28 вересня 2011 року 11:12 Справа № 2а-0870/5796/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Богомаз Г.А.,
позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2 від 02.03.2000;
та представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність №8683/10-014 від 18 листопада 2010 року;
третьої особи: не з'явились;
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя
третя особа Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області
про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманого надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 вересня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
21 липня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя (далі - ДПІ в Орджонікідзевському районі, відповідач), в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо розрахунку та повернення позивачу надмірно сплачених податків з доходів фізичних осіб згідно поданої декларації за 2010 рік та стягнути з відповідача на користь позивача суму недоотриманого надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 931,13грн.
Ухвалою суду від 25 липня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-0870/5796/11, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 10 серпня 2011 року.
Ухвалами суду від 10 серпня 2011 року та від 08 вересня 2011 року провадження у справі зупинялося за клопотаннями сторін для надання додаткових доказів.
Ухвалою суду від 08 вересня 2011 року до участі в адміністративній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Головне управління Державного казначейства України в Запорізькій області.
Позивач у судових засіданнях підтримав адміністративний позов у повному обсязі, просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо розрахунку та повернення позивачу надмірно сплачених податків з доходів фізичних осіб згідно поданої декларації за 2010 рік та стягнути з відповідача на користь позивача суму недоотриманого надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 931,13грн. Обґрунтовує свої вимоги тим, що позивачем у 2010 році на підставі Договору про навчання за заочною формою навчання було сплачено 10500грн., які були ним включені до суми податкового кредиту. У зв'язку з цим, враховуючи суму оподаткованого доходу (заробітної плати) позивача за цей період, з якого вирахувано суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за розрахунками позивача сума недоотриманого надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб складає 1509,83 грн. Оскільки відповідачем позивачу частково повернено суму у розмірі 578,70 грн., він просить стягнути з відповідача суму, що залишилася, тобто 931,13грн.
Представник відповідача у судових засіданнях проти доводів адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, а саме: вказує, що до розрахунку податкового кредит включається сума нарахованої протягом звітного податкового року заробітної плати та сума здійснених витрат, дозволених законодавством до включення до податкового кредиту. На цій підставі відповідач при здійсненні розрахунку податкового кредиту використовував суму отриманої у звітному періоді позивачем заробітної плати без вирахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Також відповідачем при здійсненні розрахунку недоотриманого надмірно сплаченого податку не було враховано суму 3500,00 грн., сплачені позивачем за навчання за 2 семестр 2010-2011 року, оскільки, як вважає відповідач, до податкового кредиту у звітному періоді можна включати лише суми, сплачені за час навчання протягом звітного періоду. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Третя особа у судові засідання свого представника не направила, надіслала до суду письмові пояснення, в яких зазначила про те, що підставою для повернення платнику надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб є тільки висновок органу державної податкової служби. Оскільки вказані документи до Головного управління Держказначейства не надходили, підстави для повернення коштів позивачу відсутні. Також просила розглянути справу без участі її представника.
Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
27 квітня 2011 року гр. ОСОБА_1 було подано до ДПІ в Орджонікідзевському районі Декларацію про доходи, одержані з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року.
Позивачем у даній декларації було зазначено суму недоотриманого надмірно сплаченого податку у розмірі 1509,13грн., оскільки у 2010 році ним було понесено витрати на оплату навчання у вищому навчальному закладі у розмірі 10500 грн., які були включені ним до податкового кредиту.
Матеріалами справи підтверджується, що 31 серпня 2009 року між позивачем та Запорізьким юридичним інститутом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ було укладено договір № 3з-11/09 про навчання позивача в інституті за заочною формою навчання фахівця-юриста освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст. Термін навчання з 01.09.2009р. по 30.06.2012р.
Відповідно до п. 3.1. вказаного Договору до обов'язків позивача віднесено своєчасне внесення плати за отриману освітню послугу в розмірах та у строки, що встановлені цим договором: оплата повинна бути перерахована за 10 днів до початку кожного наступного періоду оплати кожного семестру.
Позивач вносить плату безготівково кожного семестру у розмірі 3500, 00грн.
На виконання вказаного Договору позивачем було перераховано на рахунок інституту 10500,00 грн. згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру:
№ 187 від 19.01.2010р. оплата за 2 семестр 2009-2010н.р. у сумі 3500,00 грн.,
№ 1142 від 09.06.2010р. оплата за 1 семестр 2010-2011н.р. у сумі 3500,00 грн.,
та № 1442 від 10.12.2010р. оплата за 2 семестр 2010-2011н.р. у сумі 3500,00 грн.
Відповідно до довідки про нарахований дохід та утриманий податок за період з січня 2010 року по листопад 2010 року від 16.03.2011р., наданої ДПІ у Ленінському районі Запорізької області, позивачу нарахована заробітна плата у розмірі 42927, 00грн., вирахувано 2671,53 грн., оподаткований дохід становить 40255,47грн., утриманий податок - 6038,32 грн.
Згідно довідки про середню заробітну плату (дохід) від 04.03.2011р., наданої ТОВ «Юридична компанія «Місон», у грудні 2010 року позивачу нарахована заробітна плата у розмірі 1000,00грн., утримано податок з доходів фізичних осіб 79,43грн., страхові внески становлять 36,00грн.
Позивач при здійсненні розрахунку недоотриманого надмірно сплаченого податку виходив з наступного:
Сума нарахованого доходу за всіма місцями роботи у 2010 році складає 43927,00грн., сума утриманого податку - 6117,75 грн., сума внесків на державне соціальне страхування - 2707,53 грн., оплата за навчання становить 10500,00грн.
