79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
03 лютого 2012 р. № 2а-11651/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Шинкар Т.І.,
за участю секретаря -Дасюк О.С.,
за участю представника позивача Добровольської Н.М., представників відповідача Цапа П.-А.М., Гродського Н.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний консультативний центр «КИЯС»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 28.04.2011р. №0000572321, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний консультативний центр «КИЯС»(далі-Товариство) звернулося з позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова (далі - ДПІ) та з врахуванням поданих уточнень просить визнати нечинним (протиправним) податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011р. №0000572321. Позов обґрунтовує тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової виїзної перевірки про нікчемність фінансового-господарських операцій щодо неможливості здійснення таких з підстав відсутності офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів (трудових ресурсів) у ПП «Бізнесгруп»є безпідставні та ґрунтуються на припущеннях, спростовується первинними документами щодо факту отримання товару та документами по факту реалізації придбаного товару у ПП «Бізнесгруп», в наслідок чого отримано прибуток. Окрім того зазначено, що Товариство не несе відповідальності щодо порушення податкового законодавства його контрагентом ПП «Бізнесгруп». За такі дії настає відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього господарюючого суб'єкта.
Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та уточненнях. Просив уточнений позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях на позов та пояснили, що взаємовідносини Товариства з його контрагентом ПП «Бізнесгруп»мають ознаки нікчемності, оскільки під час перевірки вищезазначеного підприємства встановлено, що у такого відсутні офісні, виробничі приміщення, земельні ділянки, транспортні засоби, а відтак відсутня і фінансово-господарська діяльність. Товаро-транспортні накладні, інші документи, які б підтверджували фактичне перевезення крану мостового вантажопідйомністю 10т. Товариством до перевірки не представлено, а відтак дані операції були спрямовані на отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Окрім того зазначив, що перевіркою встановлено розбіжність між сумами податку на додану вартість (далі-ПДВ), оскільки аналізуючи Додаток №5 до декларації травня 2010 року ПП «Бізнесгруп» не декларувало суми ПДВ по операціях з Товариством. Просили відмовити в задоволенні уточнених позовних вимог.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що уточнений позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний консультативний центр «КИЯС»зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради за №1 415 120 0000 016249, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію від 13.09.2000р. Станом на момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Галицькому районі м.Львова. В період що перевірявся було платником податку на додану вартість.
Судом встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків з ПП «Бізнесгруп»за період 2010 року, за результатами якої ДПІ прийшла до висновку про порушення Товариством п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168), ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 23 051,67грн., в тому числі за травень 2010 року, що викладено в Акті перевірки від 07.04.2010р. №1138/23-209/31144689.
На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011р. №0000572321, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем - на суму 23051,67 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 5762,92 грн.
В порядку процедури адміністративного оскарження податкове повідомлення -рішення від 28.04.2011р. №0000572321 залишено без змін, а скарги Товариства - без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням -рішенням Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
В акті перевірки зазначено, що згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період з 01.05.2010р. по 31.05.2010р. встановлено розбіжність між сумами ПДВ, які включені в Додаток №5 до податкового кредиту Декларації з Податку на додану вартість Товариства з ПП «Бізнесгруп»на суму 23 05,67грн., внаслідок вчинення правочину з Підприємством, який не спрямований на реальне настання правових наслідків.
Проведеним аналізом автоматичної інформаційної системи ДПА у Львівській області (АІС ОР) та на основі акта документальної перевірки від 21.09.2010р. ДПІ у Франківському районі м.Львова №4326/23-4/36828601 встановлено, що у ПП «Бізнесгруп»відсутні виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності щодо придбання Товариством крану мостового на суму 138 310,00 грн., в т.ч. ПДВ 23 051,67 грн. від ПП «Бізнесгруп». Отже зазначений правочин є нікчемним, і в силу ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
На підставі вищевикладеного ДПІ прийшла до висновку, що Товариством в порушення вимог Закону №168 та Цивільного кодексу України завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ПП «Бізнесгруп».
Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.4.5 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р. (далі-Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагента позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.
У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334 з наступними змінами та доповненнями, господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.
Як вбачається з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, зокрема, Договору поставки товару №26/10 від 26.04.2010р., укладеного між Товариством (Постачальник) та ТзОВ «Радехівський цукор»(Покупець), предметом якого було постачання крана мостового вантажопідіймальністю 10 т прольотом 10,75 м, вартість якого становить 139 266,00 грн. в т.ч. ПДВ -23 211,00 грн.
