07 грудня 2011 року 14:49 Справа № 2а-0870/10850/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Ісаєвій Н.С., за участю представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 01 листопада 2011 року), представника відповідача - не прибув, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові мінерали» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
22 листопада 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові мінерали» (далі іменується - позивач) до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.11.2011 №0002621502.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що винесене Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Запоріжжя податкове повідомлення-рішення від 01.11.2011 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню на підставі того, що камеральну перевірку даних, заявлених у податкові звітності з податку на додану вартість, податкових орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації. Оскільки, камеральній перевірці підлягала декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року, яка отримана податковим органом 19.08.2010, тому перевірка даної декларації повинна була бути здійснена не пізніше 18.09.2010.
Також, позивач зазначає, що він виправляв допущені помилки в декларації за липень 2007 року шляхом відображення виправлених показників у поточній декларації (декларації за липень 2010 року) в графі 16 «Коригування податкового кредиту», а не шляхом подання уточнюючого розрахунку. Відтак, позивач вважає висновки перевіряючих, що викладені в акті перевірки від 11.10.2011, про порушення платником податків граничних термінів включення сум до складу податкового кредиту, необґрунтованими та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.11.2011.
Ухвалою суду від 23.11.2011 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 07.12.2011.
07.12.2011 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, не повідомив суд про причини неприбуття, не надав документи на виконання вимог ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 23.11.2011, не надав письмових заперечень на адміністративний позов та не подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
На підставі ч. 4 ст. 128 КАС України суд ухвалив рішення про продовження розгляду справи за відсутності представника позивача.
Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 07.12.2011.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові мінерали», пройшов процедуру державної реєстрації, отримав, видане Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 10.04.2003, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №022104, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні припису ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV, згідно з яким державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові мінерали» взято на облік в Державній податковій інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя 14.04.2003 та включено в реєстр платників податку на додану вартість 23.06.2005 (свідоцтво платника ПДВ №11500923; індивідуальний податковий номер 324201208253).
Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Запоріжжя 11.10.2011 проведено камеральну перевірку з питань достовірності та повноти декларування податкових зобов'язань з ПДВ Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислові мінерали».
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт про результати камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість від 11.10.2011 №1794/16-120/32420125 (далі іменується - Акт перевірки).
Актом перевірки встановлено заниження платником податків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягала сплаті до бюджету, та на підставі п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України зменшується залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 10946 грн. 00 коп.
На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 01.11.2011 №0002621502, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 10946 грн. 00 коп.
Позивач вважає прийняте Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Запоріжжя податкове повідомлення-рішення від 01.11.2011 №0002621502 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом була проведена камеральна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який до введення в дію Податкового кодексу України установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-III (далі іменується - Закон України №2181-III).
Подання податкової декларації з податку на додану вартість передбачено пунктом 4.1 статті 4 Закону України № 2181-III, яким встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Відповідно до пп. 2.2.1. п. 2.2 Закону України №2181-III контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом.
За приписами пп. 4.2.2 п. 4.2 Закону України №2181-III камеральною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
Контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Згідно п. 7 Наказу Державної податкової адміністрації «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» від 30.05.1997 №166 (далі іменується - Порядок №166) податкові декларації приймаються без попередньої перевірки зазначених у них показників. Зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці.
За результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі IV податкової декларації та складається Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, визначеною в додатку 2 до цього Порядку.
Документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.
За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого самого строку провести позапланову виїзну (документальну) перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Пунктом 7.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі іменується - Закон України №168/97-ВР) передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року - 19.08.2010, що підтверджується повідомленням про отримання звітності в електронному вигляді. Факт отримання податковим органом декларації останнім не оспорюється та встановлений Актом перевірки.
Зі змісту вказаних вище норм права вбачається, що право на проведення камеральної перевірки органами державної податкової служби підлягали законодавчому обмеженню в межах 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.
Аналогічні приписи містяться і в ст. 75 Податкового кодексу України, згідно якої органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Пунктом 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Проте, в порушення вказаних вище норм права, відповідач провів камеральну перевірку податкової декларації за липень 2010 року лише 11 жовтня 2011 року, порушивши встановленні законодавством терміни проведення такої перевірки.
В Акті перевірки відповідачем зазначено, що 19.08.2010 позивачем подано Розрахунок коригування сум ПДВ до декларації з ПДВ за липень 2007 року, згідно якого до складу податкового кредиту включаються податкові накладні, виписані в липні 2007 року, на загальну суму поставки в розмірі 54730 грн. 00 коп. на суму ПДВ в розмірі 10946 грн. 00 коп. Відповідач зазначає, що відповідно до пп. 15.1.1 Закону України №2181-III податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених Законом, але не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була подана пізніше - за днем її фактичного подання.
Суд, дослідивши матеріали адміністративного позову та здійснивши системний аналіз норм законодавства, не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 15.1.1 Закону України №2181-III за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Зі змісту даної норми вбачається, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків лише у випадках, визначених цим Законом. Перелік таких випадків встановлено п. 4.2 Закону України №2181-III.
За приписами п. 4.2 Закону України №2181-III якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.
Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:
платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію, - як встановлено судом та матеріалами камеральної перевірки позивач подавав податкові декларації з ПДВ у встановлені законодавством строки;
дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, - відповідачем не надано суду жодних доказів проведення документальних перевірок платника податків, дані яких свідчили б про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків, - відповідач не проводив камеральної перевірки податкової декларації за липень 2010 року з встановлені терміни - в 30-денний строк;
згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган - в даному випадку відповідальною особою за нарахування податку з ПДВ являється позивач по справі, а не податковий орган.
Відтак, посилання відповідача в Акті перевірки на пп. 15.1.1 Закону України №2181-III є недоречним та таким, що не може братися до уваги судом.
Також відповідач в Акті перевірки зазначає, що п. 4.4 Порядку №166 визначено, що платник податку зобов'язаний надати уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданій декларації, в порядку, установленому для подання декларацій з ПДВ, без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених ст. 15 Закону України №2181-III.
Таким чином, як вказує відповідач в Акті перевірки, граничний термін, коли податкову накладну, виписану у липні 2007 року можна включити до складу податкового кредиту, закінчився у липні 2010 року, та припадає на період подання декларації по ПДВ за червень 2010 року.
Суд не погоджується з такими доводами податкового органу з огляду на наступне.
Податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року подана позивачем 19.08.2010.
Згідно п. 4.1.4 Закону України №2181-III податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Таким чином, податкова декларація за період місяця липня 2010 року, яка складена на підставі податкових накладних, що видані платнику податків в липні, подається до контролюючого органу до 20 серпня 2010 року.
Згідно п. 7.5 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
За приписами п. 1.5 Закону України №168/97-ВР звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.
Відповідно до п. 7.2.3 Закону України №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
При врахуванні строку позовної давності 1095 днів, податкова накладна, отримана позивачем в липні 2007 року, може бути включена до звітного періоду липня 2010 року. Відтак, податкова звідність за звітний період липня місяця повинна бути подана до 20 серпня 2010 року.
Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 7-12, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові мінерали» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя від 01 листопада 2011 року №0002621502.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові мінерали» суму сплаченого судового збору в розмірі 30 (тридцять) грн. 00 (нуль) коп., шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.М.Недашківська
12.12.2011 постанова виготовлена в повному обсязі та підписана.