08 листопада 2011 року 11:04 Справа № 2а-0870/7067/11
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Татаринова Д.В.
при секретарі Урсуленко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод»
до: Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі
про: скасування податкового повідомлення-рішення,-
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1 (дов. №52 від 12.04.2011 року),
від відповідача: ОСОБА_2 (дов. б/н від 10.01.2011 року),
ОСОБА_3 (дов. б/н від 26.09.2011 року),
25 серпня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» (далі - позивач, ПАТ «ЗАЗ») до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя), в якому позивач просить суд:
- скасувати податкове повідомлення-рішення №0001760802 від 12 серпня 2011 р.;
- зобов'язати відповідача вчинити дії по відновленню бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 662 145.00 грн.
26 вересня 2011 року позивач зменшив позовні вимоги, керуючись ст. 137 КАС України, шляхом відмови від другої позовної вимоги.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та надав пояснення в їх обґрунтування аналогічні викладеним у позовній заяві. Також зазначив, що вважає акт перевірки на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2011 року №0001760802, встановлює обставини, які не підтверджені доказами та спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим і підлягає скасуванню.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, надав письмові заперечення, відповідно до яких відповідач вважає, що ПАТ «ЗАЗ» не мало права на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним , отриманим від ТОВ «Будтехсервіс». Вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити, зазначаючи що висновки, викладені в акті перевірки є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним.
Вислухавши пояснення сторін, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в період з 18 липня 2011 року по 29 липня 2011 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ «ЗАЗ» з питання дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з ТОВ «Будтехсервіс» за період 01 квітня 2008 року по 31 березня 2010 року. За результатами даної перевірки складено Акт №125/08-02/25480917 від 29 липня 2011 року. Даний акт підписаний позивачем із запереченнями від 03 серпня 2011 року №698.
Перевіркою встановлені порушення, зокрема пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4; пп. 7.7.1, абз. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся всього у сумі 662 145,00 грн.
На підставі складеного акту СДПІ по роботі з ВПП було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2011 року №0001760802.
Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду щодо його скасування.
Як вбачається з акту перевірки №125/08-02/25480917 від 29 липня 2011 року за період з 01 квітня 2008 року по 31 січня 2009 року ПАТ «ЗАЗ» задекларовано (з урахуванням уточнюючих розрахунків та попередніх перевірок) податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 1 702 943 972,00 грн.
Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01 квітня 2008 року по 31 січня 2009 року встановлено його завищення всього у сумі 773 179,00 грн., у тому числі по періодах: квітень 2008 року на суму 111 034,00 грн., червень 2008 року на суму 191 171,00 грн., липень 2008 року на суму 271 192,00 грн., серпень 2008 року на суму 119 884,00 грн., жовтень 2008 року на суму 53 851,00 грн., листопад 2008 року на суму 11 982,00 грн., грудень 2008 року на суму 14 065,00 грн.
В результаті допущених порушень податкового законодавства підприємством занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту на загальну суму 119 884,00 грн., в тому числі за серпень 2008 року на суму 119 884,00 грн.
В результаті допущених порушень податкового законодавства підприємством завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту на загальну суму 653 295,00 грн., в тому числі за: квітень 2008 року на суму 111 034,00 грн., червень 2008 року на суму 191 171,00 грн., липень 2008р. на суму 271 192,00 грн., жовтень 2008 року на суму 53 851,00 грн., листопад 2008 року на суму 11 982,00 грн., грудень 2008 року на суму 14 065,00 грн.
Згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» встановлено, що ТОВ «Будтехсервіс» виступає транзитером із залученням вигодоформуючих підприємств.
По ланцюгу постачання ТОВ «Будтехсервіс» встановлено наступних постачальників: ТОВ «Буделектроіндустрія» (обліковий стан 0 платник податків за основним місцем обліку), ТОВ «Компанія»Вітал» (обліковий стан 21 ліквідаційна процедура за рішенням (постановою) суду), та ТОВ «Снерг - 15» (обліковий стан 7 до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей).