Крім того, представником позивача до матеріалів справи долучено Договір підряду №28/10 від 26.04.2010р., укладеного Товариством (Підрядник) та ТзОВ «Радехівський цукор» (Замовник), предметом якого було зобов'язання виконати роботу: монтаж металоконструкцій, електрообладнання вантажопідіймального мостового крана згідно вимог комітету Держгірпромнагляду України, вартість робіт складає 28 980,00грн. в т.ч. ПДВ -4830,00грн.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача на виконання угод з ТзОВ «Радехівський цукор»Товариство та ПП «Бізнесгруп»уклали договір купівлі-продажу товарів №29 від 28.04.2010р., предметом якого були зобов'язання передати на умовах договору товар, визначений у Додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.
Дані обставини підтверджуються Договором №29 від 28.04.2010р. та Додатком №1 до Договору щодо поставки крана мостового вантажопідіймальністю 10 т та прольотом 10,75 м, які досліджені в судовому засіданні.
На виконання умов Договору ПП «Бізнесгруп» поставило 26.05.2011р. кран мостовий в/п 10т та від 26.05.2010р., що підтверджується виписаною видатковою накладною №РН-5-26007 та виписало податкову накладну від 26.05.2010р. з №5260000007 на суму 138 310,00грн. з яких 23 051,67грн. ПДВ.
Суми ПДВ в зазначеній податковій накладній включено до податкового кредиту за травень 2010 року, відображено в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даними декларації з ПДВ за травень 2010 року, що ДПІ не заперечує.
Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі.
На підставі видаткової накладної №РН-0000001 від 18.06.2010р., Довіреності №330 від 17.06.2010р. виданої ТзОВ «Радехівський цукор»Василишин Р.С. на отримання крана мостового вантажопідіймальністю 10 т прольотом 10,75 м, товарно-транспортної накладної від 18.06.2010р. про транспортування крана, такий був поставлений ТзОВ «Радехівський цукор».
Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.
Факт здійснення господарських операцій підтверджується окрім того, Актом здачі-приймання виконаних робіт по договору №28/10 від 26.04.2010р. щодо монтажу металоконструкції, електрообладнання вантажопідіймального мостового крана, копіями платіжних доручень №102 від 30.08.2010р. на суму 20 000,00грн., №88 від 20.08.2010р. на суму 20 000,00грн., №107 від 02.09.2010р. на суму 118 130,00грн.
Відповідно до підпункту 7.5.1 Закону №168 датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.
За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.
Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.
Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ПП «Бізнесгруп»знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало Свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.
Товар, який був предметом Договору, не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.
Позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевірений період надано податкову накладну яка не мала недоліків та, порядок заповнення якої, відповідає встановленому чинним на момент її виписки законодавством. Зазначені обставини давали право позивачу включити ПДВ в сумі 23 051,67 грн. до складу податкового кредиту травня 2010 року.
Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.
Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.
Окрім того, суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданого правочину з підстав недекларування ПП «Бізнесгруп»взаємовідносин з ТзОВ «Виробничо-комерційний консультативний центр «КИЯС», оскільки Товариство не несе відповідальності за своїх контрагентів, які не виконали свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (позиція ВАСУ, викладена в Інформаційному листі від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10.)
Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Однак, акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Товариством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.
Слід зазначити, що оскільки Товариство не відносило витрат по транспортуванню крана мостового вантажопідіймальністю 10 т прольотом 10,75 м від ПП «Бізнесгруп»до валових, оскільки таких не понесло, а відтак у Товариства не має обов'язку зберігати товарно-транспортні накладні щодо транспортування останнього, що в свою чергу не може слугувати доказом нікчемності господарської операції.
В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Товариство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з 2000 року, роботи (послуги), які визначені у досліджених судом Договорах, узгоджуються з предметом діяльності Товариства: ремонт, технічне обслуговування та монтаж підіймально-транспортного устаткування, що в свою чергу підтверджується встановленим під час перевірки ДПІ Дозволом Держгірпромнагляду №075.10.46-45.21.1.
Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушує публічний порядок, якщо були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Під час перевірки господарської діяльності Товариства, як це зазначено в акті перевірки щодо контрагента Товариства - ПП «Бізнесгруп», були використані лише розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за цей період, база даних «Система автоматизованого співставлення»та не досліджувались ДПІ жодних первинних документів цього контрагента по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг).
Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.
Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Товариством у ПП «Бізнесгруп»вищевказаного товару мали реальний характер.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.
Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства 3,40 грн. судових витрат.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011р. №0000572321 прийняте ДПІ у Галицькому районі м.Львова.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний консультативний центр «КИЯС»3,40грн. судового збору.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст Постанови виготовлено 08.02.2012 року.
Суддя Шинкар Т.І.
З оригіналом згідно
Суддя Шинкар Т.І.