06 грудня 2011 року < Текст > Справа № 2а-0870/9217/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Калашник Ю.В.,
при секретарі судового засідання Корольові О.О.
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна компанія «Серіол-Плюс»
до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя
про скасування рішення
У жовтні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливна компанія «Серіол-Плюс» (далі - ТОВ «ПК «Серіол-Плюс», позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя (далі - ДПІ у Орджонікідзевському районі, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.10.2011 №002262305.
В обґрунтування позовних вимог у позові зазначає, у відповідності до змін, внесених до Податкового кодексу 07.07.2011, позивач не є податковим агентом, який повинен сплачувати екологічний податок, а тому оскаржуване рушення є протиправним та підлягає скасуванню.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте 15.07.2011 надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши подані документи судом установлені наступні обставини.
Посадовими особами ДПІ у Орджонікідзевському районі проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ПК «Серіол-Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011. За результатами проведеної перевірки складений акт від 23.09.2011 №324/3-508/30599933.
Проведеною перевіркою встановлені та у Акті зафіксоване порушення пп.241.2.1 п.241.2 ст.241, пп.242.1.4 п. 242.1 ст.242, п. 244.4 ст.244 та п.5 підрозділу 5 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України, а саме, занижено розмір екологічного податку за перевіряємий період на 228 692,00грн., у тому числі за І квартал 2011 року у сумі 97 095,00грн., за ІІ квартал 2011 року у сумі 131 597,00грн.
Посадові особи ТОВ «ПК «Серіол-Плюс» відмовились від отримання та підпису примірнику акта перевірки, про що відповідачем складені відповідні акти.
На підставі виявлених порушень відповідачем щодо позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.10.2011 №0002262305, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - надходження від реалізованого палива податковими агентами - у розмірі 228 692,00грн., та застосовані фінансові санкції у розмірі 2,00грн.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із приписами пп. 241.2.1 п.241.2 ст.241 ПК України (у редакції, чинній у перевіряємий період) до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які здійснюють торгівлю на митній території України паливом власного виробництва та/або передають замовнику або за його дорученням іншій особі паливо, вироблене з давальницької сировини такого замовника;
Статтею 242 ПК України визначений об'єкт та база оподаткування, а саме:
обсяги та види палива, у тому числі виробленого з давальницької сировини, реалізованого або ввезеного на митну територію України податковими агентами, крім:
обсягів палива вивезених з митної території України в митних режимах експорту або реекспорту та/або переробки на митній території України засвідчених належно оформленою митною декларацією;
мазуту та пічного палива, що використовуються в процесі виробництва тепло- та електроенергії.
Зі змісту акти перевірки вбачається, що у період з 01.01.2011 по 30.06.2011 позивач здійснював оптову реалізацію палива, а саме, бензину сумішевого та дизельного палива із вмістом сірки не більш як 0,005мас.%.
Ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі здійснення торгівлі на митній території України паливом власного виробництва встановлені ст.244 ПК України, а саме, бензину сумішевого - 56 грн.за тонну, дизельного палива із вмістом сірки не більш як 0,005мас.% - 30 грн.за тонну.
У акті вказано, що за І квартал 2011 року позивачем реалізовано 990 т.бензину та 4625т. дизельного палива, а у ІІ кварталі 2011 року - 1904 т. бензину та 5219т. дизельного палива.
Крім того, у акті перевірки зазначено, що під час проведення перевірки позивач з даного питання надав всі необхідні з цього приводу документи.
Пунктом 2 підрозділу 5 розділу ХХ ПК України встановлено, що за податковими зобов'язаннями з екологічного податку, що виникли з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2012 року включно ставки податку становлять 50 відсотків від ставок, передбачених статтями 243, 244, 245 і 246 цього Кодексу.
На підставі викладених вище фактів та приписів ПК України, відповідач здійснив розрахунок податкового зобов'язання та донарахував позивачу екологічний податок у розмірі 228 692,010грн., а саме:
за І квартал: 27 720,00грн. з реалізації бензину та 69 375,00грн. з реалізації дизельного палива;
за ІІ квартал: 53 312,00грн. з реалізації бензину та 72 285,00грн. з реалізації дизельного палива.
Згідно із п. 249.3 ст.249 ПК України, суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, обчислюються платниками податку самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок податку за формулою, яка наведена у цій статті.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем не дотриманні вищевказані норми ПК України, а тому донарахування податковим органом суми екологічного податку суд вважає обґрунтованим та таким, що відповідає приписам чинного законодавства.
Крім того, суд не погоджується із твердженням представника позивача, викладеним у позові щодо відсутності зобов'язання сплати екологічного податку з огляду на зміни податкового законодавства.
Пунктами 101-105 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 №3609 внесено зміни до ПК України, зокрема, до ст. 241, яка викладена у такій редакції:
241.1. Податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами.
241.2. До податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які:
241.2.1. здійснюють торгівлю на митній території України паливом власного виробництва та/або передають замовнику або за його дорученням іншій особі паливо, вироблене з давальницької сировини такого замовника;
241.2.2. здійснюють ввезення палива на митну територію України.
У відповідності до розділу ІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім окремих змін, внесених до Податкового кодексу України пунктом 1 розділу I цього Закону, а саме, підпунктів 101 - 105, які набирають чинності з 1 жовтня 2011 року.
Тобто, виходячи із аналізу зазначених норм законодавства, позивач не є податковим агентом, який повинен сплачувати екологічний податок лише з 01.10.2011, а у період з 01.01.2011 по 30.06.2011 позивач був зобов'язаний слачувати екологічний податок.
Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів та не підтвердив належними доказами відсутність у нього обов'язку сплачувати екологічний податок за період з 01.01.2011 по 30.06.2011, а тому позов є недоведеним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).
Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова в повному обсязі оформлена і підписана 12.12.2011.
Суддя Ю.В.Калашник