14 листопада 2011 року 11:45 Справа № 2а-0870/8426/11
Запорізький окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Чернової Ж.М.
при секретарі судового засідання Батигіні О.В.
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 довіреність №366 від 31.08.2010
від відповідача: ОСОБА_2 довіреність №179/10-014 від 10.01.2011
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Квас Бевериджиз»
до: Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Квас Бевериджиз» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя №0000382302/12078 від 19.08.2011.
Представник позивача підтримав позовні вимоги і просив задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений нормами Податкового Кодексу України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні», висновки, викладені в акті перевірки є необґрунтованими.
Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі, зазначивши, що надані до перевірки позивачем документи не підтверджують фактичного здійснення господарської операції та відповідно зазначені позивачем суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість. Таким чином враховуючи зазначене, просить в задоволені позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст.160 КАС України, 14.11.2011 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу “Камертон”.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Квас Бевериджиз» (код ЄДРПОУ 36065256), 28.07.2008 зареєстроване виконавчим комітетом Запорізької міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 28.07.2008 №11021021020000023501.
ТОВ «Квас Бевериджиз» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 29.07.2008 за № 8758 та перебуває обліку в ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя.
На підставі наказів від 19.07.2011 №1940, від 22.07.2011 №1959, згідно із пп.20.1.4. ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Квас Бевериджиз» з питань достовірності вчинених право чинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість ТОВ «СБШ» за період квітень 2011 р.
01.08.2011 за результатами перевірки працівниками ДПІ було складено акт №261/23-258/36065256. В ході перевірки виявлено, що ТОВ «Квас Бевериджиз» допущені порушення ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Квас Бевериджиз» при придбанні у постачальників та продажу товарів (послуг).
З тексту зазначеного акту, вбачається порушення ТОВ «Квас Бевериджиз» ст.203, ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, правочини, укладені між позивачем та контрагентами (ТОВ «СБШ»), вказаними у акті перевірки, мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, встановлено відсутність виконання робіт та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.
За результатами перевірки було зроблено висновок, що позивач порушив норми пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого, позивачем завищено податкового кредиту на суму 190 636,00грн. та завищив від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ податкової декларації з ПДВ за квітень 2011р. на загальну суму 190 636,00грн.
Не погоджуючись з висновками перевірки та фактами викладеними в акті перевірки, на підставі п.86.7 ст.86 ПК України, позивачем було подано заперечення на акт перевірки.
За результатами розгляду заперечення, відповідач надав відповідь №11981/10/23-2/775 від 17.08.2011, згідно з якою підтверджено відповідність висновків в акті вимогам законодавства України.
На підставі акту перевірки №261/23-258/36065256 від 01.08.2011, відповідно до п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 ДПІ у Орджонікідзевському районі 19.08.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення (форми “В4”) № 0000382302/12078, яким визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ в розмірі 190 636,00грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 1,00грн.
З акту перевірки вбачається, що за перевіряємий період позивач перебував у взаємовідносинах з ТОВ «СБШ», з яким позивачем було укладено наступні договори:
договір підряду №0212/01 від 02.12.2010, предметом договору є роботи з облаштування огорожі підприємства. Загальна вартість робіт складає 1915999,52грн. в т.ч. ПДВ 319333,25грн., термін виконання 80 календарних днів.
договір підряду №0203/01 від 02.03.2011, предметом договору є здійснення ремонтних робіт приміщень котельної і АХУ. Загальна вартість робіт складає 668200,00грн. в т.ч. ПДВ 111333,33грн., термін виконання 10 календарних днів (арк.спр.35-37);
договір підряду №0203/02 від 02.03.2011, предметом договору є здійснення ремонтних робіт на 2 поверсі адміністративного приміщення. Загальна вартість робіт складає 320000,00грн. в т.ч. ПДВ 53333,33грн. Термін виконання - 10 календарних днів. Додатковою угодою №1 до договору було передбачено виконання додаткових робіт на загальну вартість 219827,00грн. Строк виконання робіт протягом 10 днів з моменту підписання додаткової угоди (арк.спр.59-61).
