79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
07 лютого 2012 р. № 2а-13260/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
з участю секретаря судового засідання Куч Ю.М.
представників:
від позивача -ОСОБА_1,
від відповідача -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0002872308 від 08.11.2011 року.
Підставами позовних вимог є те, що орган державної податкової служби неправомірно прийшов до висновку про порушення ним п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»внаслідок відсутності оригіналів накладних на товар, що знаходився в магазині під час перевірки. Також, позивач стверджує, що йому взагалі не відомо про проведення відповідачем будь-яких перевірок, оскільки він не був присутній під час перевірки та не був ознайомлений з актом перевірки.
Представник позивача дав аналогічні пояснення, просить позов задоволити.
Відповідач у запереченні на позов вважає, що до позивача правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового розгляду.
Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.
За результатами перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці -магазину, що розташована за адресою м.Стебник, вул.Дрогобицька, 22/1 та належить суб'єкту господарської діяльності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, складено акт (довідку) від 28.10.2011 року та прийнято податкове поваідомлення-рішення за №0002872308 від 20.11.2011 року на суму 7118 грн. 20 коп.
Як вбачається з акта перевірки, на думку перевіряючих, фізичною особою-підприємцем не забезпечено в порядку, встановленому законодавством, облік товарних залишків за місцем їх реалізаці на загальну суму 3558 грн. 60 коп. Також, перевіркою виявлено невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, які яка зазначена в денному звіті РРО, в розмірі 867 грн. 00 коп.
Відповідно до вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року за №265/95-ВР (з наступними змінами та доповненнями), суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 цього ж закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Позивач являється платником єдиного податку, що було встановлено під час перевірки та не заперечується сторонами.
Порядок визначення результатів підприємницької діяльності на основі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платником єдиного подату -фізичною особою регулюється Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999 року за № 599 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за №752/4045, Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 року за №12 із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 18.05.1993 року №17, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 року за №64.
З аналізу вищенаведених нормативно-правових актів вбачається, що ними не передбачено спеціального порядку обліку товарних запасів фізичною особою - підприємцем.
Відповідно до вимог ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Слід зазначити, що передбачена законом відповідальність настає лише за умови реалізації товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання.
Також, чинним законодавством не передбачено обов'язкової наявності документів, що підтверджують облік товарів, безпосередньо за місцем реалізації такого.
В матеріалах справи наявні накладні, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні на товар, що реалізовувався в магазині позивача під час проведення перевірки.
З врахуванням викладеного висновки перевіряючих про незабезпечення останнім належного обліку товарних залишків на суму 3558 грн. 60 коп. не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки для фізичної особи -підприємця ведення обліку придбаних або проданих товарів не передбачено, а наявність накладних, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних на товар підтверджують ведення такого.
Окрім того, судом не беруться до уваги доводи позивача про те, що ОСОБА_3 на час перевірки не перебувала з ним у трудових відносинах, що встановлено постановою Дрогобицького районного суду від 09.12.2011 року, оскільки згідно з п.80.7 ст.80 ПК України фактична перевірка проводиться у присутності особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
А відтак, враховуючи те, що на момент проведення перевірки ОСОБА_3 знаходилась в магазині позивача та здійснювала реалізацію товару, працівниками органу державної податкової служби правомірно були відібрані в неї письмові пояснення з приводу обставин, які становили предмет перевірки.
Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України, у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Враховуючи те, що відповідач не представив належних та допустимих доказів на підтвердження обставин незабезпечення позивачем обліку товарних залишків за місцем реалізації, суд приходить до висновку, що рішення про застосування штрафних санкцій є необгрунтованим, а тому оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7117 грн. 20 коп.
З приводу невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, суд зазначає наступне.
Згідно з вимог п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Як вбачається з акта перевірки, перевіряючими виявлено невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, в розмірі 867 грн. 00 коп.
Пояснення представника позивача про те, що згадана сума коштів отримана через термінал поповнення рахунку, згідно умов договору про надання послуг за №05/07 від 04.07.2011 року, не спростовують факту вчинення порушення у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій, оскільки дані обставини не звільняють позивача від обов'язку забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
Докази в спростування вищенаведеного порушення законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій в матеріалах справи відсутні, а тому суд вважає правомірним застосування штрафної санкцій в розмірі 1 грн. 00 коп.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є підставними та обгрунтованими в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1717 грн. 20 коп., а тому позов в цій частині підлягає задоволенню. В іншій частині в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати слід присудити на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Дрогобицькому районі Львівської області, податкове повідомлення-рішення від 08.11.2011 року за №002872308 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1717 грн. 20 коп.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Зобов'язати Головне управління Державного казначейства у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунка Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області на користь суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, що проживає за адресою АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 28 грн. 23 коп. судового збору.
5. Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
6. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07 лютого 2012 року.
Суддя В.Я.Мартинюк