Від Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя на адресу СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі надійшов акт № 305/23-08/32474856 від 14 лютого 2011 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Будтехсервіс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Буделектроіндустрія», ТОВ «Снег-15» та ТОВ «Компанія»Вітал» за період з 01 березня 2008 року по 31 березня 2010 року.
Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ч. 1 ст. 203, 207, 215 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах здійснених ТОВ «Будтехсервіс» (код ЄДРПОУ 32474856) з постачальниками: ТОВ «Буделектроіндустрія» ТОВ «Снерг - 15» ТОВ «Компанія»Вітал» та покупцем в межах податкового кредиту: ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод».
Відповідно до висновку акту перевірки усі операції купівлі-продажу за участю ТОВ «Будтехсервіс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».
Такий висновок зроблено у зв'язку з наступним.
Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя отримано лист №1070/26-018 від 16 липня 2010 року управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у Запорізькій області, яким надано вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2010 року за кримінальною справою №1-287/2010 яким засуджено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 209 КК України щодо здійснення злочинної діяльності з використанням підприємств ТОВ «Снерг - 15», ТОВ «Буделектроіндустрія»,ТОВ «Компанія»Вітал», ТОВ «Компанія»Інвент».
Вирок суду вступив в законну силу 28 травня 2010 року.
ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя в ході документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Будтехсервіс» (код за ЄДРПОУ 32474856) встановлено, що ТОВ «Будтехсервіс» у періоді з 01 березні 2008 року по 31 березня 2010 року мало господарські відносини з постачальниками: ТОВ «Буделектроіндустрія» (код ЄДРПОУ 33837037), ТОВ «Снег-15» (код за ЄДРПОУ 35345978) та ТОВ «Компанія»Вітал» (код ЄДРПОУ 35064555) та покупцем ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод».
В ході проведення перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя встановлено, зокрема:
- порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Будтехсервіс» з постачальниками та покупцями;
- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями.
Враховуючи вищенаведене ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя зроблені висновки, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «Будтехсервіс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».
Отже, якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування валових витрат і податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єктів оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
На підставі того, що матеріали перевірки Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя свідчать про неможливість здійснення ТОВ «Буделектроіндустрія», ТОВ «Снерг - 15», ТОВ «Компанія»Вітал» операцій з продажу робіт, послуг в адресу ТОВ «Будтехсервіс», та, відповідно, про неможливість здійснення ТОВ «Будтехсервіс» операцій поставки будівельних робіт, послуг, отриманних від ТОВ «Буделектроіндустрія», ТОВ «Компанія»Вітал» та ТОВ «Снерг - 15» в адресу ПАТ «ЗАЗ», СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя зроблені висновки, що договори поставки робіт, послуг від ТОВ «Будтехсервіс» в адресу ПАТ «ЗАЗ» є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, тому складання первинних документів по операціям з поставки робіт, послуг згідно цих договорів є нікчемними правочинами та недійсними в силу закону.
Суд вважає висновки відповідача щодо нікчемності правочинів між ТОВ «Будтехсервіс» та ПАТ «ЗАЗ» такими, що не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на чинному законодавстві.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі вищезазначеного СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя вважає, що позивачем порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.
Суд не може погодитись з правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначених угод, вважає її хибною з огляду на наступне.
Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.
Також контролюючим органом не враховано характерні ознаки для таких (нікчемних) господарських зобов'язань (ст.ст. 207, 208 ГК України):
вчинення їх об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, наявним повинно бути недотримання саме нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;
та такі господарські зобов'язання характеризуються суб'єктивним наміром сторін (сторони) порушити вимоги закону, оскільки вони укладаються з метою, яка заздалегідь суперечить інтересам держави і суспільства.
Якщо контрагент за договором не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, і не є підставою для висновку про нікчемність укладених угод.
Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.
Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.
При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.
Суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні у судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
При цьому, слід зазначити, щодо висновку про порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за свої дії.
