79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
01 лютого 2012 р. № 2а-10602/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий -суддя Костів М.В.
суддя Дем'яновський Г.С.
суддя Коморний О.І.
секретар судового засідання Билень Н.С.
з участю:
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача 1: Лейбенко Д.О.
представника відповідача 2: Лейбенко Д.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби, Львівської митниці про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, у якому містяться вимоги:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Державної митної служби України № 1822-к від 29.08.2011р. в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1, в.о. начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська»Львівсьокї митниці;
- поновити ОСОБА_1 на посаді в.о. начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська»Львівсьокї митниці;
- стягнути з Львівської митниці середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач присяги державного службовця не порушував та ним не допущено порушень службової дисципліни, які б слугували підставою для звільнення з державної служби за порушення присяги державного службовця.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.
Представник відповідачів позов заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях, суть яких зводиться до того, що позивач не сумлінно виконував посадові обов'язки, оскільки не вжив заходів, направлених належну організацію роботи підпорядкованого особового складу, забезпечення контролю за їх діями та дотримання режиму у зоні митного контролю з боку в.о. начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська»Львівської митниці. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, виходив з наступного.
Позивач, ОСОБА_1, проходив службу в митних органах з квітня 1999 року і на час звільнення перебував на посаді в.о. начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська»Львівсьокї митниці. Присягу державного службовця склав 14.09.1999 року.
Наказом Державної митної служби України № 1822-к від 29.08.2011р. «Про припинення перебування на державній службі» за порушення Присяги державних службовців, відповідно до вимог ст.17 пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу»припинено 29.08.2011р. перебування на державній службі в митних органах в.о. начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська»Львівсьокї митниці ОСОБА_1.
Підставою звільнення позивача із займаної посади є висновки, викладені у акті службового розслідування від 23.08.2011р, проведеного на підставі наказу Львівської митниці №706 від 17.08.2011р. для з'ясування обставин виїзду 17.08.2011 року близько 01 год. 33 хв. із зони митного контролю пункту пропуску «Шегині»митного поста Мостиська Львівської митниці без здійснення митного контролю та митного оформлення транспортного засобу марки «Рено Мастер», реєстраційний номер НОМЕР_1.
Згідно акта службового розслідування та наказу № 1822-к від 29.08.2011р., порушення позивачем присяги полягає у тому, що позивач не забезпечив належної організації роботи підпорядкованого особового складу, належного контролю за діями підлеглих та дотримання режиму в зоні митного контролю, що свідчить про несумлінне виконання ним своїх службових обов'язків, визначених п.п. 2.1, 2.3, 2.24 посадової інструкції начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська»Львівської митниці, затвердженої 29.07.2011 року.
Судом з матеріалів справи встановлено, що згідно службової записки в.о. заступника начальника митниці -начальника СКБ та ПМП ОСОБА_4 в період з 16.08.2011р. по 17.08.2011р. проводилися раптові перевірки дотримання посадовими особами Львівської митниці норм діючого законодавства з питань боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил.
О 01 год. 35 хв. 17.08.2011 при виїзді з п/п «Мостиська»в.о. заступника начальника митниці -начальником СКБ та ПМП ОСОБА_4 зупинено автомобіль (мікроавтобус) Рено Мастер д.н. НОМЕР_1 у вантажному відсіку якого знаходився вантаж «меблі». Документи що засвідчують результати митного оформлення у водія зазначеного транспорту були відсутні. Контрольний талон оформлений митницею водій передав працівнику ДПСУ, який відмовився пред'явити талон. Автомобіль повернуто в зону митного контролю для проведення огляду, за результатами якого, виявлено меблі в асортименті виробництва Італії та Польщі.
Згідно даних ПІК «Інспектор-2006»на митну територію України 17.08.2011р. о 1.33.00 год. в'їхав транспортний засіб з державним номерним знаком НОМЕР_1, якому видано контрольний талон ААМ 102697 для проходження по «червоному коридору».
Митне оформлення вказаного транспортного засобу здійснював ОСОБА_6.
