79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
08 лютого 2012 р. № 2а-14199/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Шинкар Т.І.,
за участю секретаря - Дасюк О.С.,
за участю представника позивача Гомоли Л.І., відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення 2659,35 грн., -
Львівський міський центр зайнятості (далі-ЦЗ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 коштів в сумі 2659,35 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачу надано статус безробітного в період навчання на першому курсі денної форми навчання Інституту геодезії Національного університету ?Львівська політехніка? та виплачено допомогу з безробіття в сумі 2 659,35 грн. Оскільки на момент надання статусу безробітного 08.03.2011р. відповідач відносився до зайнятого населення та не міг підпадати під категорію безробітного та отримувати соціальні послуги та матеріальне забезпечення, а тому зазначені кошти підлягають до стягнення.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, зазначив, що оскільки ЦЗ відповідача зареєстрував 01.03.2011р., а відтак за відсутності підходящої роботи у відповідності до вимог Закону України ?Про зайнятість населення? з восьмого дня після реєстрації 08.03.2011р. ЦЗ було прийнято рішення про надання йому статусу безробітного. Окрім того зазначив, що оскільки з навчального закладу відповідач був відрахований 10.03.2011р., а відтак на момент надання йому статусу безробітного відносився до зайнятого населення. Просив позов задовольнити з підстав..
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та пояснив, що на момент отримання статусу безробітного фактично не навчався в НУ ?Львівська політехніка? та не отримував коштів із державного бюджету, а відтак мав право подати заяву про вирішення питання про працевлаштування та надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Законів України ?Про зайнятість населення? та ?Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття?. Вважає, що позивач незаконно вимагає повернення матеріального забезпечення у сумі 2 659,35 грн., просив позов залишити без задоволення.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991р. №803-XII зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Згідно п.п. е п. 3 ст. 1 цього ж Закону передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах.
Відповідно до п. 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007р. за №219, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 01 березня 2011року звернувся до Львівського міського центру зайнятості в пошуках роботи, про що як вбачається з повідомлення щодо незайняття шукачем роботи окремими видами трудової діяльності (Додаток1) особисто засвідчив, що на момент звернення до ЦЗ не займається жодним із видів діяльності, що визначені ч.3 ст.1 Закону України "Про зайнятість населення". Відповідача було ознайомлено з правилами та обов'язками особи, якій надається статус безробітного.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що 01 березня 2011 року відповідача зареєстровано у центрі зайнятості як особу, що шукає роботу, що підтверджується Персональною карткою №135011030100028 від 01.03.2011р. особисто посвідченої підписом відповідача.
Окрім того представник позивача зазначив, що згідно Даних відвідування особою в ЦЗ, відповідачу надавались послуги щодо підбору роботи: 01 березня 2011року -відповідач зареєстрований в ЦЗ, ознайомлений з пам'яткою та правами, оскільки була відсутня підходяща робота, прийняв участь у семінарі щодо пошуку роботи; 02 березня 2011 року взяв участь у групових (масових) профінформаційних заходах ЦЗ "Оволодій ситуацією"; 04 березня 2011року оскільки підходяща робота була відсутня, відповідачу запропоновано подати оголошення в ЗМІ про пошук роботи; за відсутності підходящої роботи за заявою від 09.03.2011р. останньому надано статус безробітного, що підтверджується карткою Даних відвідування особою в ЦЗ та не заперечено відповідачем.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991р. №803-XII безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Згідно ч. 3 ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" у разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.
На підставі поданих 01 березня 2011 року до ЦЗ документів та заяви відповідача 08 березня 2011 року ОСОБА_2 визнано безробітним та призначено допомогу з безробіття. За період 08.03.2011р. по 11.08.2011р. така допомога відповідачу виплачена у сумі 2 659,35 грн.
Згідно п.5 ч.2 ст.12 Закону України ?Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття? від 2 березня 2000 року №1533-III, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом за погодженням з правлінням фонду.
На виконання своїх повноважень, ЦЗ проведено перевірку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України ?Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття? та згідно даних ДПА, які отримані в Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, отримано інформацію про навчання ОСОБА_2 на першому курсі Інституту геодезії Національного університету ?Львівська політехніка?? денної форми в період перебування на обліку як безробітного, що є порушенням вищевказаного закону.
За результатами перевірки було встановлено, що відповідач незаконно отримав допомогу з безробіття з 08.03.2011 року по 11.08.2011 року в розмірі 2 659,35 грн., оскільки в період перебування на обліку навчався на першому курсі Інституту геодезії Національного університету ?Львівська політехніка? денної форми, що підтверджується витягом з Наказу №1792-4-10 від 11.08.2010р.
Згідно Наказу №636-410 від 10.03.2011р. Національного університету ?Львівська політехніка? по студентському складу Інституту геодезії (денна форма навчання) відповідача відраховано з університету за невиконання навчального плану з 10.03.2011р.
Актом розслідування страхових випадків №2234 від 25.10.201р. встановлено, що на момент набуття статусу безробітного, відповідач отримував дохід (стипендію), що підтверджується довідкою про доходи від 15.11.2011р. та який відображено в податковій формі 1-ДФ за перший квартал 2011р. по НУ ?Львівська політехніка?
Судом встановлено, що відповідачу надіслано претензію №6881/14 від 04.11.2011р. про відшкодування коштів у сумі 2 659,35 грн. в якій роз'яснено, що у разі добровільного не повернення коштів, питання про їх повернення буде вирішуватися в судовому порядку.
Згідно частини 3 ст. 36 Закону України ?Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття? передбачає, що сума виплаченого забезпечення застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд приходить до висновку, що відповідач допустив зловживання при ненаданні інформації ЦЗ щодо навчання на першому курсі Інституту геодезії Національного університету ?Львівська політехніка? денної форми в момент звернення про надання йому статусу безробітного, що є порушенням чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, а відтак отримане матеріальне забезпечення в розмірі 2 659,35 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь ЦЗ.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівського міського центру кошти в сумі 2 659,35 грн. (Одержувач: Львівський МЦЗ, р/р 37170001000584, банк ГУДКУ у Львівській обл., МФО 825014, ЗКПО 25555035, повернення коштів допомоги з безробіття від ОСОБА_2.)
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 13.02.2012 року.
Суддя Шинкар Т.І.
З оригіналом згідно
Суддя Шинкар Т.І.