зобов'язати відповідача включити в акти щомісячних звірок витрати на виплату щомісячної державної адресної допомоги на загальну суму 361644,16 грн. представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у запереченні від 27.01.2012 року, які зводяться до наступного. В основу механізму відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, покладено щомісячне проведення органами Пенсійного фонду України звірок витрат на відповідні витрати з відділеннями дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в районах та містах обласного значення. З допомогою актів цих звірок узагальнюють та узгоджують довідку про відшкодування відповідних витрат, яка є підставою для перерахування Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідних коштів Пенсійному фонду України. Відповідно до Порядку № 5-4/4 від 04.03.2003 року, Фондом проводиться відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою зазначених пенсій. Однак, вказаний Порядок № 5-4/4 від 04.03.2003 року не врегульовує даних спірних відносин, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору. У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись в судовому порядку, а не шляхом пред'явлення вимог про спонукання до вчинення дій. Просить у задоволенні позову відмовити.
За таких обставин суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника позивача на підставі наявних доказів, згідно ст. 71 КАС України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
В судовому засіданні було встановлено, що УПФ в Залізничному районі м. Львова за період з 01.07.2011 року по 30.11.2011 року виплатило державної адресної допомоги та понесло витрат на виплату та доставку цієї допомоги на загальну суму 361644,16 грн., в тому числі
- за липень 2011 року 70998,10 грн. (з них - 70731, 59 грн. фактично виплаченої адресної допомоги та 266,51 грн. витрат на виплату та доставку адресної допомоги);
- за серпень 2011 року 70998,10 грн. (з них - 70731, 59 грн. фактично виплаченої адресної допомоги та 266,51 грн. витрат на виплату та доставку адресної допомоги);
- за вересень 2011 року 76104,18 грн. (з них - 75842,69 грн. фактично виплаченої адресної допомоги та 261,49 грн. витрат на виплату та доставку адресної допомоги);
- за жовтень 2011 року 71402,30 грн. (з них - 71139,79 грн. фактично виплаченої адресної допомоги та 262,51 грн. витрат на виплату та доставку адресної допомоги);
- за листопад 2011 року 72141,48 грн. (з них - 71869,39 грн. фактично виплаченої адресної допомоги та 272,09 грн. витрат на виплату та доставку адресної допомоги).
Вказаний розмір виплаченої допомоги в сумі 361644,16 грн. позивачем подано до відшкодування органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові.
З актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з липня по листопад 2011 року, а також з списків осіб, пенсії яких пред'явлені для відшкодування УПФ в Залізничному районі і не прийняті до відшкодування, вбачається, що відповідач не включив до щомісячних актів звірки адресну допомогу та витрати на виплату та доставку державної адресної допомоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, оскільки нещасний випадок стався поза межами України.
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2004 р. N 1215 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення", у разі коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), крім соціальних пенсій за віком, не досягає прожиткового мінімуму, встановленого на 2004 рік для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії (дотація) у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Згідно п. 6 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV, з наступними змінами та доповненнями, до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 16 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, крім випадків, передбачених пунктом 2 статті 8 та статтею 9 цього Закону.
Статтею 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, з наступними змінами та доповненнями, виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Оскільки, відповідно до вказаних норм, виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду України та державного бюджету, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", не належить до числа соціальних послуг та страхових виплат, ця адресна допомога не включається до заліку витрат Пенсійного фонду, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій, призначених у зв'язку з втратою годувальника з цих причин.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача на Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого спільною постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління ФССНВВ України від 04.03.2003 р. за №5-4/4, щодо обов'язку по відшкодуванню державної адресної допомоги та підвищення Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, є необґрунтованим.
Вказаний порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли між сторонами, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розраховано на відсутність спору.
При наявності спору між суб'єктами владних повноважень та недосягненні згоди щодо підписання актів зі сторони Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, як є в даному відпадку, він (спір) повинен вирішуватись шляхом пред'явлення адміністративного позову про стягнення відповідних коштів, а не шляхом пред'явлення вимог щодо підписання актів звірки розрахунків, оскільки така дія передбачає обопільну згоду та відсутність спору між сторонами.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивачем не було пред'явлено у встановленому законом порядку позову про проведення відшкодування відповідачем виплачених коштів, а вимоги про зобов'язання підписання акту звірок не можуть бути задоволені, крім іншого, через наявність спору між сторонами із цього приводу, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Суд, приймаючи дане рішення, також враховує позицію Вищого адміністративного суду України з даного питання, викладену в ухвалах від 21.10.2010 року та 07.10.2010 року.
Керуючись ст. ст. 7 - 14, 18, 19, 69, 70, 71, 86, 94, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Повний текст постанови виготовлений 05.02.2012 року.
Суддя Потабенко В.А.
З оригіналом згідно
Суддя Потабенко В.А.