Крім того, позивачем 26 вересня 2011 року надані копії правовстановлюючих документів ТОВ «Будтехсервіс»: Свідоцтво А00№201127 від 10 квітня 2003 року про державну реєстрацію юридичної особи, Ліцензію АВ№185983 від 19 січня 2007 року на здійснення будівельної діяльності разом із переліком видів робіт провадження будівельної діяльності, довідку з ЄДРПОУ №4569. Свідоцтво №11713174 від 22 квітня 2003 року про реєстрацію платника податку на додану вартість. З даного приводу суд приходить до висновку, що ПАТ «ЗАЗ» були виконані всі можливі заходи застережливості.
Під час розгляду справи судом також встановлено, що укладені між позивачем та ТОВ «Будтехсервіс» угоди не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.
З наданих до суду документів встановлено, що позивач в подальшому використав у своїй господарській діяльності придбані у контрагента товари та послуги.
У матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.
В матеріалах справи міститься договори підряду, укладені між ПАТ «ЗАЗ» (Замовник) та ТОВ «Будтехсервіс» (Підрядник) про те, що замовник доручає, а підрядчик переймає на себе виконання робіт на підставі наданої Замовником проектно-кошторисної документації. В матеріалах справи містяться такі договори підряду: №08-6 від 01.02.2008 року, №08-10 від 01.02.2008 року, №08-19 від 28.02.2008 року (разом із додатковими угодами №1 від 24.03.2008 року, №2 від 14.04.2008 року), №08-53 від 29.04.2008 року, №08-73 від 22.05.2008 року (разом із додатковими угодами №1 від 07.08.2008 року, №2 від 18.09.2008 року), №08-75 від 27.05.2008 року, №08-76 від 27.05.2008 року, №08-84 від 30.05.2008 року, №08-87 від 19.06.2008 року, №08-112 від 04.07.2008 року,№08-114 від 04.07.2008 року, №08-117 від 04.07.2008 року, №08-125 від 21.07.2008 року, №08-132 від 31.07.2008 року, №08-129 від 18.09.2008 року, №08-152 від 31.09.2008 року, №08-151 від 20.09.2008 року.
За умовами договорів «Підрядник» виконував роботи зі своїх матеріалів, прийомка робіт здійснювалась за двосторонньо підписаними актами відповідної форми, оплата робіт здійснювалася в межах узгодженої договірної ціни в більшості випадків по факту виконаних робіт.
Згідно перелічених вище договорів «Підрядником» були виконані роботи в обсягах, що зазначені в актах виконаних робіт прийнятих замовником (за березень 2008 року - 9 шт., за квітень 2008 року - 5 шт., за травень 2008 року - 7 шт., за червень 2008 року - 1 шт., за липень 2008 року - 15 шт., за серпень 2008 року - 7 шт., за вересень 2008 року - 4 шт., за жовтень 2008 року - 8 шт., за листопад 2008 року - 3 шт.), а «Замовником» здійснено оплати виконаних робіт згідно платіжних доручень (№5414 від 12.03.2008 року, №7493 від 24.03.2008 року, №7959 від 24.03.2008 року, №8017 від 24.03.2008 року, №8305 від 04.04.2008 року, №9140 від 16.04.2008 року, №10490 від 22.04.2008 року, №11498 від 25.04.2008 року, №11499 від 25.04.2008 року, №11500 від 25.04.2008 року, №11495 від 07.05.2008 року, №11497 від 08.05.2008 року, №11931 від 08.05.2008 року, №13535 від 23.05.2008 року, №11496 від 28.05.2008 року, №14309 від 04.06.2008 року, №14293 від 04.06.2008 року, №14294 від 06.06.2008 року, №14732 від 06.06.2008 року, №14069 від 13.06.2008 року, №15398 від 19.06.2008 року, №15885 від 26.06.2008 року, №16898 від 07.07.2008 року, №18100 від 23.07.2008 року, №18614 від 29.07.2008 року, №18613 від 31.07.2008 року, №18852 від 31.07.2008 року, №19633 від 06.08.2008 року, №20484 від 20.08.2008 року, №20733 від 27.08.2008 року, №21267 від 27.08.2008 року, №20734 від 28.08.2008 року, №21239 від 28.08.2008 року, №21560 від 02.09.2008 року, №21904 від 08.09.2008 року, №22164 від 10.09.2008 року, №23216 від 22.09.2008 року, №23217 від 22.09.2008 року, №23409 від 24.09.2008 року, №23468 від 24.09.2008 року, №23837 від 30.09.2008 року, №23838 від 30.09.2008 року, №24872 від 09.10.2008 року, №25401 від 20.10.2008 року, №26559 від 03.11.2008 року, №26560 від 03.11.2008 року, №26995 від 11.11.2008 року, №27222 від 13.11.2008 року, №26996 від 11.11.2008 року, №27223 від 13.11.2008 року, №27224 від 13.11.2008 року, №27705 від 21.11.2008 року). В усіх рахунках та сумах оплат міститься сума ПДВ, яка перераховувалась ПАТ «ЗАЗ» на адресу ТОВ «Будтехсервіс».