Відповідно до внесеного запису у ПІК «Інспектор-2006», транспортний засіб з державним номерним знаком НОМЕР_1 17.08.2011р. о 1.33.06 год. направлено на митний огляд.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_7, який перебував за кермом транспортного засобу з державним номерним знаком НОМЕР_1, він думав що митне оформлення було завершене, оскільки подано декларації, при цьому зазначив, що декларації подавав син -ОСОБА_8, який слідував разом з ним.
Згідно з поясненнями ОСОБА_8, після заповнення декларацій митник сказав їхати на догляд, про що він сказав батькові, який однак чомусь поїхав до воріт виїзду.
Львівською митницею зроблено висновок про несумлінне виконання ОСОБА_6 своїх службових обов'язків, передбачених п.1.4, п.2.1, п.2.16, п.2.37 посадової інструкції головного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська»Львівської митниці, затвердженої 29.07.2011 року. А вчинення ОСОБА_6 вказаного порушення стало можливим внаслідок незабезпечення в.о. начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська»Львівської митниці ОСОБА_1 належної організації роботи підпорядкованого особового складу, відсутності контролю за діями підлеглих та дотримання режиму в зоні митного контролю, що свідчить про несумлінне виконання ним своїх службових обов'язків, визначених п.п. 2.1, 2.3, 2.24 посадової інструкції начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська»Львівської митниці, затвердженої 29.07.2011 року.
Обов'язок в.о. начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська»Львівської митниці забезпечувати дотримання режиму, законності та правопорядку в зоні митного контролю не передбачає особистої його участі у митному оформленні кожного транспортного засобу.
Крім того, судом встановлено, що при зупиненні та поверненні в зону митного контролю в.о. заступника начальника митниці -начальником СКБ та ПМП ОСОБА_4 автомобіля Рено Мастер д.н. НОМЕР_1 у вантажному відсіку якого знаходився вантаж «меблі», протокол про порушення митних правил не складався.
Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Щодо підстав припинення перебування позивача на службі в митних органах України за порушення Присяги державного службовця, доводів сторін щодо наявності/відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин інституту дисциплінарної відповідальності, суд зазначає, що правова кваліфікація дій або бездіяльності державного службовця як дисциплінарного правопорушення або як порушення Присяги має істотне значення з огляду на різне правове регулювання порядку встановлення, оцінки фактичних обставин та можливих наслідків правопорушення.
У разі кваліфікації цих дій як дисциплінарного правопорушення: 1) на посадову особу митного органу поширюється дія Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України»від 06.09.2005, № 2805-ІУ (далі - ДСМС); 2) до неї можуть бути застосовані різні види дисциплінарних стягнень (від зауваження до звільнення з митного органу) (п. 23 ДСМС); 3) дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи (п. 27 ДСМС); 4) враховується характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередня поведінка посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах (п. 27 ДСМС); 5) застосовуються строки притягнення до дисциплінарної відповідальності (не пізніше одного місяця від дня виявлення і шести місяців від дня вчинення) (п. 37 ДСМС). Ці вимоги є юридичними гарантіями дотримання прав державного службовця під час застосування до нього заходів дисциплінарної відповідальності.
Натомість, у разі кваліфікації дій державного службовця як порушення Присяги, на ці правовідносини не поширюється дія ДСМС України, і як наслідок, не враховуються тяжкість та характер порушення, ступінь вини, особа службовця і не застосовуються строки.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про державну службу»№ 3723-ХІІ від 16.12.1993 року зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 3723) визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті. Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки»(ст. 17 Закону №3723).
Як зазначено в мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про Вищу раду юстиції»від 11.03.2011р. (реєстраційний №2-рп/2011), присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового, конституційного зобов'язання державного службовця. Вона є особистою обіцянкою про вірність служби народові України. У присязі знаходить вияв конституційне положення про те, що джерелом влади є народ України, і саме йому адресована присяга, яку складає державний службовець.
Присяга, як урочиста офіційна обіцянка додержувати певних зобов'язань, як клятва вірності обраній справі, має, насамперед, моральне, етичне значення, її окремі елементи є етичними правилами поведінки державного службовця (ст. 5 Закону). Отже, норми Закону України «Про державну службу»щодо Присяги не створюють безпосередньо права та обов'язки, а їх головне призначення у формуванні відповідних моральних засад діяльності державного службовця.
