79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
09 лютого 2012 р. № 2а-10747/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Журомської М.В.,
за участю секретаря Козьміна А.М.,
за участю представника позивача Гордійчука С.М., представника відповідача Дорош А.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Габен»до Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001232321 від 11.05.2011 року, -
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Габен»звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення (форма «Р») № 0001232321 від 11.05.2011 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова, на підставі акта перевірки № 782/23-209/20832731 від 21.04.2011 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки про нікчемність правочинів та безтоварність господарських операцій є безпідставні, ґрунтуються на обставинах викладених в акті зустрічної перевірки контрагента ТзОВ «Укрпродторг», без дослідження первинних бухгалтерських документів.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та усних поясненнях, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченні та зазначив, що позивачем завідомо укладено з вищезазначеним контрагентом договори, якими не передбачалось досягнення економічних і соціальних результатів від виконання підрядних робіт, крім того відсутня мета одержання прибутку. Проведеним аналізом автоматизованої інформаційної системи ДПА у Львівській області встановлено, що у контрагента ТзОВ «Укрпродторг»відсутні виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, працівники, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності з виконання підрядних робіт у великих обсягах. А тому вважає, що ТзОВ фірма «Габен»відобразило в бухгалтерському обліку господарські операції, щодо отримання ТМЦ від ТзОВ «Укрпродторг», які фактично не відбулись, а отже є нікчемними, у зв'язку з тим, що первинні документи, отримані від вищезазначеного підприємства є недостовірними. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в Сихівському районі м. Львова проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТзОВ фірма «Габен»з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року, за результатами якої ДПІ прийшло до висновку про порушення Товариством п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168), в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 324 504,00 грн., що викладено в Акті перевірки № 782/23-209/20832731 від 21.04.2011 року.
На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001232321 від 11.05.2011 року, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 405 630,00 грн., в тому числі за основним платежем -324 504,00 грн., штрафні фінансові санкції -81 126,00 грн.
В порядку адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, таке було залишено без змін. Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням ТзОВ фірма «Габен»звернулося до суду за захистом своїх прав.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Судом встановлено, що на виконання умов Договорів поставки № 1512/10-1 від 15.2.2010 р., № 1712/10-1 від 17.12.2010 р. та додаткових угод № 1 від 30.12.2010 р. до даних договорів між ТзОВ фірма «Габен»та ТзОВ «Укрпродторг», щодо реалізації ТМЦ, у грудні 2010 року виписано наступні податкові накладні: за №894 від 15.12.2010 року (сума ПДВ 9 788,33 грн.), №899 від 16.12.2010 року (сума ПДВ 74 586,67 грн.), №904 від 17.12.2010 року (сума ПДВ 87 618,67 грн.), №903 від 17.12.2010 року (сума ПДВ 1 903,60 грн.), №905 від 17.12.2010 року (сума ПДВ 87 885,00 грн.), №919 від 21.12.2010 року (сума ПДВ 20 000,00 грн.), №934 від 27.12.2010 року (сума ПДВ 1 788,80 грн.), №946 від 29.12.2010 року (сума ПДВ 40 933,33 грн.).
В акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. встановлено завищення задекларованих показників на 324 504,00 грн. Встановлено, що одним із основних постачальників Товариства за вказаний було ТзОВ «Укрпродторг».
Згідно отриманих матеріалів перевірки ТзОВ «Укрпродторг»від 18.03.2011 року № 304/23-100/31059714 встановлено неможливість реального здійснення господарських операцій за грудень 2010 р. та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіреному періоді в результаті чого прописано нікчемний правочин. Окрім того, встановлено порушення ч.1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТзОВ «Укрпродторг»з постачальниками та покупцями в частині проведення операцій з реалізації та придбання ТМЦ на митній території України. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.3, 4, п.7.3, п.7.4 ст. 7 Закону №168 та ст. 185, 188, 192 Податкового Кодексу України. На підставі використаних документів та баз даних ДПС, в ході проведення перевірки ТзОВ «Укрпродторг»встановлено, що дане товариство перебуває на обліку в ДПІ у м. Рівне з 20.07.2000 р. за № 28-100/603, свідоцтво платника ПДВ № 24934125 від 25.05.2004 р. та № 100221210 від 01.08.2009 р., кількість працівників згідно поданих у ДПІ звітів -47 чол.
Також перевіркою ТзОВ «Укрпродторг»встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання; встановити реальність та товарність здійснених підприємством операцій по поставці товарів (робіт, послуг) на адресу покупця за перевірений період не має можливості. Актом перевірки від 18.03.2011 року № 304/23-100/31059714 прописано нікчемність правочинів та його контрагентами.
Проведеною перевіркою ТзОВ фірма «Габен»встановлено, що відсутні документи, які б підтверджували фактичне отримання та використання у господарській діяльності підрядних робіт, придбаних від ТзОВ «Укрпродторг». Також встановлено, що ТзОВ фірма «Габен»завідомо укладено договора з вищенаведеним контрагентом, якими не передбачалось досягнення економічних і соціальних результатів від операцій з виконання підрядних робіт, відсутня мета отримання прибутку. На підставі автоматизованої інформаційної системи ДПА у Львівській області встановлено, що у контрагентів ТзОВ «Укрпродторг»відсутні виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, працівники, що, на думку ДПІ, вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності з виконання підрядних робіт у великих обсягах. Актом перевірки встановлено, що ТзОВ фірма «Габен»відобразило в бухгалтерському обліку господарські операції, щодо отримання ТМЦ від ТзОВ «Укрпродторг», які фактично не відбулись, а отже є нікчемними, у зв'язку з тим, що первинні документи, отримані від вищезазначеного підприємства є недостовірними.
Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.4.5 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р. (далі-Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагента позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.
З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.
Факт здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.
Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.
Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону №168 платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у підп. «а», «в», «г», «д»п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку контрагентом продавця (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування. Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 26.09.2006 року.
Слід зазначити, що визначення податковим органом позивачу податкових зобов'язань, як наслідок встановлених в акті перевірки за № 782/23-209/20832731 від 21.04.2011 року порушень, є недотримання принципу індивідуалізації відповідальності. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, неправомірне їх декларування, відповідальність за що передбачена чинним законодавством. При цьому, відповідальність контрагента, в даному випадку, не може перекладатись на покупця -позивача у справі.
Дана позиція суду викладена також у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) в якому суд зазначив, що такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Також суд зазначає, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.12.2011 року у справі № 2а/1770/3567/2011 визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у м.Рівне по виключенню з електронної бази даних «Детальна Інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені Товариству з обмеженою відповідальністю - фірма «Укрпродторг»у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року. Як вбачається з даної постанови, у грудні 2010 року ТзОВ «Укрпродторг»до податкового зобов'язання по податку на додану вартість включено податок сплачений при поставці товарів (послуг) у сумі 324 504,00 грн., на підставі здійснення господарських операцій із поставки товарів ТОВ-фірмі «Габен», відвантаження яких підтверджується видатковими накладними за №268/Р від 17.12.2010 року, №285/Р від 27.12.2010 року. Оплату вартості товарів у розмірі 58730,00 грн. проведено покупцем 15.12.2010 року, у розмірі 525712,00 грн. та 527310,00 грн. 17.12.2010 року, 120000,00 грн. 21.12.2010 року, 245600,00 грн. 29.12.2010 року, що підтверджується відповідними банківськими виписками. ТОВ-фірмою «Укрпродторг»виписано податкові накладні за №894 від 15.12.2010 року (сума ПДВ 9788,33 грн.), №899 від 16.12.2010 року (сума ПДВ 74586,67 грн.), №904 від 17.12.2010 року (сума ПДВ 87618,67 грн.), №903 від 17.12.2010 року (сума ПДВ 1903,60 грн.), №905 від 17.12.2010 року (сума ПДВ 87885,00 грн.), №919 від 21.12.2010 року (сума ПДВ 20000,00 грн.), №934 від 27.12.2010 року (сума ПДВ 1788,80 грн.), №946 від 29.12.2010 року (сума ПДВ 40933,33 грн.). Факт подальшого відвантаження товару підтверджується видатковою накладною за №4/1/К від 01.02.2011 року, довіреністю за №936 від 01.02.2011 року, видатковою накладною за №20/Р-1 від 11.02.2011 року, довіреністю за №956 від 11.02.2011 року, видатковою накладною за №30/Р-2 від 23.02.2011 року, квитанцією про приймання вантажу за №32356990, видатковою накладною за №31/Р від 25.02.2011 року, квитанцією про приймання вантажу за №32377194, видатковою накладною за №32/Р від 28.02.2011 року, квитанцією про приймання вантажу за №32400640, видатковою накладною за №36/Р-2 від 09.03.2011 року, квитанцією про приймання вантажу за №32457665, видатковою накладною за №46/Р від 21.03.2011 року, квитанцією про приймання вантажу за №32568552, видатковою накладною за №47/Р-3 від 23.03.2011 року, квитанцією про приймання вантажу за №32584757. На підставі досліджених в судовому засіданні доказів Рівненський окружний адміністративний суд прийшов до висновку, що доводи ДПІ у м. Рівне про порушення ТОВ «Укрпродторг»ч.1, 5 ст. 203, 215. п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України при вчиненні правочинів не відповідають фактичним обставинам, не підтверджуються належними та допустимими доказами та спростовується матеріалами справи.
Згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства вбачається, що податкові повідомлення-рішення, що приймаються за наслідками документальних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, у тому числі позапланових виїзних, можуть бути складеними на підставі фактичних даних, зазначених виключно в актах перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання. Податкові повідомлення-рішення, складені на підставі актів перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, що не можуть бути визнані допустимими доказами по справі, зумовлюють безпідставність складення зазначених податкових повідомлень-рішень.
Товар, який був предметом договорів не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Контрагент на момент події продажу товару знаходився в базі ДПС платників ПДВ та в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави. Системний аналіз наведених норм свідчить про існування презумпції правомірності правочину укладеного між сторонами, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом.
Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.
Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова № 0001232321 від 11.05.2011 року є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Габен»3,40 грн. судових витрат.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією в Сихівському районі м. Львова податкове повідомлення-рішення № 0001232321 від 11.05.2011 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Габен»з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 14.02.2012 року.
Суддя Журомська М.В.
З оригіналом згідно
Суддя Журомська М.В.