Дохід, який підлягає кінцевому оподаткуванню становить: 43927,00 - 2707,53 - 10500,00 = 30719,47грн.
На підставі цього сума надмірно сплаченого податку становить 6117,75 - (30719,47 х 15%) = 1509,83 грн.
Оскільки відповідачем повернуто позивачу кошти за надмірно сплачений податок з доходів фізичних осіб у розмірі 578,70грн., що підтверджується квитанцією № 24 від 29.06.2011р., позивач просить суд стягнути з відповідача суму недоотриманого надмірно сплаченого податку у розмірі 931,13 грн.
Суд погоджується з доводами позивача з огляду на наступне.
Порядок нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб встановлюється та регулюється Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» .
Так, відповідно до пп.5.1.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платник податку за наслідками звітного податкового року має право на податковий кредит.
Згідно з п. 1.16 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.
Пункт 1.6 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» надає визначення загального оподатковуваного доходу, який представляє собою будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід). Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.
Об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року (п. 3.1.2 ст. 3 Закону).
Відповідно до п. 3.5 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який відповідно до закону справляється за рахунок доходу найманої особи.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що до загального оподатковуваного доходу включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, отриманої платником податку за звітний період. Об'єктом оподаткування у даному випадку виступає заробітна плата, зменшена на суму внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Отже, об'єктом оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід.
Наведеними вище нормами повністю спростовуються доводи відповідача про те, що при розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб використовується сума заробітної плати без зменшення на суму внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем при здійсненні розрахунку річного оподатковуваного доходу у вигляді заробітної плати було здійснено вирахування від нарахованої заробітної плати сум внесків до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування у сумі 2707,53грн., оскільки це прямо передбачено законодавством.
Крім того, відповідачем до податкового кредиту за звітний період було включено лише 7000,00грн. При цьому сплачені позивачем грошові кошти за навчання у 2 семестрі 2010-2011 навчальних років у сумі 3500,00грн. ДПІ в Орджонікідзевському районі до податкового кредиту у 2010 році не зараховані.
Суд не погоджується і з цим твердженням відповідача на підставі зазначеного нижче.
Відповідно до підпункту 5.1.2 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації.
До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).
Пунктом 5.3 статті 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено перелік витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту. Так, відповідно до пп.5.3.3 цього Закону платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року у вигляді суми коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення, але не більше суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року.
Суд, вирішуючи питання правомірності внесення до звітного періоду (2010 рік) суми 10500,00грн., сплаченої позивачем за навчання, вважає дані витрати такими, що фактично понесені позивачем протягом цього звітного року, що підтверджується квитанціями № 187 від 19.01.2010р. у сумі 3500,00 грн., № 1142 від 09.06.2010р. на суму 3500,00 грн. та № 1442 від 10.12.2010р. на суму 3500,00 грн.
Оскільки зазначені витрати були фактично понесені позивачем у 2010 році у вигляді плати за навчання, сума у 10500,00 грн. повністю підлягає включенню до складу податкового кредиту.
Згідно з пп. 6.5.1 п. 6.5 ст.6 Закону податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.
Статтею 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» для працездатних осіб встановлений з 01 січня 2010 року прожитковий мінімум у розмірі 869грн.
Отже, враховуючи вимоги пп. 6.5.1 п. 6.5 ст.6 Закону, обмеження щодо суми коштів, сплачених платником податку, яка може бути включена до складу податкового кредиту складає 1220,00 грн. на місяць (869 х 1,4 = 1216,60, що при округленні дорівнює 1220,00грн.).
Позивачем включено до податкового кредиту суму 10500грн. за 2010 рік, отже, ним не перевищено суму, визначену пп. 6.5.1 п. 6.5 ст.6 Закону, оскільки у даному випадку позивачем включено до податкового кредиту за звітний період суму, що на місяць дорівнює 875,00грн. (10500,00/12 = 875,00).
Відповідачем згідно квитанції № 24 від 29.06.2011р. повернуто позивачу 578,70грн. як надмірно сплачений податок з доходів фізичних осіб за 2010 рік.
Таким чином, судом встановлено факт заниження з боку ДПІ в Орджонікідзевському районі суми податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає поверненню ОСОБА_1 внаслідок використання нею права на податковий кредит у 2010 році, на 931,13 грн., які підлягають сплаті позивачу як надмірно сплачений податок з доходів фізичних осіб.
Згідно з п.18.8 статті 18 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» сума коштів, яка підлягає поверненню платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, визначену у декларації, протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації.
Повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, та штрафів відповідно до підпункту 20.4.2 цього пункту здійснюється органом державного казначейства з рахунку, на який зараховується цей податок до його розподілу між рівнями відповідних місцевих бюджетів (пп. 20.4.3 п. 20.4 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в ході судового розгляду не спростовано вимоги позивача, не доведено правомірність здійсненого ним розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає поверненню позивачу внаслідок застосування права на податковий кредит у 2010 році та правомірність неповернення позивачу надміру сплаченого податку.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про неправомірне зменшення відповідачем суми надмірно сплаченого позивачем податку з доходів фізичних осіб за звітний рік, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати дії Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя щодо розрахунку та поверненню ОСОБА_1 надмірно сплачених податків з доходів фізичних осіб згідно поданої декларації за 2010 рік неправомірними.
3. Стягнути з рахунку місцевого бюджету, на який зараховується податок з доходів фізичних осіб, на користь ОСОБА_1 (69035, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) недоотриману суму надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 931,13 гривень (дев'ятсот тридцять одну гривню тринадцять копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) Ю.П. Бойченко