Основними обов'язками державних службовців, незалежно від посади, яку вони посідають, зокрема, є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі (ст. 10 Закону № 3723).
Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції (ст. 11 Закону № 3723).
Відповідно до ст. 2 Закону № 3723 посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Таким чином, конкретне коло службових повноважень (прав та обов'язків) визначається посадою державного службовця.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.30 № 3723, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.
Закон не містить чітких ознак діяння, яке слід кваліфікувати як порушення Присяги. Вищий адміністративний суд України неодноразово висловлював правову позицію, що суть порушення Присяги пов'язана з такими істотними проступками (вчинками) службовця, які повністю суперечать тому, що на нього покладено, підривають довіру до нього як носія влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій. Незначні факти порушення, які суттєво не впливають на роботу органу, не можуть бути підставою для припинення державної служби за порушення Присяги (Ухвала ВАС України від 18.01.2007 р., справа № К-29167/06).
З об'єктивної сторони порушення Присяги передбачає дію (дії) або бездіяльність державного службовця, які порушують одне або декілька зобов'язань, які складають зміст Присяги. З огляду на підстави, зазначені в оскаржуваному наказі, позивачеві ставиться у провину недотримання Конституції України та законів України, несумлінне виконання своїх обов'язків.
Суд відзначає, що як порушення Присяги може бути кваліфіковано лише недотримання Конституції України та законів України, а не будь-яких нормативно-правових актів взагалі. Тому недотримання, в тому числі невиконання, порушення підзаконних нормативних актів (указів Президента України, постанов Кабінету міністрів України, наказів та розпоряджень Державної митної служби України та її органів) не становить порушення Присяги.
У разі порушення підзаконних нормативних актів дії посадової особи митних органів можуть бути кваліфіковані як дисциплінарне правопорушення, оскільки відповідно до п. 22 ДСМС України до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать, зокрема:
1)порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників;
2)порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України.
Порушенням Присяги є порушення державним службовцем зобов'язання сумлінно виконувати свої обов'язки, тобто несумлінне їх виконання.
Водночас, порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України (п. 21 ДСМС України).
Таким чином, невиконання або неналежне виконання посадовою особою митного органу своїх службових обов'язків є дисциплінарним порушенням, а несумлінне виконання обов'язків - порушенням Присяги. Різниця між цими складами правопорушень полягає в колі обов'язків (основні чи службові) та ставленні до них правопорушника (сумлінному чи несумлінному).
Обов'язками, несумлінне виконання яких є порушенням Присяги, є обов'язки, які зазначені в Законі «Про державну службу», тобто основні (загальні) обов'язки державних службовців. Така правова позиція наведена Вищим адміністративним судом України у справі № К-27395/09, в якій Суд зазначив, що припинення державної служби з підстав порушення Присяги є заходом відповідальності за невиконання обов'язків державного службовця, визначених у ст. 17 Закону України «Про державну службу». Водночас, у разі невиконання службових (посадових) обов'язків, до особи може бути застосовано такий захід дисциплінарного стягнення як звільнення з митних органів (Ухвала ВАС України від 19.07.2011р.).
Відповідно до вимог п. 22 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Закон України «Про Дисциплінарний статут митної служби України», згідно його Преамбули, визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, у тому числі керівників митних органів щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.
Відповідно до норм Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України», службова дисципліна в митній службі України полягає в безумовному виконанні посадовими особами митної служби службових обов'язків, а також у реалізації прав та додержанні обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, і ґрунтується на особистій відповідальності за доручену справу та на засадах єдиноначальності і централізації управління (ст. 1 Закону № 2805).
Порушення службової дисципліни -це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України (ст. 21 Закону №2805).
Діяння, визначені цим Статутом як порушення службової дисципліни, є дисциплінарними правопорушеннями (ст. 22 Закону № 2805).
Статтями 22 та 28 Дисциплінарного статуту митної служби України передбачено перелік діянь, які є порушеннями службової дисципліни і встановлено вичерпний перелік випадків, в яких до посадової особи митної служби може застосовуватися дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.
