22 листопада 2011 року Справа № 2а-0870/7658/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді О.В. Конишевої,
при секретарі судового засідання А.С. Нецик
за участю представників сторін :
від позивача - Івлєва О.Ф.
від відповідача - Сахно Н.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський завод «Автокольорлит» (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополь Запорізької області (далі - відповідач) про скасування рішення № 03/Ю-155 від 06.06.2011.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просить позов задовольнити у повному обсязі скасувати рішення № 03/Ю-155 від 06.06.2011.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у наданих запереченнях. Просить в задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 06.06.2011 відповідачем винесено рішення №03/Ю-155 про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків відповідно до п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на загальну суму 729,52 грн.
Не погодившись із зазначеним рішення позивач звернувся до суду.
З матеріалів справи судом встановлено, що 11.01.2007 у відношенні позивача господарським судом Запорізької області було порушено справу про банкрутство №25/21/07, та як пояснив представник позивача провадження у даній справі триває до сьогоднішнього дня.
Таким чином, відповідно до ч.4 і ч.7 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі за текстом - «Закон про банкрутство») в період з 11.01.2007 по 24.05. 2011 стосовно позивача триває мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Згідно з ч.4 ст.12 Закону про банкрутство протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Як вбачається з наведеного вище, штрафні санкції до позивача за неналежне виконання зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування було застосовано відповідачем саме в період дії мораторію (причому на період мораторію припадає як самий факт прийняття оскаржуваного рішення, так і період, в якому відбулося правопорушення).
Системний аналіз норм Закону про банкрутство дозволяє зробити висновок, що зміст мораторію на задоволення вимог кредиторів розкрито в двох статтях цього Закону, а саме, в абз.24 ст.1, який містить суто визначення поняття «мораторій на задоволення вимог кредиторів», та частинах 4-7 ст.12, які детально розкривають зміст мораторію, визначають порядок його введення та припинення, наслідки застосування до боржника цього обмеження тощо.
Так, в абз.24 ст. 1 Закону про банкрутство зазначається лише, що мораторій зупиняє виконання конкурсних зобов'язань боржника та припиняє заходи, спрямовані на їх забезпечення (зауважимо, що штрафи та пені за своєю правовою природою не є способом забезпечення зобов'язання, а є видом відповідальності за його невиконання або неналежне виконання).
Що стосується ст.12 Закону про банкрутство, то в ній стосовно мораторію на задоволення вимог кредиторів зазначено виключно таке:
- мораторій вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство (ч.4 ст.12 Закону);
- протягом дії мораторію:
а) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;
б) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів, обов'язкових платежів (ч.4 ст.12 Закону);
- мораторій застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною десятою статті 17 цього Закону (ч.5 ст.12 Закону);
- дія мораторію не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди (абз.1 ч.б ст.12 Закону)
- дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону (абз.2 ч.б ст.12 Закону);
- дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство (ч.7 ст.12 Закону).
Таким чином, позиція Відповідача щодо розповсюдження заборони на нарахування штрафних санкцій протягом дії мораторію виключно на конкурсні зобов'язання боржника суперечить дійсному змісту ч.4 ст.12 Закону про банкрутство, яка не містить відповідного обмеження, а також абз.24 ст.1 Закону про банкрутство, яка розповсюджує на конкурсні зобов'язання боржника виключно правило щодо їх виконання та забезпечення.
В дійсності, Позивач вважає, що загальний зміст Закону про банкрутство, норми якого спрямовані насамперед на відновлення платоспроможності боржника, а не на його банкрутство і ліквідацію, так само як і наведений вище дослівний зміст поняття мораторію на задоволення вимог кредиторів, дозволяють говорити про те, що після порушення провадження у справі про банкрутство боржника всі зусилля останнього мають бути сконцентровані на відновленні власної платоспроможності шляхом повного або часткового задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Саме з цією метою до боржника протягом всього провадження у справі про банкрутство застосовується пільга щодо зупинення нарахування будь-яких штрафних санкцій за невиконання боржником грошових зобов'язань - як тих, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, так і тих, що виникають в поточному порядку. Цей захід спрямований як на захист інтересів боржника, адже дозволяє останньому сконцентрувати зусилля на погашенні тих боргів, які спричинили порушення провадження у справі про банкрутство, так і на захист інтересів кредиторів, адже, розраховуючись без будь-яких обмежень за поточними зобов'язаннями та, до того ж, сплачуючи за ними різноманітні фінансові санкції, боржник тим самим відволікає кошти від розрахунків з тими кредиторами, чиї вимоги виникли до моменту порушення справи про банкрутство і виконання яких, таким чином, обмежено дією мораторію.
Застосування до юридичної особи, що знаходиться в процесі відновлення власної платоспроможності, штрафних санкцій в розмірі 729,52 гри. за прострочення протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів сплати страхових внесків не лише прямо суперечить приписам ч.4 ст.12 Закону про банкрутство, але і не відповідає його загальному змісту щодо пріоритету відновлення платоспроможності боржника над його ліквідацією.
Крім того, нарахування пені за оскаржуваним Рішенням здійснено відповідачем з порушенням норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як чітко вбачається із доданого до оскаржуваного Рішення Розрахунку фінансової санкції та пені, кількість днів прострочення сплати Позивачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування розраховується Відповідачем, починаючи з 20 числа місяця, у якому має бути здійснено оплату таких внесків, по день фактичної оплати включно .
Натомість, відповідно до приписів ч.12 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нарахування пені Відповідачем мало починатися з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником.
Відповідно до ч.б ст.20 зазначеного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Таким чином, нарахування пені мало здійснюватися не з 20-го числі відповідного місяця, а лише з 21-го.
Отже, суд погоджується з позицією позивача, про те, що відповідач неправомірно застосував штрафну санкцію до позивача за порушення строків подання звітності про суми нарахованих страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вже після скасування ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо винесення рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам пенсійного законодавства, таким чином позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський завод «Автокольорлит» підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 158, 160- 164 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного фонду України в м. Мелітополь Запорізької області № 03/Ю-55 від 06.06.2011 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків до Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський завод «Автокольорлит».
Стягнути з Державного бюджету на користь Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський завод «Автокольорлит» судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова складена в повному обсязі 07.12.2011.
Суддя /підпис/ О.В. Конишева