16 листопада 2011 року о 10 год. 05 хв. Справа № 2а-0870/8652/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Тєтєрєв В.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач або ФОП ОСОБА_1) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя (надалі - відповідач або ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0005141702 від 14.09.2011 повністю.
Позивачем у позові зазначено, що спірне рішення прийняте на підставі акту планової виїзної перевірки №3366/17-2357301474 від 29.07.2011. Рішення отримане особисто позивачем 07.10.2011. Позивач не згодний із зазначеним рішенням оскільки при здійсненні господарської діяльності використовував у 2010 році два види палива: бензин марки А-95 та дизпаливо. Списання палива здійснювалось щоквартально згідно подорожніх листів легкового та вантажного автомобілів, бухгалтерських довідок про витрати паливно-мастильних матеріалів на роботу автотранспорту, оборотних відомостей матеріалів, актів на списання, які надавались співробітникам податкової служби під час перевірки. Позивач вважає безпідставним зазначене в акті перевірки порушення ст.13 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та «Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю» в редакції наказу ДПА України від 16.07.2003 №352, - віднесення позивачем у 2010 році до валових витрат витрати на паливо на загальну суму 4000 грн. 00 коп., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у 2010 році на суму 600 грн. 00 коп. У той же час в акті, на думку позивача, не зазначено підстави, згідно яких він не мав права відносити у 2010 році витрати на паливо до валових витрат, та не наведений детальний розрахунок, який би відобразив яке саме паливо (бензин А-95 чи дизпаливо), у якому об'ємі та на яку суму позивачем безпідставно віднесено до валових витрат у 2010 році.
У судовому засіданні представник позивача, позивач підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили позов задовольнити.
Представником відповідача надано до суду письмові заперечення в яких зазначено, що актом планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства №3366/17-2357301474 від 29.07.2011 встановлено порушення ст.13 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 №13-92 та «Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю» в редакції наказу ДПА України від 16.07.2003 №352. Позивачем у 2010 році віднесено до валових витрат витрати на паливо на загальну суму 4000 грн. 00 коп.: у декларації №18 від 09.02.2011 платником податку зазначено валові витрати у сумі 708498 грн. 64 коп., але за даними перевірки витрати встановлені у сумі 704498 грн. 54 коп. Отже, 15% від невірно віднесеної суми 4000 грн. 00 коп. до валових витрат становить 600 грн. 00 коп. податку на прибуток.
У судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували, просили у задоволенні позову відмовити.
Сторони, під час розгляду справи, у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.
Вислухавши пояснення позивача та його представника, заперечення представників відповідача, розглянувши матеріали справи, суд з'ясував наступне.
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_2 позивач зареєстрований виконавчим комітетом Запорізької міської ради як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1. Позивач має ідентифікаційний номер НОМЕР_1. Позивач 27.04.2001 взятий на податковий облік у ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя.
Згідно акту №3366/17-2357301474, складеного 29.07.2011 ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя за результатами проведення планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2010, податковий орган дійшов наступного висновку: «…перевіркою встановлено порушення: … ст.13 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 №13-92 та «Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю» в редакції наказу ДПА України від 16.07.2003 №352 із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб СПД за 2010р. на суму 600,00 грн. …».
В таблиці №3 розділу 2.2.2 Акту перевірки №3366/17-2357301474 від 29.07.2011 зазначено, що у декларації №18 від 09.02.2011 (за звітний період 2010 року) платником податку зазначено валові витрати у сумі 708498 грн. 64 коп., але за даними перевірки витрати встановлені у сумі 704498 грн. 54 коп., розбіжність становить - 4000 грн. 00 коп. (хоча фактична арифметична різниця становить - 4000 грн. 10 коп.).
Аналогічні відомості містить і розділ 2.2.3 Акту перевірки (Визначення оподатковуваного доходу (чистого доходу)). Калькуляція числових даних перевірки, зазначених у таблиці №3 ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя - не наведена.