Аналізуючи наведені вище норми Конституції України та Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України», суд дійшов висновку, що невиконання чи неналежне виконання посадовою особою митних органів службових обов'язків насамперед повинно кваліфікуватися як дисциплінарне правопорушення, а не як порушення Присяги державного службовця.
Водночас чіткого розмежування діянь державних службовців які є порушенням присяги та підставою для припинення державної служби, як і діянь які є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності (у тому числі і для звільнення), чинне законодавство не містить.
Згідно з ст. 14 Закону України «Про державну службу»дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
Конституційний Суд України у справі про відповідальність юридичних осіб (рішення від 30 травня 2001 року в справі № 1-22/2001), аналізуючи приписи пункту 22 статті 92 Конституції України, зазначив, що ця норма спрямована не на встановлення видів юридичної відповідальності. Цією нормою визначено, що винятково законами України мають врегульовуватися засади цивільно-правової відповідальності, підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності -діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. Загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну.
З огляду на викладене, звільнення з державної служби за порушення присяги є спеціально обумовленим видом відповідальності, на який не поширюються строки для застосування і зняття дисциплінарних стягнень.
З наведених вище положень чинного законодавства суд робить висновок, що за неналежне (несумлінне) виконання посадових обов'язків, позивача, як державного службовця, може бути притягнуто як до дисциплінарної відповідальності, так і звільнено за порушення ним присяги.
Проте, на переконання суду, щоб порушення могло бути кваліфіковане (визначене) як порушення присяги, воно повинно бути більш тяжким, більш суттєвим, ніж порушення щодо невиконання чи неналежного виконання службових обов'язків, яке є підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, зокрема і у вигляді звільнення. Аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом у постанові від 27.04.2011 року, винесеній за результатами розгляду справи К-19960/08 (номер в ЄДРСР -16783388).
Жодних обґрунтувань чому встановлені порушення не можуть бути визначені як дисциплінарний проступок, у чому полягає їх особлива тяжкість, а головне, доказів встановлення умисності допущених позивачем порушень та настання тяжких наслідків, які мали місце внаслідок допущеного порушення, у матеріалах справи немає.
Також з матеріалів справи не вбачається вчинення позивачем дій, що перешкоджали б нормальному функціонуванню державного органу. Порушень встановлених законом обмежень для державних службовців, пов'язаних з проходженням державної служби, позивач не допускав, а також не зафіксовано вчинків, які порочать його як державного службовця або дискредитують державний орган, в якому він працює.
В наказі № 1822-к від 29.08.2011р. не зазначено, які вчинки позивача є перешкодою для перебування його на службі в митних органах, відсутні посилання на конкретні порушення позивачем вимог Закону України «Про державну службу».
Звільняючи позивача з державної служби за порушення присяги, відповідач виходив з того, що позивач несумлінно виконував свої службові обов'язки визначені п.п. 2.1, 2.3, 2.24 посадової інструкції начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська»Львівської митниці, затвердженої 29.07.2011. Такі дії, на думку відповідача, свідчать про порушення Присяги державного службовця в частині суворого дотримання Конституції України та законів України, сприяння втіленню їх у життя та сумлінного виконання своїх обов'язків.
Припинення перебування особи на державній службі внаслідок порушення Присяги державного службовця є публічно-правовою санкцією, що має наслідком не лише звільнення особи з займаної посади, але й обмежує право особи на доступ до державної служби в майбутньому. Відтак, звільнення особи з цієї підстави є більш суворим покаранням, аніж звільнення з митного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення. З огляду на це, рівень юридичних гарантій прав особи під час застосування такої санкції як припинення державної служби за порушення Присяги, повинен бути якщо не вищим, то принаймні не нижчим, ніж під час звільнення з митного органу за скоєне дисциплінарне правопорушення.
Звільнення за порушення Присяги - це найсуворіший захід відповідальності державного службовця, що вчинив діяння, несумісне з продовженням державної служби на будь-якій посаді у будь-якому державному органі, яке є більш значущим та істотним, ніж дисциплінарне правопорушення. Він повинен застосовуватися у випадках, коли інші заходи відповідальності, зокрема дисциплінарної, є недостатніми.