Проаналізувавши висновки, зроблені в акті перевірки та матеріали справи, судом встановлено, що відповідач у акті перевірки невірно посилався на договір підряду №0212/01 від 02.12.2010 (предметом договору є роботи з облаштування огорожі підприємства. Загальна вартість робіт складає 1915999,52грн. в т.ч. ПДВ 319333,25грн. (стор.5 акту), оскільки до перевірки надані документи, які були складені на виконання договору підряду №2104/01 від 221.04.2011, предмет договору - виконання будівельних робіт в приміщеннях та на території підприємства позивача. Загальна вартість робіт складає 912 499,26грн., в т.ч. ПДВ 152 083,26грн. (арк.спр79-81).
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договорів ТОВ «СБШ» виписані акти виконаних робіт та податкові накладні. Акт виконаних робіт від 22.04.2011 на загальну суму 219827,00грн. в т.ч. ПДВ 36637,83грн., податкова накладна №8 від 27.04.2011 на виконання умов договору №0203/02; акт виконаних робіт від 13.04.2011 на загальну суму 668200,00грн. в т.ч. ПДВ 77956,67грн., податкова накладна №1 від 15.04.2011 - договір підряду №0203/01; акт виконаних робі від 11.07.2011 на загальну суму 456250,00грн. в т.ч. ПДВ 76041,67грн., податкова накладна №7 від 27.04.2011 - договір підряду №2104/01.
До складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вищезазначеним податковим накладним по підприємству ТОВ «СБШ» включені у повному обсязі та відображені у реєстрах отриманих податкових накладних у квітні 2011р. у розмірі 190636,17грн.
Розрахунки між суб'єктами господарювання за наданні роботи, послуги проводились у безготівковій формі. Так, в рахунок оплати за виконання робіт отримано кошти платіжним дорученням: №3803 від 27.04.2011 на суму 676077,00грн.; №3491 від 18.03.2011 на суму 296460,00грн.; №3696 від 15.04.2011 на суму 467740,00грн.
Відповідно до даних, які є у ДПІ вбачається, що на підприємстві-постачальника ТОВ «СБШ» офіційно оформлено 2 особи, основні засоби, залишки ТМЦ становить - 0,00грн., значення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів», 04.2 «убуток балансової вартості запасів» в декларації відсутні.
Вказані обставини стали підставою для висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Квас Бевериджиз» здійснюється поза межами правового поля, що в свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної правової дієздатності. Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Квас Бевериджиз» та його контрагентом є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вищезазначені висновки податкового органу щодо недійсності (нікчемності) правочину є незаконними та необґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.
Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Зокрема, правочин не може бути визнаний недійсним через його порушення однією зі сторін, яким би істотним воно не було (натомість, це може бути підставою для односторонньої відмови від правочину чи одностороннього розірвання договору).
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст.203 ЦК України, яка встановлює умови дійсності правочинів.
Спеціальні підстави (статті 218-235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.
Згідно статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з частиною другою цієї статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України, встановлено свободу договору. Тобто сторони вільні в укладені договору, визначені умов договору, тощо. З огляду на наведені принципи, відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, чисельності персоналу, місця передачі товару та переходу права власності на нього, умови його транспортування тощо. Відповідачем не наведено жодного нормативного акту який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу.
Суб'єкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару (надання послуг, виконання робіт) є також правом сторін.
Разом із тим відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють не самі собою правочини, а вчинені таким платником господарські операції.
Зміст понять «господарська операція» та «правочин» не є тотожним.
Згідно зі ст.1 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, обов'язковою ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти (під час її вчинення або в подальшому) реальні зміни майнового стану платника податків. Дотримання вимог цивільного чи господарського законодавства при цьому не є визначальним чинником для оцінки фактичних змін майнового стану платника податків.
Отже, факт придбання є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту.
Саме собою існування договору не означає, що факт руху активів мав місце.
Посилаючись на норми ст.228 ЦКУ, податкові органи змушені доводити в судовому порядку наявність умислу в діях недобросовісних платників податків.
Слід наголосити на тому, що застосування положень про нікчемні правочини є по суті втручанням державних органів, що контролюють дотримання законодавства у публічно-правовій сфері податкового законодавства, у цивільно-правові відносини.
При цьому для визначення розміру податкових зобов'язань платника податків не має значення дотримання ним норм цивільного чи господарського законодавства, зокрема під час укладення договорів чи вчинення інших правочинів. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. Відповідно, предметом аналізу повинна бути не відповідність укладених особами цивільно-правових правочинів нормам цивільного чи господарського права, а реальність здійснення господарських операцій.