Представники відповідача у судовому засіданні не змогли зазначити та обґрунтувати за яким пальним склалась розбіжність у сумі 4000 грн. 00 коп. та документально підтвердити порушення на дану суму.
В Акті перевірки відсутні вихідні дані, посилання на документи, з яких ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя зроблено під час перевірки висновки про те, що витрати ФОП ОСОБА_1 становлять саме 704498 грн. 54 коп.
Результатом розгляду відповідачем Акту перевірки №3366/17-2357301474 від 29.07.2011 стало прийняття відносно ФОП ОСОБА_1 податкового повідомлення-рішення Форми «Р» №0005141702 від 14.09.2011.
Вказаним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя збільшено позивачу суму грошового зобов'язання на 600 грн. 00 коп. за платежем - податок з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем надано до суду Декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2010 року або за інший період звітного року, в якій в розділі 1.3. витрати, пов'язані з одержанням доходу, зазначені у сумі 708498 грн. 64 коп., сума чистого доходу - 41919 грн. 90 коп.
Також, позивачем надано: Зведену відомість витрат палива на роботу автотранспорту за 2010 рік, за якою витрачено всього палива на 11754 грн. 42 коп.; Довідки про витрати паливно-мастильних матеріалів на роботу автотранспорту за 1-4 квартали 2010 року; фіскальні чеки на придбання палива: бензину А-95 за готівкові кошти.
Крім того, позивачем надано до суду накладні на відпуск нафтопродуктів (дизпалива) ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «Авіас»: №0001635/51 від 27.04.2010, №0003633/51 від 31.08.2010 за безготівковим розрахунком; Акти на списання матеріалів на основне виробництво: №2010/12-6 за грудень 2010 року на суму 3928 грн. 90 коп.; №2010/09-1 за вересень 2010 року на суму 6608 грн. 32 коп.; №2010/06-2 за червень 2010 року на суму 4272 грн. 46 коп.; №2010/03-1 за березень 2010 року на суму 1792 грн. 44 коп.
Судом досліджені надані позивачем подорожні листи вантажного автомобіля: №6 від 28.12.2010, №5 від 23.12.2010, №4 від 14.12.2010, №3 від 08.12.2010, №2 від 06.12.2010, №1 від 01.12.2010, №6 від 24.11.2010, №5 від 22.11.2010, №4 від 18.11.2010, №3 від 16.11.2010, 2 від 10.11.2010, №1 від 03.11.2010, №5 від 29.10.2010, №4 від 27.10.2010, №3 від 20.10.2010, №2 від 11.10.2010, №1 від 05.10.2010, №5 від 30.09.2010, №4 від 23.09.2010, №3 від 21.09.2010, №2 від 16.09.2010, №1 від 01.09.2010, №8 від 27.08.2010, №7 від 26.08.2010, №6 від 17.08.2010, №5 від 13.08.2010, №4 від 10.08.2010, №3 від 06.08.2010, №2 від 04.08.2010, №1 від 01.08.2010, №18 від 29.07.2010, №17 від 23.07.2010, №16 від 22.07.2010, №15 від 21.07.2010, №14 від 20.07.1010, №13 від 19.07.2010, №12 від 16.07.2010, №11 від 13.07.2010, №10 від 12.07.2010, №9 від 11.07.2010, №8 від 10.07.2010, №7 від 09.07.2010, №6 від 08.07.2010, №5 від 07.07.2010, №4 від 06.07.2010, №3 від 03.07.2010, №2 від 02.07.2010, №1 від 01.07.2010, №13 від 30.06.1010, №12 від 26.06.2010, №11 від 24.06.2010, №10 від 23.06.2010, №9 від 21.06.2010, №8 від 19.06.2010, №7 від 18.06.2010, №6 від 16.06.2010, №5 від 11.06.2010, №4 від 08.06.2010, №3 від 07.06.2010, №2 від 04.06.2010, №1 від 03.06.2010, №17 від 31.05.2010, №16 від 28.05.2010, №15 від 27.05.2010, №14 від 25.05.2010, №13 від 24.05.2010, №12 від 22.05.2010, №11 від 21.05.2010, №10 від 20.05.2010, №9 від 19.05.2010, №8 від 15.05.2010, №7 від 14.05.2010, №6 від 13.05.2010, №5 від 12.05.2010, №4 від 11.05.2010, №3 від 07.05.2010, №2 від 06.05.2010, №1 від 05.05.2010, №10 від 30.04.2010, №9 від 29.04.2010, №8 від 28.04.2010, №7 від 27.04.2010, №6 від 26.04.2010, №5 від 23.04.2010, №4 від 22.04.2010, №3 від 21.04.2010, №2 від 20.04.2010, №1 від 08.04.2010, №5 від 22.03.2010, №4 від 19.03.2010, №3 від 15.03.2010, №2 від 12.03.2010, №1 від 11.03.2010, №2 від 04.02.2010, №1 від 03.02.2010, №4 від 16.01.2010, №3 від 15.01.2010, №2 від 10.01.2010, №1 від 05.01.2010.