З урахуванням принципу верховенства права, Суд вважає, що маючи можливість кваліфікувати дії посадової особи митного органу як дисциплінарне правопорушення, керівник митного органу не має права кваліфікувати їх як порушення Присяги, оскільки це призводить до істотного обмеження юридичних гарантій прав особи від незаконного звільнення.
З урахуванням принципу співмірності порушення і покарання, якщо діяння може бути кваліфіковане як дисциплінарне правопорушення, до порушника може застосовуватися лише один захід дисциплінарної відповідальності, що відповідає тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи. При цьому керівник митного органу не має права замість застосування дисциплінарного стягнення припиняти державну службу за Порушення присяги. Водночас, якщо дії порушника свідчать про порушення Присяги, керівник митного органу повинен приймати рішення про припинення служби за порушення Присяги, і не має права обмежуватися дисциплінарним стягненням. Звільнення з митного органу і припинення державної служби за порушення Присяги є санкціями різних видів відповідальності і не можуть застосовуватися як альтернативні.
Припиняючи державну службу за порушення Присяги державного службовця у тих випадках, коли до особи слід застосувати дисциплінарне стягнення, керівник митного органу фактично уникає обов'язку враховувати тяжкість вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступінь вини особи, характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередню поведінку посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах; строки притягнення до дисциплінарної відповідальності. Як наслідок не враховуються усі обставини, що мають значення для прийняття рішення, що свідчить про необґрунтованість таких дій. Такі дії викликають у позивача небезпідставні сумніви в неупередженості та добросовісності митного органу щодо нього, не відповідають конституційним принципам рівності та справедливості, з котрих випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, що не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз.2 пп.5.4 п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України в № 5-рп/2005 від 22.09.2005 у справі № 1-17/2005)
Юридична відповідальність особи, в тому числі і за порушення Присяги державного службовця, настає лише у випадку вчинення нею правопорушення. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. В контексті спірних правовідносин, це, зокрема, означає, що позивач повинен відповідати за порушення, які вчинені ним особисто.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте відповідачі не довели що порушення позивачем своїх посадових обов'язків визначених у посадовій інструкції є порушенням присяги Державного службовця, а не підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного та встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про прийняття наказу Державної митної служби України без дотримання вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби України № 1822-к від 29.08.2011 року «По особовому складу Львівської митниці»в частині припинення 29.08.2011 року перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1, в.о. начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська»Львівської митниці є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір. Отже, порушене відповідачем право позивача на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом його поновлення на попередній посаді.
Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Середньомісячна заробітна плата позивача згідно довідки Львівської митниці становила на день звільнення 5394,78 грн., середньоденна -263,16 грн.
З урахуванням положень п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02. 1995р. №100 (в редакції на час виникнення спірних відносин) за час вимушеного прогулу позивачу належить до виплати 27500,22 (дванадцять сім тисяч пятсот) гривень 22 копійки.
Згідно з ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до ст.94 КАС України, судові витрати зі сторін не стягуються.
Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України №1822-к від 29.08.2011 року в частині припинення перебування з 29.08.2011 року на державній службі в митних органах ОСОБА_1, в.о. нач. відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська»Львівської митниці.
3. Поновити ОСОБА_1 на посаді в.о. нач. відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська»Львівської митниці з 29.08.2011р.
4. Стягнути з Львівської митниці (м. Львів, вул. Костюшка 1, код ЄДРПОУ 35775617) в користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 27500,22 (дванадцять сім тисяч пятсот) гривень 22 копійки.
5. Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді в.о. нач. відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська»Львівської митниці та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць -5394,78 (п'ять тисяч триста дев'яносто чотири) гривні 78 коп. - виконується негайно.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий-суддя /підпис/ Костів М.В.
Суддя /підпис/ Дем'яновський Г.С.
Суддя /підпис/ Коморний О.І.
З оригіналом згідно
Постанова не набрала законної сили
Суддя Костів М.В.
Повний текст постанови виготовлено 06.02.2012 року.