Висновок податкового органу про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтуються на обставинах, які не мають правового значення для справи.
Підставами для невірних висновків СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі стали висновки акту перевірки ТОВ «Будтехсервіс».
Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.
Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених договорів, його позиція про те, що цей договір ймовірно суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання його таким.
Необхідно відмітити, що пп. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон України «Про ПДВ») право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами (чи контрагентами постачальника) податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач дійсно отримував від ТОВ «Будтехсервіс» певні послуги, сплатило вартість з урахуванням податку на додану вартість. Цей факт також підтверджується довідками про вартість виконаних робіт та актами прийому виконаних підрядних робіт, які містяться в матеріалах справи.
Крім цього, сама по собі несплата податку постачальниками ТОВ «Будтехсервіс» (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції, не пливає на формування податкового кредиту ПАТ «ЗАЗ» та суму бюджетного відшкодування.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).
Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які допускали контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди.
Оцінивши наявні в матеріалах справи первинні документи складені на виконання правочинів, суд зазначає, що за формою та змістом вони відповідають вимогам, які чинним законодавством висуваються до первинних документів та не визнані вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя підробленими.
З підписанням актів та проведенням оплат ТОВ «Будтехсервіс» надавав ПАТ «ЗАЗ» податкові накладні, які містяться в матеріалах справи (від 30.11.2007 року - №1801; від 24.04.2008 року - №2404/1; від 25.04.2008 року - №2504/5, №2504/6; від 30.04.2008 року - №3004/4, №3004/3; від 30.05.2008 року - №3005/1; від 04.06.2008 року - №0406/1; від 13.06.2008 року - №1306/1; від 28.07.2008 року - №2807/3, №2807/2, №2807/1; від 31.07.2008 року - №3107/9, №3107/6, №3107/5, №3107/8, №3107/7, №3107/4, №3107/3, №3107/2; від 31.10.2008 року - №3110/9, №3110/8, №3110/7, №3110/6, №3110/5, №3110/3, №3110/2, №3110/1; від 24.11.2008 року - №2411/1; від 30.11.2008 року - №3011/4, №3011/1), на суми перерахованого податку. На виконання свого обов'язку ПАТ «ЗАЗ» включав суми сплаченого податку на додану вартість, що підтверджені податковими накладними до складу податкового кредиту певного звітного періоду.
Необхідно зазначити, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг), (підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Згідно підпункту 7.2.6. п. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Таким чином, ПАТ «ЗАЗ» отримано від ТОВ «Будтехсервіс» послуги та належним чином оформлені податкові накладні, що є первинними бухгалтерськими документами та підставою для нарахування податкового кредиту.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.
Таким чином, оскільки позивачем у підтвердження вартості спірної господарської операцій з ТОВ «Будтехсервісь» суду надано необхідні первинні документи, то суд вважає, що висновки відповідача є такими, що не підтверджуються наявними доказами, відтак податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2011 року №0001760802 є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 -12, 14, 86, 158 -163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення - рішення №0001760802 від 12 серпня 2011 року Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 02 грудня 2011 року.
Суддя Д.В. Татаринов