Також, судом досліджено Заперечення позивача до акта про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства №3366/17-2357301474 від 29.07.2011 (вих.09/1 від 02.09.2011), подане до ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя, Висновки про результати розгляду заперечень від 05.09.2011 вх.№24179/10 до акту планової документальної перевірки від 29.07.2011 №3366/17-2357301474 від 29.07.2011, за якими відповідач додаткових дій щодо перевірки відомостей викладених у запереченні до акту - не здійснював.
Як повідомили позивач та його представник у судовому засіданні, під час перевірки ФОП ОСОБА_1 надав всі документи, які вимагались співробітником податкового органу. Докази у спростування зазначеного представники відповідача до суду не надали.
У ч.1-3 ст.13 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» зазначено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (…).
Як зазначено у п.13 «Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої 21.04.1993 наказом Головної державної податкової інспекції України №12 із змінами і доповненнями (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 за №64), загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку №6 до цієї Інструкції. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
У Додатку №7 до «Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю» зазначено, що відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерській облік, тому формує витрати за переліком статті 5 «Валові витрати» і відповідно до статті 8 «Амортизація» вказаного Закону з деякими особливостями. Положення статті 5 («Валові витрати») застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід. Відповідно до статті 8 («Амортизація») можливо додатково зменшити валовий дохід виключно на суми витрат, які підлягають амортизації і не перевищують розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів, лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно з Порядком, який встановлюється Міністерством фінансів України. До податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально. Будь-які суми витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком відповідно до статті 1 Закону України «Про підприємництво». Тобто, виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає. До складу витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, зареєстрованого як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ), також включаються суми ПДВ, внесені до бюджету. Не включаються до валових витрат і валового доходу суми ПДВ, які входять до ціни придбаних та проданих товарів (робіт, послуг) відповідно.
Судом з'ясовано, що позивач відповідно до Свідоцтва НОМЕР_3 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя 08.06.2001, є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1).
Отже, з урахуванням наданих позивачем документів витрати, зазначені ним у Декларації є документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Разом з цим, відповідачем не надано будь-яких документальних доказів щодо визначення розміру витрат, зазначених в Акті перевірки №3366/17-2357301474 від 29.07.2011, та спростування доводів позивача, викладених в адміністративному позові.
Відповідно до пп.20.1.27 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.
Дослідженими судом доказами не встановлено підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності у сумі 600 грн. 00 коп. податковим повідомленням-рішенням №0005141702 від 14.09.2011.
У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини встановлені в акті перевірки, докази позивача не спростовані.
Таким чином, суд вважає що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 17, 71, 158-163 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення №0005141702 прийняте 14.09.2011 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя відносно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова виготовлена у повному обсязі 18.11.2011.
Суддя /підпис/ О.О. Прасов
Постанова не набрала законної сили.
Суддя О.О. Прасов