У такому разі серед обставин, що повинні доводитися сторонами повинні бути не умисел сторін договору, а фактичний рух активів, наявність економічного змісту відповідної операції у вигляді спрямованості на отримання майнової вигоди не виключно за рахунок зниження та/або уникнення податкових операцій.
У разі, якщо фактичні дії учасників господарської операції не збігаються із даними їх податкового обліку, податкові бази мають визначатися, виходячи з фактичних дій учасників цієї операції та спричинених такими діями змін активів, зобов'язань чи власного капіталу кожного платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін по справі, обсяг робіт, що зазначений у договорах підряду фактично виконаний, грошові кошти за виконані роботи сплачені, спір щодо реального стану приміщень, які було відремонтовано у сторін відсутній.
За правилами ч.3 ст.72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Проте, відповідач заперечує, що зазначені в актах приймання-передачі роботи були виконанні саме підприємством підрядника - ТОВ «СБШ». Відповідач посилається на те, що в ході перевірки ТОВ «СБШ» було виявлено, що останній власними силами ремонтні роботи для ТОВ «Квас Бевериджиз» не здійснював, а залучив до цього субпідрядні організації. Представник позивача проти зазначеного факту не заперечив та зазначив, що відповідно до пп.3.2.2 договорів підряду, укладених із ТОВ «СБШ», підрядник має право залучити до виконання робіт на умовах субпідряду спеціалістів чи спеціалізовані організації. Згідно листів ТОВ «СБШ» №03/06 від 02.03.2011 та №04.02 від 21.04.2011 для виконання робіт за договорами підряду залучались наступні субпідрядні організації: ТОВ «Марка», ТОВ «Будгарантсервіс», ТОВ «Укртехпром Інвест-Сервіс», ТОВ «Теплогаз-Сервіс».
Посилання відповідача на те, що субпідрядні організації, з врахуванням недостатнього у них технічного обладнання, теж не мали можливості виконати зазначений у договорах обсяг робіт, не знайшло підтвердження. Оскільки, як вбачається з тексту акту перевірки, органами ДПІ досліджувались не всі залучені до робіт субпідрядники, а лише ТОВ «Будгарантсервіс» та його контрагент - ТОВ «Веліс», тобто лише ті підприємства, які згідно з даними відповідача є підприємствами «податковими ямами». Представник відповідача в своїх запереченнях посилається на те, що підприємством позивача було самостійно виконані зазначені в договорах підряду роботи. Вказане не знайшло підтвердження, оскільки відповідачем не доведено, що позивач має технічну можливість виконати зазначені роботи.
Відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Також, в своїх запереченнях на позов, відповідачем наводяться розрахунки кількості необхідних для виконання робіт ресурсів. При проведені розрахунків відповідачем було взято за основу строк виконання робіт, який обумовлений договорами підряду, а не строк фактичного виконання робіт. Згідно з актами виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи, роботи по договору №0203/01 виконувалися до 13.04.2011 (відповідно до п.5.1 договору роботи повинні були виконатися на протязі 10 календарних днів з дати укладення договору); роботи по договору 0203/02 виконувалися до 22.04.2011, повинні - до 12.03.2011 (п.5.1 договору). На час проведення перевірки, роботи по договору №2104/01 були виконані не в повному обсязі.
Посилання відповідача в акті перевірки на показання директора з технічного забезпечення виробничих процесів ТОВ «Квас Бевериджиз» не мають значення, оскільки ним зазначено, що йому не відомо на яких саме підприємствах працювали робочі, які проходили на територію підприємства позивача з метою виконання робіт по договорам підряду. Судом встановлено, що для виконання робіт контрагентом підприємства позивача (ТОВ «СБШ») було залучено інші підприємства за договорами субпідряду.
Таким чином суд прийшов до висновку, що надані документи та пояснення сторін підтверджують фактичне виконання робіт за договорами підряду, тобто свідчать про здійснення господарських операцій.
Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «Квас Бевериджиз» підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення видане Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя №0000382302/12078 від 19.08.2011.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квас Бевериджиз» судовий збір у розмірі 3 (трьох) гривень 40 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М.Чернова
Постанова виготовлена у повному обсязі 21.11.2011.