79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
06 лютого 2012 р. м. Львів № 2а-13989/11/1370
15 год. 40 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участю секретаря судового засідання Задорожна М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в місті Трускавці Львівської області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови,
встановив:
Управління Пенсійного фонду України в місті Трускавці Львівської області (далі -УПФУ в м. Трускавці Львівської області) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про скасування постанови про накладення штрафу (далі - ВДВС ГУЮ у Львівській області) з позовною вимогою: скасувати постанову про накладення штрафу у розмірі 1360 грн. від 28.11. 2011 року ВП № 29789964.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постанова Трускавецького міського суду Львівської області, на виконання якої відкрито виконавче провадження, прийнята у порядку скороченого провадження, тому підлягає негайному виконанню лише в частині стягнення за один місяць. Згадану постанову позивач оскаржив в апеляційному порядку, провів перерахунок пенсії за один місяць та звернувся про виплату нарахованих коштів до вищестоящого органу. За таких обставин, накладення штрафу за невиконання постанови у повному обсязі вважає неправомірним. Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання за вх. № 5172 від 06.02.2012 року про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує повністю, просить суд їх задовільнити.
Відповідач не забезпечив участі свого представника у судовому засідання, про причини неявки суд не повідомив, заперечень проти позову чи клопотань процесуального характеру суду не надсилав. Про час та дату судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Зважаючи на зазначені вище обставини суд на підставі ст. 128 КАС України ухвалив розглянути справу на підставі наявних у ній доказів без участі відповідача.
Суд повно та всебічно дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив наступні фактичні обставини справи :
Трускавецький міський суд постановою від 31.08.2011 року у справі № 2а-1324-700/11 частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов'язав управління ПФУ у м. Трускавці здійснити їй перерахунок та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як “дитині війни” відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за період з 02.02.2011 року по 22.07.2011 року включно з урахуванням проведених виплат. У тій же постанові від 31.08.2011 року суд допустив її до негайного виконання.
Не погодившись з рішенням, суду управління ПФУ у м. Трускавці оскаржило його в апеляційному порядку.
На підставі виконавчого листа Трускавецького міського суду від 05.09.2011 року № 2а-1324-700/11 державний виконавець виніс постанову № 29789964 від 11.11.2011 року про відкриття виконавчого провадження про зобов'язання управління ПФУ у м. Трускавці провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії. Водночас боржнику надано строк до 17.11.2011 року для добровільного виконання рішення суду від 31.08.2011 року.
На виконання постанови суду та вимог державного виконавця управління ПФУ у м. Трускавці розпорядженням № 105795 від 16.11.2011 року здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 (стягувача у виконавчому провадженні) з 02.02.2011 року по 01.03.2011 року, тобто в межах одного місяця. Цей перерахунок разом з пенсійною справою боржник скерував Головному управлінню ПФУ у Львівській області для проведення доплати.
Листом від 16.11.2011 року позивач повідомив державного виконавця про часткове виконання рішення Трускавецького міського суду від 31.08.2011 року, зазначивши також, що перераховано суму пенсії ОСОБА_1 за один місяць, зазначивши також, що про апеляційне оскарження цієї ж постанови.
21.11.2011 року державний виконавець виніс постанову про накладення на боржника штрафу в сумі 680 грн. з тих мотивів, що на адресу ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області не надійшло підтвердження про повне виконання рішення суду. Боржнику знову надано строк до 27.11.2011 року для добровільного виконання рішення суду.
28.11.2011року державний виконавець виніс постанову про накладення на управління ПФУ у м. Трускавці штрафу в подвійному розмірі в сумі 1360 грн. з мотивів повторного невиконання виконавчого документа.
Позивач вважає постанову державного виконавця від 28.11.2011 року протиправною, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи питання щодо правомірності рішення державного виконавця суд керувався наступним:
За змістом ч. 1 ст. 181 КАС України учасник виконавчого провадження має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси. Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної виконавчої влади.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підстави та процедура відкриття виконавчого провадження регламентуються Законом України «Про виконавче провадження»(далі - Закон № 606). Пунктом 1 частиною 2 статтею 17 Закону № 606 встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, серед яких передбачено виконавчі листи, що видаються судами. Відповідно до ст. 19 Закону № 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа у т.ч. за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону № 606 державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення суду буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягнення з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим законом .
Згідно зі ст. 5 Закону № 606, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Вимоги статті 89 Закону України «Про виконавче провадження»передбачають, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Порядок розгляду справ у порядку скороченого провадження визначено у ст. 183-2 КАС України. Відповідно до вимог цієї статті постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
Постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог ст. 256 КАС України, виконуються негайно. У пункті першому частини першої тієї ж статті передбачено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Поряд з тим, у ч. 2 ст. 256 КАС України зазначено, що суд, який прийняв постанову, може звернути до негайного виконання постанову -у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті (п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України).
В даному випадку, постанова Трускавецького міського суду від 27.10.2011 року прийнята у скороченому провадженні і в резолютивній її частині зазначено, що вона підлягає негайному виконанню щодо всієї суми заборгованості, а не в межах стягнення за один місяць. Зважаючи на наведені вище норми закону така постанова зобов'язує боржника виконати її у повному обсязі, а не лише в межах стягнення за один місяць і факт її апеляційного оскарження, відповідно до вимог закону, не звільняє орган ПФУ від виконання такого обов'язку.
Оцінюючи доводи позивача, суд застосовує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права в Україні. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків. Зокрема, у справі “Кечко проти України”, рішення від 08.11.2005р., вказано що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов'язань судами не повинні братися до уваги; відсутність ресурсів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду не може бути підставою для зволікання із його виконанням (справа “Михайленки та інші проти України” від 03.11.2004р.).
Оскільки відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, то суд розцінює дії УПФУ у м. Трускавці щодо оскарження постанови від 28.11.2011 року не інакше, як ухилення від виконання судового рішення.
Суд прийшов до переконання, що постанова від 28.11.2011 року № ВП 29789964 про накладення штрафу у розмірі 1360 грн. на боржника у виконавчому провадженні видана державним виконавцем в межах наданих йому повноважень та у спосіб передбачений законом.
З врахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги УПФУ у м. Трускавці Львівської області є безпідставними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати з сторін у даній справі не підлягають до стягнення.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163,167 КАС України, суд -
постановив:
У задоволені позову відмовити повністю.
Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 10 лютого 2012 року.
Суддя Сподарик Н.І.